Ухвала

від 24.03.2017 по справі 826/23891/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД                                                                                           Справа 826/23891/15                                                                                  У Х В А Л А 24 березня 2017 року                                                                                       м. Київ Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Парінов А.Б., перевіривши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сон-Це» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування рішень,-    ВСТАНОВИВ: Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з тим, що скарга  подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу,  а клопотання про поновлення строку не подано, не надано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги та  надано строк на усунення недоліків протягом тридцяти днів з моменту отримання копії ухвали. Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали суду від 08 лютого 2017 року була отримана апелянтом 11 лютого 2017 року. Враховуючи вимоги ст. 103 КАС України, останній день на усунення недоліків апеляційної скарги – 13 березня 2017 року. На виконання вимог ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року апелянтом подано до суду клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, в якому скаржник просив поновити пропущений процесуальний строк, з тих підстав, що повний текст постанови отримано із запізненням, на підтвердження чого надано копію конверта. Дане твердження відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки з повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що копію оскаржуваної постанови отримано уповноваженим представником відповідача 12 вересня 2016 року. Таке повідомлення є належним доказом отримання копії судового рішення. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2016 року було подано 23 вересня 2016 року, яка була залишена без руху та повернута апелянту у в'язку з несплатою судового збору за її подання. З огляду на викладене, строк на апеляційне оскарження пропущено апелянтом без поважних причин. Згідно з ч. 4 ст. 189 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження. В даному випадку не вбачається обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання належним чином оформленої апеляційної скарги протягом встановленого законодавством терміну чи подати клопотання про поновлення такого строку із зазначенням поважних причин, підтверджених доказами, для поновлення строку. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Європейський суд у своїх рішеннях зазначає, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року). Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У рішенні «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Враховуючи, що скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не наведено інших, відмінних від тих, що визнані судом неповажними, причин пропуску строку на подання апеляційної скарги, суд приходить до висновку про відмову відкритті апеляційного провадження. Крім того, апелянт просив суд відстрочити сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на відсутність фінансування. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень ст. 187 КАС України процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою. У зв'язку із цим обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення суб'єкта владних повноважень, відстрочення чи розстрочення такої сплати. Органи ДФС не входять до переліку осіб, на яких відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» поширюються пільги щодо сплати судового збору.     Згідно з ч. 1 та 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, мають рівні процесуальні права і обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Виходячи з цього, суд приходить до  висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції. Станом на 24 березня 2017 року зазначені в ухвалі судді недоліки апелянтом не усунуто. Керуючись ст. ст. 108, 189 КАС України, – У Х В А Л И В : Відмовити у задоволенні клопотання Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у  м. Києві про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2017 року. Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у  м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2017 року. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. Суддя                                                                                           А.Б. Парінов