Рішення

від 24.03.2017 по справі 904/96/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.03.2017 Справа № 904/96/17

За позовом Дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

до Архівного відділу Верхньодніпровської районної державної адміністрації, м. Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №17 від 24.01.17р.

від відповідача: ОСОБА_2, дов. №4 від 18.01.17р.

ОСОБА_3, дов. №4 від 18.01.17р.

СУТЬ СПОРУ:

У грудні 2016р. Дочірнє підприємство "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Архівного відділу Верхньодніпровської районної державної адміністрації про стягнення основного боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 25 041,19грн., пені у розмірі 15 296,26грн., 3% річних у розмірі 1 130,00грн., інфляційних у розмірі 3 360,52грн.

Позовні вимоги обгрунтовував неналежним виконанням відповідачем умов договору на користування тепловою енергією №130 від 22.01.2015р., укладеного між сторонами, в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.

02.03.2017р. позивач подав до суду уточнення до позовної заяви, в яких просив стягнути з відповідача основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 25 041,19грн., пеню у розмірі 8 910,47грн., 3% річних у розмірі 1 255,00грн., інфляційні у розмірі 3 931,46грн.

16.03.2017р. позивач подав до суду уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 25 041,19грн., пеню у розмірі 8 910,47грн., 3% річних у розмірі 1 255,00грн., інфляційні у розмірі 3 931,46грн.

Відповідач проти позову заперечує, зазначає, що обсяги поставленої теплової енергії підтверджуються підписаними сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за період з січня по квітень 2015р. на загальну суму 7 600,00грн., які відповідач оплатив у повному обсязі в межах відповідних бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2015р. Відповідач стверджує, що позивач не надав доказів постачання йому теплової енергії у більших обсягах, ніж зазначено у підписаних сторонами актах. Під час підписання договору позивачу було відомо про планові призначення для відповідача з Державного бюджету України на фінансування послуг з теплопостачання.

У судових засіданнях оголошувались перерви згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

21.03.2017р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

22.01.2015р. між Дочірнім підприємством "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (постачальник) та Архівним відділом Верхньодніпровської районної державної адміністрації (споживач) укладено договір на користування тепловою енергією №130, за умовами якого постачальник зобов'язався забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) споживачу, який розташований за адресою: м. Верхньодніпровськ, пл. Щербицького, 2, від джерела теплопостачання Котельня №6.

За п.1.3. договору планове проектне споживання теплової енергії на опалення характеризується показниками: зовнішній об»єм будівлі - 780,93куб.м, загальна опалювальна площа - 217,8кв.м, теплове навантаження по опаленню - 27 Гкал/рік, у т.ч. січень - 6, лютий - 5, березень - 4, квітень - 1, жовтень - 2, листопад - 4, грудень - 5.

Пунктом 1.5. договору передбачено, що для постійного зв'язку з постачальником і узгодження питань, пов'язаних з постачанням і припиненням постачання теплової енергії, споживач призначає відповідальну уповноважену особу ОСОБА_4

Згідно п.2.1. договору ціна договору в межах бюджетних асигнувань, встановлених тимчасовим кошторисом на 1 квартал 2015р., становить 4 200,00грн., у т.ч. ПДВ - 700,00грн. У разі затвердження постійного кошторису сторони укладають відповідну додаткову угоду в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом.

Відповідно до п.п.2.1.1. договору ціна за 1 Гкал теплової енергії згідно рішення Дніпропетровської обласної ради від 20.06.2014р. №555-26/VI складає 1 499,75грн. та ПДВ 20% - 299,95грн., разом 1 799,70грн.

Згідно п.п.2.1.2. договору нарахування оплати за теплову енергію здійснюється учасником на підставі ціни (тарифів), затверджених органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Нові ціни (тарифи) на теплову енергію вважаються дійсними з моменту прийняття рішення про їх затвердження і не потребують додаткового погодження у замовника. У разі зміни ціни (тарифу) на теплову енергію в період строку дії договору сторони домовились заключити додаткову угоду до договору, відповідно до діючого законодавства.

За п.3.2.3. договору споживач зобов»язаний надавати ліміти споживання теплової енергії до 25-го числа місяця, що передує місяцю споживання, та контролювати його фактичне використання за допомогою лічильника, засувок на рамці управління або розрахунковим способом.

Облік споживання теплової енергії здійснюється за допомогою приладів обліку або розрахунковим способом (згідно документів, наданих споживачем) (п.5.1. договору).

У зв»язку з відсутністю у відповідача приладу обліку теплової енергії облік спожитої ним теплової енергії здійснювався розрахунковим способом.

Відповідно до п.5.5. договору у випадку відсутності приладів обліку або проектних навантажень споживач сплачує вартість фактично спожитої теплової енергії на опалення з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря. Кількість поставленої споживачу теплової енергії для гарячого водопостачання, за відсутності приладів обліку, встановлюється при максимальному тепловому навантаженні з урахуванням фактичного часу споживання теплової енергії та температури теплоносія в подаючому теплопроводі. Розрахунковим періодом для оплати теплової енергії встановлюється календарний місяць.

Договір укладений на строк з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов»язку повної оплати спожитої теплової енергії, штрафних санкцій, передбачених п.6.5. договору (п.п.9.1., 9.2. договору).

12.02.2015р. сторони уклали додаткову угоду №1, згідно якої п.п.2.1.1. виклали в редакції: "ціна за 1 Гкал теплової енергії з 01.01.2015р. згідно додатку 2 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.01.2015р. №615-29/VI складає 1 855,08грн. та ПДВ 20% - 371,02грн., разом 2 226,10грн.".

12.02.2015р. сторони уклали додаткову угоду №2, згідно якої п.2.1. договору виклали в редакції: "ціна цього договору в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2015 рік становить 31 405,00грн., у т.ч. ПДВ - 5 234,17грн. ".

17.06.2015р. сторони уклали додаткову угоду №2/1, згідно якої п.п.2.1.1. виклали в редакції: "ціна за 1 Гкал теплової енергії: з 01.02.2015р. згідно додатку 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 1 839,46грн. та ПДВ 20% - 367,89грн., разом 2 207,35грн.; з 01.03.2015р. згідно додатку 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2 486,57грн. та ПДВ 20% - 497,31грн., разом 2 983,88грн.; з 01.04.2015р. згідно додатку 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2 203,62грн. та ПДВ 20% - 440,72грн., разом 2 644,34грн.; з 01.05.2015р. згідно додатку 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2 131,40грн. та ПДВ 20% - 426,28грн., разом 2 547,68грн.".

25.09.2015р. сторони уклали додаткову угоду №3, згідно якої п.2.1. договору виклали в редакції: "ціна цього договору в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2015 рік, зменшена на 5 500,00грн., у т.ч. ПДВ - 916,67грн., і становить 25 905,00грн., у т.ч. ПДВ - 4 317,50грн. ".

15.10.2015р. сторони уклали додаткову угоду №4, згідно п.1 якої дійшли згоди розірвати договір №130 від 22.01.2015р. з 15.10.2015р. в частині постачання теплової енергії.

У п.2 додаткової угоди №4 вказано, що зобов»язання сторін за договором, які мали бути виконані до дати, зазначеної в п.1 цієї додаткової угоди, але не виконані на момент розірвання, підлягають виконанню сторонами на умовах, визначених у договорі, а саме: п.9.2.

Відповідно до ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається із матеріалів справи (журнал реєстрації та отримання споживачами рахунків та актів здачі-прийняття теплової енергії), відповідач отримав від позивача рахунки - фактури на оплату поставленої теплової енергії за період з 01.01.2015р. по 27.04.2015р. на загальну суму 32 641,19грн. Оскільки ці рахунки - фактури містять усі дані (період, одиницю виміру, кількість, ціну), на підставі яких здійснено нарахування вартості спожитої теплової енергії, суд приймає їх в якості доказів споживання відповідачем теплової енергії за період з 01.01.2015р. по 27.04.2015р. на загальну суму 32 641,19грн.

Згідно ч.7 ст.276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За п.3.2.4. договору споживач зобов»язаний виконувати умови і порядок оплати за спожиту теплову енергію.

Згідно п.5.6. договору оплата замовленого обсягу теплової енергії згідно підпункту 3.2.3. договору здійснюється споживачем таким шляхом: 100% передплата вартості місячного обсягу споживання теплової енергії сплачується до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до п.5.8. договору за наявності заборгованості у споживача за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди за даним договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

За ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач частково розрахувався за спожиту теплову енергію у розмірі 7 600,00грн.

На неодноразові звернення позивача з вимогою погасити заборгованість відповідач повідомляв, що з метою вирішення питання щодо погашення заборгованості у 2015 році будуть направлені райдержадміністрації пропозиції для розгляду збільшення асигнувань по теплопостачанню.

Однак повну оплату спожитої теплової енергії відповідач не здійснив, у зв"язку з чим станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2015р. по 27.04.2015р. складає 25 041,19грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Відповідно до приписів статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.

За ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Оцінюючи докази в сукупності, враховуючи відносини, що склались між сторонами, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 25 041,19грн. підлягає задоволенню, оскільки рішення не суперечить основним засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Твердження відповідача про те, що позивач не надав доказів постачання йому теплової енергії у більших обсягах, ніж зазначено у підписаних сторонами актах, спростовуються отриманими відповідачем рахунками-фактурами на загальну суму 32 641,19грн., оскільки вони містять усі дані (період, одиниця виміру, кількість, ціна), на підставі яких здійснено нарахування вартості спожитої теплової енергії. Крім того відсутність підписаних двосторонніх актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) не є перешкодою для захисту порушеного права позивача, а факт наявності боргу відповідачем не спростований.

Вимога позивача щодо стягнення пені за період з 03.01.2016р. по 03.01.2017р. у розмірі 8 910,47грн. задоволенню не підлягає з огляду на таке.

У разі порушення зобов"язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 Цивільного кодексу України).

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Одним із видів неустойки є пеня, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

За ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.6.5. договору у випадку несплати або несвоєчасної оплати за використану теплову енергію в строки, вказані в п.5.6. договору, споживач сплачує на користь постачальника крім сумизаборгованості з урахування встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення платежу, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується, починаючи з наступного дня після закінчення строку кінцевого розрахунку за звітний місяць.

Штраф і пеня нараховуються постачальником протягом 1 (одного) року, що передував моменту звернення з вимогою, претензією, позовом (п.6.8. договору).

Враховуючи те, що п.6.8. договору фактично змінено порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, нарахування пені слід здійснювати від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, однак строк, заявлений позивачем, не входить у 6 місяців, протягом яких підлягає нарахуванню пеня. У зв"язку з цим вимога позивача про стягнення пені не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.07.2015р. по 02.03.2017р. у розмірі 1 255,00грн., а також інфляційні з 01.07.2015р. по 02.03.2017р. у розмірі 3 931,46грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що вони складають 1 253,40грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим інфляційні у розмірі 3 931,46грн. підлягають до стягнення.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до абз.4 п.4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Архівного відділу Верхньодніпровської районної державної адміністрації (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, площа ОСОБА_5, 2, ЄДРПОУ 25914405) на користь Дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради" (51600, Дніпропетровська область, м. Верхньодніпровськ, пр. Шевченка, 5, ЄДРПОУ 02128098, р/р №26009219774 в ПАТ АБ "Укргазбанк", МФО 320478) основний борг за поставлену теплову енергію у розмірі 25 041,19грн. (двадцять п"ять тисяч сорок одна грн. 19коп.), 3% річних у розмірі 1 253,40грн. (одна тисяча двісті п"ятдесят три грн. 40коп.), інфляційні у розмірі 3 931,46грн. (три тисячі дев"ятсот тридцять одна грн. 46коп.) та 1 064,22грн. (одна тисяча шістдесят чотири грн. 22коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.03.2017р.

Суддя ОСОБА_6