Рішення

від 13.03.2017 по справі 910/22658/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2017Справа № 910/22658/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Шкоденко Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до Обслуговуючого кооперативу "Алтай-Житло"

про стягнення 42 450, 36 грн.

за участю представників:

від позивача:Шевченко О.М.- представник за довіреністю № 657 від 30.12.2016 р. від відповідача:Кошелівський А.О.- голова правління згідно наказу № 2 від 01.06.2011 р. Сенчило В.В.- представник за довіреністю № 03 від 17.01.2017 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - ПАТ "АК "Київводоканал") з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Алтай-Житло" (далі - ОК "Алтай-Житло") про стягнення 42 450, 36 грн.

У обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору на послуги водопостачання та водовідведення № 02350/4-09 від 25.04.2003 р. в частині своєчасної оплати вартості наданих послуг, внаслідок чого у ОК "Алтай-Житло" утворилась заборгованість.

У позові ПАТ "АК "Київводоканал" просить суд стягнути з ОК "Алтай-Житло" основний борг в сумі 27 510,82 грн., пеню в сумі 794, 12 грн., інфляційну складову боргу в сумі 10 359,58 грн. та 3% річних в сумі 1 034,76 грн., а всього - 42 450, 36 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Присутні в судовому засіданні представники відповідача позов визнали частково. Проти стягнення вартості послуг з постачання питної води для виготовлення гарячої води заперечили, оскільки оплата такої послуги не передбачена ні умовами договору, ні положеннями чинного законодавства, так як на балансі відповідача не перебувають бойлери та він не є виробником гарячої води. У той же час, частково визнали суму заборгованості за надані послуги з водовідведення стоків гарячої води.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.04.2013 р. між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", (постачальник) та Обслуговуючим кооперативом "Алтай-Житло" (абонент) був укладений договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02350/4-09.

Згідно з п 1.1 договору постачальник зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод, а відповідач зобов'язався розраховуватися за вищезазначені послуги згідно з умовами договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з п. 2.1 договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п. 2.2 договору).

Згідно з п. 3.1 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником, зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Відповідно до п. 3.3 договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення обємів стоків, що отрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 2.1.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Згідно з п. 3.4 договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому чинним законодавством у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами.

Як зазначає позивач, у період з 01.12.2013 р. по 30.04.2016 р. за вказаним договором ПАТ "АК "Київводоканал" надало відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 59 305,96 грн. (7 618,91 грн. (постачання води) + 51 687,05 грн. (відведення стоків)), що підтверджується актами про зняття показників з приладу обліку, розшифровками рахунків абонента, а також розрахунком заборгованості. При цьому відповідач частково сплатив вартість наданих послуг на суму 23 256,03 грн., також позивач за вказаним кодом здійснив перерахунок заборгованості (зменшення) на суму 1 069,60 грн. (за відведення стоків).

Проте, перевіряючи такі доводи позивача судом встановлено, що для обліку наданих послуг з водопостачання за адресою: м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського (Урицького), 28 за вказаним договором ПАТ "АК "Київводоканал" присвоїло ОК "Алтай-Житло" наступні абонентські коди:

- 9-1344 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків;

- 9-51344 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб гарячого водопостачання) та відповідний об'єм стоків.

При цьому судом встановлено та не заперечується сторонами, що абонентський код 9-51344 був відкритий без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 02350/4-09 від 25.04.2003 р. для правильного відображення бухгалтерського і податкового обліку наданих послуг та складання зведених актів звірки взаєморозрахунків.

Як свідчать матеріали справи, за кодом 9-1344 відповідач повністю розрахувався за отримані послуги з холодного водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у ОК "Алтай-Житло" за цим кодом виникла переплата у сумі 7 469,51 грн. Вказана обставина не заперечувалась сторонами.

Що стосується коду 9-51344, позивач вважає, що за ним у відповідача існує заборгованість, яка складається з:

- 1 989, 25 грн. - за питну воду для постреб гарячого водопостачання;

- 32 991,08 грн. - за відведення стоків гарячої води.

Враховуючи переплату по коду абонента 9-1344 у розмірі 7 469,51 грн., за підрахунком позивача загальна сума заборгованості ОК "Алтай-Житло" становить 27 510,82 грн. (1 989, 25 грн. + 32 991,08 грн. - 7 469,51 грн.) за період з 01.12.2013 р. по 30.04.2016 р., яку він просить стягнути.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема на комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення на час спірних правовідносин визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, які затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008 р. (надалі - Правила № 190). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод.

Згідно з п. 3.13 Правил № 190 розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Отже, виходячи з положень п. 3.13 Правил № 190, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

З матеріалів справи вбачається, що тепловий пункт (бойлер), за яким відповідачу надаються послуги з гарячого водопостачання, передано ПАТ "Київенерго" у володіння та користування, при цьому, вказаний бойлер розташований за іншою адресою - вул. Стадіонна, 16/6, ніж знаходиться будинок, який обслуговується позивачем за договором № 02350/4-09 від 25.04.2003 р.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів перебування теплових пунктів (бойлеру) на балансі відповідача.

При цьому, як вже зазначалось, позивачем був відкритий окремий рахунок відповідачу по коду 9-51344. Вказаний рахунок використовувався для обліку води, яка йде на виготовлення гарячої води на обладнанні (бойлері), що належить окремому господарюючому суб'єкту - ПАТ Київенерго .

Згідно з п. 6.1 Правил № 190 виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів у разі, якщо насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них перебувають на балансі юридичних осіб та експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником.

Згідно зі статтею 1 закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Отже, оскільки позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а ПАТ "Київенерго" - є виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води, то споживання ПАТ "Київенерго" послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал". У матеріалах справи наявна копія такого договору, укладеного між ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" та ПАТ "Київенерго" № 12477/5-01 від 07.08.2014 р.

Також у матеріалах справи міститься копія договору № 031-2334-3 від 01.09.2000 р., відповідно до якого ПАТ "Київенерго" здійснює постачання ОК "Алтай-Житло" теплової енергії у гарячій воді за адресою: м. Київ, вул. Урицького, 28, на потреби опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах, погоджених сторонами (п.п. 1.1, 2.2.1 договору).

Згідно з ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до п. п. 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги повинні відповідати з централізованого постачання гарячої води - вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

З наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умовами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 02350/4-09 від 25.04.2003 р. не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер (9-51344), а тому нарахування плати за таку послугу у сумі 1 989,25 грн. згідно з розрахунком позивача, є безпідставним за цим договором.

Отже, суд вважає, що під час розгляду даної справи позивачем не доведено факт договірного врегулювання з відповідачем відповідних відносин, а тому стягнення вартості послуг з підігріву води тепловим пунктом, що не належить ОК "Алтай-Житло", як того вимагає ПАТ "АК "Київводоканал", не відповідає законодавству - Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правилам користування системами комунального водопостачання та водовідведення від 27.06.2008 р. № 190.

За таких обставин позовна вимога про стягнення 1 989,25 грн. боргу за постачання холодної води, що йде на підігрів (за абонентським кодом 9-51344), задоволенню не підлягає.

Що стосується нарахування плати за водовідведення стоків гарячої води, у сумі 32 991,08 грн. (відповідно до розрахунку позивача), суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, у разі відсутності на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води (стоків), плата за надані послуги здійснюється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання - з централізованого водопостачання холодної води та водовідведення стоків гарячої води - з розрахунку на одну особу.

Судом встановлено, що у період з 01.12.2013 р. по 31.07.2014 р. нарахування за питну воду, яка була використана ОК Алтай- житло для потреб гарячого водопостачання та відповідний об'єм стоків здійснювалось позивачем згідно інформації щодо обсягів холодної води на підігрів, виставленої мешканцям міста Києва за даними житлових організацій, яку позивач отримував від КП Головний інформаційно-обчислювальний центр (далі - КП ГІОЦ ), отже, за вказаний період ОК Алтай-житло за отримані послуги розрахувався з позивачем через КП ГІОЦ .

Так як з 01.10.2014 КП ГІОЦ припинив передавати позивачу дані щодо кількості спожитих відповідачем послуг з постачання води для підігріву і відповідно відведення гарячої води, то з 01.10.2014 р. по 31.04.2016 р. позивач здійснював нарахування обсягу відведення гарячої води відповідно до показників приладу обліку встановленого у центральному тепловому пункті, який забезпечує водою декілька будинків та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стадіонна, 16/6 (особовий рахунок 803-74). У подальшому обсяг питної води, що надійшов до зазначеного теплового пункту розподілявся у відсотковому співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному із житлових будинків, що споживають воду від теплового пункту.

На доказ споживання відповідачем у цей період послуг з відведення стоків гарячої води, до матеріалів справи позивач долучив акти № 9-803-74 про зняття показників з приладу обліку у вересні 2014 р. - показник 001732, у жовтні 2014 р. - 007493, у листопаді 2014 р. - 013452, у грудні 2014 р. - 019080, у січні 2015 р. - 026194, у лютому 2015 р. - 031592. Однак, суд зазначає, що вказані акти № 9-803-74 з вересня 2014 р. по лютий 2015 р. не мають відношення до ОК Алтай-житло , оскільки абонентом в даних актах зазначена інша особа - ПАТ Київенерго , з кодом абонента 9-3307, у зв'язку з чим суд не приймає їх у якості належних доказів.

Також суд відхиляє доводи позивача про необхідність застосування методики пропорційного розрахунку вартості наданих послуг, оскільки відповідно до п. 3.1 вказаного договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Позивач листом № 08/3884 від 03.04.2012 р. повідомив відповідача про прийняте ним рішення здійснювати нараховування за об'єми холодної води в складі гарячої води, та за відповідні об'єми стоків після їх використання за даними житлово-експлуатаційних організацій.

У матеріалах справи наявні листи КП ГІОЦ № 02-349 від 19.01.2017 р. та № 02-204 від 17.01.2017 р., якими відповідачу була надана інформація про сплату кожним мешканцем послуг за гаряче водопостачання та водовідведення за адресою вул. Липківського, 28, за весь заявлений період - з 01.12.2013 р. по 31.08.2016 р.

На підставі наданих відповідачем відомостей судом здійснений перерахунок вартості наданих послуг та наявної у відповідача заборгованості за відведення стоків гарячої води за період з грудня 2013 по квітень 2016 р., за яким сума наданих позивачем послуг становить 28 747,88 грн.

Також судом встановлено, що відповідач здійснив оплату вказаних послуг на суму 17 631,48 грн., що підтверджується матеріалами справи, отже, у ОК Алтай-житло виникла заборгованість за водовідведення стоків гарячої води у сумі 11 116,40 грн.

При цьому суд приймає до уваги наявність у відповідача переплати за кодом 9-1344 у сумі 7 469,51 грн., яка була зарахована позивачем в якості оплати заборгованості за кодом 9-51344, що не заперечувалось і відповідачем. У зв'язку з викладеним заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водовідведення стоків гарячої води (код 9-51344) становить 3 646,89 грн. (11 116,40 грн. - 7 469,51 грн.), яка підлягає стягненню з відповідача.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 794,12 грн. за період з 28.12.2015 р. по 30.04.2016 р.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно п. 4.2 договору у разі порушення строків виконання зобов'язання по оплаті за надані послуги, абонент сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Провівши перерахунок суми пені, з урахуванням встановленого судом розміру основного боргу, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 411,22 грн. за період з 28.12.2015 р. по 30.04.2016 р., тобто у меншому розмірі.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційну складову боргу в сумі 10 359,58 грн. та 3% річних в розмірі 1 034,76 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми матеріальних втрат, з урахуванням встановленої суми основної заборгованості, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу в сумі 2 950,64 грн. та 3% річних в розмірі 375,50 грн., тобто у менших сумах, ніж заявлено позивачем.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до Обслуговуючого кооперативу "Алтай-Житло" про стягнення 42 450, 36 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обслуговуючого кооперативу "Алтай-Житло" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 28, ідентифікаційний код 22907670) на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, ідентифікаційний код 03327664) 3 646 (три тисячі шістсот сорок шість) грн. 89 коп. - основної заборгованості, 411 (чотириста одинадцять) грн. 22 коп. - пені, 2 950 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят) грн. 64 коп. - інфляційної складової боргу та 375 (триста сімдесят п'ять) грн. 50 коп. - 3% річних, витрати по сплаті судового збору в розмірі 239 (двісті тридцять дев'ять) грн. 70 коп.

У іншій частині позову - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 13 березня 2017 року.

Повний текст рішення підписаний 22 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.