Постанова

від 29.05.2017 по справі 908/156/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2017 справа № 908/156/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 ОСОБА_5 - за довіреністю; не з'явився; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЬВАР", м. Бердянськ, Запорізька область на рішення Господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 (підписано 24.03.2017) у справі№ 908/156/17 (суддя К.В. Проскуряков) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ТД РИБПРОМ", м. Вишневе, Київська область доТовариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЬВАР", м. Бердянськ, Запорізька область простягнення 301 050,60 грн. В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року до господарського суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД РИБПРОМ", м. Вишневе, Київська область (позивач) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЬВАР", м. Бердянськ, Запорізька область (відповідач) про стягнення 301 050,60 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки судову колегію не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв'язку з чим судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скарги у відсутності представника позивача, який не скористався правом участі в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 202, 205 Цивільного кодексу України, під поняттям "угода" розуміється та визнається певна дія особи, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ст. 181 ГК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позивачем на виконання усної домовленості, на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №11-19-01 від 19.11.2013 на оплату 26 666,667 кг піленгасу мороженого, було перераховано грошові кошти в загальній сумі 400 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 752 від 19.11.2013 на суму 50 000,00 грн., №763 від 27.11.2013 на суму 200 000,00 грн. та № 766 від 29.11.2013 на суму 150 000,00 грн., в графі "Призначення платежу" яких зазначено "згідно рахунку №11-19-01 від 19.11.2013".

Проте відповідачем в порушення домовленості товар був поставлений не в повному обсязі, а лише 5 963,5 кг на суму 98 949,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №2-18-01 від 18.02.2014.

З огляду на те, що товар на залишкову суму передоплати в розмірі 301 050,60 грн. так і не був поставлений, позивач, 15.11.2016 звернувся до відповідача з вимогою №100 від 10.11.2016 про здійснення у семиденний строк з моменту отримання вимоги поставки товару на суму 301 050,60 грн. або повернення попередньо сплаченої суми позивачу, що підтверджується копіями фіскального чеку від 15.11.2016 № 0540, описом вкладення до цінного листа.

Вказана вимога отримана відповідачем 30.11.2016, про що свідчить відмітка представника на копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 17), але залишена без відповіді та виконання.

Предметом позову у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 301 050,60 грн.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Встановлено, що позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу №100 від 10.11.2016 про здійснення у семиденний строк з моменту отримання вимоги поставки товару на суму 301 050,60 грн. або повернення попередньо сплаченої суми позивачу, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Жодних доказів на підтвердження факту поставки відповідачем товару позивачу або повернення останньому суми попередньої оплати у розмірі 301 050,60 грн., матеріали справи не містять, сторонами суду не подано.

У відповідності до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже з урахуванням того, що спірний товар не був поставлений позивачу у встановлений строк, у відповідача виник обов'язок повернути позивачу суму попередньої оплати.

За таких підстав судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача суми попередньої оплати в розмірі 301 050,60 грн.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на порушення господарським судом при винесенні рішення норм процесуального права, через винесення рішення без участі представника відповідача.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на законі, оскільки відповідачем не надано жодних доказів, що підтверджують неможливість з'явлення представника відповідача до судового засідання 24.03.2017.

Також з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи неодноразово відкладався через клопотання відповідача, а отже відповідач мав достатньо часу для надання своїх заперечень по справі.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, відповідач є юридичною особою, отже мав можливість направити представника для участі в судовому засіданні.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судовою колегією не встановлено.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 року у справі № 908/156/17 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЛЬВАР", м. Бердянськ, Запорізька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 24.03.2017 року у справі № 908/156/17 залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді: В.М. Татенко

ОСОБА_3