Ухвала

від 21.03.2017 по справі 810/1435/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2017 року м. Київ К/800/57774/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільпо ПДВПП до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про скасування рішень про коригування митної вартості товару,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року ТОВ Сільпо ПДВПП (правонаступник - ТОВ Фоззі-Фуд ; далі - Товариство) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - Митниця) про скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 3 вересня 2013 року № 100250000/2013/500202/2, № 100250000/2013/500203/2, № 100250000/2013/500201/2, № 100250000/2013/500198/2, № 100250000/2013/500199/2 та від 5 вересня 2013 року № 100270000/2013/310204/2.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 липня 2013 року між Товариством та Iceland Seafood ehf (Ісландія) укладений Контракт купівлі-продажу товарів № 456.

4 вересня 2013 року Товариством до Митниці подана митна декларація № 100270000/2013/264665 з метою митного оформлення в митному режимі імпорту товару - скумбрія свіжоморожена ціла (Atlantic Mackerel W/R IQF Scomber Scombrus), розмірний ряд 300 - 500 г, торговельна марка Iceland Seafood , виробник Iceland Seafood ehf , країна виробництва: Ісландія (IS), за митною вартістю 1,7967 доларів США/кг.

Крім того, позивачем подано аналогічні МД на зазначений товар, а саме: 3 вересня 2013 року № 100250000/2013/032544 за митною вартістю одиниці товару 1,7946 доларів США/кг, № 100250000/2013/032549 за митною вартістю одиниці товару - 1,7993 доларів США/кг, № 100250000/2013/032558 за митною вартістю одиниці товару - 1,7993 доларів США/кг, № 100250000/2013/032568 за митною вартістю одиниці товару - 1,7993 доларів США/кг, № 100250002/2013/032567 за митною вартістю одиниці товару - 1,7993 доларів США/кг.

На підтвердження задекларованої митної вартості Товариство надало документи, перелік яких вказано у графах 44 вказаних МД та у картках відмови у митному оформленні цих МД, зокрема, для МД від 4 вересня 2013 року № 100270000/2013/264665: декларація митної вартості від 4 вересня 2013 року № 100270000/2013/264665; контракт від 12 липня 2013 року № 456 між Товариством та Iceland Seafood ehf (Ісландія); рахунок-фактура від 20 серпня 2013 року № ER071697; міжнародна автомобільна накладна CMR від 23 серпня 2013 року № 000141, довідка про транспортні витрати від 22 серпня 2013 року № б/н до договору від 1 березня 2013 року № LOG-09, довідка про транспортні витрати від 22 серпня 2013 року № 456-1 до договору від 1 червня 2013 року № Л-25, договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортно-експедиційного обслуговування від 1 березня 2013 року № LOG-09, договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 1 червня 2013 року № Л-25.

Крім того, для підтвердження митної вартості товару разом з МД від 4 вересня 2013 року № 100270000/2013/264665 подано додаткові документи за власним бажанням Товариства, а саме: прайс-лист виробника товару від 19 серпня 2013 року б/н; комерційну пропозицію від 23 серпня 2013 року б/н; експортну митну декларацію країни відправлення від 23 серпня 2013 року № 13LTLUВ000EK00F120.

Подібні документи подані під час оформлення МД по іншим оскаржуваним поставкам.

Відповідач повідомив декларанта, що відповідно до статті 53 МК України необхідно подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме: каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений експортною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписку з бухгалтерської документації та інші (за наявності) платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

4 вересня 2013 року Товариство листом № 103 повідомило Митницю про неможливість надання на даний момент каталогів, специфікацій, висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження відсутності страхування товару на ділянці від Клайпеди (Литва) до митного кордону України позивачем надано лист від 3 вересня 2013 року № 96 про відсутність страхування своїх вантажів.

Подібні листи подані по іншим поставкам.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, ввезених Товариством за вказаними МД: від 3 вересня 2013 року № 100250000/2013/500202/2, № 100250000/2013/500203/2, № 100250000/2013/500201/2, № 100250000/2013/500198/2, № 100250000/2013/500199/2 та від 5 вересня 2013 року № 100270000/2013/310204/2.

В рішенні про коригування митної вартості від 5 вересня 2014 року № 100270000/2013/310204/2 причиною відмови у визнанні заявленої митної вартості вказано (графа 33 рішення): надані документи містять неповні відомості (у наданих документах містяться розбіжності).

В рішеннях про коригування митної вартості від 3 вересня 2014 року № 100250000/2013/500199/2, № 100250000/2013/500198/2 графа 33 взагалі не заповнена.

В рішеннях про коригування митної вартості від 3 вересня 2014 року № 100250000/2013/500201/2, № 100250000/2013/500203/2, № 100250000/2013/500202/2 причиною відмови у визнанні заявленої митної вартості вказано (графа 33 рішень): невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України; неподання декларантом додаткових документів в повному обсязі на письмову вимогу митного органу, а надані додаткові документи не підтверджують числові значення митної вартості.

Також у всіх рішеннях вказано, що митна вартість визначена за резервним методом.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, судами встановлено, що тільки в одному з оскаржуваних рішень про коригування митної вартості - від 5 вересня 2013 року № 100270000/2013/310204/2 зазначено про наявність розбіжностей у наданому додатковому документі для підтвердження митної вартості товару, а саме: вартість товару в експортній декларації країни відправлення відрізняється від вартості товару, заявленої декларантом.

В інших оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не зазначено про наявність будь-яких розбіжностей або суперечностей у наданих Товариством документах, що підтверджує протиправність рішень митниці, оскільки доводить відсутність у митниці обґрунтованих сумнівів у заявленій митній вартості на момент витребування додаткових документів та прийняття рішень про коригування митної вартості.

Щодо розбіжностей в експортній декларації країни відправлення, зазначених в рішенні про коригування митної вартості товару від 5 вересня 2013 року № 100270000/2013/310204/2 слід зазначити, що під час митного оформлення поставки 456-1 разом з МД від 4 вересня 2013 року № 100270000/2013/264665 подано експортну декларацію країни відправлення від 23 серпня 2013 року № 13LTLUB000EK00F120, в якій загальна вага брутто - 20125 кг та нетто - 18960 (графи 35, 38) та загальна вартість - 84409,18 LTL = 32232,00 USD (графа 46, виражена у Литовських Литах, які на момент митного оформлення складали 2,6188 LTL/USD - http://www.cust.lt/web/guest/733) дорівнюють вказаним в інвойсі від 20 серпня 2013 року № ER071697 та заявленим у митній декларації від 4 вересня 2013 року № 100270000/2013/264665.

Тобто, в наданій експортній декларації були відсутні будь-які розбіжності.

Пояснення щодо курсу валют, якій необхідно застосовувати під час конвертації митної вартості, зазначеній в експортній декларації в Литовських Литах, були надані відповідачу листом Товариства від 21 листопада 2013 року № 10/14-278.

Так, в листі відповідача від 12 вересня 2013 року № 14.1/2-26/4650-Пі щодо пояснення причин коригування митної вартості рішенням від 5 вересня 2013 року № 100270000/2013/310204/2 зазначено, що наданий прайс-лист направлений для продажу Товариству, тому він не може розглядатися в якості підтвердження заявленої митної вартості.

Як встановлено судами, разом із заявою від 21 листопада 2013 року № 10/14-278 Товариство надало відповідачу додатково запитаний у постачальника прайс-лист, адресований необмеженій кількості покупців.

Однак, як обґрунтовано вказали на це суди попередніх інстанцій, національне та міжнародне законодавство не містить вимог, яким повинен відповідати прайс-лист.

До компетенції органів митної служби не відноситься встановлення правил та порядку заповнення прайс-листів.

Крім того, згідно із частиною другою статті 53 МК України прайс-лист не передбачений в переліку основних документів, необхідних для підтвердження митної вартості.

Таким чином, відсутність в ньому зазначених митним органом відомостей не є розбіжностями в документах, тим більше розбіжностями в числових значеннях складових митної вартості.

Згідно з частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Тобто, прайс-лист може вимагатись лише у разі встановлення розбіжностей в основних документах, до яких він не відноситься.

Так, у листі відповідача від 28 листопада 2013 року № 14.1/4-24/8345 щодо невизнання заявленої Товариством митної вартості товарів з урахуванням додатково поданих документів протягом передбаченого законом 80-денного строку, зазначено, що в наданому платіжному дорученні в іноземній валюті від 12 вересня 2013 року № 227 в графі № та дата вантаженої митної декларації (при наявності) не вказано жодних даних, хоча на момент оплати товар був оформлений у митному відношенні.

Відповідно до пункту 3.6 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 28 липня 2008 року № 216 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 року за № 910/15601), повноваження щодо перевірки правильності заповнення реквізитів платіжного доручення в іноземній валюті вимогам глави 2 цього Положення та реквізитам, зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку є підставою для переказу іноземної валюти, а також поштових та платіжних реквізитів контрагентів належить уповноваженому банку, який здійснює переказ іноземної валюти. Такий банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення платника в іноземній валюті, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства, про що робить запис на зворотному боці платіжного доручення.

На всіх платіжних дорученнях, наданих Відповідачу, наявні відмітки банку про переказ коштів, тому зазначення у запереченнях відповідача щодо невірного заповнення платіжних доручень не належить до повноважень митного органу, а є виключною компетенцією банку, який здійснював відповідне перерахування коштів та засвідчив своїми відмітками платіжні доручення про це.

Далі в цьому ж листі відповідач зазначає, що в платіжному дорученні від 12 вересня 2013 року № 227 в графі Призначення переказу коштів № і дата контракту (ПДВ для розрахунку в російських рублях) вказаний контракт від 12 липня 2012 року № 456, в якому у розділі 2 пункт 2.2 передбачено валюту розрахунку долари США.

Із вказаного зауваження не зрозуміло, що саме неправильно заповнено у платіжному дорученні та яким чином таке порушення могло вплинути на рівень митної вартості оцінюваних товарів, але слід зазначити, що у графі номер і дата контракту та ін. (ПДВ для розрахунку в російських рублях) зазначається номер і дата контракту, за яким здійснюється платіж, а у випадку, якщо розрахунок здійснюється у російських рублях - також ПДВ.

Як встановлено судами, розрахунок здійснювався у доларах США, тому зазначено номер та дату зовнішньоекономічного контракту, за яким Товариство здійснювало оплату згідно із даним платіжним дорученням, як і передбачено формою платіжного доручення.

Також, у листі відповідача від 28 листопада 2013 року № 14.1/4-24/8345 щодо невизнання заявленої Товариством митної вартості товарів з урахуванням додатково поданих документів протягом передбаченого законом 80-денного строку, зазначено, що в наданих комерційних рахунках зазначені інші умови оплати ніж ті, що зазначені у контракті від 12 липня 2013 року № 456.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8.1 контракту від 12 липня 2013 року № 456 дані умови можуть бути змінені за погодженням сторін.

Отже, з наведеного слідує, що сторони контракту можуть в інвойсі передбачити інші умови оплати.

В той же час, слід зазначити, що зазначена обставина жодним чином не впливає на числові показники митної вартості: оплата за вказаними комерційними рахунками здійснена Товариством у передбаченому ними розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 12 вересня 2013 року № 227.

Крім того, в листі відповідача від 28 листопада 2013 року № 14.1/4-24/8345 щодо невизнання заявленої Товариством митної вартості товарів з урахуванням додатково поданих документів протягом передбаченого законом 80-денного строку, також зазначено, що вартісний аналіз проводився експертом на підставі наданих документів, а не кон'юнктури ринку в цілому.

Зазначене не відповідає дійсності, оскільки в пункті 6 експертного висновку від 18 листопада 2013 року № Ц-515 чітко визначені використані експертом джерела, в тому числі зазначені конкретні сайти мережі Інтернет; в пункті 8 зазначено, що проведення аналізу вартості товару базувалось на інформації, одержаної від замовника та в ході незалежних досліджень, проведених експертом.

Відповідач в листі, також , зазначає, що в пункті 7.3 експертного висновку зазначено, що інформація, отримана з інших джерел, вважається вірогідною, але експерти не гарантують у будь-якій формі факт її достовірності. Тому відповідач робить висновок, що достовірність викладеної у висновках інформації викликає сумніви. Відповідач зазначає, що метою експертизи є моніторинг контрактної вартості товару, а в даному випадку висновок надається для підтвердження митної вартості, тобто не з метою, яка в ньому заявлена.

Відповідно до частини другої статті 11 Закону України від 2 грудня 1997 року № 671/97-ВР Про торгово-промислові палати в Україні методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.

Також, даний висновок ТПП встановлює контрактну (ринкову) вартість товарів, а не їх митну вартість, так як встановлення митної вартості не належить до повноважень експертних організацій. Тому, даний документ є належним джерелом інформації.

Відповідно до частини першої статті 13 закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).

Таким чином, митний орган маючи сумнів щодо змісту наданих позивачем експертних висновків, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки, але відповідач зазначене не зробив.

Крім того, відповідно до положень статті 327 МК України відповідач міг самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта вона вважала сумнівним.

Також, як обґрунтовано зазначено судами, відповідачем не доведено неможливість застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Згідно з частиною третьою статті 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно зі статтями 59, 60 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами або подібними (аналогічними), що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 452 МК України інформація щодо обсягів експорту та імпорту конкретних видів товарів надається центральним органам виконавчої влади за їх вмотивованим запитом (одноразово) або на підставі міжвідомчих угод про інформаційний обмін (регулярно).

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики згідно з Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 396/2011 є Державна служба статистики України, в тому числі і з питань статистики зовнішньої торгівлі.

Враховуючи наявні дані Державної служби статистики України (листи від 27 вересня 2013 року № 15.1/20/1255Пі, від 17 жовтня 2013 року б/н), середня вартість імпорту товарів за кодом УКТ ЗЕД 0303743010 скумбрія звичайна з Ісландії у червні - серпні 2013 року становить: у червні 2013 року - 2,15 доларів США/кг, у липні 2013 року - 2,10 доларів США/кг, у серпні 2013 року - 2,11 доларів США/кг.

Отже, як обґрунтовано встановлено судами, визначена Митницею митна вартість товару на 27% перевищує середню вартість імпорту цього товару з Ісландії в Україну у серпні 2013 року, в той час як заявлена Товариством митна вартість всього на 15% нижче середньої вартості імпорту цього товару з Ісландії в Україну у серпні 2013 року.

Крім того, дані міжнародного торговельного cайту alibaba.com свідчать про те, що аналогічний товар свіжоморожена скумбрія (Mackerel/Scomber Scombrus) походженням з Ісландії пропонується до продажу за ціною 1,55 - 1,8 доларів США/кг, що на 14 % нижче або дорівнює митній вартості, задекларованій Товарситвом.

Крім того, враховуючи наявні дані ДП Держзовнішінформ , витяги з бюлетеня Огляд цін українського та світового товарних ринків № 7 (201) 2013 за липень 2013 року, № 8 (202) 2013 за серпень 2013 року, № 9 (203) 2013 за вересень 2013 року та № 10 (204) 2013 за жовтень 2013 року, світові ціни на свіжоморожену скумбрію FOB Норвегія у червні - вересні 2013 року становлять: червень 2013 року - 1,76 доларів США/кг, липень 2013 року - 1,88 доларів США/кг, серпень 2013 року - 1,64 доларів США/кг, вересень 2013 року -1,58 доларів США/кг.

Отже, визначена відповідачем у вище зазначених рішеннях митна вартість товару на 70 % перевищує світові ціни на цей товар у вересні 2013 року.

Відповідно до витягу з цінової бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби за період з 14 лютого по 14 червня 2013 року митна вартість скумбрії свіжомороженої цілої (код УКТЗЕД 0303743010), країна походження: Ісландія, ввезеної в приблизно такій кількості (близько 18 тис. кг), у 56 випадках складає - 1,60 - 2,47 доларів США/ кг, тобто нижче визначеної відповідачем митної вартості товарів.

Таким чином, середня вартість імпорту аналогічних/подібних товарів тієї самої країни походження є набагато нижчою за визначену митним органом і майже дорівнює вартості, заявленій Товариством.

Також, в оскаржуваних рішеннях не зазначено докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів.

Згідно опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 червня 2012 року за № 883/21195, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічна вимога міститься у статті 64 МК України, яка визначає правила та умови застосування резервного методу для визначення митної вартості товарів, частиною другою та пунктом 7 частини третьої якої передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях та не може визначатися на підставі довільної чи фіктивної вартості.

Проте, відповідач в оскаржуваних рішеннях не вказав раніше визнану (визначену) митну вартість, що підтверджує її визначення на підставі довільної вартості в порушення вказаних норм МКУ.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15), 31 березня 2015 року (справи 21-127а15 та 21-53а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 31 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді