Рішення

від 23.03.2017 по справі 902/9/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 березня 2017 р. Справа № 902/9/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом :Виробничо-комерційного приватного підприємства "Явір-Транс"

(вул. Пілотська, буд. 14, м. Хмельницький, 29010)

до :Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону"

(вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, 23310)

про стягнення 1388063,90 грн.

при секретарі судового засідання Павловій Т.С.

за участю представників сторін:

позивача: Шевченко О.А., представник за довіреністю;

відповідача : Приходська О.А., представник за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Виробничо-комерційне приватне підприємство "Явір-Транс" (далі позивач) звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (далі відповідач), в якому просить стягнути з відповідача 1388063,90 грн. заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 87-П від 07.07.2016р. в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 11.01.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/9/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 26.01.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

Розгляд справи неодноразово відкладався з підстав зазначених у відповідних ухвалах.

Ухвалою суду від 02.03.2017р. продовжено строк вирішення спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 23.03.2017р. з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву № 481/02 від 22.03.2017 року позовні вимоги визнав в сумі 697988,00 грн. Одночасно зазначає, що відповідач неодноразово намагався та продовжує намагатись вирішити спір в досудовому порядку та продовжує при кожному можливому випадку погашати заборгованість за договором.

На визначену судом дату з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні представником позивача подано заяву б/н від 23.03.2017 року про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача 697988,00 грн. заборгованості за договором поставки № 87-П від 07.07.2016р., з відміткою представника відповідача про визнання позову в розмірі вказаному у заяві.

Відповідна заява прийнята судом до розгляду, оскільки, в силу ст. 22 ГПК України право на збільшення або зменшення позовних вимог є процесуальним правом позивача, яке може бути ним реалізовано у будь-який час до прийняття рішення по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

07.07.2016 року між Виробничо-комерційним приватним підприємством "Явір-Транс" (позивач, за договором Постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Гніванський завод спецзалізобетону" (відповідач, за договором Замовник) укладено договір поставки №87-П.

За умовами даного договору Постачальник зобов'язується у 2016 році передати у власність замовнику Товар, в асортименті, кількості та за цінами, які вказуються в Специфікації даного Договору, згідно замовлень Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти Товар належної якості та оплатити його вартість згідно умов даного Договору (п.1.1. Договору).

Найменування товару: Пісок дрібний Мкр -1,5-2 по ДСТУ Б В.2.7-32-95 в кількості 15000 т.(п. 1.2. Договору).

Якість товару, що постачається, повинна відповідати ДСТУ Б В.2.7-32-95. Підтвердженням якості з боку Постачальника буде копія сертифікату відповідності, яка надається на першу партію поставки та паспорт якості, який видається на кожну наступну партію Товару. Замовник має право повернути Постачальнику не якісний Товар (п. 2.1., 2.2., 2.3. Договору).

Кількість та асортимент Товару визначається у Специфікації, яка є невід'ємною частиною Договору (п. 3.1. Договору).

Постачальник здійснює поставку Товару залізничним транспортом на умовах СРТ - м. Гнівань згідно Інкотермс (редакція 2010 р.), за власний рахунок. Строк поставки Товару здійснюється протягом липня-жовтня 2016 року, з моменту отримання письмової заявки Замовника, яка є підтвердженням готовності Замовника до прийому Товару. Об'єм піску може бути зменшений в зв'язку з коригуванням плану виробництва. Датою поставки Товару та право власності на нього вважається дата отримання, вказана в накладній, що оформлена на цей Товар (п.5.1., 5.2., 5.3. Договору).

Ціна даного Договору становить 2355000,00 грн. в тому числі ПДВ 20% (п. 6.3. Договору).

Замовник здійснює оплату по факту поставки кожної партії Товару, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника, протягом 30 календарних днів (п. 7.2. Договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення підписів печаткою сторін та після присвоєння номеру Замовником і діє до 31.12.2016 року в частині поставок Товару, а в частині оплати - до її повного виконання (п. 16.2. Договору).

На виконання умов договору позивач згідно видаткових накладних (а.с. 25-58) за період з 10 липня 2016 року по 02 листопада 2016 року поставив відповідачу товар (пісок) на загальну суму 2354988,00 грн.

Згідно банківських виписок, наявних в матеріалах справи, відповідач розрахувався частково в розмірі 1657000,00 грн., а саме: 08.09.2016 року - в розмірі 350000,00 грн.; 27.10.2016 р. - в розмірі 300000,00 грн.; 21.11.2016 року - в розмірі 219000,00 грн.; 12.12.2016 р. - в розмірі 200000,00 грн.; 30.01.2017 року - в розмірі 20000,00 грн.; 03.02.2017 року - в розмірі 400000,00 грн.; 13.03.2017 року - в розмірі 123000,00 грн. та 17.03.2017 року - в розмірі 45000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідач зобов'язання по оплаті товару в повному обсязі не виконав і станом на день розгляду справи заборгованість за договором складає 697988,00 грн., що визнається відповідачем в відзиві № 481/02 від 22.03.2017 року та стверджується наявним в матеріалах справи, обопільно підписаним, актом звірки взаєморозрахунків, станом на 22.03.2017 року.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини щодо поставки товару, за якими згідно зі ст. 712 ЦК України одна сторона - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, в п.7.2. Договору визначено порядок оплати отриманого товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання відповідачем позову не порушує прав третіх осіб і не суперечить законодавству.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню з покладенням на відповідача судових витрат за правилами ст. 49 ГПК України.

Окрім того суд зважає, що в п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2010 року Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством.

З урахуванням того, що нова ціна позову, відповідно до заяви б/н. від 23.03.2017 року, становить 697988,00 грн., розмір судового збору з неї складає 10469,82 грн.. При зверненні з позовом до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 20821,05 грн. (платіжне доручення № 1924 від 21.12.2016 року).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір , сплачена сума судового збору повертається в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

За таких обставин, сума судового збору в розмірі 10351,23 грн. підлягає поверненню.

При цьому, в силу ст. 7 (ч.1) в редакції Закону України Про судовий збір з 01.09.2015 року, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" (вул. Промислова, буд. 15, м. Гнівань, Тиврівський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 00282435) на користь Виробничо-комерційного приватного підприємства "Явір-Транс" (вул. Пілотська, буд. 14, м. Хмельницький, 29010; вул. Пилипчука, 43, м. Хмельницький, 29001, код ЄДРПОУ 22773949) 697988 (шістсот дев'яносто сім тисяч дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. - боргу та 10469,82 (десять тисяч чотириста шістдесят дев'ять) грн. 82 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 27 березня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи