Постанова

від 22.03.2017 по справі 904/6740/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017 року Справа № 904/6740/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач),

суддів Широбокової Л.П., Березкіної О.В.,

секретар судового засідання : Абадей М.О.,

представники сторін :

від позивача: представник не з'явився;

від відповідача: Ходжаєв О.І., представник, довіреність №272 від 11.01.2017 року;

від третьої особи: представник не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "Крок" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року у справі №904/6740/16

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Страхові Гарантії", м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "Крок", м. Дніпро

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт", м. Київ

про стягнення 21 398 грн.62 коп.,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Страхові гарантії" (надалі - ПАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "Крок" (надалі - ТОВ ВКЦ "Крок") на свою користь 21 398 грн. 62 коп. отриманого страхового відшкодування.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року у справі №904/6740/16 (головуючий суддя Новікова Р.Г., судді Назарено Н.Г., Петрова В.І.) позов задоволено; з ТОВ ВКЦ "Крок" на користь ПАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" стягнуто 21 398 грн. 62 коп. отриманого страхового відшкодування та 1 378 грн. витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апелянт зазначає, що:

- позивач передчасно звернувся до суду з позовною вимогою до відповідача, не довівши порушення своїх прав на добровільне відшкодування збитків, оскільки на момент пред'явлення позову він з належно оформленою претензією до відповідача не звертався;

- суд помилково дійшов висновку, що факт перерахування коштів підтверджується банківською випискою, наданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Банк Фінанси та кредит по рахунку №265060061811901 за 20.03.2014 року.

Позивач проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його представника за наявними матеріалами.

Третя особа на виклик суду двічі не з'явилась, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталась, про час і місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, з огляду на що колегія суддів вважає можливим переглянути справу в апеляційному порядку за її відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, дослідивши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Позивач зазначає, що на виконання положень договору добровільного страхування наземного транспорту №001229/01/13-ДП від 01.08.2013 року, укладеного між сторонами, на підставі заяви відповідача про настання страхової події №1217 від 08.10.2013 року, звіту про оцінку дорожнього транспортного засобу №11-10-13ЛЗ від 25.10.2013 року та листа ПАТ "Всеукраїнський банк розвитку" №04/1204 від 27.11.2013 року, платіжним дорученням №652 від 05.12.2013 року було перераховано 27 157 грн. 91 коп. на рахунок СТО ПАТ "Дніпропетровськавто" для проведення відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_1.

У відповідь на звернення позивача із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку регресу, ПАТ "СК "Український страховий стандарт" листом №652 від 05.04.2016 року повідомило про виконання зобов'язань перед потерпілою особою та сплату 21398грн.62коп. платіжним дорученням від 20.03.2014 року на рахунок відповідача за фактом пошкодження автомобілю НОМЕР_1 внаслідок ДТП.

З огляду на викладене, позивач наполягає на подвійному отриманні відповідачем страхового відшкодування за фактом пошкодження автомобілю внаслідок ДТП.

Позивач вказує, що п.16.12 договору добровільного страхування наземного транспорту №001229/01/13-ДП від 01.08.2013р. передбачено, що у разі повної або часткової компенсації третьою особою завданого збитку після виплати страховиком страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний повернути страховику отримане ним стразове відшкодування (його частину) в розмірі фактично отриманої від третьої особи компенсації. Повернення мало бути здійснене протягом 10 днів з дня отримання компенсації від третьої особи.

На підставі цієї норми договору та положень ст. 1212 Цивільного кодексу України позивач зазначає про наявність у відповідача обов'язку повернути отримане страхове відшкодування.

Вимога позивача про повернення відповідачем отриманого страхового відшкодування від ПАТ "СК "Український страховий стандарт" в розмірі 21 398 грн. 62 коп. залишилась без реагування. На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

У письмових поясненнях №1643 від 19.08.2016 року третя особа вказала, що між нею та Дніпропетровською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3165401 від 29.06.2013 року; вказаним договором була застрахована цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ГАЗ, державний номер НОМЕР_2.

Дорожньо-транспортна пригода сталась 05.10.2013 року в м. Дніпро за участю автомобілю ГАЗ, державний номер НОМЕР_2 (під керуванням ОСОБА_2 та автомобілю НОМЕР_1 (під керуванням ОСОБА_3.).

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду у праві №199/13152/13-п (3/199/4381/13) від 06.12.2013 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні ДТП, що мала місце 05.10.2013 року.

На підставі заяви ТОВ ВКЦ "Крок" №2360 від 09.10.2013 року про виплату страхового відшкодування, звіту про оцінку вартості матеріальної шкоди, заподіяної власнику колісного транспортного засобу №38/10/13 від 01.11.2013 року був складений страховий акт №1578 від 04.03.2014 року та визначений розмір суми страхового відшкодування заявнику.

Платіжним дорученням №123 від 20.03.2014 року було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 21 398 грн. 62 коп. за реквізитами, зазначеними у заяві відповідача від 09.10.2013 року.

В якості доказу виплати страхового відшкодування третьою особою надано копію платіжного доручення та копію виписки по особових рахунках за період з 20.03.2014 року по 20.03.2014 року. Копія виписки засвідчена обслуговуючим банком, тому є належним доказом перерахування коштів.

ПАТ "Страхова компанія "Страхові гарантії" (страховик) та ТОВ ВКЦ "Крок" (страхувальник) укладений договір добровільного страхування наземного транспорту №001229/01/13-ДП від 01.08.2013 року (надалі - договір від 01.08.2013 року)

Предметом страхування за цим договором є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням наземними транспортними засобами та додатковим обладнанням цих транспортних засобів, дані яких вказані в додатку №2 "Опис транспортних засобів та додаткового обладнання". Зокрема, в пункті 3 додатку №2 до договору від 01.08.2013 року вказаний автомобіль НОМЕР_1.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2015 року в м. Дніпро відбулось зіткнення автомобілю НОМЕР_1 (під керуванням водія ОСОБА_3.) та автомобілю НОМЕР_3 (під керуванням водія ОСОБА_2

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпро від 06.12.2013 року у справі №199/13152/13-п (3/199/4381/13) винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення було визнано ОСОБА_2

ТОВ ВКЦ "Крок" було подано до страховика заяву від 07.10.2013 року про настання страхової події. Суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_4 здійснено оцінку дорожнього транспортного засобу та складений звіт №11-10-13ЛЗ від 25.10.2013 року, згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобілю НОМЕР_1 становила 27 507 грн. 91 коп.

Відповідно до страхового акту №1335 від 05.12.2015 року платіжним дорученням №652 від 05.12.2013 року позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 27 157 грн. 91 коп. на адресу СТО ПАТ "Дніпропетровськавто" для ремонту автомобілю.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобілю ГАЗ 3302, державний номер НОМЕР_2 (Дніпропетровська дирекція УДППЗ "Укрпошта") була застрахована ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" на підставі полісу №АС/3165401 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 29.06.2013 року по 28.06.2014 року.

В матеріалах справи наявна заява відповідача від 09.10.2013 року про виплату страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку (дорожньо-транспортної пригоди від 05.10.2013 року), подана до ПрАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт". В цій заяві відповідачем були визначені реквізити підприємства, на які необхідно було перерахувати кошти.

За результатами оцінки проведеної суб'єктом оціночної діяльності ПП ОСОБА_5, результати якої відображені в звіті №38/10/13 від 01.11.2013 року, ПАТ "Страхова компанія "Український страховий стандарт" був складений страховий акт №1578 від 04.03.2014 року про сплату відповідачу страхового відшкодування в розмірі 21 398 грн. 62 коп.

Платіжним дорученням №123 від 20.03.2014 року третьою особою було перераховано на рахунок відповідача 21 398 грн. 62 коп. Факт перерахування коштів підтверджується банківською випискою, наданою уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та кредит" по рахунку №265060061811901 за 20.03.2014 року.

Пунктом 10 договору від 01.08.2013 року визначено, що строк дії договору становить до 01.08.2014 року. Відповідач отримав страхове відшкодування від ПАТ "СК "Український страховий стандарт" в період дії договору від 01.08.2013 року.

За статтями 628 - 629 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 16.12 договору від 01.08.2013 року передбачено, що у разі повної або часткової компенсації третьою особою завданого збитку після виплати страховиком страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний повернути страховику отримане ним стразове відшкодування (його частину) в розмірі фактично отриманої від третьої особи компенсації. Повернення має бути здійснене протягом 10 днів з дня отримання компенсації від третьої особи.

З огляду на зміст п. 16.12. договору від 01.08.2013 року відповідач мав повернути позивачу кошти в розмірі 21 398 грн. 62 коп. в строк до 30.03.2014 року. Таким чином, між сторонами фактично існує спір щодо неналежного виконання договірного зобов'язання.

Приписи ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст. 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не було виконано в повному обсязі грошове зобов'язання, доказів припинення відповідного зобов'язання перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, на момент вирішення спору відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 та ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача отриманого страхового відшкодування в розмірі 21 398 грн. 62 коп., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем належними і допустимими доказами.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Апелянт стверджує, що позивач передчасно звернувся до суду, оскільки попередньо не звертався до позивача із відповідною вимогою про повернення коштів.

Відповідно до п.16.12. договору добровільного страхування наземного транспорту №001229/01/13-ДП від 01.08.2013 року у разі повної або часткової компенсації третьою особою завданого збитку після виплати страховиком страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний повернути страховику отримане ним страхове відшкодування (ного частину) у розмірі фактично отриманої від третьої особи компенсації. Повернення повинно бути здійснене протягом 10 (десяти) днів з дня отримання компенсації від третьої особи.

Тобто, умовами договору страхування передбачений обов'язок відповідача повернути страхове відшкодування, отримане від третьої особи (в даному випадку - від ПАТ "СК "Український страховий стандарт ) без будь-яких попередніх звернень з боку позивача. З огляду на зміст п. 16.12 договору страхування, отримавши страхове відшкодування від третьої особи 20.03.2014 року, відповідач мав повернути ці кошти позивачу в строк до 30.03.2014 року. В даному випадку відповідач не виконав передбачений договором страхування обов'язок щодо повернення страхового відшкодування,

Згідно Постанови Верховного суду України №3-53гс12 від 20.11.2012 року Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Щодо твердження відповідача про недоведеність факту отримання страхового відшкодування від ПАТ "СК "Український страховий стандарт" слід зазначити, що матеріали справи містять належний доказ перерахування третьою особою страхового відшкодування відповідачеві, а саме - належним чином оформлену банківську виписку, надану уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT Банк Фінанси та кредит за 20.03.2014 року. Дана виписка є підтвердженням проведення банківського платежу, оформленим у відповідності до норм законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та його скасування.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційного центру "Крок" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.12.2016 року у справі №904/6740/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя О.В. Березкіна

(Повний текст постанови складено 24.03.2017 року).