Рішення

від 22.03.2017 по справі 910/23196/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2017Справа №910/23196/16

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн доПублічного акціонерного товариства Авант-Банк прозобов'язання вчинити дії Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Ляшенко О.В. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства Авант-Банк (відповідач) про:

- зобов'язання Публічного акціонерного товариства Авант-Банк повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн оригінали кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., договору застави обладнання №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р., посвідченого 26.11.2007 р. приватним нотаріусом Ренійського міського нотаріального округу Поздєєвим О.В. за реєстровим №3547, іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р., посвідчений 23.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. за реєстровим №163;

- визнання проведеною належним чином сплату (повернення) Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн кредитних грошових коштів за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США;

- визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США у зв'язку з їх належним виконанням.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ті обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн у повному обсязі виконало усі зобов'язання за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., який був укладений з Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та права кредитора за яким перейшли до Публічного акціонерного товариства Авант-Банк . Проте, як вказує позивач, відповідач не повернув Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн оригіналів відповідних договорів, які, на думку позивача, є борговими документами, та не надав боржнику розписку про сплату кредитних коштів у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.12.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва №05-23/330 від 31.01.2017 р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя суддею Головатюком Л.Д.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2017 р. справу №910/23196/16 передано для розгляду судді Босому В.П.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.02.2017 р. розгляд справи призначено на 22.02.2017 р.

14.02.2017 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив з тих підстав, що примірник кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., який зберігається в банку, не є борговим документом та не підлягає поверненню боржнику. При цьому, оригінали договору застави обладнання №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р. у Публічного акціонерного товариства Авант-Банк відсутні. Також, відповідачем зазначено, що усі фінансові зобов'язання позивача перед банком виконані, на підтвердження чого 06.01.2016 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн була направлена відповідна довідка про відсутність заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою суду від 22.02.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.03.2017 р.

13.03.2017 р. позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог, у якій Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн заявлено вимогу визнання розірваними та такими, що припинили дію/чинність, кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., договору застави обладнання №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р., посвідченого 26.11.2007 р. приватним нотаріусом Ренійського міського нотаріального округу Поздєєвим О.В. за реєстровим №3547, іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р., посвідчений 23.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. за реєстровим №163.

Розглянувши заяву позивача про зміну позовних вимог, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Зі змісту заяви позивача про зміну позовних вимог вбачається, що фактично позивачем було змінено предмет позову.

Одночасно з цим, право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви. Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після завершення підготовки справи до розгляду, відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, тобто до з'ясування у передбаченому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставин справи та здійснення їх правової оцінки, про що зазначається в протоколі судового засідання (п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

За таких обставин, оскільки 22.02.2017 р. господарський суд перейшов до розгляду справи №910/23196/16 по суті, що вбачається з протоколу судового засідання від 22.02.2017 р., заява позивача про зміну предмета позову від 13.03.2017 р. не прийнята судом до розгляду.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.03.2017 р. судом оголошено перерву до 22.03.2017 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Одночасно з цим, у клопотанні від 17.03.2017 р. відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату, посилаючись на зайнятість його представника.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, господарський суд зазначає, що за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Як зазначено у п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Проте, відповідачем не було доведено неможливості заміни представника, а також неможливості розгляду справи без участі відповідача.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом враховано, що подальше відкладення розгляду справи може призвести до затягування строків розгляду спору та порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Протягом розгляду даної справи як позивач, так і відповідач приймали участь у судових засіданням та не були позбавлені права та можливості подати усі необхідні докази завчасно, у зв'язку з чим судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

За висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

У судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України у судових засіданнях складались протоколи, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник) укладено кредитний договір №07/26/07-КЛТ (далі - Кредитний договір), яким встановлено процедуру та умови надання банком в майбутньому кредитів (траншів) позичальнику в межах загальної суми 1 750 000,00 доларів США з повною або частковою конвертацією у національну валюту, процедуру та умови повернення позичальником отриманих кредитів, нарахування та сплати процентів за отриманими кредитами, нарахування та сплати комісії за надання кредитів, а також взаємні права та зобов'язання сторін, що виникнуть при наданні банком кредитів.

В подальшому, права вимоги за Кредитним договором були відчужені Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк на користь Публічного акціонерного товариства Дельта Банк .

12.02.2015 р. між Публічним акціонерним товариством Авант-Банк (заставодержатель) та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк (заставодавець) укладено договір застави майнових прав за кредитними договорами, що укладені між заставодавцем і юридичними особами (боржниками), у тому числі за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., укладеним між позивачем та Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк , заборгованість за яким на дату укладення договору застави становила 559 763,79 доларів США. Заставу майнових прав за договором застави від 12.02.2015 р. зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 17.02.2015 р. за №15102277.

Згідно з витягом з акту приймання-передачі від 12.02.2015 р. Публічним акціонерним товариством Дельта Банк було передано, а Публічним акціонерним товариством Авант-Банк прийнято оригінали Кредитного договору та додаткових угод до нього.

У період з 20.05.2015 р. по 20.11.2015 р. між позивачем та відповідачем, до якого перейшли права та обов'язки кредитора за Кредитним договором, неодноразово укладались додаткові угоди до Кредитного договору, на виконання яких позивачем згідно з графіком повернення кредиту сплачувались відповідачу грошові кошти в рахунок погашення кредитної заборгованості.

06.01.2016 р. відповідачем видано довідку, якою повідомлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн заборгованість за Кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством Авант-Банк відсутня.

Згідно з заявою-вимогою вих. №233 від 04.10.2016 р. позивач звернувся до відповідача з вимогами повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн оригінали кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., договору застави обладнання №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р., посвідченого 26.11.2007 р. приватним нотаріусом Ренійського міського нотаріального округу Поздєєвим О.В. за реєстровим №3547, іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р., посвідчений 23.03.2009 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. за реєстровим №163.

Листом вих.№4230 від 21.10.2016 р. відповідачем відмовлено у задоволенні вимоги позивача щодо повернення документів, які, на думку банку, не є борговими.

Спір у справі виник у зв'язку із неправомірною, на думку позивача, відмовою відповідача повернути оригінали договорів, а також невизнанням відповідачем припинення усіх зобов'язань позивача за Кредитним договором.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, а також ст. 20 Господарського кодексу України.

При цьому, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постанові від 21.05.2012 р. у справі № 6-20цс11, оскільки положення Конституції України та Конвенції про захист прав і основоположних свобод мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Обмежене тлумачення касаційним судом ст. 16 ЦК України суперечить зазначеним положенням та призвело до неправомірної відмови особі в реалізації його права на судовий захист.

Статями 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно зі ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб'єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено вимогу про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Авант-Банк повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн оригінали кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., договору застави обладнання №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р., які, на думку позивача, є борговими документами.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 545 Цивільного кодексу України прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.

Термін борговий документ в розумінні статті 545 Цивільного кодексу України означає письмове підтвердження факту прийняття боржником обов'язку сплатити гроші, виконати роботу, надати послуги. Кредитор, що пред'являє борговий документ (наприклад, розписку, вексель тощо), після отримання виконання зобов'язання має повернути його.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитний договір №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р. є двостороннім правочином, на підставі якого у позивача та відповідача виникли взаємні цивільні права та обов'язки у кредитних правовідносинах. При цьому, такий договір не є борговим документом в розумінні статті 545 Цивільного кодексу України.

У пункті 7.1 Кредитного договору зазначено, що цей договір складений у трьох примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу та зберігається в порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Постановою Правління Національного банку України №601 від 08.12.2004 р., яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.2004 р. за №1646/10245, затверджено Перелік документів, що утворюються в діяльності Національного банку України та банків України, із зазначенням строків зберігання. У пункті 220 затвердженого Переліку вказано, що документи (статут, кредитний договір, заяви-зобов'язання, гарантійні листи, обґрунтування, розрахунки ефективності та окупності витрат, висновки, розпорядження, дозволи, фінансові звіти, статистичні відомості) про видачу й оформлення позик, кредитів, що видані банками юридичним і фізичним особам у національній та іноземних валютах зберігаються 5 років після погашення позики.

Таким чином, підстави для повернення Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн примірника кредитного договору №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., який зберігається в банку, відсутні, а вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути оригінал кредитного договору не ґрунтуються на нормах закону.

Щодо вимог про повернення оригіналів договору застави та іпотечних договорів, господарський суд зазначає, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами наявності оригіналів договору застави обладнання №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р., які також не є борговими документами, у відповідача.

Зокрема, судом прийнято до уваги твердження відповідача, що згідно з витягом від 17.02.2017 р. з акту приймання-передачі від 12.02.2015 р. Публічним акціонерним товариством Дельта Банк було передано, а Публічним акціонерним товариством Авант-Банк прийнято лише оригінали кредитного договору та додаткових угод до нього.

При цьому, посилання позивача на існування акту приймання-передачі від 09.02.2015 р. є необґрунтованими, оскільки у матеріалах справи такий акт відсутній. Крім того, факт підписання акту приймання-передачі оригіналів документів 09.02.2015 р. спростовується змістом пункту 1.1 договору застави майнових прав від 12.02.2015 р., укладеного між відповідачем та Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , в якому зазначено, що зобов'язання, що випливають з укладених кредитних договорів, забезпечуються договорами застави, іпотеки поруки тощо, перелік яких наведений у акті прийому-передачі, що буде укладений сторонами цього договору протягом одного робочого дня після укладення цього договору

Також судом враховано, що 21.05.2015 р. між позивачем та відповідачем укладено договір про припинення договору застави №0607/26/308/09-КЛТ від 23.03.2009 р., договір про припинення іпотечного договору №0607/26/101/07-КЛТ від 26.11.2007 р. та договір про припинення іпотечного договору наступної черги №0607/26/102/09-КЛТ від 23.03.2009 р. у зв'язку з повним погашенням та припиненням кредитного договору.

За таких обставин, враховуючи відсутність законних підстав для повернення позивачу оригіналів документів, щодо яких заявлено позов, вимоги про зобов'язання Публічного акціонерного товариства Авант-Банк повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн оригінали документів задоволенню не підлягають.

Також, позивачем заявлено вимоги про визнання проведеною належним чином сплати (повернення) Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн кредитних грошових коштів та визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за кредитним договором у зв'язку з їх належним виконанням.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з п. п. 3.4.5 п. 3.4 Кредитного договору датою погашення заборгованості вважається дата зарахування грошових коштів на рахунки банку, що вказані у додаткових угодах.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву вказано, що на момент розгляду даної справи усі фінансові зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за Кредитним договором виконані у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2016 р. відповідачем видано довідку, якою повідомлено, що у Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн заборгованість за Кредитним договором перед Публічним акціонерним товариством Авант-Банк відсутня.

Також у матеріалах справи наявні відповідні виписки з рахунку позивача, які підтверджують здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн платежів на виконання умов Кредитного договору.

Таким чином, судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн належним чином здійснено сплату (повернення) кредитних грошових коштів за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США, у зв'язку з чим відповідні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

За змістом статті 598 Цивільного кодексу України припинення зобов'язання означає такий стан сторін правовідношення, за якого в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору цей договір набуває чинності з дня його підписання і діє до повного погашення позичальником кредитів, процентів за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості - і пені за несвоєчасне погашення кредитів та сплату процентів.

При цьому, судом прийнято до уваги, що позивач звернувся до суду, посилаючись на невизнання відповідачем факту припинення зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за Кредитним договором та ухилення відповідача від видачі довідки про повернення кредитних коштів та сплату процентів. Відповідач в процесі розгляду справи надав суду копію довідки від 06.01.2016 р. про відсутність заборгованості, проте докази направлення такої довідки позивачу у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи, що судом були встановлені обставини належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн усіх грошових зобов'язань за Кредитним договором, з метою недопущення порушення прав позивача, господарський вважає за необхідне визнати припиненими усі зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., у зв'язку з їх належним виконанням.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку про задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн в частині визнання проведеною належним чином сплати (повернення) Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн кредитних грошових коштів за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США, а також визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США у зв'язку з їх належним виконанням. Інша частина вимог (зобов'язання повернути оригінали договорів) не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

При здійсненні розподілу судових витрат господарський суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. п. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір в редакції, чинній на дату звернення позивача до суду, ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру встановлюється у розмірі 1 мінімальної заробітної плати.

Статтею 8 Закону України Про державний бюджет України на 2016 рік було встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2016 року складає 1378 гривень.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі, коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

При цьому, статтею 129 Конституції України передбачено, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватися принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 5 Закону України Про судовий збір передбачено перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, до яких відповідача не віднесено, у зв'язку з чим посилання відповідача на Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб судом до уваги не приймається.

Оскільки господарський суд дійшов висновку про задоволення двох позовних вимог немайнового характеру, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2 756 грн. (1 378,00 грн. х 2 = 2 756,00 грн.).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн задовольнити частково.

2. Визнати проведеною належним чином сплату (повернення) Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн кредитних грошових коштів за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США.

3. Визнати припиненими усі зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн за кредитним договором №07/26/07-КЛТ від 26.11.2007 р., первісно укладеним між Відкритим акціонерним товариством Кредитпромбанк та Товариством з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (позичальник), загальною сумою 1 750 000,00 доларів США у зв'язку з їх належним виконанням.

3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Авант-Банк (03110, м. Київ, вул. Івана Клименка, буд. 23; ідентифікаційний код 36406512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Рені-Лайн (68800, Одеська обл., Ренійський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188; ідентифікаційний код 22478794) судовий збір у розмірі 2 756 (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.03.2017 р.

Суддя В.П. Босий