Рішення

від 22.05.2007 по справі 16/50-1267

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/50-1267

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2007 р.Справа № 16/50-1267

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Хоми С.О.             

Розглянув справу

за позовом  Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ"Слобожанка" пр-т. Леніна, 9, м. Харків           

до  Товариство з обмеженою відповідальністю "Авантюрит" вул. Гайова, 38а, м. Тернопіль            

За участю представників сторін:

Позивача: Шишлик О.І. – представник, довіреність без номера від 02.04.2007 р.

Відповідача: Мужевич В.Я. –представник, довіреність № 5 від 12.04.2007 р., дійсне до 31.05.2007 року

Суть справи: Ухвалою суду від 26 квітня 2007 року розгляд справи відкладено відповідно до п.3 ч.1 ст.77 ГПК України на 15 травня 2007 року на 11 год 45 хв в межах строку, передбаченого ст. 69 ГПК України.

    В судовому засіданні 15.05.2007 року оголошувалась перерва у відповідності до ч.3 ст.77 ГПК України до 22.05.2007 року, для виготовлення судового рішення в повній редакції.

    Товариство з обмеженою відповідальністю «ТБ»Слобожанка», пр-т Леніна,9 м.Харків звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрит»,  вул.Гайова,38а м.Тернопіль про стягнення 27511 грн 73 коп заборгованості, в тому числі 20651 грн 91 коп - боргу, 3916 грн 87 коп - пені, 2280 грн 03 коп –інфляційних збитків, 662 грн 92 коп –3% річних та 275 грн 11 коп державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

    Як зазначив позивач в позовній заяві,  підставою для звернення до суду з позовом до відповідача стало неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань щодо оплати за поставлений позивачем товар згідно  договору  № 6 від 15.10.2005 року.

      Учасникам судового процесу роз'яснено їх права та обов'язки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України. Також роз'яснено наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

    Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.81-1 ГПК України не проводилась за відсутності відповідних клопотань представників сторін .

    Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

    15.10.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Слобожанка», надалі іменоване «Продавець», в особі директора з комерції, Чистякові Д.С., який діяв на підставі Статуту, з одного боку та товариством з обмеженою відповідальністю «Авантюрит», надалі іменоване «Покупець»з іншого боку, в особі директора Носатого І.С., який діяв на підставі Статуту, разом іменовані «Сторони», було укладено договір № 6, згідно п.1.1. розділу 1 якого «Продавець»продає, а «Покупець»купує та оплачує на умовах та в порядку, визначених цим Договором, товар в асортименті, кількості та за цінами. Вказаними в накладних, що є невід'ємною частиною Договору.

    Згідно п.2.1. розділу 2, п.3.1. розділу 3, п.3.6. розділу 3 укладеного Договору відповідно найменування та кількість товару зазначається в накладних; ціна товару зазначається в накладних; «Покупець»зобов'язаний оплатити товар не пізніше тридцяти календарних днів з моменту його отримання, якщо інше не передбачено умовами конкретної поставки та дата отримання товару «Покупцем»визначається накладними.

    Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем виникло  зобов'язання по договору купівлі-продажу, згідно якого, в силу ст. 655 Цивільного кодексу України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно(товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

    Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

    У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

    Відповідно до вимог ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його  умов не допускається.

    Позивач в своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 20651 грн 91 коп - залишок несплаченого боргу за отриманий від позивача товар.

  Як зазначено позивачем в своїй позовній заяві, згідно укладеного Договору відповідачу було поставлено  товар на загальну суму 31689 грн 51 коп.  З метою встановлення факту поставки відповідачу позивачем товару та факту отримання відповідачем товару на загальну суму 31689 грн 51 коп, суд ухвалою про порушення провадження у справі від 26 березня 2007 року витребував від позивача оригінали доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладних. Із наданих позивачем на виконання вимог суду оригіналів доручень та накладних вбачається наступне.

       На виконання пункту 1.1 розділу.1 укладеного Договору позивач поставив відповідачу товар, а відповідач отримав товар від позивача на загальну суму 31689 грн 51 коп, в т.числі:

- по накладній № 25875 від 31.10.05 р. на суму 11422 грн 01 коп;

- по накладній № 26858 від 09.10.05 р. на суму 2593 грн 08 коп,

- по накладній № 26859 від 09.10.05 р. на суму 2122 грн 92 коп;

- по накладній № 28376 від 23.10.05 р. на суму 3971 грн 66 коп;

- по накладній № 2332 від 28.01.06 р. на суму 4053 грн 31 коп;

- по накладній № 4412 від 16.02.06 р. на суму 202 грн 18 коп;

- по накладній № 4413 від 16.02.06 р. на суму 705 грн 74 коп;

- по накладній № 9403 від 03.04.06 р. на суму 4641 грн 96 коп;

- по накладній № 9404 від 03.04.06 р. на суму 1884 грн 35 коп;

- по накладній № 10586 від 12.04.06 р. на суму 92 грн 30 коп.

    Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняті на себе зобов'язання згідно договору  №6 від 15.10.2005 року належним чином не виконав та здійснив лише часткову оплату за поставлений  позивачем йому товар в сумі 11037 грн 60 коп, що підтверджується належним чином засвідченими копіями виписок з банківського рахунку позивача, які знаходяться в матеріалах справи.

     Таким чином, з врахуванням часткової оплати залишок несплаченої суми боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 20651 грн 91 коп.

    Відповідач в своєму відзиві вих..№ 23-1 від 24.04.2007 року на позов заперечив проти позовних вимог, зазначив що позивачем не виконано взятих на себе зобов”язань в частині здійснення компенсацій по понесених ТОВ «Авантюрит»витрат у зв'язку з розміщенням торгівельно-рекласного обладнання, що передбачено додатком №1 до Договору, надісланого позивачу 08.12.2006 року; на виконання умов цього договору на підставі договору оренди від 25.10.2005 року № Тк-0000152 від 24.01.2006 року, актів здачі прийняття робіт від 03.11.2005 року,07.12.2006 року, 01.01.2006 року,02.06.2006 року, № Тк-0000206 від 30.04.2006 року, між ТОВ «Авантюрит»та об”єктами роздрібної торгівлі, а саме супермаркетами «Родина», «Ровекс», Торговий дім «Універсальний»за розміщення торгівельно-рекламного обладнання (здачі товару, наданого Позивачем під реалізацію) були частково проведені розрахунки на загальну суму 1371 грн; загальна сума, що повинна була бути сплачена за розміщення торгівельно-рекламного обладнання становить 5000 грн.; всупереч наведеному позивачем при проведенні взаємних розрахунків, визначені суми оплати за наданий товар не враховано згаданих витрат.

    Суд, ознайомившись з поданими відповідачем доказами в підтвердження своїх заперечень, оцінивши подані докази на предмет належності та допустимості по даній справі, встановив, що згідно договору № б/н від 25.10.2005 року між сторонами по справі склались відносини найму(оренди), які не мають відношення до предмету спору по справі № 16/50-1267; також доказів в підтвердження проведення взаєморозрахунків по договорах № 6 від 15.10.2005 року та № б/н від 25.10.2005 року відповідач не представив.

    Крім того, представником відповідача в судових засіданнях було зазначено, що договір № 6 від 15.10.2005 року підписаний від імені позивача директором з комерції –Чистяковим Д.С., який не мав належних для цього повноважень, а тому попросив суд витребувати від позивача статут товариства та оригінал договору.

    На виконання вимог суду позивач надав статут товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний будинок «Слобожанка», в якому:

-          згідно п.1.5. статті 1 зазначено, що Чистяков Денис Сергійович є засновником (учасником) товариства;

-          згідно п.7.1 та п.7.2 статті 7 зазначено відповідно, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Дирекція, яка здійснює керівництво його поточною діяльністю та дирекція складається з генерального директора, який очолює Дирекцію, з комерційного директора(перший заступник Генерального директора)  та Технічного директора(заступник);

-          згідно п.7.10. статті 7 перший заступник Генерального директора одноособово виступає від імені товариства в відносинах, пов'язаних із основним видом діяльності: закупівлею продукції(товарів) із метою її подальшого продажу; відповідно до цього він уповноважується подавати,оформляти, переоформляти документи та заяви, складати та підписувати угоди, договори, контракти, що зобов'язують товариство на суму не більшу ніж 5000000 грн, вступати в переговори і т.д, що пов'язане із здійсненням його безпосередніх повноважень.

    Також представник позивача надав в судове засідання 15.05.2007 року належним чином засвідчену копію наказу № 11 від 15.02.2001 року, в пункті 4 якого зазначено: «перевести Чистякова   Дениса Сергеевича с должености регионального менеджера на должность коммерческого директора с окладом 280,00 грн. С правом подписи договоров, с правом первой подписи в банке. С правом подписи документов, связанных с ведением внешнеэкономической деятельности предприятием».

    Таким чином, суд дійшов до висновку, що Чистяков Денис Сергійович наділений правом підпису від імені позивача господарських договорів, тобто і договору № 6 від 15.10.2005 року.

    Позивач вимоги суду щодо надання оригіналу договору № 6 від 15.10.2005 року в судове засідання не виконав, заявив клопотання витребувати такий договір у відповідача. Представник відповідача заперечив про наявність оригіналу зазначеного договору у відповідача.

    Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

   Згідно ч.1 та ч.2  статті 237 Цивільного кодексу України відповідно представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити право чин від імені другої сторони, яку він представляє та представництво виникає на підставі договору, закону, акта юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

   Згідно ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

    Згідно ч.1 та ч.2 статті 241 Цивільного кодексу України відповідно правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює,  змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; право чин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання та наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

    Факт відпуску позивачем та отримання відповідачем товару на суму  31689 грн 51 коп підтверджено представленими в матеріалах справи оригіналами доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей та оригіналами вищевказаних накладних, які підписані повноважними представниками сторін, підписи яких скріплені печатками юридичних осіб, і підтверджують отримання та прийняття продукції відповідачем. Крім того, в матеріалах справи є додаткова угода до договору поставки № 6 від 15.10.2005 року, яка підписана директором та головним бухгалтером відповідача, підписи яких також скріплені печаткою відповідача. Зазначена додаткова угода стосується  генерального доручення, яким товариство з обмеженою відповідальністю «Авантюрит»підтверджує  відбиток штампу(печатки) і особистий підпис осіб, яким довіряють отримання товарно-матеріальних цінностей; генеральна довіреність дійсна з 17.10.2005 року до закінчення дії основного договору. Також в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія гарантійного листа за вих..№ 23/06 від 23.06.2006 року, в якому відповідач зобов”язується погасити заборгованість перед позивачем за одержаний товар на загальну суму 36721 грн 91 коп. рівними частинами з розрахунку по 5 тис.грн щотижня.

    Крім того, відповідач не повідомив суд, як письмово так і в усному порядку його представником в судових засіданнях про те, що відповідач звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою про визнання договору № 6 від 15.10.2005 року недійсним, або про розірвання такого договору  в судовому порядку. Також представник позивача на запитання суду чи був договір № 6 від 15.10.2005 року визнаний недійсним в судовому порядку ствердної відповіді не надав. Крім того, згідно бази даних інформаційно-технічного центру при господарському суді Тернопільської області справа за позовом позивача про розірвання договору №6 від 15.10.2005 року в реєстрі справ не значиться.

    Таким чином, суд ознайомившись з поданими позивачем в підтвердження своїх позовних вимог доказами та поданими відповідачем в підтвердження своїх заперечень доказами, дійшов до висновку, що між сторонами виникли взаємні зобов'язання по договору № 6 від 15.10.2005 року. А відтак позивач по справі має право вимагати виконання умов договору відповідачем щодо оплати за отриманий від позивача товар, а відповідач зобов”язаний виконати зазначені умови договору.

      На день слухання справи в судовому засіданні 15.05.2007 року відповідач будь-яких доказів сплати залишку суми боргу перед позивачем. не надав.

      Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення 20651 грн 91 коп по оплаті вартості поставленого товару згідно укладеного Договору №6 від 15.10.2005 року підлягають до задоволення як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

    Розділом 6 договору №6 від 15.10.2005 року передбачена відповідальність сторін.

     У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІУ від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, штрафними санкціями  визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

     Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законодавством або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

    Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”.  А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

     Пунктом 6.2. розділу 6 укладеного Договору  передбачено, що за затримку оплати товару відповідно до п.3.2. даного Договору більше ніж на три дні, «Покупець»сплачує «Продавцю»пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно сплаченого товару за кожний день, починаючи з шостого дня прострочення оплати.

      Відповідачу нарахована позивачем пеня в сумі 3916 грн 87 коп, яку позивач просить суд стягнути з відповідача в повному обсязі.

      Після проведеного судом перерахунку, заявлена сума пені підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

     Крім того, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач просить суд стягнути з відповідача  2280 грн 03 коп інфляційних збитків та 662 грн 92 коп –3% річних. Після проведеного судом перерахунку встановлено, що сума інфляційних нарахувань,  яка підлягає стягненню з відповідача  складає 2280 грн 03 коп , а сума 3% -річних –662 грн 92 коп.

      До матеріалів справи від представника позивача поступило клопотання без номера і без дати, в якому позивач просить суд  прийняти заходи до забезпечення позову в формі накладення арешту на всі розрахункові рахунки відповідача  у всіх банківських установах, так як ТзОВ «Авантюрит»умисно затягує судовий процес.

     Враховуючи те, що у відповідності до п.3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 із наступними змінами умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення, а таке припущення і його обґрунтування в поданому позивачем клопотанні не наведено, а відтак і відсутні підстави забезпечення позову, а тому керуючись ст.ст.66,67 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на всі розрахункові рахунки відповідача у всіх банківських установах,  відмовити.

    Відхилення повністю або частково клопотання про забезпечення позову не позбавляє права позивача на звернення до суду з таким клопотанням вдруге за умови, якщо змінились певні обставини.

    Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, норм чинного законодавства, поданих позивачем доказів в підтвердження своїх позовних вимог та наданих відповідачем доказів в підтвердження своїх заперечень, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.           

    Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності із ст.49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 43,49,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрит»,  вул.Гайова,38а м.Тернопіль, ідентифікаційний код 21158165 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТБ»Слобожанка», пр-т Леніна,9 м.Харків, ідентифікаційний код 30883688:

-27511 грн 73 коп заборгованості, в тому числі 20651 грн 91 коп - боргу, 3916 грн 87 коп - пені, 2280 грн 03 коп –інфляційних збитків, 662 грн 92 коп –3% річних та 275 грн 11 коп державного мита, 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.Рішення надіслати сторонам по справі.

    Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття(підписання).

     На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення   через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          С.О. Хома