Рішення

від 16.03.2017 по справі 922/630/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2017 р.Справа № 922/630/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Васильєвой Л.О.

розглянувши справу

за позовом ПП "Технобазіс", м. Чугуїв до ТОВ "Профі-1", м. Харків про стягнення 95760,00 грн. за участю представників:

позивача - Сайченко Я.В., довіреність від 15.03.17р.

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Технобазис" звернулось до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ-1" суму основного боргу за договором поставки № 30/05/16 від 30.05.2016 року у розмірі 95760,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 21.02.17р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

27.02.17р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено документи до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 16.02.17р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.03.17р. не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 21.02.17р. сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без відзиву на позов та без участі представника відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме поштового повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду про порушення провадження по справі від 21.02.17р., яке повернулось на адресу суду з відміткою про отримання відповідачем зазначеної ухвали 27.02.17р., відповідач мав 16 днів до початку судового засідання по даній справі, тобто достатньо часу для того, щоб підготувати відзив на позовну заяву та надати витребувані судом документи.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд виходить з наступного.

30 травня 2016 року між ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ "ТЕХНОБАЗІС" (далі за текстом - позивач) та ТОЗАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ПРОФІ-1"(далі за текстом - відповідач) було укладено договір поставки товарів.

У відповідності до п.1.1. договору поставки № 30/05/16 від 30.05.2016 року (далі за текстом - договір) позивач зобов'язувався поставити, а відповідач прийняти та оплатити товари у кількості, асортименті, і за ціною, зазначеними у видаткових накладних, а також інших товаросупровідних документах, які є невід'ємною частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

Згідно до п.2.1. договору поставка товару за даним договором здійснюється на умовах міжнародних правил "ІНКОТЕРМС". Місце поставки - склад позивача.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна товару є договірною та зазначається у видаткових накладних на кожну партію товару.

Відповідач здійснює оплату товару на умовах відтермінування оплати партії товару не більше ніж на 7 (сім) календарних днів з моменту поставки партії товару. Днем поставки є дата підписання видаткових накладних відповідачем.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю товар на загальну суму 5370522,00 (п'ять мільйонів триста сімдесят тисяч п'ятсот двадцять дві) грн. Даний факт підтверджують видаткові накладні, у тому числі:

1) № 69 від 30 травня 2016 року на суму 435 840,00 грн. в т.ч. ПДВ;

2) № 73 від 07 червня 2016 року на суму 486 264,00 грн. в т.ч. ПДВ;

3) № 75 від 15 червня 2016 року на суму 655 308,00 грн. в т.ч. ПДВ;

4) № 93 від 24 червня 2016 року на суму 238 560,00 грн. в т.ч. ПДВ;

5) № 109 від 04 липня 2016 року на суму 1 165 512,00 грн. в т.ч. ПДВ;

6) № 122 від 14 липня 2016 року на суму 358 884,00 грн. в т.ч. ПДВ;

7) № 135 від 25 липня 2016 року на суму 330 792,00 грн. в т.ч. ПДВ;

8) № 161 від 04 серпня 2016 року на суму 308 508,00 грн. в т.ч. ПДВ;

9) № 170 від 12 серпня 2016 року на суму 310 488,00 грн. в т.ч. ПДВ;

10) № 217 від 05 вересня 2016 року на суму 442 716,00 грн. в т.ч. ПДВ;

11) № 192 від 23 серпня 2016 року на суму 309 240,00 грн. в.т.ч. ПДВ;

12) № 3 від 03 січня 2017 року на суму 232 650,00 грн. в т.ч. ПДВ;

13) № 33 від 12 січня 2017 року на суму 95 760,00 грн. в т.ч. ПДВ.

У відповідності до п.3.3. договору розрахунки за договором здійснюються у будь - якій формі, яка не заборонена чинним законодавством, за домовленістю сторін, в т.ч. і розрахунок векселями.

Станом на час звернення позивача до суду з відповідним позовом відповідачем залишається несплаченою сума у розмірі 95760,00 грн. за поставлений товар відповідно до видаткової накладної № 33 від 12.01.2017 р.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1-2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач у встановлений у договорі строк свого обов'язку по оплаті поставленого товару не виконав і допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, що є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 ЦК України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 ЦК України).

Станом на момент розгляду справи, відповідач не сплатив 95760,00 грн. заборгованості та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, статей 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно вимогам закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував повну оплату поставленого товару за договором, суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 95760,00 грн. заборгованості, правомірні, обґрунтовані та доведені належними доказами, такі, що не спростовані відповідачем, тому є такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55 Конституції України; ст.ст. 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 624, 625, 626, 627, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193, 197, 265 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Профі - 1" (61010, м. Харків, Червоношкільна набережна, 24, оф. 1104, код ЄДРПОУ 33815233, п/р 2600231912748 в банку ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854 ІПН 338152320303) на користь ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ТЕХНОБАЗІС" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Перемоги, буд. 1, код ЄДРПОУ 38630430, п/р 260053000009296 в ПАТ "Діамантбанк", МФО 320854) суму основного боргу за договором поставки № 30/05/16 від 30.05.2016р. у розмірі 95760,00 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.03.2017 р.

Суддя Л.В. Шарко