Постанова

від 22.03.2017 по справі 910/18463/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р. Справа№ 910/18463/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Гаврилюка О.М.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: - Кривошей В.В. - представник за довіреністю № 7/вих. від 04.01.2017;

від відповідача: Климко О.І. - керівник згідно виписки з ЄДРПОУ;

розглянувши апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016

у справі № 910/18463/16 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва"

до Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський"

про виселення з нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Органу самоорганізації населення Комітет мікрорайону Центр-1 Старокиївський (надалі - відповідач) про виселення з нежитлового приміщення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 (повне рішення складено - 14.11.2016) позов задоволено повністю. Виселено Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський" із нерухомого майна - нежилого приміщення площею 138,53 м.кв., розташованого в будинку № 24Б по вулиці Пушкінській у міста Києві; стягнуто з Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський" на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Орган самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у даній справі було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.01.2017.

Розгляд справи відкладався, продовжувався строк розгляду апеляційної скарги на підставі ст. ст. 69, 102 ГПК України.

Оскільки головуючий суддя (суддя - доповідач) 02.03.2017 перебував на лікарняному, розгляд апеляційної скарги призначеної на 02.03.2017 не відбувся. Після усунення обставин, справа призначається до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017, розгляд апеляційної скарги у даній справі було призначено на 22.03.2017.

20.03.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів (зокрема копії додаткової угоди № 3 до договору позички нежилого приміщення № 151/2 від 15.10.2010) до матеріалів справи.

Представники апелянта в судовому засіданні 22.03.2017 апеляційну скаргу у даній справі підтримали, просили її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про відмову в позові в повному обсязі. Підтримали раніше подане клопотання про долучення доказу до матеріалів справи (додаткової угоди № 3 до договору). Неможливість подання яких до суду першої інстанції в порядку статті 101 ГПК України обґрунтували тим, що представники відповідача не приймали участі у судових засіданнях під час розгляду справи в суді першої інстанції, відтак не подали такого доказу до місцевого господарського суду. А тому просили причини неподання такого доказу до суду першої інстанції поважними.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що сторона дійсно не брала участі в судовому засіданні під час розгляду справи в суді першої інстанції, визнав причини неподання такого доказу поважною, та долучила до матеріалів справи в порядку ст. 101 ГПК України.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані оригінали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.10.2010 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації Шевченківської районної у м. Києві ради (позичкодавець) та Органом самоорганізації населення Комітет мікрорайону Центр-1 Старокиївський (користувач) було укладено договір позички № 151/2, відповідно до п. 1.1. якого позичкодавець на підставі рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.10.2010 № 931 зобов'язувався передати, а користувач - прийняти у безоплатне тимчасове користування комунальне майно: нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 138,53 кв.м в будинку № 24Б на вул. Пушкінській у місті Києві. Мета використання - під адмінприміщення.

За умовами п. 2.1 договору, передача об'єкту позички здійснюється за актом прийому-передачі.

Згідно п. 4.4. користувач зобов'язаний повернути об'єкт позички після закінчення строку договору в такому самому стані, в якому його було передано.

Строк дії договору позички № 151/2 встановлено з моменту підписання даного договору до 15.10.2013.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради Про ліквідацію Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 23.10.2010 № 973 вирішено припинити діяльність Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради.

У відповідності до умов зазначеного рішення за Комунальним підприємством Керуюча дирекція було закріплено на праві господарського відання майно територіальної громади Шевченківського району м. Києва (жилий та нежилий фонд).

У зв'язку зі зміною орендодавця на підставі розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Про питання організації управління районами в місті Києві від 10.12.2010 № 1112 та Про реалізацію районними в місті Києві державними адміністраціями окремих повноважень від 31.01.2011 № 121 майно комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва передане до сфери управління новоствореної Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації.

Розпорядженням Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Про закріплення майна за Комунальним підприємством Керуюча дирекція від 09.02.2011 № 80 діючі договори оренди передано до Комунального підприємства Керуюча дирекція .

Рішенням Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/270 назву Комунального підприємства Керуюча дирекція було змінено на Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва .

З огляду на вищезазначене, уповноваженою особою щодо управління майном переданим за договором позики є Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва . Тому в порядку ст. 1 ГПК України саме вказана особа звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про органи самоорганізації населення , дозвіл на створення органу самоорганізації населення надається сільською, селищної, міською, районною в місті (у разі створення) радою.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону, орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішенням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Рішенням Київської міської ради Про питання організації управління районами в місті Києві від 09.09.2010 №7/4819 вирішено припинити шляхом ліквідації районні м. Києві ради. Згідно даного рішення повноваження Шевченківської районної у м. Києві ради були припинені у 2010 році.

Рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради Про внесення змін до рішень Шевченківської районної у м. Києві ради щодо надання дозволів на створення органів самоорганізації населення Орган самоорганізації населення Комітет мікрорайону Центр-1 Старокиївський обирається терміном до 15.10.2015 (вказана обставина підтверджувалась представником позивача в судовому засіданні 22.03.2017).

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 12.04.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена заява про припинення дії (розірвання) договору та повернення майна відповідно до Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280.

Разом з тим, відповідачем предмет позички повернутий не був.

Позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва мотивовані тим, що укладений між сторонами договір позички № 151/2 від 15.10.2010 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому просив суд примусово виселити Орган самоорганізації населення Комітет мікрорайону Центр-1 Старокиївський з займаного ним приміщення.

Розглядаючи спір у даній справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для користування відповідачем об'єктом позички після 15.10.2013, оскільки договір позички № 151/2 від 15.10.2010 припинив свою дію, а тому, вимога позивача про виселення відповідача з нерухомого майна задоволена, оскільки з моменту припинення договору позички № 151/2 від 15.10.2010 (після 15.10.2013) відповідач втратив статус користувача.

Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки місцевого господарського суду передчасними та такими, що суперечить матеріалам справи з урахуванням наступного.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 статті 202 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 827 Цивільного кодексу України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку.

Відповідно до ч. 3 ст. 827 ЦК України, до договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

За приписами ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що з урахуванням того, що предмет позички перебуває у комунальній власності, то спірні відносини мають бути вирішені з урахуванням вимог Закону України Про оренду державного та комунального майна (надалі - Спеціальний Закон).

Відповідно до ст. 3 Спеціального Закону, відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до приписів ст. 10 Закону Спеціального Закону термін, на який укладається договір оренди є істотною умовою договору оренди.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 17 ЗУ Про оренду державного та комунального майна у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або заміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим та той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Дана норма має диспозитивний характер, оскільки не вказує на те, що відповідна вимога про припинення договору оренди має називатися виключно заявою. Така заява може бути направлена однією із сторін у формі листа, телеграми, факсограми тощо. Істотне значення у даному випадку має зміст такої заяви (вона обов'язково повинна бути спрямована на припинення або зміну умов договору оренди) та момент її направлення контрагенту за договором. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 16.02.2016 у справі № 910/20696/15).

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що договір дійсно було укладено до 15.10.2013. Разом з цим, матеріали справи не містять жодних доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України надсилання позивачем в період з 15.10.2013 по 15.11.2013 (у відповідності до положень ст. 17 Спеціального Закону) на адресу відповідача заяви про припинення договору.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що дія договору № 151/2 від 15.10.2010 була продовжена та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, починаючи з 15.10.2013 до 15.10.2016.

Вказана обставина (про продовження дії договору до 15.10.2016) підтверджується також укладенням 02.02.2015 додаткової угоди № 3 до договору позички № 151/2 від 15.10.2010.

Так, відповідно до преамбули вказаної додаткової угоди № 3: сторони вирішили внести зміни до договору оренди нежилого приміщення № 151/2 від 15.10.2010, а саме: 1) назву орендодавця викласти в редакції: Комунальне підприємство Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва в особі директора ОСОБА_5, що діє на підставі статуту .

Факт підписання вказаної додаткової угоди також підтвердила і представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 (про що зазначено в протоколі судового засідання від 22.03.2017). Достовірність підписів та печатки (що містяться на вказаній додатковій угоді № 3) сторонами під сумнів не ставилась.

А тому, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи апелянта про те, що позивачем після закінчення строку дії договору (15.10.2013) вчинялися конклюдентні дії (зокрема, підписання додаткової угоди № 3 до договору), які свідчать про визнання орендодавцем факту продовження дії договору на той самий строк і на тих самих умовах, на яких його було укладено.

А відтак, висновок місцевого господарського суду про те, що договір позички припинив свою дію 15.10.2013, у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, спростовується матеріалам справи.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із позовом у даній справі 07.10.2016 (про що свідчить відтиск штемпелю Господарського суду міста Києва на позовній заяві).

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу (при цьому підстави позову визначає позивач при зверненні до суду першої інстанції).

Так, предметом позову у даній справі є вимога відповідача про виселення з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 138,53 кв.м в будинку № 24Б на вул. Пушкінській у місті Києві. Тоді як підставою позову позивач визначив ту обставину, що строк дії договору закінчився 15.10.2013, а з урахуванням того, що 12.04.2016 позивачем на адресу відповідача була направлена заява про припинення дії (розірвання) договору та повернення майна, позивач вважає, що відповідач підлягає виселенню.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими доводами позивача, оскільки, як зазначалось раніше, дія договору була продовжена на той самий строк та на тих самих умовах до 15.10.2016. Таким чином на момент звернення позивача з відповідним позовом 07.10.2016 права останнього жодним чином не було порушено, оскільки дія договору не закінчилась про що свідчить укладення 02.02.2015 додаткової угоди № 3 до договору.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив відсутність на момент звернення позивача з позовом у даній справі порушення його прав або охоронюваних законом інтересів. А тому дійшов висновку, що позовні вимоги про виселення позивача зі спірного приміщення у зв'язку із закінченням дії договору є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню.

Не бере до уваги суд апеляційної інстанції також доводи позивача про те, що на сьогодні відповідач як юридична особа є припиненою, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи. Так, зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що станом на 10.01.2017 відповідач не є припиненим та не перебуває в стані припинення. А тому вказані твердження позивача не є підставою ані для відмови в позові, ані для припинення провадження у справі, оскільки не підтверджені жодними належними доказами в порядку ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції також зазначає наступне.

Згідно з положеннями ЗУ Про органи самоорганізації населення органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених цим Законом;

При цьому орган самоорганізації населення є однією з форм участі членів територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах у вирішенні окремих питань місцевого значення, таких як створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції і законів України; задоволення соціальних, культурних, побутових та інших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг; участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм (ст. 3 Закону).

Відповідно до ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 509 цього Кодексу зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Зі змісту ст. 13 ЦК України слідує, що при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Під зловживанням правом слід розуміти передбачену нормами права поведінку управомоченої особи по здійсненню свого суб'єктивного цивільного права, якою може бути завдано шкоди іншим особам.

Згідно ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі вчинення нею дій з наміром завдати шкоди іншій особі та зловживання правом в інших формах.

Враховуючи те, що дія спірного договору не закінчилась - виселення органу самоорганізації населення не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, такі дії орендодавця свідчать про зловживання формально належним йому суб'єктивним правом. Вказана обставина також є підставою відмови в позові.

З урахуванням вказаних вище норм, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову повністю.

Судові витрати за розгляд справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції покладаються на позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський" на рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/18463/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.11.2016 у справі № 910/18463/16 скасувати з прийняттям нового про відмову в задоволення позову.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" (04050, м. Київ, вул. Білоруська 1, код ЄДРПОУ 34966254) на користь Органу самоорганізації населення "Комітет мікрорайону "Центр-1 Старокиївський" (01004, м. Київ, вул. Пушкінська 24-Б, код ЄДРПОУ 33155802) судовий збір у розмірі 1 515 (одну тисячу п'ятсот п'ятнадцять) грн 80 коп. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити місцевому господарському суду.

5. Матеріали справи № 910/18463/16 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинними законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

О.М. Гаврилюк