Постанова

від 21.03.2017 по справі 908/1793/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 908/1793/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі), суддів:Владимиренко С.В., Шевчук С.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія експертиз нафтопродуктів "Ойлцентр" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі№ 908/1793/16 господарського суду Запорізької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія експертиз нафтопродуктів "Ойлцентр" доПублічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергетичні технології" (третя особа-1); 2. Приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Кириченко Катерина Володимирівна (третя особа-2) провизнання недійсним договору застави, за участю представників: від позивачаДробна О.М. від відповідачаЛисенко В.М. від третьої особи-1не з'явився від третьої особи-2не з'явився

ВСТАНОВИВ:

У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія експертиз нафтопродуктів "Ойлцентр" (далі - ТОВ "Ойлцентр") звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Кредит Дніпро" (далі - ПАТ "Банк Кредит Дніпро"), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Енергетичні технології" (далі - ТОВ "ТД "Енергетичні технології"), Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Кириченко Катерини Володимирівни (далі - Приватний нотаріус Кириченко К.В.), про визнання недійсним з моменту укладення договору застави № 190312-КЛВ-Z/3 від 19.03.2012, посвідченого Приватним нотаріусом Кириченко К.В., та всіх договорів про внесення змін до договору застави № 190312-КЛВ-Z/3 від 19.03.2012.

Заявою від 04.08.2016 ПАТ "Банк Кредит Дніпро" просило застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 у справі № 908/1793/16 (суддя Мойсеєнко Т.В.) позов задоволено. Визнано недійсними з моменту укладення договір застави № 190312-КЛВ-Z/3 від 19.03.2012, укладений між ТОВ "Ойлцентр" та ПАТ "Банк Кредит Дніпро", посвідчений Приватним нотаріусом Кириченко К.В. за № 179 та договори про зміну № 1 від 17.08.2012, № 2 від 28.09.2012, № 3 від 22.02.2013 договору застави № 190312-КЛВ-Z/3 від 19.03.2012.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (колегія суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий, Геза Т.Д., М'ясищев А.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2016 у справі № 908/1793/16 скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Ойлцентр" відмовлено.

Не погоджуючись із постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/1793/16, ТОВ "Ойлцентр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову апеляційної інстанції та залишити в силі рішення господарського суду Запорізької області від 05.09.2016.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2017 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Шевчук С.Р. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Ойлцентр" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.03.2017 о 10 год. 25 хв.

У запереченнях на касаційну скаргу ТОВ "Ойлцентр", які надійшли до Вищого господарського суду України 14.03.2017, відповідач проти касаційної скарги заперечує і просить суд залишити оскаржувану постанову апеляційної інстанції без змін.

Ухвалами Вищого господарського суду України від 14.03.2017 продовжено строк розгляду касаційної скарги ТОВ "Ойлцентр" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/1793/16 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд зазначеної касаційної скарги на 21.03.2017 о 10 год. 30 хв.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак треті особи передбаченим законом правом на участь у розгляді скарги касаційною інстанцією не скористалися.

Заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 19.03.2012 між ПАТ "Банк Кредит Дніпро" (Заставодержатель) та ТОВ "Ойлцентр" (Заставодавець) було укладено договір застави № 190312-КЛВ-Z/3 (далі - Договір застави), в забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "ТД "Енергетичні технології" за кредитним договором № 190312-КЛВ від 19.03.2012.

Умовами Договору застави визначили предмет застави, його місцезнаходження тощо.

Згідно з п. 1.7 Договору застави заставна вартість предмета застави за згодою сторін становить 1 687 023,12 грн.

Пунктом 5.1 Договору застави визначено, що він припиняє свою дію з повним виконанням заставодавцем зобов'язань за кредитним договором та цим договором застави.

Вказаний Договір застави посвідчено Приватним нотаріусом Кириченко К.В. за № 179.

У подальшому до Договору застави сторонами вносилися зміни шляхом підписання та нотаріального посвідчення договорів про зміну Договору застави № 1 від 17.08.2012, № 2 від 28.09.2012 та № 3 від 22.02.2013 у зв'язку зі зміною умов кредитного договору.

Вважаючи, що Договір застави та договори про внесення змін до нього підписано директором ТОВ "Ойлцентр" ОСОБА_12 з перевищенням повноважень, тобто, за відсутності відповідних повноважень на вчинення таких дій, про що достеменно було відомо відповідачу на момент їх підписання, ТОВ "Ойлцентр звернулося з даним позовом.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, ч.ч. 1-5 передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Договір застави був підписаний з боку ТОВ "Ойлцентр" директором ОСОБА_12

Згідно з п. 1.5 статуту ТОВ "Ойлцентр" (в редакції станом на 16.02.2012) єдиним учасником товариства була компанія ROROCALL PROPERTISES LTD.

Відповідно до п. 6.1 статуту ТОВ "Ойлцентр" (в редакції станом на 16.02.2012) для забезпечення діяльності товариства за рахунок грошових та майнових внесків учасників створений статутний (складений) капітал у розмірі 2 250 179,00 грн. Учасник ROROCALL PROPERTIES LTD володіє часткою вартістю 2 250 179,00 грн., що відповідає 100% статутного (складеного) капіталу товариства.

Пунктом 11.2 статуту ТОВ "Ойлцентр" (в редакції станом на 16.02.2012) передбачено, що вищим органом товариства є загальні збори учасників, які обирають голову товариства. Головою товариства є єдиний учасник товариства.

Згідно з пп. 11 п. 11.3 статуту позивача (в редакції станом на 16.02.2012) до виняткової компетенції учасника належить відчуження майна товариства на суму, яка складає п'ятдесят і більше відсотків майна товариства. Питання, віднесені до виключної компетенції учасника, не можуть бути передані ним для вирішення виконавчому органу товариства.

У пункті 11.6 статуту ТОВ "Ойлцентр" (в редакції станом на 16.02.2012) визначено, що директор одноособово вирішує всі питання діяльності товариства, крім віднесених до виняткової компетенції учасника.

Відповідно до п. 11.7 статуту позивача (в редакції станом на 16.02.2012) директор товариства розпоряджається майном та коштами товариства, представляє товариство у відносинах з будь-якими українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладає в країні та за її межами договори та інші угоди від імені товариства, а у випадках, передбачених цим статутом - після отримання попередньої згоди учасника.

Згідно фінансового звіту та довідки № 26/08/-16 від 26.08.2016 позивача, активи ТОВ "Ойлцентр" станом на 31.12.2011 становили 2 051 000,00 грн., а вартість майна товариства станом на 19.03.2012 становила 2 250 179,00 грн.

Отже, враховуючи заставну вартість предмета застави, визначеної у п. 1.7 Договору застави, вартість майна, переданого у заставу, перевищувала 50% майна ТОВ "Ойлцентр" на дату укладання оспорюваного договору.

Місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що повноваження на підписання Договору застави були надані директору ТОВ "Ойлцентр" ОСОБА_12 рішенням загальних зборів учасників позивача, яке оформлено протоколом № 7 від 16.02.2012.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ТОВ "Ойлцентр" № 7 від 16.02.2012, на зборах був присутній єдиний учасник товариства, який володіє 100% часткою в статутному капіталі товариства та 100% голосів - компанія ROROCALL PROPERTISESS LTD в особі директора ОСОБА_13.

Вказаним рішенням загальних зборів вирішено виступити майновим поручителем та передати у заставу банку ПАТ "Банк Кредит Дніпро" за кредитним договором, укладеним з ТОВ "ТД "Енергетичні технології" на суму 650 000,00 дол. США рухоме майно, що знаходиться у складі статутного капіталу ТОВ "Ойлцентр" згідно переліку, який додається до цього протоколу (додаток № 1); надати повноваження на підписання договору застави майна директору ТОВ "Ойлцентр" ОСОБА_12

Також судами встановлено, що рішенням господарського суду Запорізької області від 09.08.2016 у справі № 908/1573/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.11.2016 за позовом компанії ROROCALL PROPERTISESS LTD до ТОВ "Ойлцентр", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ПАТ "Банк Кредит Дніпро", ТОВ "ТД "Енергетичні технології", визнано недійсними пункти 2, 3 рішення загальних зборів ТОВ "Ойлцентр", оформленого протоколом від 16.02.2012 № 7.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що директор ТОВ "Ойлцентр" ОСОБА_12 не мав достатніх повноважень на підписання оспорюваного договору, оскільки було відсутнє рішення його учасника - компанії ROROCALL PROPERTISESS LTD та про наявні обмеження компетенції директора позивача на укладення Договору застави відповідач міг довідатись з аналізу змісту правовстановлюючих документів ТОВ "Ойлцентр".

Також місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що на момент звернення ТОВ "Ойлцентр" до суду з даним позовом строк позовної давності не сплив, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише 10.06.2016, в момент отримання ухвали господарського суду Запорізької області від 07.06.2016 у справі № 908/1573/16 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства за позовом компанії ROROCALL PROPERTISESS LTD.

Апеляційна інстанція, скасовуючи рішення місцевого господарського суду та приймаючи нове рішення про відмову у позові виходила з того, що позивачем не доведено, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро" знало або за всіма обставинами не могло не знати про наявність будь-яких обмежень у директора ТОВ "Ойлцентр" ОСОБА_12 на момент підписання Договору застави, а тому обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами не має юридичної сили, у розумінні ч. 3 ст. 92 ЦК України.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного господарського суду виходячи з наступного.

За змістом статей 2, 80, 91, 92 ЦК України юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи у правовідносини з третіми особами. Крім того, управління товариством також здійснюють його органи - загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (стаття 97 ЦК України). Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 12.01.2010 № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

Отже, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає у правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на викладене, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають з юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органом, тому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності у поведінці третьої особи несе юридична особа.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.09.2016 у справі № 902/841/15.

Апеляційний господарський суд враховуючи, що ТОВ "Ойлцентр", належними та допустимими доказами у розумінні ст.ст. 32, 34 ГПК України, не доведено, що ПАТ "Банк Кредит Дніпро", контрагент юридичної особи за оспорюваними договорами, діяло недобросовісно і нерозумно, зокрема, достеменно знало, як про це зазначив позивач в обґрунтування позовних вимог, про відсутність у виконавчого органу ТОВ "Ойлцентр" необхідного обсягу повноважень, дійшла правомірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, колегія суддів зазначає, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства висновок місцевого господарського суду про те, що на момент звернення ТОВ "Ойлцентр" до суду з даним позовом строк позовної давності не сплив, оскільки про порушення своїх прав позивачу стало відомо лише 10.06.2016, в момент отримання ухвали господарського суду Запорізької області від 07.06.2016 у справі № 908/1573/16 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства за позовом компанії ROROCALL PROPERTISESS LTD, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 257 ЦК України позовна давність установлюється тривалістю в три роки. Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (частина перша статті 258 ЦК України). Водночас законодавець не допускає зміни порядку обчислення позовної давності, встановленого імперативними нормами статей 253- 255 ЦК України.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Статтею 92 ЦК України визначено, що дії органу або особи, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, у відносинах із третіми особами розглядаються як дії самої юридичної особи.

Відтак, для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13.01.2015 у справі № 922/5094/14.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Отже, апеляційний господарський суд, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх з врахуванням поданих сторонами доказів, яким надав необхідну оцінку, з дотриманням норм матеріального та процесуального права і з наведенням відповідного мотивування, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову за недоведеністю.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 111 5 та ч.ч. 1, 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна лабораторія експертиз нафтопродуктів "Ойлцентр" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/1793/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

С.Р. Шевчук