Ухвала

від 23.03.2017 по справі 822/477/17

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 822/477/17

У Х В А Л А

23 березня 2017 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі :головуючого-суддіПетричковича А.І. при секретарі за участі: Яворській І.Ю. прокурора Ленчика В.М. представника позивача Колокольникова О.М., представника відповідача ОСОБА_4, представника третьої особи Олешинської сільської ради - Слободяна О.В., представника третьої особи ОСОБА_6 - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8, Олешинська сільська рада, ТОВ "Бюро судових будземекспертиз", про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі,

В С Т А Н О В И В :

Суд, ухвалою від 14.02.2017 року відкрив провадження в справі за позовом Прокурора в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради №79-6-17 від 27.01.2017 року в якому вказує на порушення Відповідачем Земельного кодексу України, Водного кодексу України, Закону України "Про державний земельний кадастр" та прав територіальної громади м. Хмельницького і просить визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, площею 0,600 га., проведену 17.03.2016 року державним кадастровим реєстратором управління Держгеокадастру у Хмельницькому районі Хмельницької області за ОСОБА_8.

У суді Прокурор та представник Позивача позовні вимоги підтримали, покликаючись на ті ж докази, що у позові.

Представник Відповідача надав суду письмові заперечення від 06.03.2017 року, які підтвердив у суді (стор. 118-120 справи) та просив відмовити у задоволенні позову.

Представники третіх осіб - ОСОБА_8 та Олешинської сільської ради письмових заперечень суду не надали, але в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позову з підстави не порушення Відповідачем вимог закону, так і прав їх довірителів.

Представник третьої особи - ТОВ "Бюро судових будземекспертиз" у судовому засіданні 16.03.2017 року, надав суду копію Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства Хмельницький район, Олешинська сільська рада (за межами населеного пункту) замовника: ОСОБА_8. Пояснив, що ця Технічна документація виконана без порушень закону на замовлення ОСОБА_8 Фактично частина цієї земельної ділянки знаходиться в межах м. Хмельницького, а інша в межах закріплених за Олешинською сільрадою, але визначення місця розташування цієї землі і кадастрового номеру було проведено в автоматичному режимі, відповідно до програмного забезпечення, що унеможливлює втручання людини щодо цього.

Заслухавши учасників судового розгляду і дослідивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Згідно з нотаріально засвідченим (бланк серії АЕА №081599) Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 25.04.2001 року, Продавець (ОСОБА_10) продав, а Покупець (ОСОБА_8) купив земельну ділянку площею 0.60 га, що знаходиться на території Олешинської сільської ради в с. Олешин, Хмельницького району, Хмельницької області, надану для ведення особистого підсобного господарства - 0.60 га. Ця земельна ділянка належить Продавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2 виданого 28.02.2001 року Олешинською сільською Радою народних депутатів на підставі рішення виконкому Олешинської сільської ради за №7 від 20.02.2001 року, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №02361 (стор. 165 справи).

Відповідно до Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого 14.05.2001 року Олешинською сільською Радою народних депутатів, ОСОБА_8, на підставі Договору купівлі-продажу від 25.04.2001 року №1737 передається у приватну власність земельна ділянка площею 0.60 га в межах згідно з планом. Земельна ділянка розташована на території Олешинської сільської ради в с. Олешин. Землю передано для ведення особистого підсобного господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за НОМЕР_3 (стор. 15 справи).

Згідно з Поземельною книгою відкритою 17.03.2016 року, державний кадастровий реєстратор ОСОБА_11 відкрив Поземельну книгу і зробив запис №001 щодо земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, яка розташована: Хмельницька область, Хмельницький район, Олешинська сільська рада, с. Олешин; цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства; площа: 0,6000 га; форма власності: приватна; власник: ОСОБА_8; документ, що посвідчує право: Державний акт серії НОМЕР_5 дата реєстрації 14.05.2001 року ( стор. 77 - 84 справи).

Статтею 19 Закону України від 22.05.2003, № 858-IV "Про землеустрій" (далі - Закон №858-IV) визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до частин 1 - 2 ст.46 Закону №858-IV, для встановлення або зміни меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних одиниць. Проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць розробляються для створення повноцінного життєвого середовища та створення сприятливих умов їх територіального розвитку, забезпечення ефективного використання потенціалу територій із збереженням їх природних ландшафтів та історико-культурної цінності, з урахуванням інтересів власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, і затвердженої містобудівної документації.

Згідно з частинами 1 - 5 ст.53 Закону №858-IV, Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів складаються на основі затверджених у встановленому законодавством порядку генеральних планів населених пунктів або можуть розроблятись окремою їх частиною. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів складаються з метою обґрунтування, розробки і подальшої реалізації необхідного обсягу організаційних та інженерно-технічних заходів з освоєння, поліпшення якості земель, їх раціонального використання та охорони, захисту від руйнівних процесів. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на певний період та поетапно згідно з генеральними планами населених пунктів і визначають: а) цільове призначення земель; б) землі, що знаходяться у власності, користуванні, в тому числі орендовані; в) організаційні, правові, фінансові та інші заходи щодо вдосконалення структури територій, освоєння земель, поліпшення їх якості, рекультивації, консервації; г) необхідність і обсяги економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель; ґ) заходи для забезпечення режиму використання земель охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання, а також відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам внаслідок встановлення цих зон; д) напрями природоохоронної діяльності. Проекти землеустрою можуть передбачати також формування земельних ділянок державної та комунальної власності за рахунок земель, не наданих у користування. Проекти землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів розробляються на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Представниками Хмельницької міської ради і Олешинської сільської ради були надані суду витяги з картографічних матеріалів 1992 року ( стор. 205 справи), 1994 року (стор. 193 справи), 2009 року ( стор. 202 справи) на яких вказано місце розташування земельної ділянки, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 з урахуванням меж м. Хмельницького і с. Олешин, які фактично ці представники оспорюють, враховуючи їх пояснення надані суду, але це не є предметом цього судового розгляду. При цьому, всі учасники судового розгляду не оспорюють місце розташування земельної ділянки ОСОБА_8 на не спірній ділянці межі м. Хмельницького і с. Олешин, частково на території кожного з цих населених пунктів, тому суд вважає, що це не потребує доказування, відповідно до ч.3 ст.72 КАС України. Ця обставина, також підтверджується Технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства Хмельницький район, Олешинська сільська рада (за межами населеного пункту) замовника: ОСОБА_8, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 розташована: Хмельницька область, Хмельницький район, Олешинська сільська рада (за межами населеного пункту) ( стор. 158 - 176 справи).

Відповідно до частин 1 - 2 ст.55 Закону №858-IV, встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Статтею 60 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Прокурор у позові вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_4 по периметру розташована у водоохоронній зоні та прибережній захисній смузі річки Південний Буг, що підтверджується інформаціями від 28.11.2016 року за №3575/02-01-11, від 08.12.2016 року №3750/02-01-11, які на думку суду, не можуть бути належним доказом розташування цієї ділянки у водоохоронній та прибережній зоні, зважаючи на вимоги ст.60 ЗК України і змісту цих листів Хмельницької міської ради ( стор.27 - 28 справи). Цей висновок суду підтверджує і Хмельницьке обласне управління водних ресурсів листом №55 від 16.01.2017 року, даючи відповідь заступнику керівника Хмельницької місцевої прокуратури, ствердивши: "Достовірно встановити імовірність відношення вказаних Вами земельних ділянок до поверхневих водних об"єктів (земель водного фонду) можливо після винесення в натуру на місцевості меж цих земельних ділянок та межі прибережної захисної Хмельницького водосховища." ( стор. 33 справи).

Частиною 1 ст.1 Закону України від 07.07.2011, №3613-VI "Про Державний земельний кадастр" ( далі - Закон №3613-VI) визначено, що Державний земельний кадастр - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, а державна реєстрація земельної ділянки - це внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з ст.6 Закону №3613-VI, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Адміністратором Державного земельного кадастру є державне підприємство, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Державного земельного кадастру, відповідає за технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист відомостей, що містяться у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 4 ст.9 Закону №3613-VI, Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Статтею 16 Закону №3613-VI визначено, що земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Структура кадастрових номерів земельної ділянки визначається Кабінетом Міністрів України. Кадастрові номери земельних ділянок зазначаються у рішеннях органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування про передачу цих ділянок у власність чи користування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, про затвердження документації із землеустрою та оцінки земель щодо конкретних земельних ділянок. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера. Скасований кадастровий номер земельної ділянки не може бути присвоєний іншій земельній ділянці. Інформація про скасовані кадастрові номери земельних ділянок зберігається у Державному земельному кадастрі постійно.

Отже, згідно з ч. 4 ст. 9 Закону №3613-VI, кадастрові номери земельних ділянок присвоює Державний кадастровий реєстратор і скасовує відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону №3613-VI у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

У рішеннях ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Серков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

У цій справі, Прокурор не скасувавши державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, яка належить ОСОБА_8 на підставі Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 14.05.2001 року і не надавши докази щодо не законність права власності ОСОБА_8, на думку суду, порушує право цієї особи на мирне володіння майном, сформованим у практиці ЄСПЛ та вимоги Глави 14 ЗК України.

Згідно з частинами 1 - 2 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5, 7, 9, 10 ст.79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Пунктом 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2012, № 1051 (далі - Порядок № 1051) визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49 - 54 цього Порядку.

Згідно з п. 114 Порядку № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: 1) поділу чи об'єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об'єднання; 2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі даних про те, що протягом одного року Державному кадастровому реєстраторові органом державної реєстрації прав не надано відповідної інформації в порядку інформаційного обміну.

Статтею 140 ЗК України визначено, що підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з ст.152 ЗК України, Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Отже, можливе скасування державної реєстрації прав на земельну ділянку за наявності підстав визначених ст.140 ЗК України, однією з яких є рішення суду, а не скасування реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з"ясування всіх обставин у справі і обов"язок суб"єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх рішень чи дій, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін.

Таким чином, суд приходить до висновку, що законність реєстраційних дій щодо реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_4, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 в Державному земельному кадастрі, грунтується на юридичних фактах, стосовно яких існує спір про право на цю земельну ділянку. Прокурор чи Хмельницька міська рада фактично, оспорюючи право власності ОСОБА_8 можуть звернутися до суду з цивільним позовом до власника ОСОБА_8 щодо згаданої земельної ділянки і тому ця справа не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства, що тягне наслідок визначений ст.157 КАС України. Цей висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом України у постанові №21-1237а16 від 31 січня 2017 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом Заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради за №79-6-17 від 27.01.2017 року до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_8, Олешинська сільська рада, ТОВ "Бюро судових будземекспертиз", про скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Копії ухвали надати сторонам, повний текст якої виготовлено 27.03.2017 року.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Суддя /підпис/А.І. Петричкович "Згідно з оригіналом" Суддя А.І. Петричкович