Постанова

від 31.01.2017 по справі 804/7726/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 січня 2017 рокусправа № 804/7726/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя: Ясенова Т.І.

судді: Головко О.В. Суховаров А.В.

секретар судового засідання: Троянов А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНА ПРАЙМ на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНА ПРАЙМ до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАТОНА ПРАЙМ звернулось із адміністративним позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів України у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000062201, №0000082201, від 10.04.2015 року №0000072201, від 14.04.2015 року №0000082201.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що прийняті податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать нормам чинного законодавства, оскільки прийняті на підставі акту перевірки №3779/2201/37857366 від 03.12.2014 року, в якому відсутні посилання на первинні та інші документи, які би свідчили про наявність порушень вимог законодавства.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано винесені Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 13 січня 2015 року №0000062201; від 10 квітня 2015 року №0000072201 в частині нарахування основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 349340,66 грн. та штрафної санкції на суму 87335,17 грн.; від 14 квітня 2015 року №0000082201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 169165,17 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНА ПРАЙМ до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 284,52 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНА ПРАЙМ суму витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи, у розмірі 17249,03 грн.

В апеляційній скарзі позивач посилається на незаконність та необгрунтованість постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, просить скасувати постанову суду в цій частині та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що обставини, на підставі яких суд відмовив у задоволенні позову не відображені в акті перевірки та не були підставою для винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень, а відтак не можуть впливати на оцінку дій позивача. Також суд фактично вийшов за межі судового розгляду та вдався до дослідження обставин, які податковим органом не встановлювалися, не досліджувалися, в акті перевірки не наведені. Рух активів у процесі господарської операції між позивачем та контрагентами підтверджується матеріалами справи. Крім того, відповідно до частини 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких на думку суду, не вистачає. Суд першої інстанції вирішив справу на підставі документів, які у матеріалах справи відсутні, сторонами не подавалися, у процесі судового розгляду не досліджувалися, думка сторін щодо яких не з'ясовувалась. Суд безпідставно відхилив висновок судової експертизи, не обґрунтувавши належним чином підстав для цього. А висновок суду про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ Валга , ТОВ Бумпак Плюс та ТОВ Транс Сервіс Груп Плюс нічим не підтверджуються та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Судом не враховано, що господарські операції позивача із ТОВ Санторіна були предметом спору у справі № 804/6699/14, за результатом розгляду якої прийнято постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014, залишену без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014. Цим рішенням позов задоволено, податкове-повідомлення-рішення скасовано. Ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.01.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження у цій справі. Рішення суду набрало законної сили, а згідно зі статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог, просить скасувати постанову суду в цій частині та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що операції з придбання товарів у ФОП ОСОБА_2 не мали реального товарного характеру, оскільки ФОП ОСОБА_2 не мала необхідних умов для провадження підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, неможливості реального здійснення зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва та реалізації товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару або продавцем товарів підприємницької діяльності. Складені первинні документи не підтверджують факт здійснення господарських операцій між вказаними в них контрагентами в частині поставки товарів, та відповідно не створюють правові підстави для використання таких первинних документів у податковому обліку, тож позивачем неправомірно сформовано витрати, що враховано при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг та заперечень на них, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 15.10.2014 року №463/2201, №466/2201, №454/2201, №465/1703, від 29.10.2014 року №578/220, №577/220, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ТОВ Латона Прайм з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2011 року по 31.12.2013 року відповідно до затвердженого плану графіку.

За результатами перевірки 3 грудня 2014 року складений акт №3779/2201/37857366, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення:

- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 382 351 грн., в тому числі за ІІІ квартали 2012 року - 992 грн., за 2012 рік - 215 428 грн., за 2013 рік - 166 923 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 416 354 грн., в тому числі за травень 2013 року - 169 646 грн., за серпень 2013 року - 229 423 грн., за вересень 2013 року - 17 285 грн.;

- пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 176 249 грн.;

- пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637.

На підставі акту перевірки від 3 грудня 2014 року №3779/2201/37857366 відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 року форми р :

- №0000062201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 477 938,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 382 351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 95587,75 грн.;

- №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 520 442,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 416354 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 104 088,50 грн.;

- №0000082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 176 249 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

За результатом розгляду скарги, рішенням від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 13.01.2015 року №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 477938,75 грн. (основний платіж - 382351 грн., штрафні (фінансові) санкції - 95587,75 грн.), а скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення - без задоволення та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 13.01.2015 року №0000072201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000082201 про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 50530 грн., а у іншій частині скаргу платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення.

На підставі рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 10.04.2015 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 457 280 грн., в тому числі за основним платежем 365 824 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 91 456 грн.;

- від 14.04.2015 року №0000082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суми 176 249 грн.

В ході розгляду справи судом встановлено розрахунок нарахованих сум податків, а саме, наступними податковими повідомленнями-рішеннями нараховано:

- №0000062201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств: по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_2 - нараховано основного платежу 108724 грн. та штраф 27181 грн.; продаж товарів нижче собівартості - нараховано основного платежу 59191 грн. та штраф 14797,75 грн.; за простроченою заборгованістю - основного платежу 214436 грн. та штраф 56609 грн.;

- №0000072201 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ: продаж товарів нижче собівартості - нараховано основного платежу 52662,69 грн. та штраф 13165 грн.; за простроченою заборгованістю - основного платежу 183275,38 грн. та штраф 45818 грн.; по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_2 - нараховано основного платежу 113402,59 грн. та штраф 28350 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Валга - нараховано основного платежу 9600 грн. та штраф 2400 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Бумпак Плюс - нараховано основного платежу 4900,01 грн. та штраф 1225 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Санторіна - нараховано основного платежу 1983,33 грн. та штраф 495 грн.;

- №0000082201 зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ: продаж товарів нижче собівартості - зменшено основного платежу на 168220,17 грн.; по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_2 - зменшено основного платежу на 945 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Транс сервіс груп плюс - зменшено основний платіж на 7083,33 грн.

Як визначено статтею 135 Податкового кодексу України, якою передбачено порядок визначення доходів та їх склад, зокрема п. 135.2, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПКУ витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Як визначено п. 138.2 ст. 138 ПКУ витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПКУ не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Господарською операцією, згідно ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Також вказана вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції, кореспондується і з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що між ТОВ Латона Прайм (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки №7 від 31.07.2012 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується у встановлені строки поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму. Найменування товару: полімерна продукція. Згідно пункту 1.4 договору асортимент товару визначається в специфікації. Відповідно пункту 2.1 договору одиниця виміру і кількість кожної партії товару встановлюється сторонами в специфікації, загальна кількість постачаємого товару встановлюється шляхом підсумовування кількості товару, фактично відвантаженому товару згідно накладних. На підставі пункту 3.2 договору доставка товару в пункт призначення може здійснюватись як покупцем так і постачальником, що визначається відповідною угодою сторін, проте в будь-якому випадку розвантаження транспорту виконується силами та за рахунок покупця. Згідно пункту 4.1 договору ціна товару погоджується сторонами в специфікації та вказується в національній валюті України. Згідно пункту 6.3 договору при розвантаженні товару продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну (при розвантаженні автотранспортом). Відповідно пункту 11.1 договір укладено строком на 1 рік, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2012 року (включно), а в частині не виконання зобов'язань - до повного їх виконання).

На виконання умов договору контрагентами складено специфікацію від 01.08.2012 року на поставку напіврукава п/е 1200*150 у кількості 315 кг на загальну суму 5670 грн.

ФОП ОСОБА_2 поставлено на адресу ТОВ Латона Прайм напіврукав п/е 1200*150 у кількості 315 кг на загальну суму 5670 грн., в тому числі ПДВ 945 грн., згідно видаткової накладної №105 від 01.08.2012 року та податкової накладної №1 від 01.08.2012 року.

Також між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладено договір поставки №12 від 02.01.2013 року, згідно умов якого постачальник зобов'язується у встановлені строки поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму. Найменування товару: полімерна продукція. Згідно пункту 1.4 договору асортимент товару визначається в специфікації. Відповідно пункту 2.1 договору одиниця виміру і кількість кожної партії товару встановлюється сторонами в специфікації, загальна кількість постачаємого товару встановлюється шляхом підсумовування кількості товару, фактично відвантаженому товару згідно накладних. На підставі пункту 3.2 договору доставка товару в пункт призначення може здійснюватись як покупцем так і постачальником, що визначається відповідною угодою сторін, проте в будь-якому випадку розвантаження транспорту виконується силами та за рахунок покупця. Згідно пункту 4.1 договору ціна товару погоджується сторонами в специфікації та вказується в національній валюті України. Згідно пункту 6.3 договору при розвантаженні товару продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, товарно-транспортну накладну (при розвантаженні автотранспортом). Відповідно пункту 11.1 договір укладено строком на 1 рік, вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року (включно), а в частині не виконання зобов'язань - до повного їх виконання.

На виконання умов договору контрагентами складено специфікації, копії якиих містяться в матеріалах справи.

ФОП ОСОБА_2 поставлено на адресу ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ товар, що підтверджено податковими та видатковими накладними.

Факт розрахунків за поставлений товар підтверджено платіжними дорученнями.

Транспортування товару за накладною №105 від 01.08.2012 року - напіврукава п/е 1200*150 у кількості 315 кг, - від вантажовідправника ФОП ОСОБА_2 до замовника, вантажоодержувача - ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ здійснено автопідприємством АППФ Реал , автомобілем НОМЕР_1, пункт навантаження - м. Слов'янськ, вул. Донская, 3а, пункт розвантаження - м. Марганець, вул. Українська, б.20, згідно товарно-транспортної накладної №0108 від 01.08.2012 року.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2013 року по 31.12.2013 року між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ за договором №12 від 02.01.2013 року, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.06.2009 року (виробник - ТОВ Загнібеда ЛТД м. Слов'янськ) у №05.03.02-04/34540 також підтверджують реальність вказаної господарської операції.

На підтвердження використання позивачем товару у власному виробництві суду надані акти на списання матеріалів за період 2012-2013 років, в яких міститься інформація про залучення до процесу виробництва плівки п/е, рукава п/е.

02.07.2015 року ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ звернулось з листом до ФОП ОСОБА_2, в якому просило з метою спростування висновків акта перевірки про відсутність реальної господарської діяльності надати засвідчені копії документів на підтвердження взаємовідносин із ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ .

Листом від 16.07.2015 року вих. №23 ФОП ОСОБА_2 надано відповідь, в якій зазначено, що остання є надійним діловим партнером, працює протягом багатьох років, має відмінну ділову репутацію. Також, підтверджено укладання договорів з ТОВ Латона Прайм , за цими договорами проводилась реальна поставка продукції, що оформлено необхідними первинними документами, розрахунки проводились в безготівковому порядку. На підтвердження викладеного надано копії підтверджуючих документів щодо закупівлі сировини, поставки продукції та якості реалізованого товару (т.17 а.с.63).

ФОП ОСОБА_2 надано, крім іншого, довідку від 13.07.2015 року №2699/05-22-17-01-111-1/НОМЕР_2 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_2 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ , їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року, лютий-грудень 2013 року.

За результатами проведеної звірки Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Донецькій області:

- документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платником податків ТОВ Латона Прайм , їх вид, обсяг, якість та розрахунки;

- встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із платником податків ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ .

В матеріалах справи також містяться договори на отримання сировини, перероблення отриманої давальницької сировини, замовником або покупцем в яких виступає ФОП ОСОБА_2, а саме: договір на переробку давальницької сировини, укладений з ТОВ Загнибеда ЛТД від 04.01.2011 року №3, договір поставки №5 від 01.06.2011 року, укладений з ФОП ОСОБА_3, договір поставки №041011 від 04.10.2011 року, укладений з ТОВ Белтім Полімери , договір на переробку давальницької сировини, укладений з ФОП ОСОБА_4від 02.01.2013 року №1, договір поставки №44-п від 01.03.2013 року, укладений з ТОВ Укрбелполімір , договір на переробку давальницької сировини, укладений з ТОВ Загнибеда ЛТД від 18.11.2013 року №2, акти приймання виконаних робіт, складені на виконання зазначених договорів, платіжні доручення на оплату послуг, накладні, податкові накладні, документи про якість товару.

Щодо транспортування товару, то згідно довідки Слов'янською ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 13.07.2015 року №2699/05-22-17-01-111-1/НОМЕР_2 встановлено наявність товарно-транспортних накладних за лютий-грудень 2013 року та дослідженням їх під час перевірки не встановлено дефектів або інших порушень законодавства.

Отже, у матеріалах справи міститься первинна документація, яка підтверджує реальність господарських операцій.

Виходячи із змісту поданих позивачем документів в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з поставки, надання послуг, а саме: фактичний рух активів та зміни у власному капіталі позивача.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має в наявності всі первинні документи стосовно господарських взаємовідносин з безпосередніми контрагентом, які відповідають діючому законодавству.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем із зазначеним вище контрагентом договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданим, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Таким чином, наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_2, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Крім того, працівники Слов'янської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області скористались наданим правом проведення перевірки, якою встановлено відсутність порушень контрагента позивача ФОП ОСОБА_2 вимог податкового законодавства та ведення господарської діяльності, останньою підтверджено наданими договорами та первинними документами отримання достатньої кількості товару, його перероблення та постачання позивачу.

Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000062201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 на суму 108724 грн., та відповідно штрафної санкції на суму 27181 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0000072201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 на суму 113402,69 грн., та відповідно штрафної санкції на суму 28350 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 року №0000082201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 у розмірі 945 грн.

Також актом перевірки встановлено завищення позивачем обсягу податкового кредиту з податку на додану вартість, внаслідок реалізації товару, собівартість якого більша ніж отриманий дохід.

Висновок відповідача про отримання позивачем доходу від реалізації у обсязі, що не покриває витрати (собівартість) такої реалізації, не може бути прийнятий до уваги, з огляду на те, що відповідно до пункту 138.4 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподілених постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пункту 138.8 статті 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: - прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - загальновиробничих витрат, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; - вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; - інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Під господарською діяльністю, згідно із пунктом 1 статті 3 Господарського кодексу України, розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу У країни господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із підпунктом 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Тобто, поняття дохід для цілей податкового законодавства охоплює всі види надходжень, які набуваються платником податку у власність чи на його користь і мають вартісне вираження. При цьому здійснення господарської діяльності не пов'язується з фактом перевищення надходжень до такого платника податків над його витратами.

Визначення розміру витрат підприємства та податкового кредиту шляхом визначення їх на рівні отриманого доходу, Податковим кодексом України не передбачено. Пунктом 140.5 статті 140 Податкового кодексу України визначено, що установлення додаткових обмежень щодо складу витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому розділі, не дозволяється.

Відомості декларацій з податку на прибуток позивача за перший, другий, третій та четвертий квартали 2012 року та 2013 рік свідчать про перевищення суми доходів від реалізації товарів над собівартістю реалізації, що базується на показниках цих податкових декларацій, що підтверджує відсутність продажу виготовленої продукції за цінами, нижчими за собівартість їх виготовлення.

Доводи відповідача спростовуються наявними у матеріалах справи документами.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність задоволення позовних вимог судом першої інстанції в частині:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000062201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток по завищенню собівартості на суму 59191 грн., та відповідно штрафної санкції на суму 14797,75 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0000072201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість по завищенню собівартості на суму 52662,69 грн., та відповідно штрафної санкції на суму 13165 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 14.04.2015 року №0000082201 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість по завищенню собівартості у розмірі 168220,17 грн.

Актом перевірки також встановлено наявність у позивача безнадійної дебіторської заборгованості по взаєморозрахункам з кінцевими споживачами (простроченої заборгованості).

Матеріалами справи, реєстрами погашення заборгованості документально підтверджено, що непогашена дебіторська заборгованість по операціям продажу виготовленої продукції кінцевим споживачам у позивача відсутня. Позивачем підтверджено подальше отримання оплати за поставлені товари, що пов'язано із неспівпаданням у часі подій відвантаження товару та надходження від покупців коштів.

Викладене підтверджує правильність висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині:

- скасування податкового повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000062201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток по простроченій дебіторській заборгованості на суму 214436 грн., та відповідно штрафної санкції на суму 56609 грн.;

- скасування податкового повідомлення-рішення від 10.04.2015 року №0000072201 про нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість по простроченій дебіторській заборгованості на суму 183275,38 грн., та відповідно штрафної санкції на суму 45818 грн.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015 року, оскільки це рішення скасовано в порядку адміністративного оскарження рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709, а отже є відкликаним та таким, що не створює для платника податків жодних обов'язків по сплаті нарахованих ним сум грошового зобов'язання.

Колегія суддів не погоджується х таким висновку суду з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем винесено на направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 176249 грн.

За результатами розгляду скарги позивача рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709 скасовано податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015 року про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість у розмірі 50530 грн. На підставі вказаного рішення відповідачем повторно прийнято податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 14.04.2015, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 176249 грн.

Відповідно до положень статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі; у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.

Всупереч наведеним правовим нормам відповідачем повторно винесено податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 14.04.2015 року на повну суму податкового зобов'язання 176249 грн.

Докази надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення на зменшену суму податкового зобов'язання, відсутні. Отже відповідно до положень п.60.4 ст. 60 ПК України податкове повідомлення рішення №0000082201 від 13.01.2015 року є чинним.

Відповідачем не визнаються позовні вимоги і цій частині та відповідач посилається на чинність податкового повідомлення рішення №0000082201 від 13.01.2015, про що, зокрема, вказує і у листі від 29.05.2015. (т.21. а.с.54)

При цьому, суд першої інстанції, посилаючись як на підставу відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015, скасування його в порядку адміністративного оскарження рішенням Головним управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015, не врахував, що вказаним рішенням податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015 скасовано лише в частині податкового зобов'язання на суму 50530 грн., а не у повному обсязі.

За вказаних обставин підстави, з яких виходив суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, не можуть бути визнані обґрунтованими.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Санторіна суд першої інстанції дійшов висновку про не підтвердження надання заявлених послуг з огляду на те, що в матеріалах справи містяться лише документи, якими штучно оформлено ці операції.

Між ТОВ Латона Прайм (замовник) та ТОВ Санторіна (виконувач) укладено договір №36 від 21.05.2013 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні.

Взаємовідносини між ТОВ Латона Прайм та ТОВ Санторіна щодо придбання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні та правомірність віднесення податку на додану вартість до складу податкового кредиту за перевіряємий період, були предметом перевірки податковим органом за результатами якої винесено податкове повідомлення рішення від 19.12.2013 №0003412202 та предметом судового розгляду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 804/6699/14, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2014 у справі за позовом ТОВ Латона Прайм до Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення від 19.12.2013 №0003412202

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.01.2015 відмовлено у відкритті касаційного провадження. ( т.20, а.с. 50, 71 - 84)

Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом першої інстанції не надано оцінки вказаним обставинам та безпідставно відмовлено у задоволенні позову у цій частині.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ Валга , ТОВ Бумак плюс , ТОВ Транс сервіс груп суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для беззаперечного висновку на користь позивача, оскільки позивачем надано формально складені товарно-транспортні накладні на перевезення товару та не підтвердження надання заявлених послуг з огляду на те, що в матеріалах справи містяться лише документи, якими штучно оформлено ці операції.

Судом встановлено, що між ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ (замовник) та ТОВ Валга (виконувач) укладено договір №35 від 22.10.2012 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні. Пунктами 4.2 та 4.3 договору визначено, що ціни, що відповідають конкретному перевезенню узгоджуються додатково перед кожним перевезенням, ціни є договірними і визначаються виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Згідно пункту 9 договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань.

Між ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ (замовник) та ТОВ Бумпак Плюс (виконавець) укладено договір №125-26 від 17.09.2013 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується здійснити для замовника перевезення вантажу замовника в межах України та на умовах цього договору.

Між ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ (замовник) та ТОВ Транс сервіс груп плюс (виконувач) укладено договір №213 від 01.07.2012 року про надання транспортно-експедиційних послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжміському сполученні. Пунктами 4.2 та 4.3 договору визначено, що ціни, що відповідають конкретному перевезенню узгоджуються додатково перед кожним перевезенням, ціни є договірними і визначаються виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку. Згідно пункту 9 договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання сторонами зобов'язань

На виконання умов вказаних договорів контрагентами складені наступні документи: податкові накладні, товарно-транспортні накладні, транспортні заявки та накладні на відпуск продукції, що транспортується.

Розрахунки за надані послуги позивачем проведено у безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на поточні рахунки виконавців, що підтверджено платіжними дорученнями.

Досліджуючи питання щодо реальності здійснення господарських операцій за вказаними договорами, з урахуванням положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , судом апеляційної інстанції встановлено, що первинні документі відповідають вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів.

Дослідженням товарно-транспортних накладених по господарським операціям з вказаними контрагентами, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказані документи містять необхідну інформацію, зокрема: дату складання документа, вантажовідправника та отримувача товару, пункт навантаження та розвантаження, перелік та кількість товару, марку та державний номерний знак транспортного засобу, ПІБ водія, підписи та печатки вантажовідправника та вантажоодержувача, ПІБ відповідальних осіб вантажовідправника та вантажоодержувача.

Вказані товарно-транспортні накладні , як і інші первинні документи оформлені належним чином, дають можливість визначитись зі змістом та обсягом вказаних господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій. На всіх документах містяться відбитки печатки, яка є засобом ідентифікації юридичної особи відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а отже мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку.

Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять, як не містить таких висновків і акт перевірки.

Щодо зауважень суду першої інстанції про наявність в окремих товарно-транспортних накладних певних недоліків, суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність помилок в оформленні окремих документів не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконання господарських операцій, фактичне виконання яких підтверджується в сукупності з іншими первинними документами.

Вказаним спростовуються висновки суду першої інстанції щодо відсутності належних доказів реальності виконання сторонами господарських операцій.

На час здійснення господарських операцій контрагенти позивача мали спеціальну податкову правосуб'єктність, перебували на обліку платників податків, а також були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що підтверджується матеріалами справи, та не спростовано відповідачем.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України №5553/5554-15 від 10.06.2016 року :

- у результаті проведених експертних досліджень наданих документів документально не підтверджуються висновки акту перевірки Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №3779/2201/37857366 від 03.12.2014 року Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ ДэЛАТОНА ПРАЙМ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2011 по 31.12.2013 завищення задекларованих ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ показників у рядку 05.1 Декларацій Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) в загальній сумі 1 904 389,20 грн., в тому числі за III квартали 2012 року - 4 725,00 грн., за 2012 рік - 1 025 845,00 грн., за 2013 рік - 878 544,20 грн.;

- у результаті проведених експертних досліджень наданих документів документально не підтверджуються висновки акту перевірки Нікопольської ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області №3779/2201/37857366 від 03.12.2014 року щодо завищення ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ задекларованих показників у рядку 10.1 Декларацій придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних фондів з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та 0 ставкою в загальній сумі 779 561,29 грн., у т.ч. за квітень 2012 у сумі 7 653,56 грн., за травень 2012 у сумі 13 101,63 грн., за червень 2012 в сумі 9 532,61 грн., за липень 2012 у сумі 11 329,74 грн., за серпень 2012 у сумі 30 407,33 грн., за вересень 2012 у сумі 54 219,79 грн., за жовтень 2012 у сумі 45 889,84 грн., за листопад у сумі 46 360,79 грн., за грудень 2012 у сумі 212 490,01 грн., за січень 2013 в сумі 33 360,09 грн., за лютий 2013 у сумі 35 265,99 грн., за березень 2013 в сумі 57 488,49 грн., за квітень 2013 у сумі 64 451,52 грн., за травень 2013 у сумі 20 901,64 грн., за червень 2013 в сумі 10 465,53 грн., за липень 2013 у сумі 7 573,24 грн., за серпень 2013 у сумі 16 393,56 грн., за вересень 2013 у сумі 13 836,51 грн., за жовтень 2013 у сумі 16 785,62 грн., за листопад 2013 у сумі 13 239,10 грн., за грудень 2013 у сумі 58 814,70 грн.

Відповідно до статті 82 Кодексу адміністративного судочинства України експерт дає свій висновок у письмовій формі. Висновок експерта приєднується до справи. Суд має право в судовому засіданні запропонувати експерту дати усне пояснення до свого висновку. Якщо експертиза проводиться в судовому засіданні, експерт може дати усний висновок. Висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Надаючи критичну оцінку висновку експертизи суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи спростована правильність складання та заповнення податкової звітності та правильність відображення показників здійснення господарської операції у податковій звітності по взаємовідносинам позивача з ТОВ Валга , ТОВ Бумпак Плюс , ТОВ Санторина та ТОВ Транс Сервіс Груп Плюс . Експертом не досліджувався ланцюг постачання товарів, не надавалась оцінка повноті складання пакету первинних документів, передбачених договорами.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки при проведенні експертного дослідження експертом досліджувались первинні документи позивача по вказаним господарським операціям по взаємовідносинам з прямими контрагентами та при призначенні експертизи, судом не ставилось перед експертом питання щодо дослідження ланцюгу постачання товарів.

Досліджуючи висновок експертизи в сукупності з іншими доказами у справі, враховуючи наведені вище висновки суду апеляційної інстанції про відповідність первинних документів за вказаними господарськими операціями вимогами чинного законодавства, що підтверджують фактичне здійснення між сторонами господарських операцій, відсутність порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача, а також обсяг досліджених при проведенні експертизи документів бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для сумніву в правильності висновку експертизи.

Посилання суду першої інстанції на наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень - ухвал по кримінальним провадженням щодо ТОВ ВАЛГА (ТОВ Раквере ), ТОВ Бумпак Плюс , ТОВ Транс сервіс груп плюс , суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки вказані рішення не долучено до матеріалів справи, а лише зазначено про їх існування та вказані ухвали судів по кримінальним провадженням не досліджувались в судовому засіданні за участі сторін у процесі розгляду справи, що суперечить принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи.

Вироків суду у кримінальних справах щодо вказаних контрагентів суду не надано та інформація про їх існування відсутня.

Враховуючи встановлені обставини справи та досліджені судом докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови в частині відмови у задоволені позову було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи у цій частині. В частині ж задоволення позовним вимог судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи на надано їм належну юридичну оцінку.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ТОВ Латона Прайм підлягає задоволенню, а отже постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасуванню із прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. Одночасно, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача, тому постанова суду першої інстанції у частині задоволення позовних підлягає залишенню без змін.

Відповідно до положень статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа; якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги позивача та задоволення позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача сплаченої ним суми судового збору за подання адміністративного позову пропорційно до задоволених позовних вимог судом апеляційної інстанції та за подання апеляційної скарги, а також витрат, пов'язаних із проведення судової експертизи.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, ст.ст. 200, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАТОНА ПРАЙМ - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2016 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову із прийняттям у цій частині нової постанови про задоволення позову.

Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000082201 від 13.01.2015, податкове повідомлення-рішення № 0000072201 від 10.04.2015 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму нарахованого основного платежу у розмірі 16483,34 грн. та штрафних санкцій на суму 4120,83 грн.; № 0000082201 від 14.04.2015 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7083,17 грн.

Скасувати постанову суду першої інстанції в частині стягнення з ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ судового збору у розмірі 284,52 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Нікопольської ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ судовий збір у розмірі 8605,69 та суму витрат, пов'язаних із проведенням судової експертизи у розмірі 3246,49 грн.

В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі у порядку, встановленому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров