Постанова

від 28.02.2017 по справі 810/4071/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року №810/4071/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2016 №Ю-0021711701.

Постановою Кабінету Міністрів України №892 від 04.11.2015 Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби перейменовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 1 та реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної фіскальної служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до додатку №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.2015 № 892, ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області перейменована в Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

Таким чином суд дійшов висновку про необхідність здійснення заміни первісного відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області на його правонаступника - Києво-Святошинську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач дійшов передчасних та необґрунтованих висновків про обов'язок ТОВ Полір Сіфуд Україна сплачувати єдиний внесок, нарахований на суму винагороди, виплачену фізичним особам, які виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими угодами.

Позивач, посилаючись на положення пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , зазначає, що підприємства, які використовують працю фізичних осіб на умовах цивільно-правового договору, не є платниками єдиного внеску, якщо виконані роботи (надані послуги) відповідають видам діяльності таких осіб відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Позивач стверджує, що у 2013 та 2015 роках на підставі цивільно-правових договорів здійснював виплати фізичним особам-підприємцям за роботи та послуги, що цілком відповідали видам діяльності таких осіб за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, у яких навів тотожне акту перевірки правове обґрунтування підстав для прийняття оспорюваного рішення. Зокрема, відповідач зазначив, що у розумінні чинного законодавства ТОВ Полар Сіфуд Україна є платником єдиного внеску. При цьому відповідач вважає, що будь-яка винагорода, виплачена фізичній особі за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами, є базою для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

У судовому засіданні 08.02.2017 представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 08.02.2017, не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Врахувавши думку представника позивача, керуючись положеннями частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги неявку у судове засідання представника відповідача, а також зважаючи на те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, відсутність потреби у заслуховуванні свідків чи експерта, суд ухвалив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна (ідентифікаційний код 38393029) зареєстроване 19.12.2012 у якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 10-12).

У період з 30.05.2016 по 17.06.2016 Головним управлінням ДФС у Київській області на підставі пункту 77.1 статті 77, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

Результати перевірки оформлені актом від 29.06.2016 №79/10-36-14-01-13/38393029 (далі - Акт перевірки) (а.с. 14-57).

Перевіркою, серед іншого, зафіксовано факт порушення позивачем пункту 1 частини 1 статті 7, частин 1, 2 та 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у результаті чого позивачем було занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013, 2015 рокт на 17202,00 грн.

Так, перевіркою було встановлено, що у 2013 та 2015 роках позивач уклав ряд цивільно-правових угод з фізичними особами-підприємцями, предметом яких були зобов'язання ФОП надати позивачеві послуги з виготовлення меблів для кухні; консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги.

В Акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що на суму винагороди за надані послуги позивач повинен був нарахувати та сплатити до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі Акта перевірки, відповідно до статті 25 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування контролюючим органом була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2016 №Ю-0021711701, яким ТОВ Полар Сфіуд Україна зобов'язано сплатити недоїмку з ЄСВ, розмір якої становить 17202,00 грн. (а.с. 9).

Не погоджуючись з такою вимогою, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати визначено Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

У розумінні вказаного закону єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) є консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Аналіз наведених положень чинного законодавства свідчить, що сума коштів, яка виплачується підприємством, установою, організацією фізичній особі-підприємцю, не є базою для нарахування єдиного внеску за умови, що виконувані за цивільно-правовою угодою роботи (послуги) узгоджуються з видам діяльності такої ФОП, вказаними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається за Акта перевірки та не заперечувалось позивачем, 30.04.2013 ТОВ Полар Сіфуд Україна було виплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 12000,00 грн. за послуги з виготовлення меблів для кухні. Крім цього, ТОВ Полар Сіфуд України на корить фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 у 2015 році було виплачено загалом 31100,00 грн. за юридичні, консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, у тому числі 04.09.2015 - 7000,00 грн., 06.10.2015 - 7000,00 грн., 18.11.2015 - 7000,00 грн., 15.12.2015 - 2100,00 грн., 15.12.2015 - 7000,00 грн.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1) зареєстрований 12.01.2007 як фізична особа-підприємець. Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, видами діяльності ФОП ОСОБА_4 є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний) (код КВЕД 31.01); виробництво кухонних меблів (код КВЕД 31.02); виробництво інших меблів (код КВЕД 31.09).

ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_2) зареєстрований 29.11.2013 як фізична особа-підприємець. Основними видами діяльності ФОП ОСОБА_5 є надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у. (код КВЕД 77.39); надання ландшафтних послуг (код КВЕД 81.30); роздрібна торгівля одягом у спеціалізованих магазинах (код КВЕД 47.71); роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет (основний) (код КВЕД 47.91); діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10); консультування з питань комерційної діяльності й керування (код КВЕД 70.22).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що послуги (роботи) які виконувались ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 за цивільно-правовими угодами з позивачем відповідають видам діяльності вказаних осіб відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За викладених обставин суд дійшов висновку, що позивач не зобов'язаний нараховувати єдиний внесок на суму винагороди, виплачену ФОП ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_5 у зв'язку з виконанням угоди цивільно-правового характеру.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач під час розгляду справи не надав.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 №Ю-0021711701.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна (ідентифікаційний код 38393029, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайки, вул. Валентина Чайки, буд. 16) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 28.02.2017.