Постанова

від 31.01.2019 по справі 804/7726/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №804/7726/15

адміністративне провадження №К/9901/39854/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

за участю секретаря - Горбатюка В.С.

представника позивача - Компанець М.Б.

представника відповідача - не прибув

касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 (Верба І.О.)

та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 (судді Ясенова Т.І., Головко О.В., Суховаров А.В.)

у справі № 804/7726/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Латона Прайм

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Латона Прайм (далі - позивач, ТОВ Латона Прайм ) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Нікопольська ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 року №0000062201, №0000082201, від 10.04.2015 року №0000072201, від 14.04.2015 року №0000082201.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 № 0000062201; від 10.04.2015 № 0000072201 в частині нарахування основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 349 340,66 грн. та штрафної санкції на суму 87 335,17 грн.; від 14.04.2015 №0000082201 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 169 165,17 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 скасовано в частині відмови у задоволенні позову та прийнято в цій частині нову постанову про задоволення позовних вимог. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000082201 від 13.01.2015, № 0000072201 від 10.04.2015 в частині нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму нарахованого основного платежу у розмірі 16 483,34 грн. та штрафних санкцій на суму 4120,83 грн. та № 0000082201 від 14.04.2015 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 7083,17 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2016 та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.03.2018 касаційну скаргу було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечує, вважає оскаржувані судові рішення законними,обґрунтованими, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 15.10.2014 № 463/2201, № 466/2201, № 454/2201, № 465/1703, від 29.10.2014 № 578/220, № 577/220, згідно із підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ТОВ Латона Прайм з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2011 по 31.12.2013 відповідно до затвердженого плану графіку.

За результатами перевірки 03.12.2014 складено акт № 3779/2201/37857366, згідно висновків якого, перевіркою встановлено порушення: підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, всього у сумі 382 351 грн.; пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 416 354 грн., пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення залишку від'ємного значення з податку на додану вартість, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у загальній сумі 176 249 грн.; пункту 2.8 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні , затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637.

На підставі акту перевірки від 03.12.2014 № 3779/2201/37857366 відповідачем прийняті та направлені позивачу податкові повідомлення-рішення від 13.01.2015 року форми р : № 0000062201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 477 938,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 382 351 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 95587,75 грн.; № 0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 520 442,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 416354 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 104 088,50 грн.; № 0000082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 176 249 грн.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся зі скаргою до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

За результатом розгляду скарги, рішенням від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 13.01.2015 року №0000062201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 477938,75 грн. (основний платіж - 382351 грн., штрафні (фінансові) санкції - 95587,75 грн.), а скаргу платника податків на зазначене податкове повідомлення-рішення - без задоволення та скасовано податкові повідомлення-рішення Нікопольської ОДПІ від 13.01.2015 року № 0000072201 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість та №0000082201 про зменшення розміру від'ємного значення сум податку на додану вартість в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2012 року у розмірі 50530 грн., а у іншій частині скаргу платника податків на зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без задоволення.

На підставі рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 10.04.2015 року №0000072201, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 457 280 грн., в тому числі за основним платежем 365 824 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 91 456 грн.;

- від 14.04.2015 року №0000082201, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суми 176 249 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями:

- № 0000062201 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств: по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4 - нараховано основного платежу 108724 грн. та штраф 27181 грн.; продаж товарів нижче собівартості - нараховано основного платежу 59191 грн. та штраф 14797,75 грн.; за простроченою заборгованістю - основного платежу 214436 грн. та штраф 56609 грн.;

- № 0000072201 збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ: продаж товарів нижче собівартості - нараховано основного платежу 52662,69 грн. та штраф 13165 грн.; за простроченою заборгованістю - основного платежу 183275,38 грн. та штраф 45818 грн.; по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4 - нараховано основного платежу 113402,59 грн. та штраф 28350 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Валга - нараховано основного платежу 9600 грн. та штраф 2400 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Бумпак Плюс - нараховано основного платежу 4900,01 грн. та штраф 1225 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Санторіна - нараховано основного платежу 1983,33 грн. та штраф 495 грн.;

- № 0000082201 зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ: продаж товарів нижче собівартості - зменшено основного платежу на 168220,17 грн.; по взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4 - зменшено основного платежу на 945 грн.; по взаємовідносинам із ТОВ Транс сервіс груп плюс - зменшено основний платіж на 7083,33 грн.

Доводи касаційної карги зводяться до того, що підставами для визначення позивачу податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам із ФОП ОСОБА_4, оскільки, за твердженням податкового органу, контрагент позивача не мала необхідних умов для провадження підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з тих мотивів, що відповідачем не спростовано факт належного оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем задекларовано суми з ПДВ та валових витрат по операціям з ФОП ОСОБА_4 На час виписки податкових накладних контрагент позивача був зареєстрований платником ПДВ і виписані податкові накладні мають всі необхідні реквізити, інші досліджені первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій. Крім того, документально підтверджується відсутність продажу виготовленої продукції за цінами, нижчими за собівартість їх виготовлення. Щодо взаємовідносин з ТОВ Валга (ТОВ Раквере ), ТОВ Санторіна , ТОВ Бумпак Плюс , ТОВ Транс сервіс груп плюс , то судом зазначено, що на підтвердження господарських операцій з вказаними контрагентами позивачем надано формально оформлені документи бухгалтерського обліку, які в своїй сукупності не підтверджують реальність господарських операцій. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015, оскільки це рішення скасовано в порядку адміністративного оскарження рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015 року №2597/10/04-36-10-0709, а отже є відкликаним та таким, що не створює для платника податків жодних обов'язків по сплаті нарахованих ним сум грошового зобов'язання.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що податковим органом не доведено наявності в діях позивача факту вчинення порушень податкового законодавства. Крім того, суд першої інстанції, посилаючись, як на підставу відмови у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000082201 від 13.01.2015, на скасування його в порядку адміністративного оскарження рішенням Головним управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 31.03.2015, не врахував, що вказаним рішенням податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 13.01.2015 скасовано лише в частині податкового зобов'язання на суму 50 530 грн., а не у повному обсязі. Відповідачем повторно винесено податкове повідомлення-рішення №0000082201 від 14.04.2015 на повну суму податкового зобов'язання 176 249 грн. Докази надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення на зменшену суму податкового зобов'язання, відсутні. Отже відповідно до положень пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення рішення № 0000082201 від 13.01.2015 є чинним.

За правилами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційної скарга податкового органу містить обґрунтування порушень позивачем податкового законодавства по господарським операціям з контрагентом ФОП ОСОБА_4 та не містить інших обґрунтованих доводів щодо порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, суд касаційної інстанції переглядає рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи викладені норми Податкового кодексу України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Частиною першою статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із зазначених правових норм вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ Латона Прайм (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки №7 від 31.07.2012 року.

На виконання умов договору контрагентами складено специфікацію від 01.08.2012 року на поставку напіврукава п/е 1200*150 у кількості 315 кг на загальну суму 5670 грн.

ФОП ОСОБА_4 поставлено на адресу ТОВ Латона Прайм напіврукав п/е 1200*150 у кількості 315 кг на загальну суму 5670 грн., в тому числі ПДВ 945 грн., згідно видаткової накладної №105 від 01.08.2012 та податкової накладної №1 від 01.08.2012.

Також між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_4 (постачальник) укладено договір поставки №12 від 02.01.2013, згідно умов якого постачальник зобов'язується у встановлені строки поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується своєчасно прийняти товар та сплатити за нього визначену грошову суму.

На виконання умов договору контрагентами складено специфікації, копії яких містяться в матеріалах справи.

ФОП ОСОБА_4 поставлено на адресу ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ товар, що підтверджено податковими та видатковими накладними.

Факт розрахунків за поставлений товар підтверджено платіжними дорученнями.

Транспортування товару за накладною №105 від 01.08.2012 року - напіврукава п/е 1200*150 у кількості 315 кг, - від вантажовідправника ФОП ОСОБА_4 до замовника, вантажоодержувача - ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ здійснено автопідприємством АППФ Реал , автомобілем ПАЛ АР7017НИ, пункт навантаження - АДРЕСА_1, пункт розвантаження - м. Марганець, вул. Українська, б.20, згідно товарно-транспортної накладної №0108 від 01.08.2012 року.

Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.10.2013 по 31.12.2013 між ФОП ОСОБА_4 і ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ за договором №12 від 02.01.2013 року, накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 11.06.2009 року (виробник - ТОВ Загнібеда ЛТД м. Слов'янськ) №05.03.02-04/34540 також підтверджують реальність вказаної господарської операції.

На підтвердження використання позивачем товару у власному виробництві суду надані акти на списання матеріалів за період 2012-2013 років, в яких міститься інформація про залучення до процесу виробництва плівки п/е, рукава п/е.

02.07.2015 року ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ звернулось з листом до ФОП ОСОБА_4, в якому просило з метою спростування висновків акта перевірки про відсутність реальної господарської діяльності надати засвідчені копії документів на підтвердження взаємовідносин із ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ .

Листом від 16.07.2015 року вих. № 23 ФОП ОСОБА_4 надано відповідь, в якій зазначено, що остання є надійним діловим партнером, працює протягом багатьох років, має відмінну ділову репутацію. Також, підтверджено укладання договорів з ТОВ Латона Прайм , за цими договорами проводилась реальна поставка продукції, що оформлено необхідними первинними документами, розрахунки проводились в безготівковому порядку. На підтвердження викладеного надано копії підтверджуючих документів щодо закупівлі сировини, поставки продукції та якості реалізованого товару.

ФОП ОСОБА_4 надано, крім іншого, довідку від 13.07.2015 № 2699/05-22-17-01-111-1/НОМЕР_5 про результати проведення зустрічної звірки ФОП ОСОБА_4 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ , їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2012 року, лютий-грудень 2013 року.

За результатами проведеної звірки Слов'янською об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ Міндоходів у Донецькій області документально підтверджено реальність здійснення господарських відносин з платником податків ТОВ Латона Прайм , їх вид, обсяг, якість та розрахунки; встановлено відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків із платником податків ТОВ ЛАТОНА ПРАЙМ .

Таким чином, в матеріалах справи в повному об'ємі наявні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом. Зазначені документи, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, складені за результатами проведених операцій та з дотриманням вимог статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 44, статті 201 Податкового кодексу України і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують правомірність формування позивачем податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 344, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2017 у справі № 804/7726/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.А. Васильєва Судді: (підпис) С.С. Пасічник (підпис) В.П. Юрченко