Постанова

від 23.03.2017 по справі 809/1295/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року Справа № 876/10280/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області про стягнення коштів та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив стягнути з УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області невиплачену заробітну плату в розмірі 157 471,45 грн, обґрунтовуючи вказану суму доповненням до звіту незалежного аудитора від 22.11.2016 щодо оплати праці ОСОБА_1 за надурочний час та роботу у нічний час за 2008-2011 роки та моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що факт роботи понад нормований час, у дні щотижневого відпочинку та святкові дні підтверджується копіями Книг постових відомостей за 2008-2011 ДПС УДАІ в Івано-Франківській області, копіями Журналів патрулювання, копіями відомостей обліку по нагляду за дорожнім рухом. Судом не досліджено, що УДАІ в Івано-Франківській області є структурним підрозділом УМВС в Івано-Франківській області. Крім того, апелянт вказує, що під час виконання службових обов'язків отримав травми, пов'язані з виконанням службових обов'язків, що підтверджується висновком військово-лікарської комісії УМВС України в Івано-Франківській області за № 404 від 18.09.2013, виписками із медичної картки стаціонарного хворого № 1450513, № 1342514, йому присвоєно третю групу інвалідності, пов'язану з травмою, отриманою при виконанні службових обов'язків. Таким чином, перебуваючи на лікуванні він не міг вести повноцінний спосіб життя, внаслідок травми був звільнений з роботи, яка була єдиним джерелом його забезпечення, на даний час в зв'язку із станом здоров'я змушений часто звертатися за допомогою медиків, а відтак у відповідності до приписів чинного законодавства має право на відшкодування моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 50 000 грн. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.11.2016 та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги повністю.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.1 ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в УМВС України в Івано-Франківській області з 10.08.1994 по 30.09.2013.

30.09.2013 наказом УМВС України в Івано-Франківській області № 374 о/с, відповідно до вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого прапорщика міліції ОСОБА_1, інспектора дорожньо-патрульної служби ДАІ при УМВС України в Івано-Франківській області звільнено за пунктом б статті 63 у запас (через хворобу), з 30.09.2013.

З довідки УДАІ УМВС в Івано-Франківській області за № 16/957 від 24.10.2016 убачається, що ОСОБА_1 з 01.01.2008 по 31.03.2009 перебував на посаді інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування Тисменицького району при ВДАІ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 147 о/с від 30.10.2007), з 31.01.2009 по 23.04.2009 інспектор патрульної служби роти патрульної служби Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 36 о/с від 31.03.2009), з 23.04.2009 по 11.08.2009 інспектор патрульної служби групи патрульної служби Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 49 о/с від 23.04.2009), з 11.08.2009 по 17.11.2009 інспектор дорожньо-патрульної служби ВДАІ з обслуговування Надвірнянського району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 96 о/с від 11.08.2009 ), з 17.11.2009 по 20.06.2011 інспектор дорожньо-патрульної служби ВДАІ з обслуговування Тисменицького району та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 142 о/с від 17.11.2009), з 20.06.2011 по 01.09.2011 інспектор ДПС Тисменицького взводу ДПС першої роти ДПС батальйону ДПС Державтоінспекції при УДАІ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 66 о/с від 20.06.2011), з 01.09.2011 інспектор ДПС групи ДПС ДАІ Тисменицького РВ УМВС України в Івано-Франківській області (Наказ УМВС № 132 о/с від 21.09.2011).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в періоди з 31.03.2009 по 11.08.2009 та з 01.09.2011 по 31.12.2011 заробітна плата позивачу нараховувалася УМВС в Івано-Франківській області, а не УДАІ УМВС в Івано-Франківській області. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку оплати праці ОСОБА_1 за надурочний час та доплати за роботу у нічний час за 2008-2011 роки на підставі наданих позивачем доказів, як таких, що не є належними та допустимими в змісті положень ст.70 КАС України. Також, позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача, доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, заявленої до стягнення, не надано.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Щодо компенсації за роботу понад установлений законодавством робочий час колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 22 Закону України Про міліцію , для працівників міліції встановлюється 41-годинний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні. Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.

Аналогічне передбачене п.21 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3.7.4 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ України № 499 від 31.12.2007, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (Далі - Інструкція), підставою для залучення працівників органів внутрішніх справ до понаднормової служби чи в дні щотижневого відпочинку та святкові дні є : а) письмові накази керівників органів внутрішніх справ; б) графіки нарядів чергувань, затверджені керівниками органів внутрішніх справ.

Відповідно до пункту 3.7.5 Інструкції, облік робочого часу здійснюється шляхом ведення щомісячного табеля з обов'язковою відміткою в ньому кількості відпрацьованих годин.

Службою в нічний час вважається виконання особами рядового і начальницького складу органів, підрозділів установ і навчальних закладів внутрішніх справ службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00. Особам, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в робочий час. Особам добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі), яка не враховується в робочий час (пункт 3.7.6 Інструкції).

Відповідно до пунктів 3.7.1-3.7.3, 3.7.5 Інструкції, служба осіб рядового та начальницького складу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні може компенсуватися за їхньою згодою шляхом надання їм іншого дня відпочинку або в грошовій формі. Компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Згідно пункту 3.7.1 Інструкції, при залученні осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ до несення служби понад установлений законодавством робочий час виплата грошового забезпечення проводиться з розрахунку посадового окладу й окладу за спеціальним званням.

Годинна ставка обчислюється шляхом поділу місячного посадового окладу та окладу за спеціальним званням на кількість годин робочого часу в поточному місяці (пункт 3.7.2 Інструкції).

Згідно ст. 107 Кодексу законів про працю України (Далі - КЗпП України), робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі : 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Відповідно до ст. 108 КЗпП України, робота у нічний час оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Колегія суддів вважає, що копії Книг постових відомостей за 2008-2011 ДПС УДАІ в Івано-Франківській області, копії Журналів патрулювання, копії відомостей обліку по нагляду за дорожнім рухом, які містяться в матеріалах справи, є належними доказами, що підтверджують факт залучення позивача до служби у понаднормовий час, дні щотижневого відпочинку, святкові дні, нічні зміни та є належними доказами у справі.

Відтак, враховуючи приписи КЗпП України, Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 та Інструкції, доплата за відпрацьовані нічні години складає 10 257,23 грн, а за роботу в надурочний час 147 214, 22 грн.

При цьому, безпідставними є посилання суду першої інстанції на те, що заробітна плата позивачу нараховувалась УМВС в Івано-Франківській області, а не УДАІ УМВС в Івано-Франківській області, оскільки, Законом України Про міліцію (втратив чинність) передбачено, що у складі міліції є підрозділ ДАІ, а відтак, УДАІ в Івано-Франківській області було структурним підрозділом УМВС в Івано-Франківській області.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем не виплачено позивачу грошове забезпечення за несення служби понад установлений законодавством робочий час за період з 2008 по 2011 рік в розмірі 157 471, 45 грн. Вказана сума підтверджується довідкою - розрахунком аудитора ТЗОВ Аудиторська компанія Вектор аудиту від 22.11.2016.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням ставки податку на доходи фізичних осіб в розмірі 18 відсотків та військового збору - 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, сума компенсації, яка підлягає до стягнення з УДАІ УМВС України в Івано-Франківський області на користь ОСОБА_1 становить 126 764, 52 грн.

Щодо стягнення з Управління Державтоінспекції УМВС в Івано-Франківській області на користь позивача 50 000 грн у якості відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч.2 ст.21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1 статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У пункті п.9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Колегією Суддів встановлено, що згідно висновку військово-лікарської комісії УМВС України в Івано-Франківській області № 404 від 18.09.2013 позивач визнаний непридатним до військової служби в мирний час та обмежено придатним у воєнний час.

Згідно із висновком медико-соціальної експертної комісії від 29.10.2014 позивачу присвоєно третю групу інвалідності.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 Про порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (втрати) або інвалідності працівника міліції ОСОБА_1 виплачено грошову допомогу у сумі 31 347, 00 грн.

За наслідками судового розгляду встановлено, що позивачем не підтверджено факт заподіяння йому моральної шкоди саме діями відповідача, доказів на підтвердження розміру моральної шкоди, заявленої до стягнення також суду не надано.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року по справі № 809/1295/16 скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області про стягнення коштів та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області (код 08807340) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) невиплачену заробітну плату за 2008-2011 роки в сумі 126 764 гривень 52 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня виготовлення постанови в повному обсязі.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст ухвали складено 27.03.2017.