Постанова

від 21.03.2017 по справі 904/8572/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 року Справа № 904/8572/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Пархоменко Н.В., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання: Дон О.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.02.2017 року

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/8572/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м. Київ

про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу підприємства

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в загальному розмірі 316 374 981, 26 грн., як визнану.

За вказаною позовною заявою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30.09.2016 року порушено провадження у справі № 904/8572/16.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року у даній справі до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/8572/16 (суддя Мілєва І.В.) позовні вимоги задоволено частково; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" в загальному розмірі 273 466 521, 24 грн.; в решті позовних вимог відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378, 00 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з обставин наявності заборгованості перед позивачем зі сплати тіла кредиту у валюті кредитування - доларах США та гривні, зі сплати процентів за користування кредитними коштами як у доларах США, так і гривні, зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування ними, 3% річних від суми боргу за простроченими процентами, що підлягали сплаті у гривні, та штрафу за кредитним договором № 4/14-ЮР від 27.06.2008 року, в забезпечення виконання зобов'язань за яким укладено з відповідачем іпотечний договір № 4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року, відповідно до якого відповідач, як майновий поручитель, передав в іпотеку нерухоме майно. З 15.07.2016 року відповідач перебуває у стані припинення, 19.08.2016 року позивач направив на адресу відповідача заяву з грошовими вимогами до боржника щодо визнання кредиторських вимог позивача у розмірі 316 374 981, 26 грн. Зважаючи на ті обставини, що відповідач не розглянув вказану вимогу протягом строку, встановленого частиною шостою ст. 105 ЦК України, а позивач в межах строку, визначеного частиною третьою ст. 112 ЦК України, звернувся до суду з відповідним позовом. За заявою відповідача суд застосував наслідки спливу позовної давності до вимог про стягнення відсотків за користування кредитом за період з 18.06.2013 року по 04.08.2013 року та зобов'язав відповідача включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу позивача у загальному розмірі 273 466 521, 24 грн.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті рішення у справі норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи позивач просить скасувати це рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на ті обставини, що станом на 04.08.2016 року кредиторські вимоги за кредитним договором № 4/14-ЮР від 27.06.2008 року складають 316 374 981, 26 грн., відповідач на підставі іпотечного договору № 4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року є майновим поручителем за кредитним договором. Розмір вказаної заборгованості відповідача підтверджено, у тому числі, і рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2013 року у справі № 23/5005/636/2012, це рішення набрало законної сили 05.08.2013 року. Позивач вважає, що у спірних правовідносинах перебіг позовної давності переривався поданням позову у справі № 23/5005/636/2012 та розпочався заново 05.08.2013 року. Отже, за доводами позивача, висновки місцевого господарського суду про сплив позовної давності до вимог щодо нарахованих процентів за період з 18.06.2013 року по 04.08.2013 року є такими, що не відповідають нормам матеріального права.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечив; про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом у даній справі відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується копіями реєстрів згрупованих поштових відправлень рекомендованої пошти по м. Дніпро з повідомленням № 49 від 03.02.2017 року та № 61 від 03.03.2017 року, засвідченими відповідальними працівниками суду (а.с. 38-41, т. 2).

Третя особа у судові засідання, призначені для розгляду апеляційної скарги, явку свого повноважного представника не забезпечила; про дату, час та місце проведення судових засідань апеляційним господарським судом у даній справі третя особа повідомлена належним чином за її місцезнаходженням згідно матеріалів справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення третій особі поштових відправлень, якими цій особі направлені в копії відповідні ухвали апеляційного господарського суду (а.с. 1, 29 т. 2).

Відповідно до наданого третьою особою письмового відзиву на апеляційну скаргу третя особа вимоги апеляційної скарги підтримує, апеляційну скаргу позивача вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Третя особа посилається на ті обставини, що згідно з постановою Правління НБУ від 02.10.2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку". На підставі цього рішення розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені ст.ст. 37, 38, 51, частинами першою та другою ст. 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". До повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування в процедурі ліквідації банку віднесено, зокрема, вжиття у встановленому законом порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб. Третя особа вважає, що позовні вимоги позивача доведені належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі; станом на 04.08.2016 року кредиторські вимоги позивача за кредитним договором № 4/14-ЮР від 27.06.2008 року становлять 316 374 981, 26 грн. Проте, рішенням суду першої інстанції у даній справі позовні вимоги позивача задоволені лише частково, а саме у сумі 273 466 521, 24 грн. Відмовляючи в задоволенні вимог в частині відсотків у розмірі 2 812 788, 23 доларів США та 6 408 027, 94 грн., місцевим господарським судом, як стверджує третя особа, фактично припинено зобов'язання відповідача в цій частині, чим, на її думку, порушено приписи ст. 598 ЦК України. Окрім цього, третя особа вважає, що судом не враховано, що розмір заборгованості відповідача підтверджується судовим рішенням у справі № 23/5005/636/2012, яке набрало законної сили. Також, за доводами третьої особи, висновки суду першої інстанції про сплив позовної давності до вимог щодо нарахованих процентів у період з 18.06.2013 року по 04.08.2013 року не відповідають фактичним обставинам справи та порушують положення ст. 264 ЦК України, оскільки перебіг позовної давності переривався зверненням банку до суду та розпочався заново з 05.08.2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.02.2017 року апеляційну скаргу у даній справі прийнято до провадження та призначено до розгляду у судове засідання на 02.03.2017 року.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.03.2017 року розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 21.03.2017 року.

У судовому засіданні 21.03.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.06.2008 року Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (позичальник) уклали кредитний договір № 4/14-ЮР (далі - кредитний договір - а.с. 9-15, т. 1).

За умовами кредитного договору (п. 1.1.) банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США та гривні (далі - валюти кредиту) на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору), сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов'язання, передбачені договором.

Загальний ліміт заборгованості за кредитною лінією складає 8 600 000 доларів США, причому після підписання цього договору позичальнику відкривається ліміт кредитної лінії у розмірі 8 000 000 доларів США, а протягом липня 2008 року після укладення окремого додаткового договору до цього кредитного договору відкритий (доступний) ліміт заборгованості за кредитною лінією складе 8 600 000 доларів США (п. 1.2. кредитного договору).

Кошти надаються банком в межах загального ліміту заборгованості (з урахуванням викладеного у п. 1.2.) за кредитною лінією, що зменшується згідно з додатком №1 до договору: у доларах США, у гривнях (п. 1.2.1., 1.2.1.1., 1.2.1.2. кредитного договору).

Строк дії кредитної лінії: з "27" червня 2008 року по "26" червня 2015 року включно (п. 1.3. кредитного договору).

Процентна ставка за користування коштами кредиту: у доларах США - 14% процентів річних; у гривнях - 18% процентів річних (п. 1.4. кредитного договору).

Цільове призначення кредиту: рефінансування заборгованості в ВАТ "Кредитпромбанк" у сумі 6 197 649, 57 доларів США та поповнення обігових коштів (п. 1.5. кредитного договору).

Розрахунок процентів за користування кредитом здійснюється за період з дати перерахування коштів траншу (траншів) кредиту позичальнику з рахунку для обліку наданого кредиту, відкритого за договором, до повного погашення заборгованості за траншем (траншами) кредиту на суму залишку непогашеної заборгованості за траншем (траншами) кредиту (п. 3.1. кредитного договору).

Розрахунок процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування траншем (траншами) кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, тобто метод "факт/360". До періоду розрахунку процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту. Для цілей цього договору банк здійснює нарахування процентів за попередній місяць в період з 1-ого по 5-те число наступного місяця (п. 3.2. кредитного договору).

Кошти кредиту, одержані позичальником за договором, повертаються ним у валюті кредиту на рахунок для обліку наданого кредиту (підпункти 2.1.1. та 2.1.2. договору) з додержанням строків, визначених у графіку встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до договору). Позичальник може у будь-який час протягом строку дії кредитної лінії повертати кошти кредиту до настання термінів погашення (зменшення лімітів заборгованості), передбачених додатком № 1, за умови додержання пункту 9.1. договору в частині повідомлення банку. Відсутність заборгованості за кредитом у будь-який період часу протягом строку дії кредитної лінії не є ознакою припинення дії договору). Якщо строк повернення кредиту припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком повернення кредиту вважається наступний робочий (банківський) день (п. 4.1. кредитного договору).

Позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку (підпункт 2.1.2. договору) у валютах кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день (п. 4.2. кредитного договору).

Позичальник здійснює платежі за договором у такій черговості (крім випадків, коли інша черговість доведена банком до позичальника у письмовій формі): прострочені зобов'язання за процентами; строкові платежі за процентами; прострочені зобов'язання за кредитом; строкові платежі за кредитом; пеня; інші платежі за договором (п. 4.3. кредитного договору).

Всі платежі за договором повинні надходити до банку у встановлених розмірах без будь-яких відрахувань та утримань в рахунок будь-яких комісійних, мита, внесків чи інших платежів. Зазначені відрахування та утримання, якщо вони справляються, в будь-якому випадку здійснюються за рахунок позичальника (п. 4.4. кредитного договору).

У разі порушення строків погашення кредиту позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми своєчасно не повернутих коштів (п. 6.2. кредитного договору).

У разі порушення строків сплати процентів за користування кредитом та комісій позичальник на вимогу банку сплачує банку (додатково до процентів за користування кредитом) за кожний день прострочення платежів (включаючи день сплати боргу) пеню, яка сплачується у гривнях за курсом Національного банку України на день здійснення платежу, у розмірі, що розраховується виходячи із подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період, за який сплачується пеня, та суми боргу (п. 6.3. кредитного договору).

У разі невиконання позичальником будь-якого з зобов'язань за договором, що не відносяться до повернення суми кредиту, сплати відсотків, комісій та інших грошових платежів на користь банку, позичальник на вимогу банку сплачує штраф у розмірі 1000 грн. (п. 6.5. кредитного договору).

До повного виконання зобов'язань за договором позичальник також зобов'язується: щоквартально, до 25 числа місяця, наступного за звітним кварталом, надавати банку фінансову інформацію, пов'язану з діяльністю позичальника у звітному кварталі (у тому числі баланс, звіт про фінансові результати, інформацію про надходження і витрати на поточних рахунках, відкритих в інших банках з розбивкою по місяцях, інформацію про стан заборгованості по кредитах, гарантіях, поручительствах перед іншими банками, розшифровки дебіторської і кредиторської заборгованості), в обсязі, необхідному для банку. Документи у письмовій формі від імені позичальника повинні бути підписані керівником, головним бухгалтером та завірені печаткою позичальника (п. 7.2.1. кредитного договору).

Позичальник зобов'язується: використати кредит виключно на зазначені у договорі цілі; повернути одержані за кредитною лінією кошти, сплачувати проценти за користування кредитом та сплачувати інші платежі, передбачені договором, відповідно до умов договору (п. 7.1., 7.1.1. та п. 7.1.2. кредитного договору).

Банк вправі призупинити видачу кредитних коштів та вимагати дострокового повернення кредиту, наданого в межах кредитної лінії, разом із сплатою процентів і передбачених договором неустойок, а також відшкодування збитків, завданих банку в результаті невиконання чи неналежного виконання позичальником умов договору, а позичальник зобов'язаний повернути банку одержану суму кредиту, сплатити проценти та неустойки, а також відшкодувати завдані банку збитки у наступних випадках: якщо позичальник порушує строки сплати процентів та погашення кредиту, встановлені пунктами 4.1. та 4.2. договору (п.п. 8.1.,8.1.1. кредитного договору).

Зміни до договору оформляються додатковими угодами сторін лише у письмовій формі, які є невід'ємною частиною договору (п. 9.3. кредитного договору).

Всі додатки до договору є невід'ємною частиною договору (п. 9.4. кредитного договору).

Договір набирає чинності з моменту його підписання, діє протягом строку дії кредитної лінії і до повного виконання грошових зобов'язань за договором, крім випадків дострокового припинення його дії за згодою сторін у письмовій формі чи відповідно до закону. У будь-якому разі щодо непогашеної позичальником заборгованості договір діє (в тому числі, в частині застосування процентів та пені) до повного погашення заборгованості (п. 9.12. кредитного договору).

25.07.2008 року сторонами кредитного договору укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору (а.с. 16, т. 1), відповідно до якого банк та позичальник дійшли згоди збільшити ліміт заборгованості за мультивалютною кредитною лінією на 600 000, 00 доларів США, до суми 8 600 000, 00 доларів США.

Додатковими договорами до кредитного договору № 2 від 29.09.2008 року (а.с. 18, т. 1), № 3 від 28.11.2008 року (а.с. 19, т. 1), № 4 від 19.12.2008 року (а.с. 20, т. 1) та № 5 від 11.03.2009 року (а.с. 21, т. 1) змінювались умови п. 1.4. кредитного договору в частині відсотків за користування коштами кредиту та періоду їх нарахування, починаючи з 01.03.2009 року процентна ставка за користування коштами кредиту складала: у доларах США - 14% процентів річних, у гривнях - 24% процентів річних.

Окрім цього, додатковим договором № 5 від 11.03.2009 року до кредитного договору його сторони виклали у новій редакції:

пункт 3.2. розділу 3 договору: розрахунок процентів за користування коштами кредиту у гривні здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом,виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто методом "факт/факт". До періоду розрахунку процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту. Для цілей цього договору банк здійснює нарахування процентів за попередній місяць в період з 1-го по 5-те число наступного місця. Розрахунок процентів за користування коштами кредиту у доларах США здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році, тобто методом "факт/360". До періоду розрахунку процентів включається день надання і не включається день повернення кредиту. Для цілей цього договору банк здійснює нарахування процентів за попередній місяць в період з 1-ого по 5-те число наступного місця;

пункт 4.2. розділу 4 кредитного договору: позичальник щомісячно сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку (підпункт 2.1.2. договору) у валютах кредиту у такі строки: не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця, а у березні 2009 року не пізніше "31" березня 2009 року за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше "31" березня 2009 року. Якщо день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або неробочий день, то строком сплати процентів вважається наступний робочий (банківський) день.

Також, сторонами кредитного договору укладено до цього договору додаткові договори № 6 від 06.04.2009 року (а.с. 22, т. 1) та № 7 від 05.05.2009 року (а.с. 23, т. 1).

За умовами цих додаткових договорів сторони внесли зміни до п. 4.2. розділу 4 кредитного договору щодо зміни строку сплати процентів за користування кредитом у квітні 2009 року.

Матеріали справи містять додатковий договір № 8 від грудня 2010 року до кредитного договору, яким передбачалося внести зміни до договору шляхом викладення його у новій редакції. Однак сторонами кредитного договору цей додатковий договір не підписаний (а.с. 24-28, т. 1).

На виконання умов кредитного договору (з урахуванням додаткового договору № 1 від 25.07.2008 року) його сторони підписали графік встановлення та зменшення ліміту заборгованості за мультивалютною кредитною лінією (додаток № 1) (а.с. 16-17, т. 1).

Переглядаючи оскаржуване рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку, колегія суддів враховує наступне.

За приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України встановлює вимогу щодо виконання зобов'язань належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (глава 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад"; параграф 1 "Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України).

За положеннями частини третьої ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по кредитному договору № 4/14-ЮР від 27.06.2008 року Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" про стягнення з останнього на користь банку заборгованості у розмірі 8 682 125, 38 доларів США та 13 168 354, 05 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 року у справі № 23/5005/636/2012 (а.с. 39-47, т. 1) первісний позов банку задоволено; стягнуто з Товариства обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Компанія "Метал України" на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" заборгованість у розмірі 8 682 125, 38 доларів США та 13 168 354, 05 грн., 64 380, 00 грн. - судового збору. В зустрічному позові товариства до банку про визнання відсутності права на правонаступництво Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" після Закритого акціонерного товариства "Сведбанк Інвест" за кредитним договором - відмовлено.

Вказана заборгованість у розмірі 8 682 125, 38 доларів США складається з заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 6 067 649, 57 дол. США; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 1 373 258, 00 дол. США; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування ними у сумі 1 241 190, 81 дол. США.

Заборгованість у розмірі 13 168 354, 05 грн. складається з заборгованості з повернення кредитних коштів у сумі 10 541 044, 19 грн.; заборгованості зі сплати процентів за користування кредитними коштами у сумі 2 312 005, 28 грн.; заборгованості зі сплати пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами у сумі 315 304, 58 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.08.2013 року, прийнятою за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення місцевого господарського суду від 28.05.2013 року у справі № 23/5005/636/2012 (а.с. 172-176, т. 1) замінено позивача у справі Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" на правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Омега Банк"; апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Компанія "Метал України" залишено без задоволення, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2013 року у справі № 23/5005/636/2012 залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 року у справі № 23/5005/636/2012, з урахуванням ухвали від 04.02.2015 року про виправлення описки (а.с. 48-52, т. 1), замінено стягувача у виконавчому провадженні - Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", його правонаступником - Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк".

Ця ухвала залишена без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 року (а.с. 177-180, т. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.01.2015 року та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.04.2015 року у справі № 23/5005/636/2012 встановлено, що 18 червня 2013 року між ПАТ "Омега Банк" (в розумінні вказаного договору- Продавець) та АТ "Дельта Банк" (в розумінні вказаного договору - Покупець) було укладено Договір про купівлю-продаж прав вимоги (про заміну кредитора у зобов'язанні).

Згідно з частиною першою ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Умови кредитного договору (п. 5.1., підпункт п.5.1.1.) включають положення про те, що забезпеченість виконання зобов'язання за договором є обов'язковою умовою договору; виконання зобов'язань позичальника за договором забезпечується, у тому числі, певним нерухомим майном, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Лотос Дніпро", про що має бути укладений та посвідчений нотаріально договір.

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором 27.06.2008 року Закрите акціонерне товариство "Сведбанк Інвест" (іпотекодержатель) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" (іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 4/14-ЮР-ІП-1 (далі - іпотечний договір - а.с. 29-31, т. 1), який у дату його укладення посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_2, зареєстровано в реєстрі за № 3090.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору іпотекодавець, як майновий поручитель, передає, а іпотекодержатель приймає у іпотеку (забезпечення виконання зобов'язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору, на забезпечення наступних зобов'язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 27.06.2008 року № 4/14-ЮР, який укладено між Закритим акціонерним товариством "Сведбанк Інвест" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна компанія "Метал України" (позичальник), та згідно з яким кредитодавець відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію, що відновлюється, відповідно до якої надає позичальнику кредит у доларах США та гривні, що надаються кредитодавцем для рефінансування діючих кредитів та поповнення обігових коштів в межах кредитної лінії з загальним лімітом заборгованості 8 600 000, 00 доларів США на строк по 26.06.2015 року (далі кредитний договір або основне зобов'язання); зобов'язань позичальника із повернення у валютах кредиту фактично наданої суми кредиту у межах загального ліміту заборгованості 8 600 000, 00 доларів США у строки, передбачені графіком встановлення та зменшення ліміту заборгованості за кредитною лінією (додаток № 1 до кредитного договору), з граничним строком повного повернення не пізніше 26.06.2015 року, та/або в інші строки, визначені відповідно до кредитного договору; зобов'язань позичальника із сплати у валютах кредиту щомісячно суми процентів, що визначається за ставкою 14 відсотків річних за користування коштами кредиту у доларах США та 18 відсотків річних у гривнях (24 відсотки річних з 01.03.2009 року на підставі договору про внесення змін № 1 від 26.03.2009 року до іпотечного договору № 4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року) у терміни, встановлені кредитним договором (не пізніше 05 числа кожного місяця за період з першої по останню дату попереднього місяця або разом з повним погашенням суми кредиту, якщо таке погашення відбувається раніше 05 числа місяця); зобов'язань позичальника із сплати у гривнях пені, розмір якої розраховується виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення від суми своєчасно не повернутих коштів кредиту та своєчасно не сплачених процентів, комісій; зобов'язань позичальника із сплати у гривнях штрафних санкцій, передбачених кредитним договором.

За рахунок предмету іпотеки задовольняються вимоги Іпотекодержателя в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення (п. 1.2. іпотечного договору).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою, воно не буде виконано повністю, та в інших випадках, передбачених законом та/або іпотечним договором (п. 1.3. іпотечного договору).

Предметом іпотеки є: у виробничому корпусі літ. А3-1, поз. 1-11, загальною площею 3984,0 кв.м; в адміністративному корпусі літ. А4-4 на 1 поверсі поз. 1-20, сходи І, II загальною площею 329,8 кв.м; навіс (тимчас.) літ.а.4; на 2 поверсі, поз.1-13,13а, сходи І, II, загальною площею 344,3 кв.м.; навіси (тимчас.) літ. К, Л, М; вартова (тимчас.) літ. Н; альтанка (тимчас.) літ. О, огорожа №8,9; покриття ІУ. Примітка: зміна кількості позицій та зміна площ в літ А3-1 та А4-4 (1 пов., 2 пов.) узаконено технічними висновками інспекції ДАБК від 23.02.2006 року за № 280/6: літ. А3 -1 зменшення заг. площі на 274,6 кв.м та зменшення кількості позицій за рахунок знесення антресольних приміщень поз. 6-12, 22, 23, 64 та перепланування; в літ. А4-4 на 1-му та 2-му поверхах зменшення заг. площі на 29,4 кв.м, зменшення кількості позицій на 1-му поверсі та збільшення на 2-му поверсі за рахунок перепланування та уточнення лінійних розмірів, що знаходиться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, буд. 77, та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 07.06.2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим номером № Д217, та зареєстрованого 07.06.2005 року в Державному реєстрі правочинів за реєстраційним №640621, та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 11647152, витяг № 7990320 від 08.08.2005 року. Договірна (заставна) вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 4 032 649, 56 доларів США, або еквівалент у гривні за курсом НБУ станом на 24.06.2008 року (4,8479 грн.) - 19 549 881, 85 грн. (п. 2.1.1. іпотечного договору).

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 0,3216 га, яка передана іпотекодавцю у тимчасове (п'ятнадцять років) користування для комерційних цілей на підставі договору оренди землі, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за реєстровим № 3823, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:06:042:0066 (п. 2.5. іпотечного договору).

Іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України "Про іпотеку" та/або іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та/або при повному або частковому неповерненні суми кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору, та/або при несплаті або частковій несплаті в строк сум комісій, пені та/або штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору (п. 4.1. іпотечного договору).

Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України "Про іпотеку").

У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки (ч. 6 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1 ст. 7 Закону України "Про іпотеку").

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом (ч. 1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку").

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі № 40/5005/669/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 4/14-ЮР-ІП від 27.06.2008 року та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" до Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" про визнання відсутності права на правонаступництво первісний позов Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" задоволено повністю; звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_2 27.06.2008 року за № 3090, а саме: у виробничому корпусі літ. А3-1, поз. 1-11, загальною площею 3984,0 кв.м; в адміністративному корпусі літ. А4-4 на 1 поверсі поз.1-20, сходи І, II загальною площею 329,8 кв.м; навіс (тимчас.) літ.а.4; на 2 поверсі, поз.1-13,13а, сходи І, II, загальною площею 344,3 кв.м; навіси (тимчас.) літ. К, Л, М; вартова (тимчас.) літ. Н; альтанка (тимчас.) літ. О; огорожа №8,9; покриття ІУ. Примітка: зміна кількості позицій та зміна площ в літ А3-1 та А4-4 (1 пов., 2 пов.) узаконено технічними висновками інспекції ДАБК від 23.02.2006 року за №280/6: літ. А3 -1 зменшення заг. площі на 274,6 кв.м та зменшення кількості позицій за рахунок знесення приміщень поз. 6-12, 22, 23, 64 та перепланування; в літ. А4-4 на 1-му поверсі зменшення заг. площі на 29,4 кв.м., зменшення кількості позицій на 1-му поверсі та збільшення на 2-му за рахунок перепланування та уточнення лінійних розмірів, що знаходяться за адресою: місто Дніпропетровськ, вул. Войцеховича, буд. 77, та є власністю іпотекодавця на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, посвідченого 07.06.2005 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, за реєстровим номером № Д217, та зареєстрованого 07.06.2005 року в Державному реєстрі правочинів за реєстровим № 640621 та зареєстрованого в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 11647152, витяг № 7990320 від 08.08.2005 року; за рахунок звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_2 27.06.2008 року за № 3090, задовольнити грошові вимоги Публічного акціонерного товариство "Сведбанк" за кредитним договором № 4/14-ЮР від 27.06.2008 року в сумі 8 682 125, 38 доларів США та 13 168 354, 05 грн., що складається з:

заборгованість у доларах США: 8 682 125, 38 доларів США, а саме: 6 067 649, 57 дол. США - заборгованість з повернення кредитних коштів; 1 373 258, 00 дол. США - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 1 241 190, 81 дол. США - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та процентів за користування ними;

заборгованість у гривні: 13 168 354, 05 грн., а саме: 10 541 044, 19 грн. - заборгованість з повернення кредитних коштів; 2 312 005, 28 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитними коштами; 315 304, 58 грн. - заборгованість зі сплати пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами;

встановлено спосіб реалізації предмета іпотеки за іпотечним договором №4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_2 27.06.2008 року за № 3090, шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною продажу у розмірі 9 688 234, 00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2013 року у справі № 40/5005/669/2012 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" задоволено; постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.09.2012 року скасовано, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2012 року у справі № 40/5005/669/2012 залишено в силі (а.с. 181-187, т. 1).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.12.2014 року у справі № 40/5005/669/2012 (а.с. 72-84, т. 1) замінено позивача у справі - Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство "Омега Банк", на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" за наказом господарського суду Дніпропетровської області від 26.03.2013 року про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором № 4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року.

На час розгляду даної справи доказів погашення боргу, визначеного судовим рішенням у справі №23/5005/636/2012, та реалізації майна на виконання судового рішення у справі № 40/5005/669/2012 сторонами не надано.

Відповідно до інформації, що міститься на сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" з 15.07.2016 року перебуває у стані припинення (а.с. 161-165, т. 1). Строк, визначений засновниками (учасниками) юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, для заявлення кредиторами своїх вимог - до 15.09.2016 року.

19.08.2016 року позивач направив на адресу відповідача заяву з грошовими вимогами до боржника; просив розглянути та визнати кредиторські вимоги Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" у загальному розмірі 316 374 981, 26 грн. та внести до проміжного ліквідаційного балансу згідно черговості з подальшим повідомленням ПАТ "Дельта Банк" про результати розгляду даних вимог банку з надісланням про це відповідного рішення у строк не пізніше тридцяти днів з дня отримання вказаної заяви (а.с. 34-35, т. 1). У якості доказів направлення вказаної заяви відповідачу позивач надав копії фіскального чеку, опису вкладення у цінний лист та списку згрупованих цінних відправлень (а.с. 36-37, т. 1).

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Частиною п'ятою ст. 105 Цивільного кодексу України визначено, що строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора (ч. 6 ст. 105 ЦК України).

Згідно з частиною восьмою ст. 111 ЦК України ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Позивач звернувся до відповідача із кредиторськими вимогами у встановлений строк.

У свою чергу, у строк, визначений частиною шостою статті 105 Цивільного кодексу України, відповідач заяву з кредиторськими вимогами позивача не розглянув та відповіді на неї (прийнятого рішення) не надав.

Відповідно до частини третьої ст. 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Визначеного частиною третьою ст. 112 Цивільного кодексу України строку для звернення з відповідними вимогами до суду позивач дотримався.

Визначена позивачем сума кредиторської вимоги, яку позивач просить суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" в особі ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс, становить 316 374 981, 26 грн. та складається із заборгованості за кредитним договором №4/14-ЮР від 27.06.2008 року у доларах США (щодо суми боргу в доларах США - в перерахунку на гривневий еквівалент станом на 04.08.2016 року - курс НБУ на 03.08.2016 року 24, 823176 грн.) та заборгованості у гривні, виконання позичальником зобов'язання за яким забезпечено відповідачем іпотекою (іпотечний договір №4/14-ЮР-ІП-1 від 27.06.2008 року), а саме:

сума заборгованості за простроченим кредитом - 6 067 649, 57 доларів США - 150 618 333, 18 грн., яка стягнута в судовому порядку, але на момент вирішення спору не погашена;

сума заборгованості за відсотками - 5 509 858, 47 доларів США - 136 772 186, 54 грн., із яких 1 373 258, 00 доларів США (34 088 625, 03 грн.) стягнута в судовому порядку, але на момент вирішення спору не погашена; 1 439 530, 23 доларів США (35 733 712, 26 грн.) нарахована за період з 11.10.2011 року до 17.06.2013 року та 2 697 070, 24 доларів США (66 949 849, 25 грн.) нарахована за період з 18.06.2013 року по 03.08.2016 року;

пеня за несвоєчасне повернення процентів - 3 499 169, 73 грн.;

всього - 290 889 689, 45 грн.

сума заборгованості за простроченим кредитом - 10 541 049, 91 грн., яка стягнута в судовому порядку, але на момент вирішення спору не погашена;

сума заборгованості за відсотками - 14 300 885, 89 грн., із яких 2 312 005, 28 грн. стягнута в судовому порядку, але на момент вирішення спору не погашена; 4 096 022, 66 нараховані за період з 11.10.2011 року до 17.06.2013 року та 7 892 857, 95 грн. нараховані за період з 18.06.2013 року по 03.08.2016 року;

пені за несвоєчасне повернення процентів - 601 283, 51 грн.;

сума трьох процентів річних від суми прострочених процентів - 30 078, 22 грн.;

штраф згідно з п. 6.5. кредитного договору за порушення п. 7.2.1. - 12 000, 00 грн.;

всього - 25 485 291, 26 грн.

Зазначені вимоги правомірно заявлені позивачем.

Відповідач в період розгляду даної справи судом першої інстанції заявив про застосування позовної давності (а.с. 102-103, т. 1) до вимог про нарахування процентів у сумі 110 903, 16 дол. США (2 752 968, 66 грн.) та у сумі 325 761, 52 грн., нарахованих за період з 18.06.2013 року по 04.08.2013 року.

Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч. 1 ст. 257 ЦК України).

Стаття 258 Цивільного кодексу України містить перелік вимог, до яких застосовується спеціальна позовна давність, однак на заявлені позивачем у даній справі вимоги вказана правова норма не поширюється.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК України).

У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем (п. 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Відповідно до частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З позовом, який розглядається у даній справі, позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області 26.09.2016 року, отже після спливу позовної давності щодо заявлених вимог про включення до ліквідаційного проміжного балансу відсотків за користування кредитом у сумі 110 903, 16 дол. США (2 752 968, 66 грн.) та 325 761, 52 грн. за період з 18.06.2013 року по 04.08.2013 року.

Поважних причин пропуску позовної давності позивачем не вказано.

Відтак, у вимогах позивача про включення до проміжного ліквідаційного балансу відсотків, нарахованих за період з 18.06.2013 року по 04.08.2013 року у загальній сумі 3 078 730, 18 грн. правомірно відмолено місцевим господарським судом у зв'язку зі спливом позовної давності.

За викладеного, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити в проміжний ліквідаційний баланс кредиторську вимогу позивача підлягають задоволенню щодо суми 313 296 251, 08 грн. (316 374 981, 26 грн. - 3 078 730, 18 грн.).

Однак, місцевим господарським судом безпідставно відмовлено в задоволенні позовних вимог також щодо суми 39 829 729, 84 грн. (316 374 981, 26 грн. - 273 466 521, 24 грн. - 3 078 730, 18 грн.) - нарахованих відсотків за користування кредитом у період з 11.10.2011 року по 17.06.2013 року 1 439 530, 23 дол. США та 4 096 022, 66 грн.

В рішенні місцевого господарського суду не наведено мотивів відмови у вказаних позовних вимогах у сумі 39 829 729, 84 грн.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом у період з 11.10.2011 року по 17.06.2013 року - 1 439 530, 23 дол. США та 4 096 022, 66 грн. відповідач не заявляв про застосування позовної давності, що відповідно до приписів частини третьої статті 267 ЦК України виключає можливість застосування її наслідків судом та відмови у позові з цієї підстави.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилався, що позивач не надав розрахунку вказаних відсотків за користування кредитом у період з 11.10.2011 року по 17.06.2013 року - 1 439 530, 23 дол. США та 4 096 022, 66 грн. Однак, відсутність обґрунтованого розрахунку заявленої до стягнення суми є підставою для залишення позовної заяви без розгляду, а не відмови у вказаних вимогах.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2016 року суд витребував у позивача детальний розрахунок позовних вимог за період, який не охоплюється рішеннями господарського суду Дніпропетровської області у справах № 23/5005/636/2012 та № 40/5005/669/2012.

На виконання ухвали суду позивачем було надано відповідний розрахунок (а.с. 120-121, т. 1), проте вказаний розрахунок відсотків за користування кредитом включав період лише з 18.06.2013 року по 03.08.2016 року, та не відображав період їх нарахування з 11.10.2011 року по 17.08.2016 року. У поясненнях (а.с. 154 - 155, т. 1) позивач зазначив, що розрахунок відсотків за користування кредитом здійснено з 18.06.2013 року, оскільки ним набуто право вимоги лише з цієї дати (договір купівлі-продажу прав вимоги № 1 від 18.06.2013 року); здійснити розрахунок за попередні періоди позивач не має змоги, так як кредитором за вказаними вимогами у цей період було ПАТ "Омега Банк".

Якщо передбачені у пунктах 2, 3, 4, 5 і 6 частини першої статті 63 ГПК України підстави повернення позовної заяви виявлено господарським судом після прийняття позовної заяви до розгляду, справа підлягає розглядові по суті. У разі необхідності розгляд справи може бути відкладено (стаття 77 ГПК України), зокрема, з метою: одержання необхідних доказів чи обґрунтованого розрахунку стягуваної (оспорюваної) суми (п. 3.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також, з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми нарахувань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Отже, суд першої інстанції не був позбавлений права зобов'язати позивача отримати відповідний розрахунок суми відсотків за користування кредитом у ПАТ "Омега Банк" чи здійснити такий розрахунок самостійно.

Проте, у рішенні місцевого господарського суду взагалі відсутнє обґрунтування підстав відмови у задоволенні позову в цій частині (відсотків за користування кредитом у період з 11.10.2011 року по 17.06.2013 року - 1 439 530, 23 дол. США та 4 096 022, 66 грн.).

До апеляційного господарського суду позивач надав розрахунок усіх складових суми, яка за вимогами позивача має бути включена до проміжного ліквідаційного балансу, та за весь період нарахування (а.с. 9-16, т. 1). В обґрунтування поважності причин неподання такого розрахунку до суду першої інстанції позивач послався на обставини укладення кредитного договору з іншим банком, який в подальшому змінювався. Оскільки позивач придбав право вимоги за кредитним договором, він звернувся з запитом до відповідного банку та на свій запит отримав розрахунок, який надав до матеріалів справи.

Наведені позивачем обставини колегія суддів вважає за можливе оцінити як поважні причини неподання належного розрахунку до суду першої інстанції та врахувати розрахунок при вирішенні спору, чим усунути недоліки, пов'язані з неповним з'ясуванням місцевим господарським судом обставин справи.

Відтак, враховуючи встановлені обставини справи, наведені положення законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вбачає підстави для зміни рішення місцевого господарського суду в частині визначеної суми кредиторської вимоги позивача, яка підлягає включенню до проміжного ліквідаційного балансу відповідача; задоволенню підлягають вимоги про зобов'язання відповідача в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу позивача в загальному розмірі 313 296 251, 08 грн.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи позивача, що позовна давність до заявлених позивачем вимог щодо нарахованих відсотків за користування кредитом переривалась у зв'язку з поданням позовної заяви у справі № 23/5005/636/2012.

Так, за положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч. 1); у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (ч. 2). Після переривання перебіг позовної давності починається заново (ч. 3).

Однак, строки виконання зобов'язань з оплати нарахованих відсотків за користування кредитом є різними, отже позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків (окремо за кожним простроченим платежем).

Прийняття рішення у справі № 23/5005/636/2012 не перериває перебіг позовної давності відносно нарахованих відсотків за користування кредитом за інший період користування кредитом, ніж той, що був предметом розгляду судової справи № 23/5005/636/2012.

Щодо доводів позивача, що рішенням суду у даній справі фактично припинено зобов'язання відповідача щодо сплати відповідних сум, в задоволенні яких було відмовлено судом, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (ч. 1 ст. 262 ЦК України).

Строк позовної давності не є присікальним (преклюзивним) строком та не є строком існування самого зобов'язання, сплив позовної давності не обмежує права на звернення за судовим захистом, оскільки зі спливом строку припиняється не право особи на судовий захист, а лише можливість реалізації у примусовому порядку порушеного права (право вимагати від суду винесення рішення про захист порушеного суб'єктивного права і право отримати такий захист, внаслідок чого суб'єктивне матеріальне право стає незахищеним).

Так само, сплив позовної давності не припиняє обов'язок особи виконувати взяті на себе зобов'язання та не припиняє право у іншої сторони вимагати виконання таких обов'язків, тобто не припиняє правовідношення саме по собі, проте, застосування примусових заходів захисту в судовому порядку кредитор вчиняти не може.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє посилання позивача на ті обставини, що господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/10897/16 (справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро") визнані грошові вимоги позивача у повному обсязі.

У даній справі переглядається рішення місцевого господарського суду, яке прийняте до дати порушення господарським судом Дніпропетровської області справи № 904/10897/16 про банкрутство боржника - 06.12.2016 року. На стадії апеляційного провадження апеляційний господарський суд перевіряє законність прийнятого рішення судом першої інстанції, виходячи із сукупності обставин, встановлених у даній справі та на підставі наявних в ній доказів.

Отже, суд у межах даної справи здійснює самостійну оцінку обставин та доказів, якими обґрунтовано заявлену вимогу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за подання позовної заяви у зв'язку з неправильними діями відповідача, які призвели до виникнення спору, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі; судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з відповідача на корись позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/8572/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/8572/16 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у наступній редакції:

"Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" (49101, м. Дніпро, вул. Войцеховича, буд. 77, ідентифікаційний код 33475447) в особі ліквідаційної комісії, включити до проміжного ліквідаційного балансу кредиторську вимогу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) у загальному розмірі 313 296 251 (триста тринадцять мільйонів двісті дев'яносто шість тисяч двісті п'ятдесят одна) грн. 08 коп."

В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/8572/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лотос-Дніпро" (49101, м. Дніпро, вул. Войцеховича, буд. 77, ідентифікаційний код 33475447) на користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-Б, ідентифікаційний код 34047020) судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 501 (одна тисяча п'ятсот одна) грн. 05 коп.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Повна постанова складена 27.03.2017 року.

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя Н.В. Пархоменко

Суддя А.Є. Чередко