Рішення

від 24.03.2017 по справі 908/156/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/16/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2017 Справа № 908/156/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» (08231, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 1)

про стягнення 301 050,60 грн.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №01 від 01.02.2017 р.;

Від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

26.01.2017 р. до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» про стягнення 301 050,60 грн.

Ухвалою суду від 26.01.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №908/156/17, справі присвоєно номер провадження - 5/16/17, розгляд якої призначено на 27.02.2017 р. Ухвалою суду від 27.02.2017 р. за клопотанням відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 24.03.2017 р.

У судовому засіданні 24.03.2017 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить суд позов задовольнити. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між сторонами було укладено договір поставки у прощений спосіб відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України. На підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №11-19-01 від 19.11.2013 р. позивачем за платіжними дорученнями № 752 від 19.11.2013 р., №763 від 27.11.2013 р., № 766 від 29.11.2013 р. було сплачено поставку товару у повному обсязі на суму 400 000,00 грн. При цьому вказує, що оплачений позивачем товар був поставлений відповідачем згідно видаткової накладної № 2-18-01 від 18.02.2014 р. частково у кількості 5963,5 кг на суму 98949,40 грн., в наслідок чого у останнього утворилася заборгованість в розмірі 301 050,60 грн.

Відповідач у судове засідання 24.03.2017 р. вдруге не з'явився, повторно надав клопотання від 20.03.2017 р. про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити на призначений час розгляду справи уповноваженого представника та виконати вимоги ухвали суду, просить розгляд справи відкласти на іншу дату. Відзив на позовну заяву та документи, витребувані ухвалами господарського суду Запорізької області від 26.01.2017 р., 27.02.2017 р. відповідачем не надано. Про дату, час та місце призначеного судового засідання відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали. Своїм правом бути присутнім у судовому засіданні не скористався.

Представник позивача проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату заперечив.

Щодо клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд зазначає наступне. Відповідачем в обґрунтування клопотання від 20.03.2017 р. не надано жодних доказів. За клопотанням відповідача, ухвалою суду від 27.02.2017 р. розгляд справи відкладався та відповідачу було надано можливість скористатися своїм правом бути присутнім в судовому засідання та надати витребувані судом документи. Ухвалами суду від 26.01.2017 р., 27.02.2017 р. явку уповноваженого представника відповідача визнано обов'язковою та зобов'язано надати необхідні для розгляду справи документи. Однак, представник відповідача у судові засідання двічі не з'явився, документи витребувані ухвалами суду від 26.01.2017 р., 27.02.2017 р. не надіслав. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. Враховуючи, що останнім днем строку вирішення спору у справі № 908/156/17 є 26.03.2017 р., та те що сторонами не надано клопотання про продовження строку розгляду справи, як того вимагає ст. 69 ГПК України. Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду спору, суд не вбачає підстав для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до підпункту 3.1. пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18) місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» ).

В п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 зазначено, що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Ухвала господарського суду Запорізької області про порушення провадження від 26.01.2017 р. та ухвала від 27.02.2017 р. у справі № 908/156/17, направлена Товариству з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» на адресу: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, буд.1, та була отримана представником відповідача (а.с. 31).

В матеріалах справи міститься витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на час розгляду справи, відповідно до якого місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» є: 71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 1 (а.с. 20-26).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову, є не обов'язком, а правом відповідача, в чому вбачається прояв принципу диспозитивності.

Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають право брати участь у господарських засіданнях. Оскільки зміст норми не передбачає обов'язку сторін брати участь в судових засіданнях, нез'явлення повноважних представників сторін в судові засідання є реалізацією процесуального права сторони.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» (покупцем, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» (постачальником, відповідачем у справі) було укладено договір поставки у спрощений спосіб, відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України.

На виконання усних домовленостей, досягнутих між сторонами відповідачем виставлено позивачеві рахунок-фактуру №11-19-01 від 19.11.2013 р. на суму 400 000,00 грн. на оплату 26 666,667 кг мороженого піленгасу.

Позивач, виконуючи свої грошові зобов'язання, здійснив на користь відповідача повну оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями № 752 від 19.11.2013 р., №763 від 27.11.2013 р., № 766 від 29.11.2013 р. на загальну суму 400 000,00 грн.

Однак, як вбачається з видаткової накладної №2-18-01 від 18.02.2014 р., відповідачем було поставлено лише 5 963,5 кг на суму 98 949,40 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по поставці товару за рахунком-фактурою №11-19-01 від 19.11.2013р. в повному обсязі не виконав, частина оплаченого позивачем товару (на суму 301 050,60 грн.) відповідачем не поставлена.

10.11.2016 р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №100 про здійснення у семиденний строк з моменту отримання вимоги поставки товару на суму 301 050,60 грн. або повернення попередньо сплаченої суми позивачу.

Як вбачається з копії поштового повідомлення про вручення цінного листа з описом вкладення від 30.11.2016 р. вимога була отримана представником відповідача за довіреністю (а. с. 15,16,17). Однак, залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» попередньо сплачених коштів у розмірі 301 050,60 грн., є предметом судового розгляду у даній справі.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положенням статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури на поставку товару та здійснення позивачем оплати рахунку на загальну суму 400 000,00 грн. згідно платіжних доручень № 752 від 19.11.2013 р., №763 від 27.11.2013 р., № 766 від 29.11.2013 р., в призначенні платежів яких зазначено, що вказана оплата здійснена по рахунку №11-19-01 від 19.11.2013 р., свідчить про укладення між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено, а відповідачем не спростовано факт оплати позивачем обумовленого договором товару за рахунком-фактурою №11-19-01 від 19.11.2013 р. на загальну суму 400 000,00 грн.

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №100 від 10.11.2016 р. про здійснення у семиденний строк з моменту отримання вимоги поставки товару на суму 301 050,60 грн. або повернення попередньо сплаченої суми позивачу. Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.

Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту поставки відповідачем позивачеві товару або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 301 050,60 грн., сторонами суду не подано.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Посилання позивача у спірних правовідносинах на ст. 1212 Цивільного кодексу України суд розцінює, як безпідставні та помилково застосовані, оскільки спростовуються позовними вимогами.

Вчинення правочину сторонами у спрощений спосіб суперечить положенням щодо безпідставності набуття на нього права, передбаченим статтею 1212 ЦК України.

За наявності між сторонами зобов'язальних договірних правовідносин з передачі товару в зв'язку з його оплатою за угодою купівлі-продажу відсутні підстави для можливості застосування норм статті 1212 ЦК України.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено загальний обов'язок сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідач не скористався наданим йому законом правом відповідно до ст. 33 ГПК України, не надав до суду доказів, які могли б свідчити про належне виконання ним своїх зобов'язань.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Як вбачається з матеріалів справи, свого обов'язку щодо здійснення поставки товару за домовленістю між сторонами відповідно до рахунку-фактури №11-19-01 від 19.11.2013 р., відповідач в повному обсязі не виконав.

Враховуючи той факт, що позивач вніс попередню оплату за товар, а Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» цього товару в повному обсязі не поставило, а також не повернуло передплату на суму 301 050,60 грн., позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі задоволення позову витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАЛЬВАР» (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Димитрова, 1, код ЄДРПОУ 37048074) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД РИБПРОМ» (08231, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, код ЄДРПОУ 32846847) грошові кошти у розмірі 301 050 (триста одна тисяча п'ятдесят) грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 4 516 (чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 24.03 .2017 р.