Рішення

від 23.03.2017 по справі 916/896/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" березня 2017 р.Справа № 916/896/16

Позивач: Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Одеського морського порту)

Відповідач: Приватне підприємство „КОНКОРД"

про стягнення заборгованості у сумі 12 768 грн. 13 коп.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача: Каракай І.М. - довіреність

від відповідача: Ткач С.А. - довіреність

Суть спору: 07.04.2016 Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Одеського морського порту) (далі - Позивач) подало до господарського суду позовну заяву про стягнення з приватного підприємства „Конкорд" (далі - відповідач) суми боргу у розмірі 12768,13 грн. за договором №2189-П-ОДФ-15 від 10.09.2015. Позов обґрунтовано вимогами статей 509, 526, 530, 610, 629 Цивільного кодексу України та мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати за вказаним договором.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.06.2016 (суддя Рога Н.В.) позов задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 12768,13 грн. заборгованості та 1378 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (судді: Лисенко В.А - головуючий, Ліпчанська Н.В., Ярош А.І.) рішення господарського суду скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача 1515,80 грн судового збору.

10.01.2017 року Постановою Вищого господарського суду України Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року та Рішення Господарського суду Одеської області від 02.06.2016 року, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

У вказаній Постанові Вищий господарський суд України, звернув увагу на наступне: „Натомість, матеріали справи не містять листа від 13.01.2016 № 09А/10, який, за висновками суду апеляційної інстанції містив заявку на забезпечення відвантаження відходів із зобов'язанням сплатити згідно з майбутнім договором про використання інфраструктури, а не за договором, на який покликався позивач, в справі також відсутні відомості про безпосереднє дослідження цього доказу судом в ході судових засідань.

В свою чергу місцевий господарський суд, задовольняючи позов, також дійшов передчасних висновків про поширення на спірні правовідносини положень договору від 10.09.2015 № 1289-П-ОДФ-15, не перевіривши правові та документальні підстави, відповідно до яких відповідач вчинив дії з оформлення документів у січні 2016 року, враховуючи, що докази направлення відповідачу листа про продовження дії договору в матеріалах справи також відсутні."

31.01.2017 року справу прийняв до свого провадження суддя Демешин О. А.

27.02.2017 року через канцелярію суд отримав письмові пояснення позивача, якими позовні вимоги підтримано з урахуванням Постанови ВГСУ від 10.01.2017 року.

При новому розгляді справи відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, в порядку ст. 75 ГПК України.

Під час розгляду справи оголошувалась перерва у судовому засіданні до 23.03.2017 року о 10:00..

В С Т А Н О В И В:

10.09.2015 Державне підприємство "Одеський морський торгівельний порт" та Приватне підприємство "КОНКОРД" уклали Договір № 1289-П-ОДФ-15, за змістом якого на виконання вимог Закону України "Про морські порти України", Міжнародної конвенції по запобіганню забрудненню з суден 1974 МАРПОЛ 73/78, пунктів 23, 24 Правил охорони внутрішніх морських вод і територіального моря України від забруднення та засмічення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 431, відповідно до умов цього Договору позивач передає відповідачу відходи, а відповідач приймає такі відходи і сплачує позивачу їх вартість у розмірі та порядку, передбаченому умовами цього Договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що під відходами сторони розуміють:

1.2.1. - відпрацьовані паливно-мастильні матеріали та їх суміші (ПММ- відпрацьовані масла, некондиційне паливо і т.д.);

1.2.2. - суднові нафтовмісні залишки, осади - відходи, які утворюються на суднах в результаті сепарації паливно-мастильних матеріалів.

Такі відходи знімаються з борту судна спеціалізованими плавзасобами (судно типу ПС) позивача та передаються відповідачу для подальшої утилізації;

1.2.3. Нафтопродукти забруднені і некондиційні, зібрані в результаті аварійних розливів в акваторії і території позивача;

1.2.4. Нафтовмісні тирса, ганчір`я (обтиральний матеріал), пісок;

1.2.5. Відпрацьовані автомобільні фільтри (паливні та масляні).

За умовами пункту 2.5 Договору за результатами прийому-передачі відходів, переданих позивачем відповідачу оформляється Довідка - Акт прийому-передачі відходів.

Згідно з розділом 4 Договору оплата за відходи, зазначені у пунктах 1.2.1, 1.2.2 та 1.2.3 цього Договору здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Довідки - Акту прийому-передачі відходів та отримання рахунку від позивача з розрахунку базової ціни, яка не може бути нижчою:

- за відходи, зазначені в п. 1.2.1 цього Договору - за ціною не нижче 2 900 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п. 1.2.2 цього Договору - за ціною не нижче 230 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п. 1.2.3 цього Договору - за ціною не нижче 380 грн. ( з ПДВ) за один кубічний метр.

Фактична ціна за відходи, зазначені в пунктах 1.2.1, 1.2.2. та 1.2.3 визначається перед кожною конкретною операцією відвантаження за результатами процедури розгляду комерційних пропозицій підприємства та інших ліцензованих підприємств, які надають аналогічні послуги за відповідними договорами з Адміністрацією. Відходи, зазначені в пунктах 1.2.4 та 1.2.5 цього Договору приймаються відповідачем для подальшої утилізації за власний рахунок.

Додатковою угодою від 04.12.2015 сторони, зокрема, виклали у новій редакції пункт 4.1 Договору, а саме: "Оплата за відходи, зазначені у пунктах 1.2.1, 1.2.2 та 1.2.3 цього Договору здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами Довідки - Акту прийому-передачі відходів та отримання рахунку від позивача з розрахунку базової ціни:

- за відходи, зазначені в п. 1.2.1 цього Договору - 2900 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п. 1.2.2 цього Договору - 380 грн. (з ПДВ) за один кубічний метр;

- за відходи, зазначені в п.1.2.3 цього Договору - 380 грн. ( з ПДВ) за один кубічний метр.

За умовами пункту 5.3.7 Договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки з позивачем.

Відповідач склав Звіт по прийому-передачі відходів для подальшої утилізації за період 01.01.2016-20.01.2016, додатком до якого є Довідка - Акт прийому-передачі відходів № 1 від 16.01.2016, товарно-транспортна накладна від 16.01.2016, сертифікат тарировки автоцистерни 33600 л.

На підставі складених документів позивач відповідно до умов договору №1289-П-ОДФ-15 виставив до оплати рахунок-фактуру № 580019 від 09.03.2016 на суму 12768,13 грн, проте, відповідач цей рахунок у встановлений договором строк не оплатив.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України щодо спірних відносин, дійшов висновку, що в задоволені позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами Договору, Суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Пунктом 1 статті 902 Цивільного кодексу України встановлено, що виконавець повинен надати послугу особисто. Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору, в першу чергу є умови про предмет договору.

Предметом договору про надання послуг є сама нематеріальна послуга, тобто те нематеріальне благо, яке отримує замовник у процесі вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Для договорів цього типу важливе значення має якість послуг, що надаються.

У позові позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 12768,13 грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання з боку відповідача зобов'язань по Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015р. за січень 2016 року.

Як вбачається з Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10 вересня 2015 року, зазначений договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін (за їх наявністю) та діє до 31 грудня 2015 року (п. 10.3 Договору).

Пунктом 10.5 Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору, зазначеного у п. 10.3 цього Договору, сторони можуть продовжити термін дії Договору шляхом підписання додаткової угоди.

В матеріалах справи знаходиться Лист-пропозиція Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Одеської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" від 18.12.2015р., який адресований директору Приватного підприємства "КОНКОРД" - Проскуріній Т.Г., про продовження терміну дії Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015р. шляхом підписання додаткової угоди (а. с. 19).

Проте, в матеріалах справи відсутні докази про вручення відповідачем листа-пропозиції від 18.12.2015р. про продовження терміну дії Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015р. шляхом підписання додаткової угоди.

На виконання приписів Вищого господарського суду України, визначених у Постанові від 10.01.2017 року, Господарський суд Одеської області Ухвалою від 31.01.2017 року витребував у Позивача: докази направлення відповідачу листа від 18.12.2015 року про продовження терміну дії Договору № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015 року.

Таких доказів Позивач суду не надав.

Крім того, зі змісту листа № 09А/10 від 13.01.2016р. вбачається заявка на забезпечення відвантаження відходів із зобов'язанням сплатити згідно з майбутнім договором про використання інфраструктури, але в цьому листі відсутнє посилання на Договір № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015р.

Між тим, зі змісту Звіту про прийом-передачу також вбачається посилання не на договір № 1289-П-ОДФ-155, а на лист № 09А/10 від 13.01.2016р.

Зі змісту Довідки-акту прийому-передачі від 16.01.2016р., який підписаний позивачем, також вбачається посилання на лист № 09А/10 від 13.01.2016р.

Зі змісту Товарно-транспортний накладний, також вбачається посилання на лист № 09А/10 від 13.01.2016р.

Отже, із зазначених документів не випливає прийняття відповідачем зробленої позивачем пропозиції, а навпаки - вказує на те, що позивачу пропонується забезпечити відвантаження згідно з майбутнім договором, предметом якого є не купівля-продаж відходів, а використання інфраструктури позивача, який згодом був укладений між сторонами, а саме 02.02.2016р., згідно матеріалів справи.

При цьому, суд звертає увагу, що Договір № 1455-П-ОДФ-16 від 02.02.2016р. не регулює правовідносини щодо передачі відходів, що склалися між сторонами станом на 16.01.2016р., оскільки зазначений договір вступив в дію з моменту його підписання, а саме 02.02.2016р.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Договір № 1289-П-ОДФ-15 від 10.09.2015р не регулює правовідносини щодо передачі відходів, які склалися між сторонами по справі станом на 16.01.2016р., оскільки зазначений договір припинив свою дію 31 грудня 2015 року та не був продовженим сторонами на новий строк. Тому, суд вважає безпідставними позовні вимоги, що ґрунтуються на вищевказаному договорі.

Згідно ст..33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з вищевикладеного, позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості в сумі 12 768, 13 грн. не підлягають задоволенню, оскільки не доведені позивачем.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 27 березня 2017 р.

Суддя О.А. Демешин