Рішення від 23.04.2007 по справі 5/78-1052

5/78-1052

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2007 р.Справа № 5/78-1052

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрушків Г.З.             

Розглянув справу

за позовом  Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ , 04116       

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернігівська, 54, м. Тернопіль, 46006      

За участю представників сторін:

     Позивача: юрисконсульт Щербаков А.А.,  довіреність   № 366/10  від 29.12.06 р.

     відповідача:  

Суть справи :

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22,81-1 ГПК України.

Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” звернулася в господарський суд з позовом про стягнення з  Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз»–316216грн.37коп., із них 287937грн.94коп. –заборгованості згідно затвердженої мирової угоди у справі №1/13-1600, яка виникла станом на 01.02.2007р., 22984грн.54коп. втрат від інфляції, 5293грн.89коп–три відсотки річних.

        Відповідач відзиву на позов не надав, його повноважний представник в судовому засіданні 11.04.2007 року позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що між сторонами вирішується питання про зарахування зустрічних позовних вимог і просить суд відкласти розгляд справи і надати йому можливість подати суду відповідні підтверджуючі документи, окрім того представник відповідача зазначив, що ухвала суду про затвердження мирової угоди відповідно до вимог  Закону України "Про виконавче проваджен?ня", є виконавчим документом, а отже, підлягає виконанню у відповідності з вказаним Законом.

         З метою встановлення всіх обставин справи і об»єктивного розгляду спору по суті, для надання сторонам можливість надати суду додаткові документи, які підтверджують відповідно їхні вимоги і заперечення в порядку ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошено перерву з 11.04.2007р. до 14год.30хв. 23.04.2007р.

         Після перерви представник позивача в судовому засіданні 23.04.2007р. підтримав позовні вимоги, однак відповідач після перерви  будь-яких документів, які б підтверджували його заперечення проти позову,  суду не надав, його повноважний представник в судове засідання не з”явився і про причини неявки не повідомив, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений під розписку в судовому засіданні 11.04.2007р., а відтак відповідно до вимог ст.75 ГПК України справа  вирішується за наявними в ній матеріалами.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши всі фактичні докази у справі, судом встановлено наступне:

         - Ухвалою господарського судуд Тернопільської області від 03.12.2004р. у справі №1/13-1600 затверджено мирову угоду, укладену 30.11.2004р. між Дочірньою компанією „Газ України” НАК “Нафтогаз України” та ВАТ “Тернопільміськгаз”;

-          Відповідно до п. 2, 3 мирової угоди відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 2 121 781,38грн. у повному обсязі, шляхом шомісячного, до кожного першого числа місяця, перерахування коштів у сумі 35 363,02грн. з 01.01.2005р. до 01.12.2009р., а останній платіж до 01.01.2010р. в сумі 35 363,20грн.;

-          Як слідує із змісту даної мирової угоди відповідач взяв на себе зобов'язання станом на 01.02.2007р. погасити заборгованість перед позивачем в сумі 884 075,50грн.

-          Крім того, згідно п.5 мирової угоди сторони передбачили, що судові витрати у справі №1/14-1601 у розмірі 1818,00грн. покладаються на ВАТ «Тернопільміськгаз», яке в десятиденний термін з моменту затвердження даної мирової угоди судом відшкодовує їх у повному обсязі ДК «Газ України».

-          позивач стверджує, що відповідач свої зобов”язання щодо погашення боргу відповідно до п. 3 мирової угоди станом на 01.02.2007р. виконав частковов сумі 596 137,56грн., у зв'язку з чим заборгував позивачу 287 937,94грн., крім того, відповідачем відшкодовані судові витрати у справі №1/13-1600 в сумі 1818,00грн лише 14.02.2005р., а тому позивач просить суд стягнути з відповідача дану суму боргу, а також на підставі ст.ст.526, 530, 625 ЦК України стягнути з відповідача і втрати від інфляції та 3% річних , нарахованих на суму боргу.

Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 287 937,94грн. основного боргу, 22909,26грн. інфляційних нарахувань, 5284,65грн. –три відсотка річних, при цьому суд виходив з наступного:

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Дво- чи багатостороннім правочином (договором) є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та с правомірними діями, що тягнуті виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин, так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладена між сторонами 30.11.2004р. та затверджена господарським судом Тернопільської області ухвалою від 03.12.2004р. мирова угода відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином і відповідно до умов укладеної угоди.

         У даній мировій угоді сторони погодились (домовились) як про предмет угоди так і щодо строків ЇЇ виконання: відповідач зобов'язався погасити заборгованість в сумі 2 121 781,38грн. у повному обсязі, шляхом шомісячного, до кожного першого числа місяця, перерахування коштів у сумі 35 363,02грн. з 01.01.2005р. до 01.12.2009р., а останній платіж до 01.01.2010р. в сумі 35 363,20грн.;

Тобто, сторонами досягнуто згоди щодо вирішення спору іншим шляхом, застосовуючи ті заходи, які були зазначені у тексті мирової угоди, тому з моменту затвердження судом мирової угоди припиняються зобов'язання за одними правовідносинами та виникають зобов'язання, що випливають за мировою угодою.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того, у разі ухилення однієї із сторін від виконання мирової угоди наказ про примусове виконання не може бути видано, оскільки провадження зі справи господарським судом припинено, однак інша сторона у цьому випадку не позбавлена права звернутися на загальних підставах з позовом про спонукання до виконання мирової угоди, чим і скористався позивач.

       В силу вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Відповідач на день розгляду справи не надав будь-яких доказів, які б свідчили про виконання зобов'язання визначеного п. 3 мирової угоди, а саме: про сплату заборгованості станом на 01.02.2007р. в визначеному мировою угодою обсязі, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується заборгованість в сумі 287 937,94грн. основного боргу.

        Посилання скаржника на те, що ухвала про затвердження мирової угоди, відповідно до вимог Закону України "Пре виконавче провадження", є виконавчим документом, а отже, підлягає виконанню у відповідності з вказаним Законом судом не моуть бути взяті до уваги, оскільки у випадку затвердження мирової угоди основа цих обставин зумовлюється принципом диспозитивності та в разі законності таких дій і затвердження судом мирової угоди, вона вважається підставою для закінчення виконавчого провадження і тільки затвердження мирової угоди про відстрочку або розстрочку тощо не призводить до закінчення виконавчого провадження.

        Згідно з приписами ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські  зобов'язання,  які   виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

        Відповідно до приписів ст.ст. 216, 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

         В силу ч.2 ст.20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

       До інших способів відносяться, передбачені ст.625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких, є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

        Згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України  боржник, який  прострочив  виконання грошового зобов'язання  на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу  інфляції за весь час прострочення, що за період з лютого 2005р. по лютий 2007р.(включно) становить 22 909,26грн., а також три проценти річних від простроченої суми, що за період з 01.02.2005р. по 16.02.2007р.  становить 5284,65грн.

         Що стосується позовних вимог в частині стягнення 75,28грн. інфляційних нарахувань та 9,24грн. річних, нарахованих на невідшкодовану відповідачем суму судових витрат у справі №1/13-1600, то такі задоволенню не підлягають з огляду на те, що зобов'язання щодо їх сплати виникли не із господарсько-договірних зобов'язань, а передбачені Господарським процесуальним кодексом України і є витратами, пов'язаними з розглядом і вирішенням справ у судочинстві, а відтак не можуть вважатися грошовим зобов'язаннням.

При таких обставинах  позов в частині стягнення 287 937,94грн. основного боргу, 22909,26грн. інфляційних нарахувань, 5284,65грн. –три відсотка річних підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

        Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

        Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.  Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз”, м.Тернопіль, вул.Чернівецька,54, (код ЄДРПОУ 21155959) на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”, м.Київ, вул..Шолуденка,1 код ЄДРПОУ 31301827  - 287 937,94грн. основного боргу, 22909,26грн. інфляційних нарахувань, 5284,65грн. –три відсотка річних, 3161грн.32коп. –витрат по сплаті державного мита, 117грн.97коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.   Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.                                   

4.          В решті позову –відмовити

   На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення “____”

---

2007 року через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Г.З. Андрушків