Ухвала

від 23.08.2017 по справі 164/79/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 164/79/17 Провадження №11-кп/773/305/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1 Категорія:ч.2 ст.286 КК України Доповідач: ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Маневицького районного суду Волинської області від 23 березня 2017 року, яким -

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м.Луцьку Волинської області, проживає в АДРЕСА_1 , одружений, не працює, освіта середня, несудимий -

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України, ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 рік, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з органом з питань пробації.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Департаменту фінансів Волинської облдержадміністрації до ОСОБА_7 про стягнення 3261 гривні 48 копійок, витрачених закладом охорони здоров`я на лікування ОСОБА_10 залишено без розгляду.

Стягнуто зі ОСОБА_7 на користь Ківерцівської районної ради 3847 гривень 37 копійок у відшкодування витрат, затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_11 .

Вироком вирішені питання про речові докази та судові витрати.

В С Т А Н О В И В

Згідно вироку суду, ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він, 16 вересня 2016 року приблизно о 5-й годині керував технічно справним вантажним фургоном «Opel Movano», р.н.з. НОМЕР_1 , по автодорозі Київ-Ковель зі сторони м.Ковель в напрямку м.Києва, при цьому в кабіні автомобіля перевозив пасажирів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Під час руху зі швидкістю 100 км/годину, що суперечить вимогам п.12.6 «ґ» Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_7 , на 371 км+260 м зазначеної автодороги, в`їхавши на ділянку, яка була дуже задимлена горінням торф`яників поблизу села Кам`януха Маневицького району, внаслідок чого видимість дороги значно погіршилась і становила 20 м, всупереч вимогам п.2.3 «б» вказаних вище Правил, відповідно до якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків своїх дій, однак легковажно розраховуючи, що зможе їм запобігти, не зменшив швидкості відповідно до вимог п.12.2 ПДР (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), а продовжив рух з попередньою швидкістю, внаслідок чого не встиг відреагувати на появу рухаючогось в попутному напрямку по тій же смузі руху автомобіля «Renault Major», р.н.з. НОМЕР_2 , з причепом «Kogel», р.н.з. НОМЕР_3 , на якому було увімкненим габаритне освітлення, і здійснив зіткнення з ним.

Під час даної пригоди пасажир автомобіля ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №71 від 10 жовтня 2016 року, отримала тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми: зламу кісток основи черепа, забою головного мозку з утворенням субдуральних та субарахноїдальних крововиливів; забійних ран голови, множинних забоїв м`яких тканин та підшкірних гематом волосистої частини голови та обличчя, які за ступенем тяжкості, за ознакою небезпеки для життя належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень (п.2.1.3 п.п. «б» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року).

Пасажир автомобіля ОСОБА_11 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №70 від 07 жовтня 2016 року, отримав тілесні ушкодження у вигляді забою правого колінного суглобу з частковим фрагментарним відривом наколінника без зміщення і розвитком травматичного гемартрозу, які за ступенем тяжкості, за ознакою тривалості розладу здоров`я (більше 21 дня) належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. (п.2.2.2 «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України №6 від 17 січня 1995 року).

Згідно висновку судової інженерно транспортної експертизи №428 від 21 грудня 2016 року, виявлені під час експертного дослідження технічні несправності та непрацездатність ходової частини, системи рульового керування та робочої гальмової системи виникли під час ударного навантаження у момент ДТП.

Водій ОСОБА_7 не виконав вимог п.12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), а також п.2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну) Правил безпеки дорожнього руху України, затверджених постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 10 жовтня 2001 року №1306 i введених в дiю з 1 сiчня 2002 року, якi являються в прямому причинному зв`язку зі створенням аварійної обстановки та виникненням дорожньо-транспортної пригоди i отриманням потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_11 вказаних вище тілесних ушкоджень.

У поданих апеляційній скарзі прокурор, який брав участь в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичних обставин справи, вважає вирок суду незаконним у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що судом при постановлені вироку залишено поза увагою той факт, що в обвинуваченні відсутні докази на те, що ОСОБА_7 порушив правила експлуатації транспорту. Просить вирок суду першої інстанції в частині кваліфікації дій змінити, виключити ознаку порушення правил експлуатації транспорту особою, яка ним керує.

Заслухавши доповідача який виклав суть вироку суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, міркування прокурора та обвинуваченого, які, кожен зокрема, підтримали апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Висновок про винуватість ОСОБА_7 у вчинені злочину, за який його засуджено, обґрунтовано зроблений судом в порядку ч.3 ст.349 КПК України, що по суті в апеляційній скарзі не заперечується.

Разом з тим, як вбачається з вироку суду, ОСОБА_7 не інкримінувалося порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом за ч.2 ст.286 КК України, а тому твердження прокурора в апеляційній скарзі про необхідність виключення даної ознаки заслуговують на увагу.

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з доводами скарги, у зв`язку з чим, змінює в цій частині вирок суду першої інстанції та виключає вказану кваліфікуючу ознаку.

Однак навіть виключивши кваліфікуючу ознаку, апеляційний суд вважає що обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, тому підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання у зв`язку з виключенням даної ознаки, не вбачає.

У відповідності до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

У Х В А Л И В

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задовольнити повністю.

Вирок Маневицького районного суду Волинської області від 23 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 змінити, виключивши з вироку кваліфікуючу ознаку за ч.2 ст.286 КК України порушення правил експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом.

В решті вирок залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий

Судді