Вирок

від 23.03.2017 по справі 164/79/17

МАНЕВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 164/79/17

п/с 1-кп/164/26/2017

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2017 року. Смт. Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Токарської І.С.

при секретарі Матвійчук Н.В.,

з участю:

прокурора Музичука Б.А.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі кримінальне провадження №12016030160000385 від 16 вересня 2016 року про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Луцька Волинської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, непрацюючого, раніше не судимого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

16 вересня 2016 року приблизно о 5-й годині ОСОБА_2 керував технічно справним вантажним фургоном Opel Movano , р.н.з. НОМЕР_1, який належить йому на праві приватної власності, по автодорозі Київ-Ковель зі сторони м.Ковель в напрямку м.Києва з метою поїздки до смт. Володимирець Рівненської області, при цьому в кабіні автомобіля перевозив пасажирів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Під час руху зі швидкістю 100 км/годину, що суперечить вимогам п.12.6 ґ Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2, на 371 км+260 м зазначеної автодороги, в їхавши на ділянку, яка була дуже задимлена горінням торф яників поблизу села Кам януха Маневицького району, внаслідок чого видимість дороги значно погіршилась і становила 20 м, всупереч вимогам п.2.3 б вказаних вище Правил, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, однак легковажно розраховуючи, що зможе їм запобігти, не зменшив швидкості відповідно до вимог п.12.2 ПДР (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), а продовжив рух з попередньою швидкістю, внаслідок чого не встиг відреагувати на появу рухаючогось в попутному напрямку по тій же смузі руху автомобіля Renault Major , р.н.з. НОМЕР_2, з причепом Kogel , р.н.з. НОМЕР_3, на якому було увімкненим габаритне освітлення, і здійснив зіткнення з ним.

Під час даної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_3, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №71 від 10 жовтня 2016 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно - мозкової травми: зламу кісток основи черепа, забою головного мозку з утворенням субдуральних та субарахноїдальних крововиливів; забійних ран голови, множинних забоїв м яких тканин та підшкірних гематом волосистої частини голови та обличчя, які за ступенем тяжкості, за ознакою небезпеки для життя належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень (п.2.1.3 п.п. б Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року).

Пасажир автомобіля ОСОБА_4, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №70 від 07 жовтня 2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу з частковим фрагментарним відривом наколінника без зміщення і розвитком травматичного гемартрозу, які за ступенем тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров я (більше 21 дня) належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. (п.2.2.2 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень , затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року).

Згідно висновку судової інженерно - транспортної експертизи №428 від 21 грудня 2016 року, виявлені під час експертного дослідження технічні несправності та непрацездатність ходової частини, системи рульового керування та робочої гальмової системи виникли під час ударного навантаження у момент ДТП.

Водій ОСОБА_2 не виконав вимог п.12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), а також п.2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну) Правил безпеки дорожнього руху України, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 жовтня 2001 року №1306 i введених в дiю з 1 сiчня 2002 року, якi являються в прямому причинному зв язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням дорожньо - транспортної пригоди i отриманням потерпілими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказаних вище тiлесних ушкоджень.

Таким чином, своїми необережними діями, якi виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли потерпілій ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, ОСОБА_2 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.286 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Пояснив, що 16 вересня приблизно о 5 годині їхав разом із дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 в смт. Володимирець на ринок, оскільки дружина є приватним підприємцем, а він із сином допомагають їй в цьому. Перебуваючи за кермом належного йому автомобіля Opel Movano , рухався зі швидкістю приблизно 100 км/год та контролював дорожню обстановку. В їхавши на ділянку автодороги, яка була дуже задимлена через горіння торф яників, швидкість не зменшив, хоча видимість значно погіршилася. Продовживши рух, вчасно не відреагував на появу автомобіля попереду і допустив з ним зіткнення. У вчиненому злочині щиро розкаявся, просив суд врахувати, що в результаті автопригоди постраждали лише члени його сім ї, іншим особам шкода не заподіяна, а також те, що кошти, витрачені закладом охорони здоров я на лікування ОСОБА_3 ним добровільно сплачені. Цивільний позов прокурора щодо стягнення коштів на лікування ОСОБА_4 також визнає, однак на даний час не має можливості сплатити всю суму у зв язку зі скрутним матеріальним становищем. Просив суворо не карати та не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки посвідчення водія йому необхідне для допомоги дружині у здійсненні підприємницької діяльності, прибуток від якої є єдиним джерелом доходу сім ї.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 в повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, що наведені в обвинувальному акті, беручи до уваги те, що інші учасники судового розгляду не бажають оспорювати фактичні обставини справи, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, роз яснивши положення ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідивши доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували щодо розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

При призначенні покарання обвинуваченому за ч.2 ст. 286 КК України, суд враховує, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, який характеризується необережною формою вини.

До обставин, що пом якшують покарання, суд відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та добровільне часткове відшкодування збитків.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини його вчинення та особу винного, суб єктивне ставлення до вчиненого злочину, що свідчить про його щире каяття, суд вважає, що виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як самим засудженим, так і іншими особами, можливе при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, по якій він притягується до кримінальної відповідальності, зі звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку, без позбавлення права керувати транспортними засобами, оскільки таке право є єдиним джерелом прибутку його сім ї.

Згідно ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов язана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації до ОСОБА_2 про стягнення 3 261 гривень 48 копійок, витрачених закладом охорони здоров я на лікування ОСОБА_3 - залишити без розгляду за заявою прокурора у зв язку з добровільним відшкодуванням обвинуваченим збитків.

В порядку ст. 128 КПК України, вирішуючи цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Ківерцівської районної ради про стягнення зі ОСОБА_2 3 847 гривень 37 копійок, витрачених закладом охорони здоров я на лікування ОСОБА_4, який потерпів від злочину, суд вважає, що його слід задовольнити повністю, оскільки такі витрати підтверджуються довідкою КЗ Ківерцівське РТМО та розрахунком вартості лікування потерпілого від кримінального правопорушення ОСОБА_4, який перебував на лікуванні в травматологічному відділенні Ківерцівське РТМО з 16 вересня 2016 року по 30 вересня 2016 року.

Речові докази: автомобіль Renault major , р.н.з. НОМЕР_2 з причепом Кogel , р.н.з. НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_5; мікроавтобус Opel movano , р.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_2

Стягнути зі ОСОБА_2 витрати на залучення експертів в сумі 2 116 гривень 96 копійок.

Запобіжний захід не обирався, арешт на майно не накладено.

Керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши покарання 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі звільнити з випробуванням, якщо він протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього згідно ст. 76 КК України обов'язки: періодично з являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації до ОСОБА_2 про стягнення 3 261 гривні 48 копійок, витрачених закладом охорони здоров я на лікування ОСОБА_3 - залишити без розгляду.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Ківерцівської районної ради (р/р (районного бюджету), ЄРДПОУ 23250774, призначення платежу: відшкодування коштів на лікування потерпілого ОСОБА_4 у Ківецівському районному територіальному медичному об єднанні ) 3 847 гривень 37 копійок у відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_4

Речові докази: автомобіль Renault major , р.н.з. НОМЕР_2 з причепом Кogel , р.н.з. НОМЕР_3 - повернути власнику ОСОБА_5; мікроавтобус Opel movano , р.н.з. НОМЕР_1 - повернути власнику ОСОБА_2

Стягнути зі ОСОБА_2 витрати на залучення експертів в сумі 2 116 гривень 96 копійок.

Запобіжний захід не обирався, арешт на майно не накладено.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя

Маневицького районного суду І.С. Токарська