Ухвала

від 23.03.2017 по справі 826/9935/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року м. Київ К/800/9107/16

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Борисенко І.В., Юрченко В.П.,

провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Установи 28 управління начальника робіт до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Установа 28 управління начальника робіт (далі - позивач) звернулася до суду з позовом в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ) № 0000262202 від 02.02.2015 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 вересня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з наданих позивачем первинних документів не можна встановити реальність господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки такі не у повній мірі відображають зміст, якісні та кількісні показники господарських операцій, а тому відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нову постанову про задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що з огляду на наявні в матеріалах справи докази в своїй сукупності, позивачем подано всі необхідні первинні документи які підтверджують реальність здійснення господарських операцій між ним та контрагентом, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

У поданій касаційній скарзі відповідач заявив вимоги про скасування рішення суду апеляційної інстанції, як такого, що постановлене із порушенням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі, як скасованого помилково. У доводах касаційної скарги зазначає, що у позивача були відсутні підстави відображення наслідків господарських операцій з ТОВ Техпром-Буд в податковому обліку, оскільки такі не підтверджені належними первинними документами які б у повній мірі відображали зміст господарських операцій, а тому вищевказане податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято правомірно. Позивачем не надано проектно-кошторисної документації за спірними операціями, відсутній рух коштів за спірними операціями.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити таку без задоволення а оскаржуване рішення без змін, оскільки при його ухваленні суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні, відповідно до ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Установа 28 управління начальника робіт зареєстрована як юридична особа 23.10.1997, 06.11.1997 взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, зареєстровано як платник податку на додану вартість 24.06.2014 року.

Посадовими особами відповідач проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Техпром-Буд (код ЄДРПОУ 39240128) за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої відповідачем складено акт №11/26-58-22-02-18/24967480 від 12.01.2015 року (далі - акт перевірки №11).

З акту перевірки №11 вбачається, що заниження Установою 28 управління начальника робіт податку на додану вартість на загальну суму 289 166,00 грн., в т.ч. за серпень 2014 року - на суму 128333,00 грн., за вересень 2014 р. - на суму 160833,00 грн., виникло у зв'язку із завищенням податкового кредиту по фінансово-господарським взаємовідносинам із ТОВ Техпром-Буд , які, на думку податкового органу, є фіктивними, що підтверджується довідкою Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №551/20-36-22-03/39072643 від 12.12.2014 Про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю Техпром-буд (код за ЄДРПОУ 39240128), щодо документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за серпень, вересень, жовтень 2014 року , податковою інформацією Індустріальної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 9546/8/20-36-22-03-08 від 09.09.2014 року.

У висновках акту перевірки № 11 відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 289166,00 грн., в т.ч. за серпень 2014 року - на суму 128333,00 грн., за вересень 2014 року - на суму 160833,00 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки №11 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000262202 від 02.02.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 433749,00 грн., з яких 289166,00 грн. - за основним платежем, а 144583,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження рішеннями оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

За змістом пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

У перевіряємий період позивач мав господарські відносини з ТОВ Техпром-Буд .

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ Техпром-буд було укладено договори про виконання робіт № 140703 від 03.07.2014 року, № 140808 від 08.08.2014 року, № 140109 від 01.09.2014 року.

Згідно вказаних договорів підряду № 140808 від 08.08.2014 року та № 140109 від 01.09.2014 року, укладених між позивачем, як замовником, та ТОВ Техпром-Буд , як підрядником, замовник доручив, а підрядник прийняв на себе обов'язок виконати будівельно-монтажні роботи по об'єкту Житловий будинок на 198 квартир по вул. Поліська, 2, м. Київ шифр К-1-1 в об'ємі, визначеному договірною ціною.

На виконання вказаних договорів ТОВ Техпром-Буд було виписано податкові накладні: №1601 від 16.07.2014, №2201 від 22.07.2014, №2401 від 24.07.2014, №2403 від 24.07.2014, №2404 від 24.07.2014 та №2405 від 24.07.2014; №801 від 08.08.2014; №501 від 05.09.2014, №1802 від 18.09.2014 та №2901 від 29.09.2014.

На підтвердження виконання умов договорів позивачем також надано копії актів виконаних будівельних робіт (надання послуг), довідок про вартість виконаних будівельних робіт, податкових накладних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що з наявних в матеріалах договірних цін до вказаних договорів не можливо встановити об'єм робіт, як це визначено умовами договорів підряду № 140808 від 08.08.2014 року та № 140109 від 01.09.2014 року. Позивачем не надано проектно-кошторисної документації, що свідчить про неможливість встановити які саме роботи (послуги) виконувались ТОВ Техпром-Буд на виконання умов договорів підряду № 140808 від 08.08.2014 року та №140109 від 01.09.2014 року.

В той же час, на спростування зазначених висновків суду першої інстанції та вищевказаних доводів податкового органу, судом апеляційної інстанції встановлено, що за умовами договору підряду № 140808 від 08.08.2014 року вартість робіт визначена в сумі 270000,00 грн., а за умовами договору підряду № 140109 від 01.09.2014 року - 765000 грн. та підтверджується відповідними актами форми КБ-2 та довідками КБ-3 (а.с. 35-43).

Крім того, суд першої інстанції не прийняв як належний доказ оплати позивачем вартості робіт (послуг), виконаних (наданих) ТОВ Техпром-Буд за вказаними вище договорами наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень, оскільки вони не містять відмітки банку про проведення операцій.

В той же час, на спростування зазначених висновків суду першої інстанції та вищевказаних доводів податкового органу, позивачем надано до суду апеляційної інстанції копії виписок з банківських рахунків, які підтверджують факт оплати позивачем отриманих від ТОВ Техпром-Буд послуг.

Вказані документи не було надано суду першої інстанції з поважних причин та відповідач не заперечував проти залучення таких документів, як доказів у справі.

Позивач здійснював оплату за отримані товари роботи шляхом безготівкових розрахунків через банківську установу з урахуванням ПДВ.

На момент здійснення господарських операцій контрагент позивача ТОВ Техпром-Буд був належним чином зареєстрований.

Також, відповідачем не доведено, що первинні документи підписані не уповноваженими на те особами.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які б позбавляли позивача права на податковий кредит за наслідками здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентом.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ Техпром-Буд , оскільки реальність таких підтверджується первинними документами, які у своїй сукупності в повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники.

Доводи відповідача про порушення контрагентами позивача податкового законодавства суд відхиляє, оскільки за порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для тієї особи, яка допустила таке порушення. При цьому, не спростовано належної обачності позивача при укладанні господарських договорів та не встановлено залучення до схем з ухилення від сплати податків та його обізнаність у цьому.

Відповідачем також не доведено, що контрагенту позивача визначались суми податкових зобов'язань у зв'язку із порушенням вимог податкового законодавства по вказаним господарським операціям.

Згідно правової позиції висловленій у постановах Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справі № 21-47а10, від 31.10.2014 року у справі № 21-318а14, законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Крім того, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на акт перевірки (акти неможливості проведення звірки) контрагента позивача, яким встановлено його відсутність за місцезнаходженням, оскільки цей факт не може однозначно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, на момент виникнення спірних правовідносин вказана юридична особа не були позбавлена права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності, була належним чином зареєстрована. У зазначеному акті не досліджувалась реальність господарських операцій та правильність формування показників податкової звітності.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваного судового рішення.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 220-1, 230, 231 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві відхилити, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2016 року у справі № 826/9935/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає, може бути переглянута в порядку передбаченому ст.ст. 235 - 244-2 КАС України.

Судді: І.Я. Олендер

І.В. Борисенко

В.П. Юрченко