Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/2699/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/2699/17

За позовом Гаражно-будівельного кооперативу Ямський

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест

2. Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія

Житло-Капітал

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія

Український фінансовий альянс

про визнання договорів № 05/11/15 від 05.11.2015 та № 5679 від 05.11.2015

недійсними

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Олещенко В.І. - по дов. № 25 від 17.01.2017

Воєводіна А.В. - по дов. № 25 від 17.01.2017

від відповідача-1 не з'явився

від відповідача-2 не з'явився

від третьої особи Бондар О.О. - керівник

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Гаражно-будівельного кооперативу Ямський до Товариства з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест та Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-Капітал про визнання недійсними договору управителя із забудовником № 05/11/15 від 05.11.2015 та договору іпотеки № 5679 від 05.11.2015, укладених між відповідачами.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що спірні договори укладені на підставі договору про будівництво комплексу житлових будівель № 1/1 від 10.09.2015, який в судовому порядку визнано недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2699/17 та призначено справу до розгляду на 07.03.2017.

03.03.2017 до відділу діловодства суду Товариством з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Український фінансовий альянс подано письмові пояснення по справі.

06.03.2017 позивачем подано до відділу діловодства суду пояснення щодо необхідності залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Український фінансовий альянс .

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2699/16 від 07.03.2017 залучено до участі справі третьою особою,яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Український фінансовий альянс , розгляд справи був відкладений на 07.03.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2699/16 від 14.03.2017 виправлено описку в ухвалі від 07.03.2017 та визначено, що розгляд справи відкладено на 21.03.2017.

Позивач в судовому засіданні 21.03.20172016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідачі 1 і 2 в судове засідання 21.03.2017 не з'явились, письмовий відзив на позов не подали, вимог ухвал суду від 20.02.2017, від 07.03.2017.

Відповідачі належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на наступне

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адреси, що зазначені в позовній заяві, та збігаються з адресами, що містяться у наявних в матеріалах справи витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (відповідачу-1: 03084, м. Київ, вул. Генерала Матикіна, 16; відповідачу-2: 01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33Б).

Відповідачі отримали ухвали суду, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме №№ 0103039264769, 0103039264750, 0103041960039, 0103041960047, 0103041960365.

Конверт разом з ухвалою від 14.03.2017 було повернуто до суду поштовим відділенням зв'язку Київ-84 без вручення адресату (відповідачу-1) з довідкою форми Ф-20 з позначкою за закінченням терміну зберігання .

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників відповідачів суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідачів не надходило.

Третя особа в судовому засіданні 21.03.2017 позовні вимоги позивача підтримала повністю.

У відповідності до п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського сулу України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 21.03.2017, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ № 030016 від 03.04.2008 Гаражно-будівельний кооператив Ямський є власником земельної ділянки, що розташована в м. Києві, на вул. Старонаводницькій, 2-20, загальна площа якої 3.0251 га, та цільове призначення якої є будівництво, експлуатація та обслуговування споруд офісного і торгівельного призначення з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу з приміщеннями соціального-побутового призначення.

10.09.2015 між Гаражно-будівельним кооперативом Ямський (сторона-1, позивач) в особі Голови правління Салія Івана Миколайовича, та Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест (сторона-2, відповідач-1) був укладений договір № 1/1 про будівництво комплексу житлових будівель за адресою: м. Київ, Печерський район міста Києва, вул. Старонаводницька, 2-20, пунктами 2.1 та 2.2 якого сторони узгодили, що відповідно до умов цього договору сторона-1 та сторона-2 зобов'язуються збудувати об'єкт згідно з проектно-кошторисною документацією за адресою: м. Київ, Печерський район, будинок № 2-20 по вул. Старонаводницька (далі - об'єкт). Для реалізації цього договору сторона-1 передає, а сторона-2 приймає частину функцій замовника. Обсяг прав та обов'язків, що передаються стороні-2 для виконання функцій замовника будівництва об'єкту, визначено цим договором.

Відповідно до п. 1.1.2 та 1.1.3 договору № 1/1, сторона-1 - юридична особа за законодавством України Гаражно-будівельний кооператив Ямський , що є власником земельної ділянки під забудову і в установленому законодавством порядку, реалізовує право на її забудову. В рамках цього договору сторона-1 є замовником будівництва об'єкту. Сторона-2 - юридична особа за законодавством України ТОВ Реалбуд Інвест , яке забезпечує будівництво об'єкту грошовими коштами, матеріальними цінностями та виконання всього комплексу будівельних робіт, передбачених цим договором.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 910/16176/16 від 31.10.2016, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, визнано недійсним договір № 1/1 від 10.09.2015 про будівництво комплексу житлових будівель за адресою: м. Київ, Печерський район міста Києва, вул. Старонаводницька, 2-20, укладений між Гаражно-будівельним кооперативом Ямський та Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест , за відсутності у момент підписання у Голови правління Гаражно-будівельного кооперативу Ямський Салія І.М. необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Матеріали справи свідчать, що 05.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест , як забудовником та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-Капітал , як управителем був укладений договір № 05/11/15 управителя із забудовником, об'єкт будівництва в якому було визначено - багатофункціональний комплекс з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу по вул. Старонаводницька, 2-20 у Печерському районі, м. Києва (кадастровий номер: 8000000000:82:068:0085), будівництво якого організовує забудовник та фінансування будівництва якого здійснює управитель в інтересах довірителів та в межах отриманих від них в управління коштів відповідно до умов договору про участь у ФФБ.

Пунктом 1.1 договору № 05/11/15 визначено, що згідно з умов цього договору, забудовник зобов'язується за замовленням управителя організувати виготовлення та затвердження у встановленому порядку проектно-кошторисної документації, організувати спорудження об'єкта будівництва на підставі цієї проектно-кошторисної документації, ввести його в експлуатацію та передати об'єкти інвестування довірителям в порядку та в строки, встановлені цим договором та правилами ФФБ, а управитель зобов'язується своєчасно здійснювати фінансування обсягу підтвердженого замовлення на будівництво за рахунок залучених до ФФБ коштів довірителів на умовах, визначених цим договором та правилами ФФБ.

Згідно з розділом 1 договору № 05/11/15 об'єктом будівництва є багатофункціональний комплекс з вбудованими в рельєф гаражами манежного та боксового типу по вул. Старонаводницькій, 2-20 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:068:0085.

З метою забезпечення належного виконання вищезазначеного договору управителя із забудовником 05.11.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест (іпотекодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-Капітал (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, зареєстрований приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною за № 5679, пунктом 1.3 якого визначено, що предметом іпотеки за цим договором є належні іпотекодавцю майнові права на об'єкт будівництва, що споруджується на підставі договору № 1/1 про будівництво комплексу житлових будівель укладеного 10.09.2015 між іпотекодавцем та Гаражно-будівельним кооперативом Ямський .

Позивач зазначає, що в ході розгляду справи № 910/16176/16 йому стало відомо, що на підставі договору № 1/1 від 10.09.2015, який визнано недійсним, між відповідачами укладено договір управителя із забудовником № 05/11/15 від 05.11.2015 та договір іпотеки № 5679 від 05.11.2015, які також підлягають визнанню недійсними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Правочин - це дія особи, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Підставою недійсності правочину, у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Спірні договори укладені на підставі договору № 1/1 від 10.09.2015, який в судовому порядку визнано недійсним. Отже договір № 1/1 від 10.09.2015 не породжує правових наслідків з моменту його вчинення і свідчить про відсутність у відповідача-1 необхідного обсягу дієздатності для укладення на його підставі договорів № 05/11/15 від 05.11.2015 та № 5679 від 05.11.2015.

Згідно з п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання договорів № 05/11/15 від 05.11.2015 та № 5679 від 05.11.2015 недійсними.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Ухвалами суду від 20.02.2017 та від 07.03.2017 у відповідачів було витребувано оригінали (для огляду) та належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) оспорюваних договорів № 05/11/15 від 05.11.2015 та № 5679 від 05.11.2015.

Відповідачі зазначених вимог ухвал не виконали, а тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Водночас частиною першою статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Суд вважає, що нез'явлення в засідання суду та неподання доказів з неповажних причин, спрямоване на штучне затягування судового процесу, а тому суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Дії відповідачів щодо нез'явлення в засідання суду та неподання витребуваних судом доказів, розцінюються господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Гаражно-будівельного кооперативу Ямський є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним договір управителя із забудовником № 05/11/15 від 05.11.2015, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-Капітал .

3. Визнати недійсним договір іпотеки від 05.11.2015, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-Капітал , що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною 05.11.2015 та зареєстрований в реєстрі за № 5679.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Реалбуд Інвест (03084, м. Київ, вул. Генерала Матикіна, 16, код ЄДРПОУ 39744378) на користь Гаражно-будівельного кооперативу Ямський (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 37/41, кв. 44, код ЄДРПОУ 21483215) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Житло-Капітал (01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 33Б, код ЄДРПОУ 35393445) на користь Гаражно-будівельного кооперативу Ямський (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича (Боженка), 37/41, кв. 44, код ЄДРПОУ 21483215) 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Повне рішення складено 24.03.2017.

СуддяВ.В. Сівакова