Постанова

від 21.03.2017 по справі 815/6364/16

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/6364/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Казарян С.Б.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

ОСОБА_2 (представник за довіреністю)

відповідач: Алєксєєва К.О. (представник за довіреністю)

Алі Т.В. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови №123 від 19.10.2016р., припису, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 березня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому позивач просить скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області №123 від 19.10.2016р. про накладення штрафу уповноваженими особами в сумі 43500,00 грн. на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 та припис № 15-01-006/0677-0575 від 07.10.2016р.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 07.10.2016р. посадовими особами відповідача за результатами позапланової перевірки складено припис, яким фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 зобов'язано у подальшому не допускати випадків допущення працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого у встановленому чинним законодавством порядку. Крім того, відповідачем прийнято постанову №123 від 19.10.2016р. про накладення на позивача штрафу у розмірі 43500,00 грн. на підставі абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. Позивач вважає, що припис від 07.10.2016р. винесено безпідставно, постанова про накладення штрафу уповноваженими особами №123 від 19.10.2016р. винесена з порушеннями чинного законодавства. Посилаючись на порушення відповідачем ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , п.п. 3, 4-6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 р., заперечуючи факт порушення, зафіксований актом перевірки № 15-01-006/0677 від 07.10.2016р., позивач просив скасувати оскаржувані припис та постанову.

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці в Одеській області Алі Тетяною Василівною на підставі звернення ОСОБА_6 від 01.09.2016р., за згодою Держпраці України від 06.10.2016р. № 10119/4.1/4.2-ДП-16 (вх. № 0566/01-31 від 07.10.2016 р.), згідно направлення № 15/01-29-2494 від 06.10.2016 р., наказу № 1311 від 06.10.2016 р., 07.10.2016 р. проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообовязкове державне соціальне страхування № 15-01-006/0677 від 07.10.2016р., в якому зафіксовано порушення з боку позивача ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України, а саме: допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (а.с. 56-58).

07.10.2016р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис № 15-01-006/0677-0575, яким зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 усунути виявлені порушення законодавства про працю у строк до 07.11.2016 р. (а.с. 70).

19.10.2016р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки № 15-01-006/0677 від 07.10.2016р. прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № 123, відповідно до якої на підставі абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 43500,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями відповідача - суб'єкта владних повноважень звернувся до суду з цим позовом, в якому просить їх скасувати.

Розглянувши подані документи і матеріали, допитавши свідка, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні даного позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування свого рішення, чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р., Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п.4 вказаного Положення здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Головне управління Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затверджене наказом Міністерства соціальної політики України №340 від 27.03.2015 р.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно п.3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 390 від 02.07.2012 р. (далі - Порядок № 390), інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

В матеріалах справи міститься копія звернення ОСОБА_6 до Головного управління Держпраці в Одеській області від 01.09.2016р. (а.с. 50-51) про порушення фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю, що спричинило порушення її законних прав та інтересів; копія реєстраційного журналу пропозицій, заяв, скарг громадян Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с. 50-51; 108); згода Держпраці України (вх. № 0566/01-31 від 07.10.2016 р.) на проведення позапланової перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (а.с. 53-54).

Відтак, твердження позивача щодо порушення відповідачем вимог п.3 Порядку № 390 та проведення позапланової перевірки без наявності підстав, встановлених ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та згоди Держпраці на її проведення, є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позапланову перевірку додержання законодавства про працю фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 проведено 07.10.2016 р. згідно наказу № 1311 від 06.10.2016 р., порушення ч. 4 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідачем не допущено.

Відповідно до п. 4 Порядку № 390 Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

В матеріалах справи міститься копія направлення на проведення перевірки № 15/01-29-2494 від 06.10.2016 р., копію якого отримано фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 07.10.2017р., що підтверджується особистим підписом останнього (а.с. 55).

Відповідно до п.п.6, 7 Порядку № 390 перевірка складається з таких етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; оформлення документів за результатами перевірки; ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

Суд не бере до уваги твердження позивача про порушення відповідачем вимог Порядку № 390 щодо ознайомлення суб'єкта господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки, зокрема з актом перевірки № 15-01-006/0677 від 07.10.2016 р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, примірник акта перевірки отримано 07.10.2016 р. фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, що підтверджується особистим підписом останнього в акті перевірки. При цьому у графі акта перевірки Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта перевірки, що мають місце з боку суб'єкта господарювання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 вказано про їх відсутність (а.с. 58).

Як вбачається з матеріалів справи, в акті перевірки зафіксовано, що при організації проведення перевірки на ТОВ Центр фінансових послуг фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 надано письмові пояснення від 27.09.2016р., згідно яких між ним та ТОВ Центр фінансових послуг укладено договір, на підставі якого позивач проводить навчання майбутніх кадрів товариства (а.с. 57).

Судом встановлено, що згідно направлення № 153016 від 12.06.2016р. ОСОБА_6 Центром зайнятості направлено до ТОВ Центр фінансових послуг (АДРЕСА_1) для працевлаштування на роботу - менеджер з організації консультаційних послуг (а.с. 40).

В матеріалах справи міститься копія договору № 323 від 01.01.2016р., укладеного між ТОВ Центр фінансових послуг (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець), відповідно до п.2.4 якого виконавець під час надання послуг бере на себе обов'язки, зокрема, щодо навчання потенційних кадрів, проведення інформаційно-консультаційних семінарів для клієнтів та співробітників, а також потенційних замовників (а.с. 35-39).

Разом з тим, незважаючи на те, що направлення Центру зайнятості адресовано ТОВ Центр фінансових послуг (код ЄДРПОУ 40293267), корінець направлення підписано ОСОБА_1 (а.с. 159).

У судовому засіданні позивач не заперечував, що підписував корінець направлення, щодо запису в ньому про номер трудового договору та дату прийняття на роботу ОСОБА_6 нічого пояснити не зміг. При цьому вказав, що він не є представником чи працівником ТОВ Центр фінансових послуг , зазначивши, що раніше у нього була довіреність від ТОВ Центр фінансових послуг , однак на час виникнення спірних відносин така довіреність відсутня. Доказів щодо наявності довіреності у ОСОБА_1 на вчинення будь-яких правочинів від імені ТОВ Центр фінансових послуг позивачем до суду не надано.

Судом досліджено також письмові пояснення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, в яких останній, зокрема, пояснив, що у нього дійсно проходила стажування з 26.07.2016р. по 28.07.2016р. ОСОБА_6, аналогічні пояснення позивач надав посадовим особам відповідача усно під час перевірки, що зафіксовано в акті перевірки (а.с. 52; 57). Водночас, у судовому засіданні позивач стверджував, що у вищевказаних поясненнях він висловився про стажування ОСОБА_6 у ТОВ Центр фінансових послуг .

Під час офіційного з'ясування обставин судом допитано в якості свідка ОСОБА_6, яка повідомила, що влаштовувалась на роботу до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, працювала півтори місяця, заробітної плати та трудової книжки не отримала. При цьому, Центром зайнятості її було направлено на працевлаштування до ТОВ Центр фінансових послуг . Свідок пояснила, що, прибувши згідно направлення з метою працевлаштування, ОСОБА_1 представився їй як керівник, не повідомляв, що не є посадовою особою ТОВ Центр фінансових послуг , а є фізичною особою-підприємцем. Свідок наголошує, що вона проходила стажування та виконувала робочі обов'язки менеджера, вивчала програми та надавала консультації щодо заробітку в сфері фінансових послуг. При цьому, ОСОБА_6 вказала, що працювала в режимі з 08:00 до 18:00 години, інколи затримувалась на роботі до 19:00 години.

Згідно п. 7 Порядку № 390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

З урахуванням вищевказаних приписів Порядку № 390, 07.10.2016р. посадовою особою відповідача складено припис № 15-01-006/0677-0575, яким зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 усунути виявлені порушення законодавства про працю у строк до 07.11.2016 р. Вказаний припис отримано позивачем, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 70).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч.2 ст. 2 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч.1 ст.24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України Про зайнятість населення кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи - підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення ).

Згідно ст. 26 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд дійшов висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Позивачем під час судового розгляду не спростовано, що ОСОБА_6 була допущена до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 р. (далі - Порядок № 509).

Згідно з п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п.п. 4, 8 Порядку № 509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (п. 8 Порядку № 509). Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (п. 10 Порядку № 509). Постанову було отримано позивачем 19.10.2016р, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10).

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 р. Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Держпраці в Одеській області правомірно складено припис № 15-01-006/0677-0575 від 07.10.2016р. та накладено на позивача штраф в сумі 43500,00 грн, за порушення законодавства про працю, а відтак постанова про накладення штрафу №123 від 19.10.2016р. прийнята відповідачем у межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 94, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови №123 від 19.10.2016р., припису № 15-01-006/0677-0575 від 07.10.2016р.,- відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.03.2017 р.

Суддя: Г.П. Самойлюк