Ухвала

від 27.03.2017 по справі 920/1303/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УХВАЛА про повернення апеляційної скарги "27" березня 2017 р.                                                      Справа № 920/1303/16 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. розглянувши апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації (вх.№ 981С/1) на рішення господарського суду Сумської області  від 27.02.2017 року по справі № 920/1303/16 за позовом ТОВ «Інтеграл», м. Путивль Путивльського району Сумської області, до Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації, м. Путивль Путивльського району Сумської області, про стягнення 40371,64 грн. ВСТАНОВИЛА: Рішенням  господарського суду Сумської області  від 27.02.2017 року по справі № 920/1303/17 (суддя  Левченко П.І.) позов задоволено. Стягнуто з Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації (41500, Сумська область, Путивльський район, м. Путивль, пр-т Іоанна Путивльського, буд. 93, ідентифікаційний код 03197999) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтеграл» (41500, Сумська область, Путивльський район, м. Путивль, вул. Богдана Хмельницького, буд. 29, ідентифікаційний код 14002735) борг в сумі 40371,64 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове,  яким у відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, скаржник просить звільнити його від сплати судового збору. Розглянувши апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і має бути повернута скаржнику виходячи з наступного. Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожній особі право подати до суду будь-який позов, який стосується її прав і обов'язків, та в подальшому оскаржувати будь-яке рішення суду у апеляційній та касаційні інстанції. Однак, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. З огляду на норми процесуального законодавства вбачається, що подання апеляційної скарги на рішення господарського суду має відбуватись з дотриманням певних умов. Зокрема, за приписами  частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору. Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України "Про судовий збір". Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги до неї не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, проте в наданому клопотанні про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги заявник не наводить жодних доводів в обґрунтування неможливості сплати судового збору. Згідно із ст. 8 Закону України  «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Також, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору. З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону. Згідно зі ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати. Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону України від 22.05.2015 р. № 484 VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору"), господарський суд позбавлений права надавити перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення від сплати судового збору. Відповідно до роз'яснень п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону. Так, за нормами вказаної статті звільнення від сплати судового збору є правом суду та не кореспондується з автоматичним обов'язком суду звільнити її від сплати судового збору, а відповідна заява сторони розглядається, виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердження цих обставин належними доказами. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України у своїй ухвалі від 09.11.2015 у справі №917/1847/14. Колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції також дотримується Верховний Суд України при застосуванні ст.8 Закону України "Про судовий збір" (ухвали ВСУ від 13.11.2015 у справі №910/3551/15-г та від 17.11.2015 у справі №923/1899/14). З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що клопотання Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. За таких обставин апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню. Керуючись ст. 86, п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, суд    УХВАЛИЛА: 1. Відмовити Управлінню соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. 2. Повернути Управлінню соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації апеляційну скаргу разом з доданими до неї документами. Головуючий суддя                                                                         Слободін М.М.   Суддя                                                                                                Терещенко О.І.   Суддя                                                                                                Сіверін В. І.