Ухвала

від 16.03.2017 по справі 45/24-56/190

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

16.03.2017Справа № 45/24-56/190

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, у справі

за позовомДержавного підприємства "Адміністрація річкових портів" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" простягнення 242 361 грн 00 коп. Представники сторін:

від стягувача: не з'явився;

від боржника: не з'явився;

від Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва:

не з'явився,

встановив:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" заборгованості на загальну суму 242 361 грн 00 коп., у тому числі 135 860 грн 34 коп. основного боргу, 3% річних у розмірі 8 869 грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 35 380 грн 88 коп., пені у розмірі 62 250 грн 32 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2011 позов задоволено частково, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" стягнуто основну суму боргу у розмірі 116 451 грн 72 коп., пеню у розмірі 13 941 грн 15 коп., 3% річних у розмірі 7 749 грн 61 коп., інфляційні втрати у розмірі 32 839 грн 39 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 709 грн 81 коп. та 166 грн 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено, а також з Державного бюджету України на користь Державного підприємства"Адміністрація річкових портів" повернуто надмірно сплачене державне мито у розмірі 1 грн 39 коп.

08.08.2011, на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2011, видано накази.

08.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" надійшла скарга на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, відповідно до якої скаржник просить суд визнати дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу господарського суду м. Києва від 08.08.2011 у справі № 45/24-56/190, зокрема, щодо повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав, вказаних державним виконавцем, неправомірними, а також визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 29.12.2016 (ВП № 49985225).

Обґрунтовуючи подану скаргу, скаржник (боржник) зазначив, що 29.12.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на підставі пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві, у зв'язку з тим, що згідно відповіді Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві рухоме майно за боржником не зареєстровано, на банківських рахунках боржника відсутні кошти, за боржником не зареєстроване нерухоме майно, а виходом за адресою боржника майно боржника не виявлено, проте в порушення норм чинного законодавства України державним виконавцем не було перевірено наявність судна у власності боржника, оскільки в матеріалах виконавчого провадження відсутнє будь-яке звернення виконавця на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 розгляд скарги Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва призначено на 27.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2017 розгляд скарги відкладено на 16.03.2017 у зв'язку із неявкою у судове засідання представників боржника та органу ДВС, та неподання витребуваних судом доказів.

10.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" надійшли пояснення.

16.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшли заперечення на скаргу.

Представники Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, боржника та стягувача у судове засідання 16.03.2017 не з'явились, клопотань про відкладення розгляду скарги не подав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомили, хоча про час, дату та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (у редакції станом на дату подання скарги) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Судом враховано рекомендації, викладені у пунктах 9.1, 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" щодо того, що прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Відповідно до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Нормами частини 1 статті 17 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як встановлено судом, 01.02.2016 Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 49985225 з виконання наказу Господарського суду міста Києва № 45/24-56/190, виданого 08.08.2011, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" на користь Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" 172 858 грн 17 коп.

01.02.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та внесено до відповідних реєстрів. Копії направлені сторонам та у Регіональний сервісний центр, який повідомив, що станом на 01.03.2016 за боржником транспортних засобів не зареєстровано.

16.05.2016державним виконавцем у відповідності до вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 17 285 грн 81 коп.

16.05.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статті 41 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про стягнення з боржника витрат пов'язаних з організацієя та проведенням виконавчих дій в розмірі 270 грн 32 коп.

16.05.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статей 11, 52 Закону України "Про виконавче провадження" та статті 59 Закону України "Про банки та банківську діяльність" винесено постанову про арешт коштів боржника, копії направлені сторонам, AT "УкрСиббанк" до виконання, стягувачу та боржнику до відома.

09.06.2016 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшов лист від AT "УкрСиббанк" про прийняття до виконання та для виконання в якому повідомлялося, що постанова про арешт коштів боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" вищевказаної постанови кошти відсутні.

04.11.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статей 7, 10, 18, 19, 76 Закону України "Про виконавче провадження" направлено виклик державного виконавця до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" із зобов'язанням з'явитись 16.11.2016 на 15:00 за адресою м. Київ, вул. Краківська 20, для надання інформації щодо сплати боргу за виконавчим документом. Боржник за викликом не з'явився.

17.11.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статей 18,76 Закону України "Про виконавче провадження" направлено запит до Державної служби інтелектуальної власності України з проханням надати інформацію щодо наявності та/або відсутності у Єдиному державному реєстрі одержувачів контрольних марок для маркування примірників аудіовізуальних товарів, фонограм, відеограм, баз даних, комп'ютерних програм за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд".

07.11.2016 державним виконавцем у відповідності до вимог статей 18,76 Закону України "Про виконавче провадження" направлено запит до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з проханням надати інформацію щодо наявності та/або відсутності майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд", а саме цінні папери, марки, товарні знаки чи інше майно.

15.11.2016державним виконавцем у відповідності до вимог статей 18, 48, 52 Закону України "Про виконавче провадження" до AT "УкрСиббанк" направлені платіжні вимоги № 890/4.

18.11.2016 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшла відповідь на запит від Державної служби інтелектуальної власності України, з інформацією про відсутність за Товариства з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" прав інтелектуальної власності.

06.12.2016 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві повернулись платіжні вимоги № 890/4 від 15.11.2016 з відміткою, що кошти на рахунках боржника відсутні.

12.12.2016 до Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві надійшла відповідь на запит від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, з інформацією про відсутність за Товариством з обмеженою відповідальністю "Гроссбонд" станом на 30.09.2016 пакетів акцій.

29.12.2016 державним виконавцем керуючись пунктом 2 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві у в'язку з відсутністю у боржника майна на яке можливо звернути стягнення.

У скарзі на дії державного виконавця скаржник (стягувач) вказує на безпідставність винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 49985225 від 29.12.2016, оскільки державним виконавцем не було перевірено наявність судна у власності боржника так як в матеріалах виконавчого провадження відсутнє будь-яке звернення виконавця на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті. Крім того, в порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" не проводив періодичну перевірку щодо виявлення рухомого майна боржника, в тому числі за даними балансу, який в свою чергу державний виконавець не запитував в жодній установі, підприємстві, організації.

Згідно з частиною 5 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних.

Відповідно до частини 5 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Окрім того, згідно з частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Відповідно до пункту 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 із змінами і доповненнями (далі інструкція), у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органах.

Державним виконавцем згідно оскаржуваної постанови повернено виконавчий документ на підставі пункті 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", тобто через те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

У Постанові про повернення зазначено, що рухоме майно лише згідно запиту до Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві. Жодної інформації на підтвердження того, що державний виконавець намагався отримати інформацію стосовно інших транспортних засобів, ніж тих, що підлягають реєстрації в органах МВС відсутня. Натомість, окрім зазначених транспортних засобів, рухоме майно що підлягає реєстрації в Україні є повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання та космічні об'єкти. Так, пунктом 4.5.6. інструкції передбачено опрацювання державним виконавцем відомостей (витягів) із Державного реєстру обтяжень рухомого майна, порядок ведення якого, затверджений постановою КМУ від 05.07.2004 № 830. Вказаний порядок містить інформацію, щодо рухомого майна, зокрема і щодо повітряних та морських суден, суден внутрішнього плавання та космічних об'єктів, який беззаперечно мав бути відомий державному виконавцю.

Окрім того, відповідно до додатку 2 до інструкції, в редакції Наказу Міністерства юстиції № 2832/5 від 29.09.2016, державний виконавець перевіряє майновий стан боржника, зокрема і відомості про транспортні засоби, серед яких зазначено і автомобілі, водні засоби, повітряні судна, інші засоби.

Як вбачається з наданих Дніпровським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві матеріалів виконавчого провадження № 49985225, державним виконавцем не вжито заходів щодо отримання інформації про наявність у власності боржника інших транспортних засобів, ніж тих, що підлягають реєстрації в органах МВС відсутня, а також державним виконавцем, в порушення частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" не було проведено періодичної перевірки щодо виявлення рахунків боржника, та щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що державний виконавець не вчинив передбачені нормами чинного законодавства дії щодо своєчасного і повного виконання рішення, суд вважає скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в частині визнання недійною постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 49985225 від 29.12.2016 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених скаржником (боржником) вимог про визнання неправомірними дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при виконанні наказу господарського суду м. Києва від 08.08.2011 у справі № 45/24-56/190, зокрема, щодо повернення виконавчого документа стягувачу, з підстав, вказаних державним виконавцем, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

Враховуючи рекомендації, викладені у пунктах 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у випадку, коли дії державного виконавця мають певну процесуальну форму - у даному випадку це постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про арешт коштів боржника, - об'єктом оскарження має бути саме відповідна постанова державного виконавця, а не його дії щодо винесення такої постанови (аналогічним чином оскаржується рішення суду, а не дії суду щодо його ухвалення). Саме оскарження постанови державного виконавця в даному випадку є належним та ефективним способом захисту, спрямованим на реальне відновлення положення, яке існувало до порушення прав боржника, водночас оскарження дій щодо винесення постанови не може розглядатись як самостійний спосіб захисту, та не є необхідним (або акцесорним) способом захисту при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсною (скасування) постанови державного виконавця. Таким чином, при визначенні належності обраного способу захисту необхідним є встановлення критерію ефективності та достатності. Саме таким критеріям відповідає вимога про визнання постанов державного виконавця недійсними.

Таким чином, вимоги скаржника (стягувача) про визнання дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачу неправомірними є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства "Адміністрація річкових портів" на дії державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП № 49985225 від 29.12.2016.

3. В іншій частині скарги відмовити.

Суддя Н.Б. Плотницька