Постанова

від 08.08.2011 по справі 10262/08

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2011 р. Справа № 2-а-10262/08/2170

Херсонський окружний адміністративний суд

у складі: головуючого судді: Кравченко К.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Херсона до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю Автомир-Херсон , треті особи - Управління державної автомобільної інспекції УМВС України в Херсонській області, публічне акціонерне товариство комерційний банк Правекс-Банк ,

про стягнення несплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування,

встановив:

Суть спору полягає у стягненні на користь управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Херсона (надалі-позивач, УПФУ) недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3200 грн. з операції по придбанню ОСОБА_1 (надалі-відповідач-1) нового легкового автомобіля.

Звернувшись з позовом до відповідача-1, позивач в позовній заяві зазначив, що діючим законодавством на УПФУ покладений обов'язок по здійсненню контролю за надходженням страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян. В ході проведеної перевірки перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчуженні нових легкових автомобілів за період з 01.01.07р. по 31.03.08р. були виявлені порушення вимог Закону України "Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування" та Постанови КМУ №1740 від 03.11.98р. "Про затвердження Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій"(надалі-Порядок №1740). Позивач зазначає, що перевіркою виявлений факт недоплати відповідачем-1 при реєстрації нового легкового автомобіля збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3200 грн.. Обґрунтовуючи наявність у відповідача-1 обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при придбанні легкового автомобіля, позивач посилається на положення Порядку №1740.

При вирішені питання щодо визначення належного відповідача, який повинен відповідати за даним адміністративним позовом, суд виходить з положень пункту 7 ст. 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування", згідно якого платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом, а також з пункту 12 Положення №1740, яким встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі.

Оскільки Закон "Про збір на загальнообов'язкове пенсійне страхування" та Положення №1740 мають суперечності щодо визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів, з урахування положень ч.4 ст.. 9 КАС України, яка зобов'язує суд у даній правовій ситуації застосовувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд прийшов до висновку про необхідність залучення у даній справі в якості відповідача продавця легкового автомобіля.

Така ж позиція з даного питання викладена Вищим адміністративним судом України в своєму листі від 14.07.10р. №1071/11/13-10.

Згідно долученої до справи копії довідки-рахунку №908921 від 13.11.2007р., відповідач-1 придбав легковий автомобіль у товариства з обмеженою відповідальністю Автомир-Херсон , що не оспорюється сторонами.

Оскільки позивач заперечував проти заміни відповідача у даній справі, ухвалою суду від 11.07.2011р. суд залучив товариство з обмеженою відповідальністю Автомир-Херсон до участі в справі в якості другого відповідача (надалі-відповідач-2).

Крім того, ухвалою суду від 03.08.2009р. до участі у справі в якості третьої особи було залучене публічне акціонерне товариство комерційний банк Правекс-Банк (надалі-банк), оскільки через цю банківську установу здійснювалася оплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції по придбанню відповідачем-1 легкового автомобіля, яка повинна забезпечувати повноту та своєчасність проведення платежів.

Представник позивача надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач-1 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надав.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи у свою відсутність не надав.

Третя особа - УДАЇ УМВС України в Херсонській області участь свого представника в судових засіданнях не забезпечила, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, пояснень по суті позову не надала.

Представник ПАТ КБ Правекс-Банк надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до наступного.

Комісією у складі представників органів Пенсійного Фонду України в Херсонській області було проведено позапланову перевірку щодо перерахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчужені нових легкових автомобілів за період з 01.01.07р. по 31.03.08р., результати якої відображені в акті №20 від 09.06.2008р..

З акту №20 вбачається, що за результатами перевірки реєстраційних справ нових легкових автомобілів, реєстрів МВ РЕР м. Херсона УДАІ по реєстрації транспортних засобів та виписок Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області щодо фактичного надходження коштів від операцій по відчуженню легкових автомобілів за вказаний період, по 300 справам виявлені розбіжності між сумами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій при відчужені нових легкових автомобілів, зазначеними у квитанціях платників, які знаходяться у реєстраційних справах МВ РЕР м. Херсона УДАІ, та фактичними сумами цього збору, що надійшли на рахунок УПФУ. Дані по виявленим розбіжностям наведені у додатку №2 до акту перевірки.

Обставини сплати відповідачем-1 вказаного збору відображені у додатку №2 наступним чином: дата перерахування коштів -13.11.07р.; підлягало сплаті та наявна квитанція на дану суму -3468,35 грн.; № платіжного доручення -2382/з1962; ПІБ покупця -ОСОБА_1; назва банківської установи -ХФ АКБ "Правекс-Банк"; фактична дата надходження коштів -14.11.07р.; фактично надійшло збору - 268,35 грн.; розбіжність між сумою, що підлягала сплаті, та сумою, яка фактично надійшла -3200 грн..

Вказані у додатку №2 розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який підлягав сплаті з операції по реалізації відповідачу-1 вказаного легкового автомобіля, а також сума цього збору, яка фактично поступила до УПФУ, сторонами не оспорюються.

Таким чином, суд вважає доведеним той факт, що з операції купівлі-продажу легкового автомобіля Mitsubishi Lancer , яка проведена між відповідачем-1 та відповідачем-2 шляхом оформлення довідки-рахунку №908921 від 13.11.2007р., збір на обов'язкове державне пенсійне страхування фактично був сплачений в сумі 268,35 грн., а тому сума недоплати цього збору від зазначеної операції складає 3200 грн..

Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування статтею 14 Закону України "Про систему оподаткування" віднесений до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Статтею 4 цього ж Закону встановлено, що платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Частиною 1 ст. 17 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 7 ст.1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР, якою визначено виключний перелік осіб -платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, передбачено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.

Юридичний термін "відчуження" означає передачу майна у власність іншій особі; один із способів здійснення власником повноважень розпорядження.

Таким чином, Закон №400/97-ВР обов'язок по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні легкових автомобілів покладає саме на продавця автомобіля.

Водночас пунктом 12 Положення №1740 передбачено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі, тобто покупці.

Відповідно до частини 4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи наявні суперечність між законом та підзаконним актом щодо визначення платника збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів, суд у відповідності до ч.4 ст.. 9 КАС України при вирішені даного спору керується положеннями Закону №400/97-ВР і приходить до висновку, що відповідальною особою за недоплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції по реалізації відповідачу-1 легкового автомобіля є продавець цього автомобіля, тобто відповідач-2, а тому пред'явлення даного позову до відповідача-1 є безпідставним.

Розмір вказаного збору визначено статтею 4 Закону №400/97-ВР - 3 відсотки від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 6 статті 2 цього Закону.

Згідно п.6 ст. 2 Закону №400/97-ВР об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 7 статті 1 цього Закону, є вартість легкового автомобіля.

Як вже зазначено вище, розмір збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, який повинен був бути сплачений з операції по реалізації відповідачем-2 відповідачу-1 вищевказаного легкового автомобіля, дорівнює 3468,35 грн., і сторонами у справі не оспорюється.

Відповідно до акту перевірки №20 в матеріалах реєстраційної справи на придбаний відповідачем-1 у відповідача-2 автомобіля Mitsubishi Lancer знаходиться квитанція про сплату вищевказаного збору на суму 3468,35 грн., проте зазначена в цій квитанції сума не відповідає сумі, яка фактично надійшла до УПФУ.

Згідно наданої банком заяви переказ готівки №2382/з1062 від 13.11.07р. через банк від імені ОСОБА_1 була проведена оплата вказаного збору в сумі 268,35 грн.

Докази того, що така невідповідність виникла внаслідок невиконання банком свого обов'язку по повному перерахуванню вказаного збору -відсутні, а тому суд не вбачає підстав для покладення відповідальності на банк за недоплату цього збору.

Згідно листа слідчого управління УМВС України в Херсонській області від 31.03.2010р. за №8/3156, в провадженні цього слідчого органу знаходиться кримінальна справа №250038-08, порушена 17.10.08р. за ч.2 ст.192 КК України за фактом ненадходження до пенсійного фонду обов'язкових платежів під час реєстрації транспортних засобів, які наведені в акті перевірки №20 від 09.06.08р., і факт ненадходження цих платежів під час реєстрації транспортного засобу відповідачем-1 також розслідується в рамках цієї кримінальної справи, досудове слідство по справі триває.

Виходячи з того, що докази виконання відповідачем-2 свого обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції по реалізації відповідачу-1 легкового автомобіля в сумі 3468,35 грн. відсутні, а також враховуючи той факт, що цей збір фактично був сплачений частково в сумі 268,35 грн., тому суд вважає, що саме відповідач-2 є відповідальною особою за повне надходженняцього збору до бюджету.

При цьому, відповідно до п.15 Постанови КМУ №1740 вищевказаний збір повинен був бути сплачений платником цього збору на відповідні рахунки, відкриті в управлінні Державного казначейства за місцем реєстрації автомобіля, тобто у м. Херсоні.

Встановлення в рамках зазначеної кримінальної справи конкретної фізичної особи, винної у ненадходженні цього збору до УПФУ в повному обсязі і у наданні до МРЕВ недостовірних даних про фактичну його сплату, не звільняє відповідача-2 від обов'язку забезпечити повноту сплати цього збору.

Відповідно до Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 р. № 1388, державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Судом встановлено, що придбаний відповідачем-1 у відповідача-2 автомобіль Mitsubishi Lancer був зареєстрований в органах Державтоінспекції.

Документами, які підтверджують факт сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), є платіжні документи банківських установ, через які проводяться ці платежі - платіжні доручення, квитанції, тощо.

Діюча в Україні система державної реєстрації транспортних засобів дозволяє проводити реєстраційні дії на підставі наданих платіжних документів встановленої форми, посвідчених банківськими установами, про сплату податків і зборів без встановлення самого факту надходження цих коштів до відповідних бюджетів та фондів. Перевірка підрозділами Державтоінспекції під час реєстрації транспортних засобів платіжних документів на їх справжність, а також встановлення факту надходження податків та зборів до відповідних бюджетів та фондів, законодавством не передбачена.

Таким чином, державна реєстрація за відповідачем-1 автомобіля могла бути проведена на підставі платіжного документа про сплату збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування без підтвердження самого факту надходження цього збору.

Оскільки сума в квитанції ПАТ КБ "Правекс-Банк" про сплату збору до пенсійного фонду, яка знаходиться в реєстраційній справі на придбаний відповідачем-1 автомобіль, не відповідає сумі в наданій банком заяві на переказ готівки №2382/з1062 від 13.11.07р., а також сумі, яка фактично поступила до отримувача цього збору, можна дійти висновку, що реєстрація за відпвідачем-1 вказаного автомобіля була проведена на підставі платіжного документа про сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що не відповідає дійсності, тобто є підробленим.

Як вже зазначено вище, даний факт є предметом розслідування в рамках кримінальної справи №2500038-08.

Таким чином, сам факт державної реєстрації за відповідачем-1 придбаного у відповідача-2 автомобіля не може бути доказом виконання відповідачем-2 свого обов'язку по сплаті збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Приймаючи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність стягнення недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 3200 грн. з відповідача-2 та відмови у стягненні цих коштів з відповідача-1.

Керуючись ст. 8, 9, 12, 19, 158, 159, 160-163, 167 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Автомир-Херсон (код ЄДРПОУ 35027749) на користь управління Пенсійного Фонду України в Суворовському районі м. Херсона 3200 (три тисячі двісті) гривен недоплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

В задоволені позовних вимог до ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кравченко К.В.

кат. 10.1