Ухвала

від 21.06.2017 по справі 810/4071/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/4071/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Кузьмишина О.М.

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2016 року №Ю-0021711701.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 29.06.2016 року №Ю-0021711701.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна , посилаючись на порушення Київським окружним адміністративним судом норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна (ідентифікаційний код 38393029) зареєстроване 19.12.2012 року у якості юридичної особи, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Головним управлінням ДФС у Київській області було проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю Полар Сіфуд Україна з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за результатами якої оформлено акт від 29.06.2016 року №79/10-36-14-01-13/38393029 та зафіксовано факт порушення позивачем пункту 1 частини 1 статті 7, частин 1, 2 та 5 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , у результаті чого позивачем було знижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013, 2015 роки на 17202,00 грн.

Зокрема, перевіркою встановлено, що у 2013 та 2015 роках позивач уклав ряд цивільно-правових угод з фізичними особами-підприємцями, предметом яких були зобов'язання ФОП надати позивачеві послуги з виготовлення меблів для кухні; юридичні, консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги.

У висновках акту перевірки вказано, що на суму винагороди за надані послуги позивач повинен був нарахувати та сплатити до бюджету єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі таких висновків контролюючим органом була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 29.06.2016 року №Ю-0021711701, якою ТОВ Полар Сфіуд Україна зобов'язано сплатити недоїмку з ЄСВ в розмірі 17202,00 грн.

Надаючи правову оцінку наведеним обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі - Закон № 2464-VI), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Єдиний внесок для вищезазначених платників нараховується на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини 1 статті 7 Закону № 2464-VI ).

Частиною 5 статті 8 Закону № 2464-VI передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності.

Аналізуючи вказані норми, суд першої інстанції зробив висновок, що сума коштів, яка виплачується підприємством, установою, організацією фізичній особі-підприємцю, не є базою для нарахування єдиного внеску за умови, що виконуванні за цивільно-правовою угодою роботи (послуги) узгоджуються з видами діяльності такої ФОП, які вказані у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У акті перевірки відображено, що 30.04.2013 року ТОВ Полар Сіфуд Україна було виплачено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 12000,00 грн. за послуги з виготовлення меблів для кухні, при цьому видами діяльності ОСОБА_5 , згідно ЄДРЮО, є виробництво меблів для офісів і підприємств торгівлі (основний) (код КВЕД 31.01); виробництво кухонних меблів (код КВЕД 31.02); виробництво інших меблів (код КВЕД 31.09).

Також, позивач на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 у 2015 році виплатив загалом 31100,00 грн. за юридичні, консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, у тому числі 04.09.2015 року - 7000,00 грн., 06.10.2015 року - 7000,00 грн., 18.11.2015 року - 7000,00 грн., 15.12.2015 року - 2100,00 грн., 15.12.2015 року - 7000,00 грн., в свою чергу слід врахувати, що видами діяльності ФОП ОСОБА_6 є, зокрема, діяльність у сфері права (код КВЕД 69.10), консультування з питань комерційної діяльності ц керування (код КВЕД 70.22).

Отже, враховуючи, що послуги (роботи) які виконувались за цивільно-правовими угодами з позивачем відповідають видам діяльності осіб (що їх надавали) відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в такому разі позивач не зобов'язаний нараховувати єдиний внесок на суму винагороди.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Києво-Святошинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Кузьмишина О.М.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.