Ухвала

від 05.07.2017 по справі 815/6364/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/6364/16

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Нехожиної О.О.,

представника позивача/апелянта ОСОБА_1, представників відповідача Алєксєєвої К.О. та Алі Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Головного управління Держпраці в Одеській області про скасування постанови та припису,-

В С Т А Н О В И В:

24 листопада 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області, в якому просив скасувати постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 19.10.2016 р. №123 про накладення штрафу уповноваженими особами в сумі 43500,00 грн. на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 та припис від 07.10.2016 р. №15-01-006/0677-0575.

В обґрунтування позову зазначено, що 07.10.2016 р. посадовими особами відповідача за результатами позапланової перевірки складено припис, яким ФОП ОСОБА_4 зобов'язано у подальшому не допускати випадків допущення працівників до роботи без укладання трудового договору, оформленого у встановленому чинним законодавством порядку. Крім того, відповідачем прийнято постанову від 19.10.2016 р. №123 про накладення на позивача штрафу у розмірі 43500,00 грн. на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Позивач вважає, що припис від 07.10.2016 р. винесено безпідставно, постанова про накладення штрафу уповноваженими особами від 19.10.2016 р. №123 винесена з порушеннями чинного законодавства. Посилаючись на порушення відповідачем ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності , п. п. 3, 4-6 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. №390, заперечуючи факт порушення, зафіксований актом перевірки від 07.10.2016 р. №15-01-006/0677, позивач просив скасувати оскаржувані припис та постанову.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_4 було відмовлено.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ФОП ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника позивача/апелянта ОСОБА_1, представників відповідача Алєксєєвої К.О. та Алі Т.В., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Головного управління Держпраці в Одеській області Алі Тетяною Василівною на підставі звернення ОСОБА_6 від 01.09.2016 р., за згодою Держпраці України від 06.10.2016 р. №10119/4.1/4.2-ДП-16 (вх. №0566/01-31 від 07.10.2016 р.), згідно направлення №15/01-29-2494 від 06.10.2016 р., наказу №1311 від 06.10.2016 р., 07.10.2016 р. проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, що здійснює господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1.

За результатами перевірки Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування №15-01-006/0677 від 07.10.2016 р., в якому зафіксовано порушення з боку позивача ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу (а.с. 56-58).

07.10.2016 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області складено припис №15-01-006/0677-0575, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 усунути виявлені порушення законодавства про працю у строк до 07.11.2016 р. (а.с. 70).

19.10.2016 р. Головним управлінням Держпраці в Одеській області на підставі акту перевірки №15-01-006/0677 від 07.10.2016 р. прийняло постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №123, відповідно до якої на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 накладено штраф у розмірі 43500,00 грн.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями відповідача - суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить їх скасувати.

Відмовляючи у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача узгоджуються з положеннями діючих нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, а також прийняті з урахуванням фактичних обставин, з чим повністю погоджується апеляційний суд.

Так, згідно Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 р. №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до п. 4 вказаного Положення здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Головне управління Держпраці в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується згідно Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27.03.2015 р. №340

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності однією з підстав для здійснення позапланових заходів є звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

Згідно п. 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 р. №390 (далі - Порядок №390), інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення. Інспекторам забороняється виступати посередниками, арбітрами чи експертами під час розгляду трудових спорів.

В матеріалах справи міститься копія звернення ОСОБА_6 до Головного управління Держпраці в Одеській області від 01.09.2016 р. (а.с. 50-51) про порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 законодавства про працю, що спричинило порушення її законних прав та інтересів; копія реєстраційного журналу пропозицій, заяв, скарг громадян Головного управління Держпраці в Одеській області (а.с. 50-51; 108); згода Держпраці України (вх. №0566/01-31 від 07.10.2016 р.) на проведення позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) (а.с. 53-54).

Відтак, колегія суддів вважає необґрунтованими твердження апелянта щодо порушення відповідачем вимог п. 3 Порядку №390 та проведення позапланової перевірки без наявності підстав, встановлених ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності та згоди Держпраці на її проведення.

Згідно ч. 4 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - двох робочих днів.

З матеріалів справи вбачається, що позапланову перевірку додержання законодавства про працю фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 проведено 07.10.2016 р. згідно наказу №1311 від 06.10.2016 р., тобто порушення ч. 4 ст. 6 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності відповідачем не допущено.

Відповідно до п. 4 Порядку №390 Інспектор має право на проведення перевірки за наявності у нього службового посвідчення та направлення на перевірку.

В матеріалах справи міститься копія направлення на проведення перевірки №15/01-29-2494 від 06.10.2016 р., копію якого отримано фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 07.10.2017 р., що підтверджується особистим підписом останнього (а.с. 55).

Відповідно до п. п. 6, 7 Порядку №390 перевірка складається з таких етапів: робота з документами, наданими суб'єктами господарювання на вимогу Інспектора; оформлення документів за результатами перевірки; ознайомлення суб'єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; проведення за результатами перевірки роз'яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

Судом першої інстанції вірно не взято до уваги твердження позивача про порушення відповідачем вимог Порядку №390 щодо ознайомлення суб'єкта господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки, зокрема з актом перевірки №15-01-006/0677 від 07.10.2016 р., оскільки, як вбачається з матеріалів справи, примірник акта перевірки отримано 07.10.2016 р. ФОП ОСОБА_4, що підтверджується особистим підписом останнього в акті перевірки. При цьому у графі акта перевірки Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеної перевірки та складеного акта перевірки, що мають місце з боку суб'єкта господарювання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 вказано про їх відсутність (а.с. 58).

В акті перевірки зафіксовано, що при організації проведення перевірки на ТОВ Центр фінансових послуг фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 надано письмові пояснення від 27.09.2016 р., згідно яких між ним та ТОВ Центр фінансових послуг укладено договір, на підставі якого позивач проводить навчання майбутніх кадрів товариства (а.с. 57).

Водночас слід враховувати, що згідно направлення №153016 від 12.06.2016 р. ОСОБА_6 Центром зайнятості направлено до ТОВ Центр фінансових послуг (АДРЕСА_1) для працевлаштування на роботу - менеджер з організації консультаційних послуг (а.с. 40).

В матеріалах справи міститься копія договору №323 від 01.01.2016 р., укладеного між ТОВ Центр фінансових послуг (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (виконавець), відповідно до п. 2.4 якого виконавець під час надання послуг бере на себе обов'язки, зокрема, щодо навчання потенційних кадрів, проведення інформаційно-консультаційних семінарів для клієнтів та співробітників, а також потенційних замовників (а.с. 35-39).

Разом з тим, судами обох інстанцій враховується те, що незважаючи на те, що направлення Центру зайнятості адресовано ТОВ Центр фінансових послуг (код ЄДРПОУ 40293267), корінець направлення підписано ОСОБА_4 (а.с. 159).

У судовому засіданні суду першої інстанції позивач не заперечував, що підписував корінець направлення, щодо запису в ньому про номер трудового договору та дату прийняття на роботу ОСОБА_6 нічого пояснити не зміг. При цьому вказав, що він не є представником чи працівником ТОВ Центр фінансових послуг , зазначивши, що раніше у нього була довіреність від ТОВ Центр фінансових послуг , однак на час виникнення спірних відносин така довіреність відсутня. Доказів щодо наявності довіреності у ОСОБА_4 на вчинення будь-яких правочинів від імені ТОВ Центр фінансових послуг позивачем до суду не надано.

З письмових пояснень ФОП ОСОБА_4 також вбачається, що він підтвердив, що у нього дійсно проходила стажування з 26.07.2016 р. по 28.07.2016 р. ОСОБА_6, аналогічні пояснення позивач надав посадовим особам відповідача усно під час перевірки, що зафіксовано в акті перевірки (а.с. 52; 57). Водночас, у судовому засіданні позивач стверджував, що у вищевказаних поясненнях він висловився про стажування ОСОБА_6 у ТОВ Центр фінансових послуг .

Під час офіційного з'ясування обставин судом першої інстанції допитано в якості свідка ОСОБА_6, яка повідомила, що влаштовувалась на роботу до ФОП ОСОБА_4, працювала півтори місяця, заробітної плати та трудової книжки не отримала. При цьому, Центром зайнятості її було направлено на працевлаштування до ТОВ Центр фінансових послуг . Свідок пояснила, що, коли вона прибула згідно направлення з метою працевлаштування, ОСОБА_4 представився їй як керівник, при цьому не повідомляв її про те, що не є посадовою особою ТОВ Центр фінансових послуг , а є фізичною особою-підприємцем. Свідок наголосила, що вона проходила стажування та виконувала робочі обов'язки менеджера, вивчала програми та надавала консультації щодо заробітку в сфері фінансових послуг. При цьому, ОСОБА_6 вказала, що працювала в режимі з 08:00 до 18:00 години, інколи затримувалась на роботі до 19:00 години.

Згідно п. 7 Порядку №390 за результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

З урахуванням вищевказаних приписів Порядку №390, 07.10.2016 р. посадовою особою відповідача складено припис №15-01-006/0677-0575, яким зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 усунути виявлені порушення законодавства про працю у строк до 07.11.2016 р. Вказаний припис отримано позивачем, що підтверджується його особистим підписом (а.с. 70).

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою (ч. 2 ст. 2 Кодексу законів про працю України).

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 48 Кодексу законів про працю України трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів. Трудові книжки ведуться також на позаштатних працівників при умові, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, студентів вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, які проходять стажування на підприємстві, в установі, організації. Працівникам, що стають на роботу вперше, трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу. Студентам вищих та учням професійно-технічних навчальних закладів трудова книжка оформляється не пізніше п'яти днів після початку проходження стажування.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України Про зайнятість населення кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Посадові особи органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, а також фізичні особи-підприємці, винні у порушенні законодавства про зайнятість населення, несуть відповідальність згідно із законодавством (ч. 1 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення ).

Згідно ст. 26 Кодексу законів про працю України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу. В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.

Тобто, системний аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Апелянтом не спростовано, що ОСОБА_6 була допущена до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачений ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та ч. ч. 2-7 ст. 53 Закону України Про зайнятість населення визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №509 від 17.07.2013 р. (далі - Порядок №509).

Згідно з п. 2 Порядку №509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до п. п. 4, 8 Порядку №509 справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд. Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка (п. 8 Порядку №509). Постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку (п. 10 Порядку №509). Постанову було отримано позивачем 19.10.2016 р., що підтверджується матеріалами справи (а.с. 10).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України №413 від 17.06.2015 р. Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

У зв'язку з викладеним дії та рішення відповідача щодо ФОП ОСОБА_4 є правомірними і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з урахуванням усіх фактичних обставин.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував. Натомість позивач, всупереч наведеним приписам, не довів протиправність прийнятого відповідачем рішення.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ФОП ОСОБА_4, оскільки постанова про накладення штрафу №123 від 19.10.2016р. прийнята відповідачем у межах повноважень та відповідно до норм чинного законодавства.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов