Постанова

від 13.06.2017 по справі 904/96/17

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2017 року Справа № 904/96/17

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - ОСОБА_1,

суддів - Антоніка С.Г., Подобєда І.М.,

секретар судового засідання: Мацекос І.М.,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 76 від 25.04.2017 р.,

від відповідача : ОСОБА_3 - представник, довіреність №4 від 18.01.2017р., ОСОБА_4- представник, довіреність № 4 від 18.01.2017 р.,

розглянувши апеляційну скаргу архівного відділу Верхньодніпровської районної державної адміністрації на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017р. у справі № 904/96/17

за позовом дочірнього підприємства "Верхньодніпровськтеплоенерго" комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради", м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

до архівного відділу Верхньодніпровської районної державної адміністрації, м.Верхньодніпровськ, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію

ВСТАНОВИВ:

- рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017р. у справі № 904/96/17 (суддя Петрова В.І.) позов дочірнього підприємства (далі-ДП) "Верхньодніпров-ськтеплоенерго" комунального підприємства (далі-КП) "Дніпротеплоенерго" Дніпропетров-ської обласної ради" задоволено частково, з архівного відділу Верхньодніпровської районної державної адміністрації на користь позивача стягнуто основний борг за поставлену теплову енергію в сумі 25041грн.19коп., три проценти річних в сумі 1253грн.40коп., інфляційні втрати в сумі 3931грн.46коп., в решті в позові відмовлено;

- приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що рахунки-фактури, отримані відповідачем від позивача містять усі дані, на підставі яких здійснено нарахування вартості спожитої теплової енергії, є доказами споживання відповідачем теплової енергії, з обставин неналежного виконання відповідачем зобов"язань за договором №130 від 22.01.2015р. в частині своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії, з того, що п.6.8 цього договору фактично змінено порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення неустойки, перерахування пені слід здійснювати від дня, коли зобов"язання мало бути виконано на підставі ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, однак строк заявлений позивачем не входить у ці 6 місяців, а також з того, що розрахунок трьох процентів річних виконано позивачем невірно;

- не погодившись з прийнятим рішенням, архівний відділ Верхньодніпровської районної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неправильне застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права просить це рішення скасувати, прийняти нове рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог;

- у поданій скарзі йдеться про те, що задовольняючи позовні вимоги, господарський суд прийняв до уваги неналежні документальні докази, подані позивачем, зокрема, акти приймання-передачі робіт (надання послуг) від 31.01., 27.02., 31.03, 27.04, 17.06.2015р. та журнал видачі рахунків і актів приймання-передачі, заведений позивачем, оскільки ці акти відповідачем не отримувалися, не містять його підпису, а журнал не містить інформацію про передачу актів відповідачу, про те, що позивач не надав доказів існування заборгованості за попередні періоди, в рахунок якої зарахована вартість теплової енергії спожитої за актами від 27.01., 25.02, 11.03., 23.04. та 19.05.2015р., про те, що договір, укладений сторонами, має умову оплати та надання кількості теплової енергії в межах обумовленої кошторисної суми, про те, що відповідачем отримані та сплачені акти від 27.01., 25.02., 11.03., 23.04. та 19.05.2015р., про те, що кожний місяць позивачем розраховувалася вартість отриманої відповідачем теплоенергії, виходячи з ціни за 1Гкал 2226грн. 10коп., узгодженої сторонами в додатковій угоді №1 від 12.02.2015р. до договору, про те, що жодної додаткової угоди відносно ціни за 1 Гкал в сумі 2827грн.94коп., яка була затверджена рішенням Дніпропетровської облради від 27.05.2015р. не було укладено, про те, що позивач зобов"язався надавати послугу в межах асигнувань державного бюджету, про те, що нав"язування позивачем послуги, за яку сторони не домовлялися є протиправними діями з боку теплопостачальника, про те, що копії сторінок журналу приймання і здачі змін котельні №6, від якої здійснюється постачання теплової енергії до відділу не є належним доказом надання позивачем саме такої кількості теплоенергії, про те, що параметри надання послуги згідно з договором обмежені ціною, в рамках якої позивач повинен був здійснювати постачання послуги, а також про те, що позивач не довів належними доказами факт надання відповідачу послуг у більшій кількості;

- позивач вважає рішення суду обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що факт постачання теплоенергії відповідачу в заявленому обсязі підтверджується: місцезнаходженням останнього разом з управлінням пенсійного фонду, податковою інспекцією та центром зайнятості, у зв"язку з чим, відсутня технічна можливість відключити відповідача від теплової мережі або обмежити постачання теплової енергії; протягом січня-квітня від відповідача не надходили звернення про припинення теплопостачання; актами здачі-прийняття робіт від 31.01., 27.02., 31.03., 27.04.2015р. та актом здачі-прийняття робіт від 17.06.2015р. (перерахунок за лютий-квітень 2015р.); копіями рахунків-фактур, сторінок журналу реєстрації отримання споживачами рахунків та актів, журналу приймання і здачі змін котельні №6, реєстрів фактичного споживання теплової енергії за січень-квітень, червень 2015р., на те, що для розрахунку обсягів теплової енергії застосовані питомі норми відповідально до Міжгалузевих норм споживання теплової енергії, на те, що акти здачі-прийняття робіт, на які посилався відповідач, не підтверджують обсяги фактично спожитої теплоенергії, оскільки датовані не останньою датою місяця, а деякі серединою місяця, при цьому розрахунковим періодом є календарний місяць, акти від 11.03., 23.04. та 19.05.2015р. передбачають погашення заборгованості за минулі місяці, в актах від 27.01. та 25.02.2015р. обсяг теплової енергії різний, а сума незмінна - 1400грн., на те, що перелічені акти позивач вимушений був підписувати внаслідок збігу тяжких обставин та скрутного матеріального становища, а також на те, що не були повернуті на адресу позивача отримані під особистий підпис начальника відділу другі примірники повторно виставлених відповідачу актів, рахунків-фактур, актів звірки розрахунків та додаткових угод №№2/1, 3, 4 до договору.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.01.2015р. ДП"Верхньодніпровськтеплоенерго" КП"Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради (постачальником) та архівним відділом Верхньодніпровської районної державної адміністрації (споживачем) укладено договір №130, на підставі якого постачальник зобов"язався забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії споживачу.

Згідно з п.1.3 договору планове проектне споживання теплової енергії на опалення характеризується зовнішнім об"ємом будівлі 780.93куб.м, загальною опалювальною площею 217.8кв.м та тепловим навантаженням по опаленню 27Гкал/рік.

Відповідно до п.2.1 ціна договору в межах бюджетних асигнувань, встановлених тимчасовим кошторисом на 1 квартал 2015 року становить 4200грн.. Ціна за 1Гкал теплової енергії згідно з рішенням Дніпропетровської області ради від 20.06.2014р. складає 1499грн.75коп..

В п.2.1.2 п.2.1 договору передбачено, що нарахування оплати за теплову енергію здійснюється учасником на підставі цін (тарифів), затверджених органами державної виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Нові ціни (тарифи) на теплову енергію вважаються дійсними з моменту прийняття рішення про їх затвердження і не потребують додаткового погодження у замовника. В разі зміни ціни (тарифу) на теплову енергію в період строку дії даного договору сторони домовилися заключити додаткову угоду до договору, відповідно до діючого законодавства.

Відповідно до п.3.1.2 п.3.1 договору споживач має право у разі порушення постачальником умов договору викликати його представника для складення та підписання акту.

П.3.2.3 п.3.2 договору на споживача покладено обов"язок надавати ліміти споживання теплової енергії до 25 числа місяця, що передує місяцю споживання та контролювати його фактичне використання за допомогою лічильника, засувок на рамці управління або розрахунковим способом.

Згідно з п.п.5.1, 5.5 договору облік спожитої теплової енергії здійснюється за допомогою лічильника або розрахунковим способом на підставі документів, наданих споживачем.

У випадку відсутності приладів обліку споживач сплачує вартість фактично спожитої теплоенергії з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря. Розрахунковим періодом для оплати теплоенергії встановлюється календарний місяць.

В п.5.6 договору сторонами узгоджено, що оплата замовленого обсягу теплової енергії згідно підпункту 3.2.3 договору здійснюється споживачем таким шляхом: стопроцентна передплата вартості місячного обсягу споживання теплової енергії сплачується до 5 числа поточного місяця, остаточний розрахунок за фактично отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до п.5.8 договору за наявності заборгованості у споживача за даним договором постачальник зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, поставлену в минулі періоди за даним договором, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

П.6.5 договору встановлена відповідальність споживача за несплату або несвоєчасну оплату за використану теплоенергію в строки, вказані в п.5.6 договору у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховується пеня. Пеня нараховується, починаючи з наступного дня після закінчення строку кінцевого розрахунку за звітний місяць.

Згідно з п.6.8 договору пеня нараховується постачальником протягом одного року, що передував моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до п.9.1 договір укладений на строк з 01.01. по 31.12.2015р. з можливістю підписання додаткової угоди на пролонгацію.

В п.9.2 договору сторонами узгоджено, що припинення дії договору не звільняє споживача від обов"язку повної оплати спожитої теплової енергії та штрафних санкцій, передбачених п.п.6.4, 6.5 договору.

12.02.2015р. сторонами підписана додаткова угода №1 до договору, на підставі якої п.п.2.1.1 п.2.1 договору викладено в наступній редакції: "Ціна за 1 Гкал теплової енергії з 01.01.2015р., згідно з додатком 2 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 23.01.2015р. складає 2226грн.10коп. з урахуванням податку на додану вартість".

П.2.1 договору змінено згідно з додатковою угодою №2 від 12.02.2015р. до договору, вказаний пункт викладено в наступній редакції: "Ціна договору в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2015рік становить 31405грн. з урахуванням податку на додану вартість".

17.06.2015р. сторони уклали додаткову угоду №2/1, згідно з якою п.п.2.1.1. виклали в редакції: "Ціна за 1 Гкал теплової енергії: з 01.02.2015р. згідно з додатком 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2 207грн.35коп. з урахуванням податку на додану вартість; з 01.03.2015р. згідно з додатком 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2 983грн.88коп. з урахуванням податку на додану вартість; з 01.04.2015р. згідно з додатком 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2644грн.34коп. з урахуванням податку на додану вартість; з 01.05.2015р. згідно з додатком 7 до рішення Дніпропетровської обласної ради від 27.05.2015р. №650-31/VI складає 2547грн.68коп. з урахуванням податку на додану вартість ".

25.09.2015р. сторони уклали додаткову угоду №3, згідно з якою п.2.1. договору виклали в редакції: "Ціна цього договору в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом на 2015 рік зменшена на 5 500грн. і становить 25 905грн., у тому числі, податок на додану вартість".

15.10.2015р. сторони уклали додаткову угоду №4, згідно з п.1 якої дійшли згоди розірвати договір №130 від 22.01.2015р. з 15.10.2015р. в частині постачання теплової енергії.

У п.2 додаткової угоди №4 вказано, що зобов»язання сторін за договором, які мали бути виконані до дати, зазначеної в п.1 цієї додаткової угоди, але не виконані на момент розірвання, підлягають виконанню сторонами на умовах, визначених у договорі, а саме: п.9.2.

Предмет спору по даній справі визначено позивачем як заборгованість відповідача по оплаті вартості теплової енергії в сумі 25041грн.19коп., спожитої ним відповідно до договору №130 від 22.01.2015р. протягом січня-квітня 2015р..

В обґрунтування обставин по наявності заборгованості позивач посилається на те, що за вказаний період ним були складені акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000015 від 31.01.2015р. для оплати опалення за січень 2015р. в кількості 4.92Гкал в сумі 10952грн.39коп. з рахунком-фактурою №СФ-0000028 від 31.01.2015р., акт №ОУ-0000054 від 27.02.2015р. для оплати опалення за лютий 2015р. в кількості 4.295Гкал в сумі 9561грн.08коп. з рахунком фактурою №СФ-0000067 від 27.02.2015р., акт №ОУ-0000097 від 31.03.2015р. для оплати опалення за березень 2015р. в кількості 3.42 Гкал в сумі 7613грн.24коп. з рахунком-фактурою №СФ-0000110 від 31.01.2015р., акт №ОУ-0000128 від 27.04.2015р. для оплати опалення за квітень 2015р. в кількості 0.7576 Гкал в сумі 1686грн.49коп з рахунком-фактурою №СФ0000144 від 27.04.2015р. та акт №ОУ-0000160 від 17.06.2015р. - перерахунок за лютий- квітень 2015р. для оплати 2.4436 Гкал в сумі 2827грн.99коп. з рахунок-фактурою №СФ-0000180 від 17.06.2015р..

Сума заборгованості відповідача по оплаті розрахована як різниця між загальною сумою вартості теплової енергії по перелічених актах та частковою оплатою відповідачем спожитої теплової енергії в сумі 7600грн..

В матеріали справи позивачем представлена копія виписки з журналу реєстрації та отримання споживачами рахунків та актів здачі-приймання теплової енергії, яка містить відомості щодо рахунків-фактур №№СФ-0000028, СФ0000110 (№130 від 22.01.2015р.), СФ-0000144 (№130 від 22.01.2015р.), СФ0000180 (130 від 22.01.2015р.), найменування установи щодо якої сформовані ці рахунки - "архів" та підпис особи, якою вони отримані.

В письмових поясненнях від 29.05.2017р., наданих до суду апеляційної інстанції, позивачем зазначено, що для оплати вартості теплової енергії, спожитої відповідачем в лютому 2015 року сформовано рахунок №СФ-0000067 від 27.02.2015р., але кур"єром підприємства у журналі на сторінці 25 допущено описку та невірно вказано номер рахунку "ОУ-0000076".

Також до матеріалів справи позивачем надані реєстри фактичного споживання теплової енергії бюджетних установ за січень-квітень 2015року, в яких наведені дані по обсягах опалення, у тому числі, архівним відділом Верхньодніпровської райдержадміністрації, обчислених розрахунковим способом, виходячи з опалювальної площі приміщень за договором - 216.20кв.м та зовнішнього об"єму будівлі - 780.93куб.м.

Нараховані за цими показниками обсяги споживання теплової енергії за січень-квітень 2015р. та за перерахунком лютого-квітня 2015р. співпадають з обсягами споживання, вказаними у перелічених вище актах та рахунках-фактурах.

06.04. та 05.10.2015р. позивач звернувся до відповідача з повідомленнями-вимогами №№64, 200 про вжиття останнім заходів щодо погашення заборгованості за договором №130 від 22.01.2015р..

У відповідь на направлені вимоги відповідачем повідомлено, що фінансування відділу здійснюється з державного бюджету і з метою вирішення питання з погашення заборгованості у 2015 році будуть направлені райдержадміністрації пропозиції для розгляду збільшення асигнувань по теплопостачанню.

У зв"язку з неоплатою відповідачем теплової енергії в установлені договором строки позивач нарахував пеню в сумі 8910грн.47коп. за період з 03.01.2016 по 03.01.2017р.р., три проценти річних в сумі 1255грн. за період 01.07.2015 по 02.03.2017р.р. та втрати від інфляції в сумі 3931грн.46коп. за цей період (т.1, а.с.182-187).

Заперечуючи проти вимог по стягненню заборгованості, відповідач вказує на те, що на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 від 27.01.2015р. на суму 1400грн., № ОУ-0000043 від 25.02.2015р. на суму 1400грн., № ОУ-0000081 від 11.03.2015р. на суму 1400грн., № ОУ-0000117 від 23.04.2015р. на суму 1400грн. та № ОУ-0000146 від 19.05.2015р. на суму 2000грн., підписаних представниками сторін, він оплатив вартість спожитої за спірний період теплової енергії.

Ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.530 названого Кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.629 Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінюючи докази, надані позивачем в їх сукупності, у тому числі, договір, укладений сторонами з чітким визначенням прав і обов"язків сторін, додаткові угоди до нього, повідомлення-вимоги, направлені на адресу відповідача, акти здачі-приймання наданих послуг, рахунки-фактури, виставлені на оплату цих актів, відомості, які містяться в журналі реєстрації прийнятих споживачами рахунків та актів і в реєстрах фактичного споживання теплоенергії господарський суд вірно встановив, що ці документи є належним підтвердженням споживання відповідачем теплоенергії у більших обсягах, ніж зазначено в актах, підписаних обома сторонами.

Тому, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: порушення відповідачем зобов'язань за договором на користування тепловою енергією №130 від 22.01.2015р. в частині повної і своєчасної оплати вартості поставленої йому теплової енергії та ненадання ним належних і допустимих доказів, які б спростовували це порушення, господарським судом зроблено правильний висновок про визнання позовних вимог обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 25041грн.49коп. (32641грн.19коп. загальна вартість поставленої теплоенергії - 7600грн. вартість теплоенергії, сплачена відповідачем на підставі актів здачі-прийняття робіт, наданих відповідачем), трьох процентів річних в сумі 1253грн.40коп., визначеній за наслідками перевірки розрахунку позивача та втрат від інфляції в сумі 3931грн.46коп..

Одночасно слід зазначити, що відповідно до ст.611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.3 ст.549 Кодексу пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Ст.253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Зі змісту наведених норм випливає, що початком нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов"язання буде день, наступний за днем, коли це зобов"язання мало бути виконано. Початок такого нарахування не може бути змінений за згодою сторін. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Згідно з п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст.256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч.2 ст.260 цього Кодексу не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутися до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Враховуючи викладене, положення п.6.8 договору, в якому сторони фактично змінили порядок обчислення позовної давності за вимогами про стягнення пені за прострочення виконання зобов"язання по оплаті вартості теплової енергії, оскільки встановили, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки починає свій перебіг не з моменту такого прострочення, а з дати, що визначається шляхом зворотного підрахунку одного року від дати звернення постачальника з позовом суперечать вимогам ч.2 ст.260, ст.261 Цивільного кодексу України та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Між тим, умови п.6.5 договору передбачають нарахування пені, починаючи з наступного дня після закінчення строку кінцевого розрахунку за звітний місяць. Тривалість такого строку цим пунктом договору не встановлена.

П.5.6 договору остаточний розрахунок за отриману теплову енергію здійснюється на підставі акту приймання-передачі теплової енергії (за звітний місяць) до 10 числа місяця, наступного за місцем споживання теплової енергії.

Таким чином, з урахуванням встановленого ч.6 ст.232 Господарського кодексу України шестимісячного строку нарахування пені, період такого нарахування за актом №ОУ-0000015 від 31.01.2015р. має обчислюватися з 10.02. по 10.08.2015р., за актом №ОУ-0000054 від 27.02.2015р. з 10.03. по 10.09.2015р., за актом №ОУ-0000097 від 31.03.2015р. з 10.04. по 10.10.2015р., за актом ОУ-0000128 від 27.04.2015р. з 10.05. по 10.11.2015р..

Позивачем пропущено зазначені строки.

У цьому зв"язку в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 8910грн.47коп., нарахованої на загальну суму заборгованості в розмірі 25041грн.19коп. за період з 03.01.2016 по 03.01.2017р.р. слід відмовити.

З огляду на викладене підстави для скасування рішення місцевого господарського суду відсутні.

Доводи скаржника про неотримання актів приймання-передачі робіт як підстав для оплати теплової енергії визнані колегією суддів необґрунтованим.

У даному випадку, факт отримання рахунків-фактур на оплату, сформованих згідно з цими актами відповідачем документально не спростовано.

Вказані рахунки-фактури містять достатню інформацію про обсяги споживання та про вартість такого споживання.

Керуючись умовами п.5.10 договору позивач не був позбавлений права ініціювання по здійсненню сторонами звірки розрахунків, або звернутися до позивача з пропозицією надання цих актів при умові наявності у нього рахунків-фактур.

Господарським судом вірно зазначено, що відсутність підписаних двосторонніх актів здачі-прийняття робіт не є перешкодою для захисту порушеного права позивача та підставою для звільнення від обов"язку по оплаті.

Докази неотримання рахунків-фактур, зокрема, уповноваженою особою відділу, скаржником не представлені.

Посилання скаржника на ненадання позивачем доказів наявності у відділу заборгованості за попередні періоди, в рахунок погашення якої, за твердженнями позивача здійснювалося зарахування сплачених відділом коштів в сумі 7600грн., не впливають на вирішення спору по суті, оскільки вартість послуг за актами позивача включає цю сплачену суму, а заборгованість, яка має бути погашена відділом, визначена шляхом відрахування сплаченої суми від суми загальної вартості.

Обставини щодо здійснення відділом своєї діяльності в межах бюджетних асигнувань, щодо наявності в договорі №130 від 22.01.2015р. умов оплати та надання кількості теплової енергії в межах обумовленої кошторисом суми колегією суддів не приймаються до уваги тому, що не спростовують обставин відносно фактичних обсягів спожитої відділом теплової енергії та не звільняють відділ від обов"язку оплати.

На виконання обов"язку, встановленого п.3.2.3 п.3.2 договору скаржник не надав доказів доведення до позивача лімітів по споживанню теплової енергії.

При перевищенні обсягів постачання за межами бюджетних асигнувань скаржник мав можливість повідомити про це позивача, відмовитися у відповідних обсягах від теплопостачання, тощо.

При цьому згідно з п.п.3.1.2 п.3.1 договору у разі порушення постачальником умов договору скаржник мав викликати його для складання та підписання акту.

Ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні докази споживання скаржником теплової енергії в обсягах менших, чим визначено позивачем. Контррозрахунок спожитих обсягів в порівнянні з розрахунком позивача (т.2, а.с.21) скаржником також не наданий.

Твердження скаржника про те, що сторонами не було укладено додаткової угоди на виконання позивачем перерахунку вартості теплової енергії за лютий - березень 2015р. колегією суддів не прийняті до уваги тому, що згідно з п.п.2.1.2 п.2.1 нові ціни на теплову енергію не потребують додаткового погодження у замовника і неукладення відповідної угоди не призводить до неможливості застосування позивачем нових цін.

Керуючись ст. ст.101- 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.03.2017р. у справі № 904/96/17 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення

Головуючий суддя І.Л. Кузнецова

Суддя С.Г.Антонік

Суддя І.М.Подобєд

Повна постанова складена 14.06.2017р.