Постанова

від 12.07.2017 по справі 920/1303/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2017 року Справа № 920/1303/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М. (доповідач), суддівАлєєвої І.В., Кравчука Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуУправління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі№920/1303/16 Господарського судуСумської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" доУправління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області простягнення суми,

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл" (далі - позивач) просило стягнути з Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (далі - відповідач) 40 371,64 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов договору не розрахувався за виконані позивачем будівельні роботи за грудень 2015 року, у зв'язку з чим у відповідача утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.02.2017 (суддя Левченко П.І.), позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з даним рішенням, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою разом з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.

Оскарженою ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Терещенко О.І., Сіверін В.І.) відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а скаргу повернуто особі, що її подала.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати вказану вище ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення ним норм процесуального права.

Учасники судового процесу відповідно до приписів статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлялися про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні, що не перешкоджає розгляду касаційної скарги.

Переглянувши у касаційному порядку судове рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Апеляційний суд свою ухвалу про відмову у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги мотивував тим, що відповідач не надав доказів в підтвердження його майнового стану, які свідчать про неможливість в здійсненні оплати судового збору, відтак вона підлягає поверненню відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України.

Підстави для скасування оскарженої ухвали суду відсутні виходячи із наступного.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 97 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Апеляційним судом встановлено, що апелянтом не було додано до апеляційної скарги доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, але подано клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі (ч.1). Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч.2).

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 наведеного закону, є врахування ним майнового стану сторін. Особа, яка заявляє клопотання про звільнення від сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже, в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Подібна правова позиція викладена у третьому розділі постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (із змінами).

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем не доведено належними доказами відсутності у нього можливості сплатити судовий збір.

Відтак висновок суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні клопотання відповідача про звільнення його від сплати судового збору є законним та обґрунтованим.

Посилання відповідача у касаційній скарзі на те, що згідно положень пункту 19 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору за подання апеляційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Так, положеннями статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони мають право, зокрема, заявляти клопотання (ч.2).

Таким чином заявляти клопотання це право сторони, яке кореспондується із обов'язком суду розглянути його та вирішити.

Як вбачається із наведеного вище, суд апеляційної інстанції розглянув вказане клопотання та вирішив його без порушень норм права.

За вказаних обставин порушень судом апеляційної інстанції норм права при розгляді та вирішенні вказаного клопотання не вбачається, у зв'язку з чим касаційна скарга не може бути задоволена.

Відповідно до приписів статті 49 частини 2-ї Господарського процесуального кодексу України судові витрати за розгляд касаційної скарги належить покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 п.1, 111 11 , 111 13 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 27.03.2017 у справі Господарського суду Сумської області №920/1303/16, залишити без змін.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Путивльської районної державної адміністрації Сумської області (ідентифікаційний код 03197999) 1653 (одну тисячу шістсот п'ятдесят три) грн. 60 копійок до спеціального фонду Державного бюджету за кодом класифікації доходів бюджету 22030104 "Судовий збір (Вищий господарський суд України, 070)" за розгляд касаційної скарги у справі № 920/1303/16.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Сумської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді І.В. Алєєва

Г.А. Кравчук