Постанова

від 15.05.2017 по справі 910/22658/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2017 р. Справа№ 910/22658/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Баранця О.М.

при секретарі Вінницькій О.В.

За участю представників:

від позивача: Шевченко О.М. - представник за довіреністю № 582 від 05.05.2017

від відповідача: Сенчило В.В. - представник за довіреністю № 03 від 17.01.2017

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017

у справі № 910/22658/16 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал

до Обслуговуючого кооперативу Алтай-Житло

про стягнення 42450,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 27 510,82 грн. за послуги, надані за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02350/4-09 від 25.04.2003 в період з 01.12.2013 по 30.04.2016, пені в сумі 794,12 грн., інфляційних втрат в сумі 10 359,58 грн., 3% річних в сумі 1 034,76 грн. та штрафу в сумі 2 751,08 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017, повний текст якого підписаний 22.03.2017, у справі № 910/22658/16 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 3 646,89 грн., пеню в сумі 411,22 грн., інфляційні втрати в сумі 2 950,64 грн. та 3 % річних в сумі 375,50 грн., у іншій частині прозову відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

- для обліку наданих послуг з водопостачання за адресою: м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського (Урицького), 28 за спірним договором позивач присвоїв відповідачу наступні абонентські коди: 9-1344 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків та 9-51344 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб гарячого водопостачання) та відповідний об'єм стоків;

- за кодом 9-1344 відповідач повністю розрахувався за отримані послуги з холодного водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у відповідача за цим кодом виникла переплата у сумі 7 469,51 грн.;

- що стосується коду 9-51344, - позивач вважає, що за ним у відповідача існує заборгованість, яка складається з: 1 989, 25 грн. - за питну воду для потреб гарячого водопостачання та 32 991,08 грн. - за відведення стоків гарячої води;

- враховуючи переплату по коду абонента 9-1344 у розмірі 7 469,51 грн., за підрахунком позивача загальна сума заборгованості відповідача становить 27 510,82 грн. (1 989, 25 грн. + 32 991,08 грн. - 7 469,51 грн.) за період з 01.12.2013 по 30.04.2016, яку він просить стягнути;

- умовами договору на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі № 02350/4-09 від 25.04.2003 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер (9-51344), а тому, нарахування плати за таку послугу в сумі 1 989,25 грн. згідно з розрахунком позивача є безпідставним за цим договором;

- позивач при розрахунку обсягів послуг водовідведення гарячої води безпідставно застосував методику пропорційного розрахунку вартості наданих послуг, оскільки відповідно до п. 3.1 спірного договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником; зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента, з огляду на що суд першої інстанції здійснив перерахунок таких послуг виходячи з даних, встановлених в листах КП Головний інформаційно-обчислювальний центр № 02-349 від 19.01.2017 та № 02-204 від 17.01.2017, якими відповідачу була надана інформація про сплату кожним мешканцем послуг за гаряче водопостачання та водовідведення за адресою вул. Липківського, 28 за весь заявлений період - з 01.12.2013 по 31.08.2016, визначивши, що вартість таких послуг за спірний період становить 28 747,88 грн., а відтак, з врахуванням оплати відповідачем таких послуг на суму 17 631,48 грн. та наявної переплати за кодом 9-1344 у сумі 7 469,51 грн., яка була зарахована позивачем в якості оплати заборгованості за кодом 9-51344, що не заперечувалось і відповідачем, заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водовідведення стоків гарячої води (код 9-51344) становить 3 646,89 грн. (11 116,40 грн. - 7 469,51 грн.);

- з огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу частковому задоволенню підлягають й позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що у спірному рішенні судом першої інстанції не вирішені позовні вимоги про стягнення з відповідач штрафу в сумі 2 751,08 грн.

З огляду на повноваження, надані суду апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги, колегія суддів розглядає всі заявлені позивачем позовні вимоги, в тому числі й вимогу про стягнення з відповідач штрафу в сумі 2 751,08 грн.

Вказане кореспондується з викладеної в п. 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України від 17.05.2011 № 7 позицією, згідно з якою, якщо у процесі перегляду справи апеляційним господарським судом буде встановлено, що суд першої інстанції, приймаючи процесуальний акт, неправомірно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, або припинив провадження чи залишив без розгляду позов у певній частині, або ж не розглянув одну чи кілька заявлених вимог, у тому числі в зв'язку з неправомірною відмовою в прийнятті зустрічної позовної заяви тощо, суд апеляційної інстанції повинен самостійно усунути відповідне порушення. Він не вправі передавати справу на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/26658/16 в частині відмови у стягненні 28 863,93 грн. основного боргу, 7 408,94 грн. інфляційних втрата, 659,26 грн. 3 % річних, 382,90 грн. пені, 2 751,08 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що спірне рішення в оспорюваній частині є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування судом першої інстанції всіх обставин справи, які мають значення для його вирішення, та неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вказаної позиції позивач послався на те, що:

- спірним договором регулюються відносини сторін стосовно постачання питної води, якість якої відповідає вимогам чинних ДАанПІН 2.2.4-171-10, яка постачається до будинків, включених відповідачем до дислокації до договору, без розподілу постачання питної води на категорії в залежності від того, для яких потреб ця послуга буде використана відповідачем в своїй господарській діяльності, в тому числі, надання послуг, що потребують використання питної води, - гарячого водопостачання населенню;

- п. 3.13 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення № 190 від 27.06.2008 не має імперативного характеру та не містить зобов'язання ПАТ Київенерго як енергопостачальної організації щодо укладення договорів із споживачами для здійснення розрахунків з виробником (позивачем) за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, в той час як між позивачем та ПАТ Київенерго до 07.08.2014 не існувало договірних відносин, відповідно до яких ПАТ Київенерго купувало у позивача питну воду, яка в подальшому використовувалась б для виготовлення гарячої води, та її продажу у спірний період;

- при підрахунку обсягів послуг з водовідведення гарячої води суд першої інстанції безпідставно використав дані, встановлені в листах КП Головний інформаційно-обчислювальний центр № 02-349 від 19.01.2017 та № 02-204 від 17.01.2017, оскільки вказані листи не містять ні інформації щодо обсягів спожитої гарячої води в метрах кубічних, ні інформації щодо вартості, виставленої до сплати послуги в гривнях, а містять лише інформацію щодо оплат в гривнях.

Ухвалою від 12.04.2017 колегєю суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А. апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 15.05.2017 замінено найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал на Приватне акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал .

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача у наданих поясненнях проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

25.04.2003 Відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Київводоканал , правонаступником якого є позивач, як постачальник та відповідач як абонент уклали договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02350/4-09 (далі Договір) (а.с. 9-10)

Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі - Правила 1).

Правила 1 втратили чинність починаючи з 18.10.2008 в зв'язку з набранням законної сили Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом № 190 від 27.06.2008 Міністерства з питань житлово-комунального господарства України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення (з 01.12.2013 по 30.04.2016), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до ст. 3 Закону України Про питну воду та питне водопостачання (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник забезпечує постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 Вода питна та приймає каналізаційні стоки, які не перевищують гранично-допустимих концентрацій шкідливих речовин.

Абонент зобов'язаний сплачувати вартість наданих послуг за тарифами, встановленими в порядку, передбаченому чинним законодавством. У разі зміни тарифів сплата послуг абонентом здійснюється за новим тарифом з часу його введення в дію без внесення змін до договору (п.п. а п. 2.2 Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливання), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.

Відповідно до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил 1.

Згідно з п. 3.4 Договору абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи.

Цей договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1 Договору).

З матеріалів справи слідує, що для обліку наданих послуг з водопостачання за адресою: м. Київ, вул. Митрополита В. Липківського (Урицького), 28 за вказаним Договором позивач відкрив відповідачу наступні абонентські коди:

- 9-1344 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб холодного водопостачання) та відповідний об'єм стоків;

- 9-51344 - для здійснення розрахунків за питну воду (для потреб гарячого водопостачання) та відповідний об'єм стоків.

Сторонами не заперечується, що за кодом 9-1344 відповідач повністю розрахувався за отримані послуги з холодного водопостачання та водовідведення, у зв'язку з чим у відповідача за цим кодом виникла переплата у сумі 7 469,51 грн.

При зверненні до суду з цим позовом, визначаючи розмір боргу, позивач виходив з того, що:

- у період з 01.12.2013 по 30.04.2016. за кодом 9-51344 надав відповідачу послуг з водопостачання та водовідведення на загальну суму 59 305,96 грн., з яких 7 618,91 грн. становить вартість постачання води, а 51 687,05 грн. - вартість відведення стоків;

- відповідач частково сплатив вартість наданих послуг на суму 23 256,03 грн., з яких 5 629,66 грн. сплачено в рахунок оплати постачання води, а 17 626,37 грн. - стоків;

- позивач здійснив перерахунок заборгованості (зменшення) на суму 1 069,60 грн. (за відведення стоків);

- позивач зарахував переплату по коду 9-1344 у розмірі 7 469,51 грн.

З наданого позивачем Розгорнутого розрахунку позовних вимог (далі Розгорнутий розрахунок позовних вимог) (а.с.11-12) слідує, що позивач визначає заборгованість за питну воду для потреб гарячого водопостачання в сумі 1 989,25 грн., а за відведення стоків гарячої води - 32 991,08 грн. (вказана сума позивачем розрахована без врахування переплати по коду 9-1344 у розмірі 7 469,51 грн. - примітка суду), в той час як, зараховуючи переплату по коду 9-1344 у розмірі 7 469,51 грн., позивач не зазначає, вартість яких саме послуг (водопостачання або водовідведення) він зменшує на вказану переплату.

З огляду на вказані обставини, позивач рахує за позивачем за кодом 9-51344 заборгованість в сумі 27 510,82 грн. (59 305,96-23 256,03-1 069,60-7 469,51), яку і просить стягнути у цій справі.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 1 989,25 грн., який позивач рахує за відповідачем за постачання гарячої води в спірний період, з огляду на таке.

Відповідно до ст. ст. 901, 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частина 1 ст. 175 ГК України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; виробник житлово-комунальних послуг це суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 16 Закону України Про житлово-комунальні послуги порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про питну воду та питне водопостачання послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

За змістом ст. 1 Закону України Про питну воду та питне водопостачання , централізоване питне водопостачання - господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об'єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов'язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об'єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов'язаних єдиним технологічним процесом.

Частиною 1 ст. 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначені житлово-комунальні послуги в залежності від функціонального призначення, в тому числі комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Правилами 2 встановлено таке:

- договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України Про питну воду і питне водопостачання та Про житлово-комунальні послуги (п. 2.1);

- істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги (п. 2.2);

- суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення (п. 3.13).

Отже, виходячи з положень п. 3.13 Правил 2, виробником комунальних послуг з централізованого постачання гарячої води є суб'єкт господарювання, на балансі якого знаходиться бойлер.

З матеріалів справи вбачається, що тепловий пункт (бойлер), за яким відповідачу надаються послуги з гарячого водопостачання, передано ПАТ Київенерго у володіння та користування, при цьому, вказаний бойлер розташований за іншою адресою - вул. Стадіонна, 16/6, ніж знаходиться будинок, який обслуговується позивачем за Договором.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів перебування теплових пунктів (бойлеру) на балансі відповідача.

За правилами п. 6.1 Правил 2 виробник комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів у разі, якщо насосне обладнання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудовах до них, перебувають на балансі юридичних осіб та експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про теплопостачання теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки позивач є виробником та постачальником послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а ПАТ Київенерго - виробником та постачальником послуг з опалення та підігріву питної води, то споживання ПАТ Київенерго послуги з водопостачання має здійснюватися на підставі договору з позивачем.

При цьому в матеріалах справи наявна копія такого договору, укладеного між позивачем та ПАТ Київенерго № 12477/5-01 від 07.08.2014 (а.с. 88-93) (адреса теплового пункту Стадіонна, 16/6).

Згідно з ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.

Відповідно до пунктів 2, 6 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем гарячого водопостачання. Послуги з централізованого постачання гарячої води повинні відповідати вимогам щодо якості і тиску води, температури гарячої води, а також розрахунковим нормам витрати води у точці розбору.

Отже, з наведених норм вбачається, що чинне законодавство України не розділяє послугу з постачання споживачам гарячої води (гарячого водопостачання) на окремі частини з постачання окремо теплової енергії та окремо холодної води, а встановлює, що енерговиробник та/або енергопостачальник виробляє та постачає гарячу воду (яку законодавець також називає енергією). Постачання холодної води для приготування гарячої є окремою послугою, що повинна, в якості сировини, надаватись підприємству, яке має можливість та безпосередньо виробляє гарячу воду.

Тобто, саме гаряча вода є товаром, продуктом енерговиробника та/або енергопостачальника, яку отримує споживач, при цьому саме енерговиробник та/або енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами Договору такі взаємовідносини не регулюються.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, а тому нарахування плати за таку послугу у сумі 1 989,25 грн. та, відповідно, її стягнення є безпідставним.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 989,25 грн. заборгованості за постачання холодної води, що йде на підігрів (за абонентським кодом 9-51344) залишається без змін.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за відведення стоків за абонентським кодом 9-51344 слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Враховуючи, що предметом укладеного сторонами Договору є надання позивачем відповідачу послуг з постачання питної води та водовідведення, позивач має законне право вимагати у судовому порядку погашення відповідачем боргу за ці послуги у випадку його наявності.

Відповідно до п. 3.3 Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 2.1.2 Правил 1.

Відповідно до п. 3.1 Правил 2 розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Правилами 2 визначено, що:

- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);

- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).

Як вірно встановлено судом першої інстанції:

- у період з 01.12.2013 по 31.07.2014 нарахування за питну воду, яка була використана відповідачем для потреб гарячого водопостачання та відповідний об'єм стоків здійснювалось позивачем згідно з інформацією щодо обсягів холодної води на підігрів, виставленої мешканцям міста Києва за даними житлових організацій, яку позивач отримував від КП "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (далі - КП ГІОЦ ), отже, за вказаний період відповідач за отримані послуги розрахувався з позивачем через КП ГІОЦ ;

- з 01.10.2014 КП ГІОЦ припинив передавати позивачу дані щодо кількості спожитих відповідачем послуг з постачання води для підігріву і, відповідно, відведення гарячої води;

- з 01.10.2014 по 31.04.2016 позивач здійснював нарахування обсягу відведення гарячої води відповідно до показників приладу обліку встановленого у центральному тепловому пункті, який забезпечує водою декілька будинків та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стадіонна, 16/6 (особовий рахунок 803-74). У подальшому обсяг питної води, що надійшов до зазначеного теплового пункту розподілявся у відсотковому співвідношенні пропорційно кількості мешканців у кожному із житлових будинків, що споживають воду від теплового пункту.

На доказ споживання відповідачем у цей період послуг з відведення стоків гарячої води до матеріалів справи позивач долучив акти № 9-803-74 про зняття показників з приладу обліку (а.с. 47-73).

Водночас позивачем не надано письмових пояснень, підтверджених відповідними доказами, щодо того:

- скільки саме будинків обслуговує центральний тепловий пункт, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Стадіонна, 16/6;

- яка кількість мешканців проживає у вказаних будинках та яка кількість з них у спірний період користувалась послугами постачання гарячої води та відповідно послугами прийняття її стоків (частина з вказаних мешканців, ймовірно, користувалась бойлерами);

- яка кількість з проживаючих у таких будинках мешканців є пільговиками;

- виходячи з яких саме даних та за якими саме принципом позивач розрахував обсяг послуг з водовідведення гарячої води, заборгованість за які він заявляє до стягнення.

Частиною 1 ст. 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що:

- доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1);

- ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (ч. 2).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

Отже, виходячи з положень ГПК України, саме на позивача покладений обов'язок довести ті обставини, на які він посилається, тобто і обсяг прийнятих у спірний період за абонентським кодом 9-51344 стоків, в той час належних та допустимих доказів на підтвердження таких обсягів позивач не надав, з відповідним клопотанням щодо витребування судом таких доказів до суду не звертався.

Водночас колегія суддів не може погодитись з судом першої інстанції щодо можливості розрахунку обсягів таких послуг виходячи з даних, встановлених в листах КП Головний інформаційно-обчислювальний центр № 02-349 від 19.01.2017 та № 02-204 від 17.01.2017 (а.с. 131-168), оскільки:

- з інформації, яка додана до листа № 02-349 від 19.01.2017, не можливо встановити а ні обсяги послуг, а ні тариф, за яким обраховується вартість таких;

- з інформації, яка додана до листа № 02-204 від 17.01.2017, можливо встановити лише інформацію про сплату по лічильниках за гаряче водопостачання та водовідведення частини з мешканців за адресою вул. Липківського, 28 (наприклад, в інформації за період з 01.01.2014 по 31.01.2014 наявна інформація щодо 75 мешканців, в той час як з номерів квартир вказаного будинку слідує що їх має бути як найменш 124). Слід зазначити і про те, що, ймовірно, не всі квартири у спірному будинку обладнані лічильниками гарячої води.

Наданий відповідачем контрозрахунок (а.с. 130), з огляду на відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо обсягів спірних послуг з прийняття стоків гарячої води, також не може бути прийнятий колегією суддів як належний доказ щодо обсягів спірних послуг.

Отже, у матеріалах справи відсутні первинні документи, які б фіксували факт постачання гарячої води та її водовідведення відповідачу, а методи визначення обсягів спожитої гарячої води не погоджені сторонами та були обрані на власний розсуд позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно ст.1 цього ж закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити : назва документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого укладено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені документи, як підстава нарахування заборгованості за спожиті послуги, у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи обставини, які викладені вище, у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відведення стоків за абонентським кодом 9-51344 також слід відмовити. Рішення суду першої інстанції, яким вказані позовні вимоги задоволені частково, підлягає скасуванню.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 794,12 грн., інфляційних втрат в сумі 10 359,58 грн., 3% річних в сумі 1 034,76 грн. та штрафу в сумі 2 751,08 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки вони не сформульована як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції, яким вказані позовні вимоги задоволені частково, підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/22658/16 підлягає зміні, у задоволенні позовних вимог відмовляється повністю.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати позивача за подачу позову та звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Акціонерна компанія Київводоканал на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/22658/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/22658/16 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/22658/16 в редакції:

У позові відмовити повністю.

4. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/22658/16.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді С.А. Пашкіна

О.М. Баранець