Постанова

від 22.03.2017 по справі 924/1270/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2017 року Справа № 924/1270/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу 1. Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок" 2. Споживчого товариства "КООП Березина" 3. Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" на рішення від та на постанову відГосподарського суду Хмельницької області 14.09.2016 Рівненського апеляційного господарського суду 22.11.2016 у справі Господарського суду№ 924/1270/15 Хмельницької області за позовом 1. Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок" 2. Споживчого товариства "КООП Березина" 3. Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" до 1. Хмельницької обласної спілки споживчих товариств 2. Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Приватний нотаріус Деражнянського районного нотаріального округу Бас Людмила Йосипівна треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 1. Дочірнє підприємство "Деражнянський плодоконсервний завод Хмельницької облспоживспілки" 2. Споживче товариство "Мясоруб" про визнання недійсним іпотечного договору

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивачів 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; 3. повідомлений, але не з'явився; 4. повідомлений, але не з'явився; - відповідачів - третьої особи на стороні відповідачів - третіх осіб на стороні відповідача-1 1. повідомлений, але не з'явився; 2. Боровський М.Є.; повідомлений, але не з'явився; 1. повідомлений, але не з'явився; 2. повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

31.07.2015 Споживче товариство "Дунаєвецький ринок", Споживче товариство "КООП Березина", Споживче товариство "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" звернулися до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Хмельницької обласної спілки споживчих товариств та до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним іпотечного договору від 28.03.2008.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2016 у справі № 924/1270/15 (суддя Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 (колегія суддів у складі: Гулова А.Г. - головуючий суддя, судді Маціщук А.В., Петухов М.Г.), у позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Споживче товариство "Дунаєвецький ринок", Споживче товариство "КООП Березина", Споживче товариство "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" звернулися до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 924/1270/15, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок", Споживчого товариства "КООП Березина", Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 924/1270/15 залишити без змін.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Предметом даного позову є вимога Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок", Споживчого товариства "КООП Березина", Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008, укладений між Хмельницькою обласною спілкою споживчих товариств та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк".

Позивачі звертаючись з даним позовом зазначили, що їхні права порушені іпотечним договором від 28.03.2008, оскільки вони є членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств.

Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення його сторонами вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України (ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, окрім їх учасників, може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушують ці правочини, і тільки з підстав, прямо передбачених Законом (така ж правова позиція викладене у п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

У силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Згідно із ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Водночас, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог .

Отже, виходячи із наведених приписів, позивачі, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2008, не будучи його стороною, зобов'язані довести, яким чином порушуються (зачіпаються) їх права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірний правочин було вчинено у 2008 році, тоді як позивачі є членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств з 2014 року. Тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що при укладанні у 2008 році між відповідачами оспорюваного договору права та законні інтереси позивачів, які ще не були членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, порушено не було.

Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що звертаючись до суду із даним позовом, позивачами не доведено в чому полягає порушення їх прав та законних інтересів укладенням оспорюваного договору відповідачами.

Водночас, у п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій відмовляючи у позові з підстав його необґрунтованості, правомірно відмовили у позові саме з цих підстав, а не з підстав спливу позовної давності.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 4-3, 4-7, 33, 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно із ст. 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Посилання скаржників у касаційній скарзі на те, що вони є правонаступниками тих членів Хмельницької обласної спілки споживчих товариств, які були станом на 28.03.2008 відхиляються колегією суддів суду касаційної інстанції, оскільки будь-яких доказів на підтвердження даних доводів скаржниками, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, як під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій так і до касаційної скарги надано не було, в той час як судами попередніх інстанцій встановлено, що скаржники є членами Хмельницької обласної спілки споживчих товариств з 2014 року. До того ж, позивачами до позовної заяви додано виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а. с. 10-13), відповідно до яких Споживче товариство "Дунаєвецький ринок", Споживче товариство "КООП Березина" та Споживче товариство "Ярмолинецький ринок КООП" створені у 2014 році, а Товариство з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" створене у 2013 році.

Всі інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у судових рішеннях, що оскаржуються. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого або постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Такі рішення можуть бути скасовані лише у виняткових обставинах, а не тільки з метою одержання іншого рішення у справі (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 13.04.2016 у справі № 908/4804/14).

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів суду касаційної інстанції приходить до висновку, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства "Дунаєвецький ринок", Споживчого товариства "КООП Березина", Споживчого товариства "Ярмолинецький ринок КООП" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СТ РОССА" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 14.09.2016 та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 22.11.2016 у справі № 924/1270/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

Л.Б. ІВАНОВА