Постанова

від 20.03.2017 по справі 916/1959/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2017 р.Справа № 916/1959/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів : Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ Компанія "АЛЬФА" - ОСОБА_1 за довіреністю;

від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" - ОСОБА_2 за довіреністю (представник приймав участь у режимі відеоконференції у господарському суді м. Києва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА"

на рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2016

у справі №916/1959/16

за позовом Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА"

про стягнення 188034,45грн.

ВСТАНОВИВ

У липні 2017 р. Державна організація "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав") звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" (далі - ТОВ Компанія "АЛЬФА") в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача заборгованість за договорами №ОГ-23/13, №ОГ-30/14, №ОГ-31/14 та №ОГ-28/14 в загальному розмірі 128 034, 45 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 20.12.2016 р. (головуючий суддя Степанова Л.В., судді Смелянець Г.Є., Літвінов С.В.) позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ Компанія "АЛЬФА" на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 54418 грн. 08 коп. основного боргу, 736 грн. 71 коп. пені, 11000 грн. штрафу, 43128 грн. інфляційних втрат, 4180 грн. 34 коп. 3% річних, 1701 грн. 94коп. судового збору. В позовних вимогах ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про стягнення з ТОВ Компанія "АЛЬФА" пені у сумі 14571,32 грн. - відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції посилаючись на приписи ст.ст. 526, 626, 627 Цивільного кодексу України, ч.ч.1, 7 ст. 193, ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, ст.15, 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права" зазначив, що відповідач, у порушення умов договорів №ОГ-23/13, №ОГ-30/14, №ОГ-31/14 та №ОГ-28/14, що були укладені між позивачем та відповідачем, не виконав свого обов'язку щодо здійснення оплати за даними договорами, у зв'язку із чим на останнім рахується заборгованість (з урахуванням часткової оплати) у розмірі 54418,08 грн., яка за твердженням місцевого господарського суду, підтверджена матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Також, пославшись на приписи ст.ст. 229, 230, п. 6 ст. 231, ч.2 ст. 218, 232 Господарського кодексу України, ст. ст.610, п.4 ч.1 ст.611, ч.2 ст.258, 267 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції зазначив, що права позивача щодо отримання авторської винагороди були порушені у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, однак позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені 21.07.2016р. тобто після спливу позовної давності відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України. З урахуванням наведеного, місцевим господарським судом визначено, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені за договором №ОГ-23/13 від 17.05.2013 р. у сумі 1575,39 грн. за період з 21.06.2013 р. по 21.12.2013 р., за договором №ОГ-30/14 від 17.02.2014 р. у сумі 2044,76 грн. за період з 09.03.2014 р. по 09.09.2014 р. та за договором №ОГ-31/14 від 04.04.2014 р. у сумі 1155,86 грн. за період з 24.04.2014 р. по 24.10.2014 р. задоволенню не підлягають у зв'язку зі спливом позовної давності. Щодо стягнення з відповідача пені за договором №ОГ-28/14 від 11.12.2014 р. у сумі 10532,02 грн. за період з 31.01.2015 р. по 31.07.2015 р. суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Судом відзначено, що позивач звернувся до суду з позовом 21.07.2016 р., у зв'язку з чим з урахуванням ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України період нарахування пені за договором складає 10 днів з 21.07.2016р. по 31.07.2016 р., а сума пені., що підлягає стягненню з відповідача складає 736,71 грн.

Щодо стягнення з відповідача штрафу, що передбачений умовами договору, суд першої інстанції, пославшись на порушення відповідачем п.2.7. договорів №ОГ-23/13, №ОГ-30/14 та №ОГ-31/14 та п.2.4. договору №ОГ-28/14 зазначив, що загальна сума штрафу яка підлягає стягненню з відповідача за договорами №ОГ-23/13, №ОГ-30/14, №ОГ-31/14 та №ОГ-28/14 становить 11000,00 грн.

До того ж, пославшись на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції відзначив, що перевіривши розрахунок інфляційних витрат та 3% річних за договорами №ОГ-23/13, №ОГ-30/14, №ОГ-31/14 та №ОГ-28/14, вважає його правильним та вважає, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних у сумі 4180,34 грн. та інфляційні витрати у сумі 43128,00 грн.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ТОВ Компанія "АЛЬФА" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 20 грудня 2016 року по справі №916/1959/16 частково, прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ Компанія "АЛЬФА" на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 6065, 75 грн. основного боргу; 736, 71 грн. пені, 25427, 57 грн. інфляційних втрат; 2955, 38 грн. 3% річних; 1600, 00 грн. судового збору.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права, при недотриманні норм процесуального права, виходячи з наступного.

Так, апелянт зазначає, що господарським судом під час розгляду справи було встановлено, що між відповідачем та ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" було укладено ліцензійний договір №ОГ-23/13 від 17.05.2013 року. Згідно до п.п. 2.4., 2.5. даного договору відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу авторську винагороду (роялті) у розмірі 5 % від суми валового збору від продажу квитків. Апелянт відзначає, що судом першої інстанції було досліджено звіти про проведення гастрольного заходу надані відповідачем та зроблено висновок, що валовий дохід від продажу квитків за цим договором складає 155 977,92 грн. В той же час, на думку скаржника, судом неправомірно було не прийнято до уваги доводи ТОВ Компанія "АЛЬФА" про те, що даний договір має ознаки підробки, оскільки фраза "...але не менше ніж 30 000 грн. " була дописана іншим почерком та вже після того як цей договір був підписаний з боку відповідача. Внаслідок цього, господарський суд, на думку скаржника, неправомірно визначив розмір залишку основного боргу відповідача за даним договором у сумі 23 518, 08 грн., а отже й безпідставно задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих на цю суму, та не взяв до уваги доводи відповідача про те, що останній зобов'язаний був сплатити роялті у сумі 5 % від суми валового доходу за цим договором, що складає суму 7 798, 87 грн. і залишок його основного боргу складає 1316, 95 грн. Скаржник вважає, що у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не правильно було розраховано суму основного боргу, розрахунок інфляційних та річних є також помилковим.

До того ж, на думку скаржника, в рішенні господарський суд дійшов неправомірного та необґрунтованого висновку, що відповідач порушив вимоги п.п. 2.5.2, 2.5.3., 3.2., 5.1. договору №ОГ-23/13 та стягнув з відповідача штраф у розмірі 2000 грн., однак, апелянт вважає, що судом у порушення норм процесуального права, зокрема, ст.ст. 32, 84 ГПК України, не зазначено на підставі, яких фактичних обставин справи були встановлені ці порушення та якими фактичними доказами це підтверджується. В той же час, як стверджує апелянт, судом було неправильно застосовано ст. 610 ЦК України, зокрема, не було взято до уваги, що згідно до п.п. 2.5.2. договору №ОГ-23/13 відповідач був зобов'язаний надати позивачеві звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку до даного договору, однак, матеріали справи не містять відповідного додатку до даного договору, оскільки його не було підписано сторонами, а отже відсутні умови для можливості виконання відповідачем п. 2.5.2 договору, що в свою чергу спростовує факт порушення відповідного зобов'язання.

Щодо договору №ОГ-30/14 від 17.02.2014 року апелянт зазначає, що судом першої інстанції було досліджено звіти про проведення гастрольного заходу, надані відповідачем, та зроблено висновок, що валовий дохід від продажу квитків за цим договором складає 248 480, 00 грн. Однак, як стверджує апелянт, у порушення ст. 193 ГК України, 526 ЦК України суд розраховує суму роялті за даним договором виходячи не з суми валового збору від продажу квитків, а виходячи з кількості посадочних місць у приміщенні, де відбувся гастрольний захід, та мінімальної ціни квитка, не беручи до уваги ні кількості фактично проданих квитків, ні їх вартості. Апелянт вважає, що внаслідок цього, господарський суд неправомірно визначив розмір залишку основного боргу відповідача за цим договором у сумі 20 600, 00 грн., а отже й безпідставно задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих на цю суму, та не взяв до уваги доводи відповідача про те, що останній зобов'язаний був сплатити роялті у сумі 5 % від суми валового доходу за договором №ОГ-30/14, що складає суму 12 424 грн. До того ж, як стверджує апелянт, під час визначення залишку основного боргу за даним договором суд взагалі не звернув увагу на те, що згідно до платіжного доручення №1807 від 14.11.2016 року ТОВ Компанія "АЛЬФА" повністю погасило основний борг перед позивачем за №ОГ-30/14 на суму 12 424 грн., та за твердженням апелянта, переплата за цим договором складає 6833, 54 грн. Скаржник відзначає, що 14.11.2016 р. надав до суду відповідні пояснення та докази, що їх підтверджують, зокрема, копію платіжного доручення № 1807 від 14.11.2016 р., копію листа №211 від 14.11.2016 року, який був направлений на адресу позивача з метою зміни помилково зазначеного призначення платежу. Однак, як стверджує апелянт, судом першої інстанції ці докази не були взяті до уваги під час розгляду справи. Також, апелянт вважає, що у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не правильно було розраховано суму основного боргу, розрахунок інфляційних та річних є помилковим. Скаржник зазначає, що враховуючи той факт, що за договором №ОГ-30/14 існує переплата на суму 6833, 54 грн., ці кошти можуть бути зараховані на погашення інфляційних нарахувань, які після такого зарахування складатимуть 3890, 46 грн.

До того ж, на думку скаржника, в рішенні господарський суд дійшов неправомірного та необґрунтованого висновку, що відповідач порушив вимоги п.п. 2.5.2, 2.5.3., 3.2., 5.1. договору №ОГ-30/14 та стягнув з відповідача штраф у розмірі 4000 грн.

Щодо договору №ОГ-31/14 від 04.04.2014 р. апелянт зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не було взято до уваги і не було досліджено звіти про проведення гастрольного заходу, надані відповідачем, та зроблено висновок, що валовий дохід від продажу квитків за даним договором складає 206 000 грн. За твердженням апелянта, зі звіту відповідача вбачається, що валовий дохід від продажу квитків на концерт ОСОБА_3 Пельте, який відбувся 06.04.2014 року складає 97 976, 00 грн. (118 734, 00 грн. - 20%ПДВ = 97 976, 00 грн.). Отже, на думку апелянта, відповідач має сплатити роялті за договором №ОГ-31/14 у розмірі 5 % від валового доходу, що складає 4748, 80 грн. Однак, апелянт вважає, що у порушення ст. 193 ГК України, 526 ЦК України суд розраховував суму роялті за договором №ОГ-31/14 виходячи не з суми валового збору від продажу квитків, а виходячи з кількості посадочних місць у приміщенні, де відбувся гастрольний захід, та мінімальної ціни квитка, не беручи до уваги ні кількості фактично проданих квитків, ні їх вартості. Скаржник вважає, що внаслідок цього, господарський суд неправомірно визначив розмір залишку основного боргу №ОГ-31/14 у сумі 10 300 грн., а отже й безпідставно задовольнив вимоги позивача про стягнення інфляційних витрат, 3% річних, нарахованих на цю суму, та не взяв до уваги доводи відповідача про те, що останній зобов'язаний був сплатити роялті у сумі 5 % від суми валового доходу за договором №ОГ-31/14, що складає суму 4748, 80 грн. Також, апелянт вважає, що у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не правильно було розраховано суму основного боргу, розрахунок інфляційних та річних є помилковим.

До того ж, на думку скаржника, в рішенні господарський суд дійшов неправомірного та необґрунтованого висновку, що відповідач порушив вимоги п.п. 2.5.2, 2.5.3., 3.2., 5.1. договору №ОГ-31/14 та стягнув з відповідача штраф у розмірі 4000 грн.

Щодо договору №ОГ-28/14 від 11.12.2014 р. апелянт зазначає, що судом першої інстанції було встановлено та не заперечується відповідачем, що згідно до п.п. 2.4., 2.5. договору №ОГ-28/14 відповідач взяв на себе зобов'язання сплатити позивачу авторську винагороду (роялті) у розмірі 5 % від суми валового збору від продажу квитків, що складає суму у розмірі 58 242, 36 грн. Матеріалами справи та висновками суду встановлено, що основний борг за цим договором погашений відповідачем в повному обсязі. Однак, апелянт вважає, що у зв'язку з неправомірним та всупереч умовам договору та призначенню платежу розподілом грошових коштів, сплачених відповідачем, розрахунок інфляційних та річних є помилковим.

Також, апелянт вважає, що в рішенні господарський суд дійшов неправомірного та необґрунтованого висновку, що ТОВ Компанія "АЛЬФА" порушило вимоги п.п. 2.3.2 договору №ОГ-28/14 та стягнув з відповідача штраф у розмірі 1000 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2017 р. апеляційну скаргу ТОВ Компанія "АЛЬФА" прийнято до провадження та призначено до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Аленіна О.Ю., суддів Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

06.02.2017 р. Одеським апеляційним господарським судом отримано відзив на апеляційну скаргу від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" в якому останнє зазначає, що вважає недоведеними ті обставини на які посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги, а тому, просить суд апеляційної інстанції рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2016 р. у справі №916/1959/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Компанія "АЛЬФА" без задоволення.

06 лютого 2017 року від ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" до Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання в якому останнє просило забезпечити проведення судового засідання по справі №916/1959/16, що призначене на 15 лютого 2017 р. об 11:30, у режимі відеоконференції між Одеським апеляційним господарським судом та господарським судом м. Києва.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2017 р. означене клопотання судом апеляційної інстанції відхилено, у зв'язку з резервуванням залу судових засідань, обладнаного системою відеоконференцзв'язку, для проведення судових засідань господарського суду м.Києва з 10:00 до 12:00.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 р. розгляд справи було відкладено на іншу дату, задоволено клопотання ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції та доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1959/16, розгляд якої призначено на 06 березня 2017 року об 11:00, в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду м. Києва.

У судовому засіданні від 06.03.2017 р. оголошувалась перерво до 20.03.2017 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 р. доручено господарському суду м. Києва забезпечити проведення судового засідання у справі №916/1959/16, розгляд якої призначено на 20 березня 2017 року о 12:30 год., в режимі відеоконференції в приміщенні господарському суду м. Києва.

У судовому засіданні від 20.03.2017 р. представник ТОВ Компанія "АЛЬФА" підтримав вимоги за апеляційною скаргою та наполягав на їх задоволенні.

Представник ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" надав пояснення відповідно до яких не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, заслухавши представників сторін та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ТОВ Компанія "АЛЬФА" підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2013 р. між Державним підприємством "Українське агентство з авторських та суміжних прав" (далі - ДП УААСП) та ТОВ Компанія "АЛЬФА" було укладено ліцензійний договір №ОГ-23/13 відповідно до п.2.1. якого ДП УААСП від імені авторів та їх правонаступників, включаючи зарубіжних, надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право /невиключну ліцензію/ на публічне виконання на території оприлюднених творів, які відносяться до репертуару ДП УААСП під час гастрольного заходу, а саме концерту ОСОБА_4, який відбудеться 18.05.2013 р. у НМП "Україна" в м. Києві по вул. В.Васильківська, 103, що має 3500 посадочних місць, а користувач зобов'язується виплачувати ДП УААСП авторську винагороду (роялті) згідно з умовами даного договору та закону.

Пунктом 2.4. договору №ОГ-23/13 сторони передбачили, що сума авторської винагороди (роялті) становить 5% від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 30000,00 грн.

Відповідно до п. 2.5. договору №ОГ-23/13 використовуючи твори з репертуару ДП УААС, користувач зобов'язується вести точний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу, у якому здійснюється публічне виконання творів перерахувати на поточний рахунок ДП УААСП авторську винагороду у розмірі, визначеному в п.2.4. договору; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді за адресою mf3@uacrr.kiev.ua; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Згідно з п. 2.6. договору №ОГ-23/13 користувач може надати ДП УААСП для підписання заповнений акт із зазначенням інформації про суми валового збору від продажу квитків за формою наведеною у додатку 2 до даного договору, який після перевірки зазначеної в ньому інформації щодо перерахування коштів підписується ДП УААСП, після чого 1 (один) примірник повертається користувачу.

У відповідності до п.2.7. договору №ОГ-23/13 в разі невиконання користувачем п.2.5.2., 2.5.3., 3.2., 5.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити ДП УААСП штраф у розмірі 500 грн. за кожне порушення кожного пункту, а в разі невиконання користувачем п.2.5.1. даного договору - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки.

Пунктом 3.2. договору №ОГ-23/13 сторони визначили, що при укладені договору користувач надає ДП УААСП безпосередньо або через представника завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом користувача; свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи - платником податків та інших обов'язкових платежів; свідоцтва про проведення гастрольного заходу; довідки про взяття на податковий облік платника податку.

Згідно з п.5.1. договору №ОГ-23/13 сторони встановили, що відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" користувач зобов'язується надавати належним чином уповноваженим представникам ДП УААСП всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їх на місці знаходження користувача та/або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних користувачем творів.

Відповідно до п. 6.1. договору №ОГ-23/13 цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання користувачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії даного договору.

Пунктом 8.2. договору №ОГ-23/13 сторони визначили, що всі зміни та додатки до даного договору укладаються у письмовій формі та є чинними при умові підписання їх уповноваженими представниками обох сторін. Всі додатки до даного договору, включаючи перелік творів, які входять до репертуару ДП УААСП є його невід'ємною частиною.

Звертаючись до суду першої інстанції із позовом, ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" зазначило, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором №ОГ-23/13 частково та сплатив на користь позивача 6481,92 грн., у зв'язку з чим, позивач вважає, що залишок непогашеної суми основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 23518,08 грн. та зобов'язання у відповідача перед позивачем відповідно до п.п. 2.5., 2.5.1. за договором №ОГ-23/13 виникло після його підписання, тобто 17.05.2013 р.

До того ж, у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором №ОГ-23/13 позивачем нараховано 1575,39 грн. пені, 19326,72 грн. інфляційних втрат та 2109,94 грн. 3% річних за даним договором, а також заявлено до стягнення 2000 грн. штрафу, що передбачений п. 2.7. договору №ОГ-23/13.

Також, 17.02.2014 р. між ДО УААСП та ТОВ Компанія "АЛЬФА" (користувач) було укладено ліцензійний договір №ОГ-30/14 відповідно до п.2.1. якого ДО УААСП надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право /невиключну ліцензію/ на публічне виконання на території оприлюднених творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП під час гастрольного заходу, а саме концерту Гару, який відбудеться 18.02.2014 р. в Одеському театрі музичної комедії, що має 1030 посадочних місць, мінімальна ціна квитка 400 грн., а користувач зобов'язується виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) згідно з умовами даного договору та закону.

Пунктом 2.4. договору №ОГ-30/14 сторони передбачили, що сума авторської винагороди (роялті) становить 5% від суми валового збору від продажу квитків.

Відповідно до п. 2.5. договору №ОГ-30/14 використовуючи твори з репертуару ДО УААС, користувач зобов'язується вести точний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу, у якому здійснюється публічне виконання творів перерахувати на поточний рахунок ДП УААСП авторську винагороду у розмірі, визначеному в п.2.4. договору; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді за адресами iryna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Згідно з п. 2.6. договору №ОГ-30/14 користувач зобов'язаний надати ДО УААСП заповнений акт із зазначенням інформації про суми валового збору від продажу квитків за формою наведеною у додатку 2 до даного договору.

У відповідності до п.2.7. договору №ОГ-30/14 в разі невиконання користувачем п.2.5.2., 2.5.3., 3.2., 5.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП штраф у розмірі 1000 грн. за кожне порушення кожного пункту.

Пунктом 3.2. договору №ОГ-30/14 сторони визначили, що при укладені договору користувач надає ДО УААСП безпосередньо або через представника завірені копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки про взяття на податковий облік платника податку та документів, які підтверджують право підпису особою фінансових документів.

Згідно з п.5.1. договору №ОГ-30/14 сторони встановили, що відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" користувач зобов'язується надавати належним чином уповноваженим представникам ДО УААСП всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їх на місці знаходження користувача та/або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних користувачем творів.

Відповідно до п. 6.1. договору №ОГ-30/14 цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання користувачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії даного договору.

Пунктом 9.2. договору №ОГ-30/14 сторони визначили, що всі зміни та додатки до даного договору укладаються у письмовій формі та є чинними при умові підписання їх уповноваженими представниками обох сторін. Всі додатки до даного договору є його невід'ємною частиною.

У своєму позові ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" стосовно договору №ОГ-30/14 зазначило, що відповідно до п.2.4. договору сума авторської винагороди складає 5% від суми валового збору від продажу квитків та враховуючи, що Одеський театр музичної комедії має 1030 посадочних місць, а мінімальна ціна квитка складала 400,00 грн. то сума валового доходу, на думку позивача, складає 412000 грн., у зв'язку із чим авторська винагорода у розмірі 5% складає 20600 грн. Проте, як стверджує позивач, ТОВ Компанія "АЛЬФА" свої обов'язки за договором №ОГ-30/14 не виконало у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість за цим договором у розмірі 20600 грн. та зобов'язання у відповідача перед позивачем відповідно до п.п. 2.5., 2.5.1. за договором №ОГ-30/14 виникло після його підписання, тобто 17.02.2014 р.

До того ж, у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором №ОГ-30/14 позивачем нараховано 2044,76 грн. пені, 16520,65 грн. інфляційних втрат та 1406,23 грн. 3% річних за даним договором, а також заявлено до стягнення 4000 грн. штрафу, що передбачений п. 2.7. договору №ОГ-30/14.

04.04.2014 р. між ДО УААСП та ТОВ Компанія "АЛЬФА" (користувач) було укладено ліцензійний договір №ОГ-31/14 відповідно до п.2.1. якого ДО УААСП надає користувачеві на умовах, визначених цим договором, право /невиключну ліцензію/ на публічне виконання на території оприлюднених творів, які відносяться до репертуару ДО УААСП під час гастрольного заходу, а саме концерту ОСОБА_3 Пельтье, який відбудеться 06.04.2014 р. в Одеському театрі музичної комедії, що має 1030 посадочних місць, мінімальна ціна квитка 200 грн., а користувач зобов'язується виплачувати ДО УААСП авторську винагороду (роялті) згідно з умовами даного договору та закону.

Пунктом 2.4. договору №ОГ-31/14 сторони передбачили, що сума авторської винагороди (роялті) становить 5% від суми валового збору від продажу квитків.

Відповідно до п. 2.5. договору №ОГ-31/14 використовуючи твори з репертуару ДО УААС, користувач зобов'язується вести точний облік творів, їх авторів та виконавців і не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу, у якому здійснюється публічне виконання творів перерахувати на поточний рахунок ДП УААСП авторську винагороду у розмірі, визначеному в п.2.4. договору; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді за адресами iryna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Згідно з п. 2.6. договору №ОГ-31/14 користувач зобов'язаний надати ДО УААСП заповнений акт із зазначенням інформації про суми валового збору від продажу квитків за формою наведеною у додатку 2 до даного договору.

У відповідності до п.2.7. договору №ОГ-31/14 в разі невиконання користувачем п.2.5.2., 2.5.3., 3.2., 5.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити ДО УААСП штраф у розмірі 1000 грн. за кожне порушення кожного пункту.

Пунктом 3.2. договору №ОГ-31/14 сторони визначили, що при укладені договору користувач надає ДО УААСП безпосередньо або через представника завірені копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки про взяття на податковий облік платника податку та документів, які підтверджують право підпису особою фінансових документів.

Згідно з п.5.1. договору №ОГ-31/14 сторони встановили, що відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" користувач зобов'язується надавати належним чином уповноваженим представникам ДО УААСП всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їх на місці знаходження користувача та/або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних користувачем творів.

Відповідно до п. 6.1. договору №ОГ-31/14 цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання користувачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії даного договору.

Пунктом 9.2. договору №ОГ-31/14 сторони визначили, що всі зміни та додатки до даного договору укладаються у письмовій формі та є чинними при умові підписання їх уповноваженими представниками обох сторін. Всі додатки до даного договору є його невід'ємною частиною.

Звернувшись до суду із позовом ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" стосовно договору №ОГ-31/14 зазначило, що відповідно до п.2.4. договору сума авторської винагороди складає 5% від суми валового збору від продажу квитків та враховуючи, що Одеський театр музичної комедії має 1030 посадочних місць, а мінімальна ціна квитка складала 200,00 грн. то сума валового доходу, на думку позивача, складає 206000 грн., у зв'язку із чим авторська винагорода у розмірі 5% складає 10300 грн. Проте, як стверджує позивач, ТОВ Компанія "АЛЬФА" свої обов'язки за договором №ОГ-31/14 не виконало у зв'язку із чим за останнім рахується заборгованість за цим договором у розмірі 10300 грн. та зобов'язання у відповідача перед позивачем відповідно до п.п. 2.5., 2.5.1. за договором №ОГ-31/14 виникло після його підписання, тобто 04.04.2014 р.

До того ж, у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором №ОГ-31/14 позивачем нараховано 1155,86 грн. пені, 7280,63 грн. інфляційних втрат та 664,17 грн. 3% річних за даним договором, а також заявлено до стягнення 4000 грн. штрафу, що передбачений п. 2.7. договору №ОГ-31/14.

Крім того, 11.12.2014 р. між ДО УААСП та ТОВ Компанія "АЛЬФА" (користувач) було укладено ліцензійний договір №ОГ-28/14 відповідно до п.2.1. якого користувач визнає умови даного договору обов'язковими для виконання та зобов'язується на умовах та в строки, передбачені цим договором здійснити безумовну виплату авторської винагороди (роялті) агентству за використання творів способом публічного виконання на території під час наступних гастрольних заходів: концерту "ВАЙЯ КОН ДИОС", який відбувся 22.02.2013 р. в Одеському театрі музичної комедії (кількість посадочних місць - 1195, мінімальна ціна квитка за одне місце складає 300 грн.), концерту "ОСОБА_3 ШОУ", який відбувся 23.09.2013 р. в Одеському палаці спорту (кількість посадочних місць - 5670, мінімальна ціна квитка за одне місце складає 220 грн.), мюзиклу "ОСОБА_5 МОЦАРТ", який відбувся 14.10.2013 р. в Одеському палаці спорту (кількість посадочних місць - 5670, мінімальна ціна квитка за одне місце складає 250 грн.), концерту ОСОБА_6, який відбувся 07.12.2013 р. в Одеському театрі музичної комедії (кількість посадочних місць - 1030, мінімальна ціна квитка за одне місце складає 400 грн.), концерту ОСОБА_6, який відбувся 12.12.2013 р. в Дніпропетровському державному академічному театрі опери та балету (кількість посадочних місць - 1074, мінімальна ціна квитка за одне місце складає 400 грн.).

Пунктом 2.2. договору №ОГ-28/14 сторони погодили, що сума авторської винагороди (роялті), належна до виплати користувачем складає 5% від суми валового збору від продажу квитків за відповідний гастрольний захід, передбачений п. 2.1.1. - 2.1.5. договору, що в загальному розмірі становить 58 242 грн. 36 коп.

Відповідно до п. 2.3. договору №ОГ-28/14 користувач зобов'язується не пізніше 50 днів від дати підписання даного договору перерахувати на поточний рахунок агентства авторську винагороду (роялті) у розмірі, визначеному в п.2.2. даного договору; надати агентству безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді за адресами iryna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net; надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

У відповідності до п.2.4. договору №ОГ-28/14 в разі невиконання користувачем п.2.3.2. даного договору користувач зобов'язаний сплатити агентству штраф у розмірі 1000 грн. за порушення даного пункту.

Згідно з п.2.5. договору №ОГ-28/14 у разі невиконання користувачем п.2.3.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки.

Пунктом 3.1. договору №ОГ-28/14 сторони визначили, що при укладені договору користувач надає агентству безпосередньо або через представника завірені копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки про взяття на податковий облік платника податку та документів, які підтверджують право підпису особою фінансових документів.

Згідно з п.5.1. договору №ОГ-28/14 сторони встановили, що відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" користувач зобов'язується надавати належним чином уповноваженим представникам агентства всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їх на місці знаходження користувача та/або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних користувачем творів.

Відповідно до п. 6.1. договору №ОГ-28/14 цей договір вступає в дію з моменту підписання сторонами і діє до повного виконання користувачем своїх зобов'язань, що виникли під час дії даного договору.

Пунктом 9.2. договору №ОГ-28/14 сторони визначили, що всі зміни та додатки до даного договору укладаються у письмовій формі та є чинними при умові підписання їх уповноваженими представниками обох сторін. Всі додатки до даного договору є його невід'ємною частиною.

Звертаючись із позовом та заявою про зменшення позовних вимог щодо вимог за договором №ОГ-28/14 позивачем було зазначено, що відповідач за договором №ОГ-28/14 сплатив позивачу 17500 грн., залишок непогашеної суми основної заборгованості відповідача перед позивачем становить 40742,36 грн.

До того ж, у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язань за договором №ОГ-28/14 позивачем нараховано 11365,44 грн. пені, 16741,37 грн. інфляційних втрат та 1682,85 грн. 3% річних за даним договором, а також заявлено до стягнення 1000 грн. штрафу, що передбачений п. 2.4. договору №ОГ-28/14.

Разом з цим, у своїй заяві про зменшення позовних вимог, позивач зазначив, що під час розгляду справи відповідачем на виконання умов договору №ОГ-28/14 було сплачено на користь позивача 60000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1637 від 09.09.2016 р. на суму 10000 грн., №1774 від 02.11.2016 р. на суму 20000 грн. та №1807 від 14.11.2016 р. на суму 30000грн., зазначені кошти, на думку позивача, були сплачені виключно за договором №ОГ-28/14 про що зазначено в призначенні платежу та розподілені позивачем наступним чином: на сплату основного боргу - 40742,36 грн., пені - 833,42 грн., інфляційних витрат - 16741,37 грн. та 3% річних - 1682,85 грн. у зв'язку з чим, на думку позивача, за договором №ОГ-28/14 за відповідачем рахується заборгованість у сумі 11532,02 грн., з яких 10532,02 грн. пені та 1000 грн. штрафу.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просив, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 128034,45 грн. у тому числі 54418,08 грн. основного боргу, 15308,03 грн. пені, 43128 грн. інфляційних втрат, 4180,34 грн. 3% річних та 11000 грн. штрафу.

Судом першої інстанції позовні вимоги ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" визнано обґрунтованими, однак, задоволено останні частково, у зв'язку із зменшення розміру заявленої до стягнення пені.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду частково не погоджується з прийнятим судом першої інстанції рішення та вважає, що воно підлягає зміні, у зв'язку з наступним.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Відповідно до ст. 1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

У відповідності до ст. 440 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції: погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону; збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 22.08.2003 р. №3/2003, наказом Державної служби інтелектуальної власності України від 25.07.2013 р. №392-н, яким було припинено ДП УААСП шляхом реорганізації (перетворення) в ДО УААСП, яка є правонаступником всього майна, прав та обов'язків ДП УААСП, заснована на державній власності і належить до сфери управління Державної служби інтелектуальної власності України.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписами ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Управнена сторона має право не приймати виконання зобов'язання частинами, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Колегія суддів відзначає, що укладаючи договір ліцензійний договір №ОГ-23/13 від 17.05.2013 р., відповідач у відповідності до п.п. 2.4., 2.5. взяв на себе зобов'язання сплатити позивачеві авторську винагороду (роялті) у розмірі 5% від суми валового збору від продажу квитків, але не менше ніж 30000,00 грн. та не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу.

Як вбачається з наявного у матеріалах справи звіту про проведення концерту ОСОБА_4, який відбувся 18.05.2013 р., загальна сума доходу від реалізованих квитків склала 194 972, 40 грн., отже, 5% від суми валового збору складає 9748,62 грн.

Однак, умовами даного договору, сторони передбачили, що авторська винагороду (роялті) повинна складати не менше ніж 30000 грн., а тому, відповідач мав сплатити означену суму авторської винагороди позивачеві.

До того ж, за умовами п. 2.5. договору №ОГ-23/13 обов'язок відповідача щодо оплати повної суми авторської винагороди виник у останнього 07.06.2013 р., тобто через 20 днів після проведення гастрольного заходу, а саме концерту ОСОБА_4, який відбувся 18.05.2013 р.

Відповідно до платіжного доручення №1179 від 29.03.2016 р. ТОВ Компанія "АЛЬФА" було сплачено на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 6481 грн. 92 коп. за договором №ОГ-23/13 від 17.05.2013 р.

Отже, заборгованість відповідача за договором №ОГ-23/13 від 17.05.2013 р. складає 23 518 грн. 08 коп. (30000 - 6481,92).

Колегія суддів відзначає, що відповідачем не було надано будь-яких інших доказів на підтвердження сплати заборгованості за цим договором частково або у повному обсязі.

Судова колегія відхиляє доводи ТОВ Компанія "АЛЬФА" про те, що даний договір має ознаки підробки та фраза "...але не менше ніж 30 000 грн." була дописана іншим почерком та вже після того як цей договір був підписаний з боку відповідача, оскільки, відповідачем в порушення вимог ст. 33 ГПК України не надано жодних доказів на підтвердження даних посилань.

До того ж, колегія суддів відзначає, що ТОВ Компанія "АЛЬФА" не було позбавлено можливості звернутись до суду першої інстанції в порядку ст. 41 ГПК України із клопотанням про призначення судової експертизи для роз'яснення питання щодо підробки фрази "...але не менше ніж 30 000 грн.". Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не позбавлений можливості призначити експертизу за власною ініціативою не заслуговую на уваги, оскільки, відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23 березня 2012 року №4). Згідно з ст. 42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу. На підставі наведеного, колегія суддів відзначає, що призначення у справі судової експертизи є правом, а не обов'язком суду та здійснюється тільки у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях, у зв'язку з чим колегією суддів відхиляються означені доводи апелянта.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2000 грн., що передбачений п.2.7. договору №ОГ-23/13, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до п.2.7. договору №ОГ-23/13 в разі невиконання користувачем п.2.5.2., 2.5.3., 3.2., 5.1. даного договору користувач зобов'язаний сплатити ДП УААСП штраф у розмірі 500 грн. за кожне порушення кожного пункту, а в разі невиконання користувачем п.2.5.1. даного договору - пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиплаченої авторської винагороди за кожен день затримки.

Пунктом 2.5.2. договору №ОГ-23/13 визначено, що користувач зобов'язується надати ДП УААСП безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді за адресами iryna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net.

Відповідно до п. 2.5.3. договору №ОГ-23/13 користувач зобов'язується надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу.

Пунктом 3.2. договору №ОГ-23/13 сторони визначили, що при укладені договору користувач надає ДП УААСП безпосередньо або через представника завірені копії свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом користувача; свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи - платником податків та інших обов'язкових платежів; свідоцтва про проведення гастрольного заходу; довідки про взяття на податковий облік платника податку.

Згідно з п.5.1. договору №ОГ-23/13 сторони встановили, що відповідно до ч.4 ст.47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" користувач зобов'язується надавати належним чином уповноваженим представникам ДП УААСП всі документи, пов'язані з розрахунком сум авторської винагороди (роялті) відповідно до умов даного договору для огляду їх на місці знаходження користувача та/або направити поштою завірені належним чином копії таких документів, а також точний перелік використаних користувачем творів.

Колегія суддів відзначає, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем п.п. 2.5.3., 3.2. та 5.1., оскільки в останніх відсутні докази надання відповідачем ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" відомостей з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу, копій свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним кодом користувача, свідоцтва про проведення гастрольного заходу, довідки про взяття на податковий облік платника податку, а також документів, пов'язаних з розрахунком сум авторської винагороди та точного переліку використаних користувачем творів.

Разом з цим, судова колегія не вбачає порушення відповідачем п. 2.5.2. договору №ОГ-23/13, оскільки, даним пунктом визначено обов'язок користувача надати ДП УААСП звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору. Однак, у матеріалах справи відсутній, а сторонами по справі не наданий такий додаток до договору. Додаток №1, копія якого міститься у матеріалах справи (т.1, а.с.57), на думку колегії суддів, не може вважаться додатком до договору №ОГ-23/13, оскільки не містять жодних реквізитів означеного договору та вміщує надпис "зразок". До того ж, враховуючи наявність інших договірних відносин між сторонами, у суду відсутні підстави вважати, що даний додаток №1 є саме до договору №ОГ-23/13. Отже, за відсутності укладеного між сторонами додатку, що встановлює форму звіту про публічне виконання творів, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено порушення відповідачем п. 2.5.2. договору №ОГ-23/13.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню штраф у розмірі 1500 грн. за порушення п.п. 2.5.3., 3.2. та 5.1. договору №ОГ-23/13.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частини 1, 2, 4 ст. 217 Господарського кодексу України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до положень ст. 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу положень ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вже було встановлено вище, відповідач зобов'язаний був сплатити усю суму авторської винагороди за договором №ОГ-23/13 до 07.06.2013 р., однак свого обов'язку не виконав.

З урахуванням наведеного та визначення чинним законодавством України, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, колегія суддів вважає, що пеня за договором №ОГ-23/13 складає 2023 грн. 56 коп. (07.06.2013 р. - 07.12.2013 р.).

Разом з цим, ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 Цивільного кодексу України визначено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з п. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, під час розгляду справи судом першої інстанції, відповідач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою в якій просив застосувати позовну давність до вимог про стягнення пені за ліцензійним договором №ОГ-23/13 від 17.05.2013 р.

Отже, з урахуванням приписів ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України та того, що пеня за договором №ОГ-23/13 підлягала стягненню за 2013 рік, а позивач звернувся із позовною заявою лише у 2016 році та враховуючи наявність заяви відповідача про застосування строків позовної давності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" у цій частині не підлягають задоволенню у зв'язку із спливом строку позовної давності.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних втрат у розмірі 25 427 грн. 88 коп. та три проценти річних у розмірі 2751 грн. 49 коп.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача за договором №ОГ-23/13 підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 23 518 грн. 08 коп., штраф у розмірі 1500 грн., інфляційні втрати у розмірі 25 427 грн. 88 коп. та три проценти річних у розмірі 2751 грн. 49 коп.

Щодо ліцензійного договору №ОГ-30/14 від 17.02.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Укладаючи договір ліцензійний договір №ОГ-30/14, відповідач у відповідності до п.п. 2.4., 2.5. взяв на себе зобов'язання сплатити позивачеві авторську винагороду (роялті) у розмірі 5% від суми валового збору від продажу квитків та не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при визначенні суми основної заборгованості за договором №ОГ-30/14 було помилково зазначено, що авторська винагорода має розраховуватись з урахуванням кількості посадочних місць та мінімальної ціни квитка та складає 20600 грн., оскільки, п.п. 2.4., 2.5. даного договору визначено, що авторської винагороди (роялті) становить 5% від суми валового збору від продажу квитків, а користувач зобов'язаний надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу. Так, у матеріалах справи наявний лист (т.1, а.с. 140), який містить відомості щодо проведеного за договором №ОГ-30/14 заходу, який відбувся 18.02.2014 р., кількість проданих квитків та розмір доходу, отриманого відповідачем від продажу квитків.

Так, з даного листа вбачається, що загальна сума доходу від реалізованих квитків склала 310 616 грн. (т.1, а.с. 140), отже, 5% від суми валового збору складає 15 530 грн. 80 коп. та саме ця сума підлягала сплаті відповідачем на користь позивача за договором №ОГ-30/14.

Колегія суддів відзначає, що у матеріалах справи (т.1, а.с. 205) міститься платіжне доручення №1807 від 14.11.2016 року відповідно до якого ТОВ Компанія "АЛЬФА" сплатило на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 30 000 грн. з призначенням платежу - за договором №ОГ-28/14 від 11.12.2014 р.

Разом з цим, листом №211 від 14.11.2016 року (т.1, а.с. 189) ТОВ Компанія "АЛЬФА" повідомило позивача, що у платіжному дорученні №1807 від 14.11.2016 р. на суму 30 000 грн. було допущено помилку у призначенні платежу та просило вважати вірним наступне "Оплата згідно договору №ОГ-28/14 від 11.12.2014 р. - 10 742,36 грн. та договору №ОГ-30/14 від 17.02.2014 р. - 19 257,64 грн."

Таким чином, колегія суддів вважає, що ТОВ Компанія "АЛЬФА" було виконано у повному обсязі свій обов'язок за договором №ОГ-30/14 та сплачено на користь позивача усю суму авторської винагороди. Більш того, за даним договором у відповідача наявна переплата у розмірі 3726 грн. 84 коп. (19 257,64 - 15 530, 80).

Разом з цим, умовами даного договору передбачено, що ТОВ Компанія "АЛЬФА" повинно сплатити авторську винагороду не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу. Враховуючи те, що гастрольний захід за договором №ОГ-30/14 відбувся 18.02.2014 р., відповідач повинен був сплати позивачеві авторську винагороду до 10.03.2014 р. Проте, як свідчать матеріали справи, свій обов'язок за договором №ОГ-30/14 відповідач виконав лише 14.11.2016 року, що за приписами ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Так, колегією суддів здійснено розрахунок та визначено, що пеня за договором №ОГ-30/14 складає 1546 грн. 70 коп. (10.03.2014 р. - 10.09.2014 р.).

Судова колегія відзначає, що звертаючись із заявою про застосування строків позовної давності, відповідач не просив застосувати строки позовної давності щодо пені за договором №ОГ-30/14, а тому, пеня за цим договором підлягає стягненню у повному обсязі.

До того ж, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних втрат у розмірі 13 376 грн. 84 коп. та три проценти річних у розмірі 1103 грн. 47 коп.

Також, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів виконання відповідачем п.2.5.3., 3.2., 5.1. договору №ОГ-30/14, останній зобов'язаний сплатити ДО УААСП штраф у розмірі 3000 грн. за кожне порушення кожного пункту, що передбачено п.2.7. даного договору.

Разом з цим, як вже було зазначено вище щодо договору №ОГ-23/13, судова колегія не вбачає порушення відповідачем п. 2.5.2. договору №ОГ-30/14, оскільки, у матеріалах справи відсутній, а сторонами по справі не наданий додаток №1 до даного договору, що встановлює форму звіту про публічне виконання творів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що у відповідача, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, відсутня заборгованість за договором №ОГ-30/14, однак у зв'язку із прострочення оплати з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1546 грн. 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 376 грн. 84 коп. та три проценти річних у розмірі 1103 грн. 47 коп., а також штраф у розмірі 3000 грн.

Щодо ліцензійного договору №ОГ-31/14 від 17.02.2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у відповідності до п.п. 2.4., 2.5. договору №ОГ-31/14 взяв на себе зобов'язання сплатити позивачеві авторську винагороду (роялті) у розмірі 5% від суми валового збору від продажу квитків та не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції при визначенні суми основної заборгованості за договором №ОГ-31/14 було помилково зазначено, що авторська винагорода має розраховуватись з урахуванням кількості посадочних місць та мінімальної ціни квитка та складає 10300 грн., оскільки, п.п. 2.4., 2.5. даного договору визначено, що авторської винагороди (роялті) становить 5% від суми валового збору від продажу квитків, а користувач зобов'язаний надати ДП УААСП безпосередньо або через представника відомість з деталізацією доходу (валового збору), отриманого користувачем від продажу квитків при проведенні гастрольного заходу. Так, у матеріалах справи наявний лист (т.1, а.с. 139), який містить відомості щодо проведеного за договором №ОГ-31/14 заходу, який відбувся 06.04.2014 р., кількість проданих квитків та розмір доходу, отриманого відповідачем від продажу квитків.

Так, з даного листа вбачається, що загальна сума доходу від реалізованих квитків склала 118 734 грн. (т.1, а.с. 139), отже, 5% від суми валового збору складає 5936 грн. 70 коп. та саме ця сума підлягала сплаті відповідачем на користь позивача за договором №ОГ-31/14.

Разом з цим, наявні матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору №ОГ-31/14 в частині оплати на користь позивача авторської винагороди.

У зв'язку із чим, з ТОВ Компанія "АЛЬФА" на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" підлягає стягненню 5936 грн. 70 коп. авторської винагороди за договором №ОГ-31/14.

До того ж, умовами даного договору передбачено, що ТОВ Компанія "АЛЬФА" повинно сплатити авторську винагороду не пізніше 20 днів після проведення гастрольного заходу. Враховуючи те, що гастрольний захід за договором №ОГ-31/14 відбувся 06.04.2014 р., відповідач повинен був сплати позивачеві авторську винагороду до 26.04.2014 р. Проте, як свідчать матеріали справи, свій обов'язок за договором №ОГ-31/14 відповідач не виконав, що за приписами ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Так, колегією суддів здійснено розрахунок та визначено, що пеня за договором №ОГ-31/14 складає 647 грн. 83 коп. (26.04.2014 р. - 26.10.2014 р.).

Судова колегія відзначає, що звертаючись із заявою про застосування строків позовної давності, відповідач не просив застосувати строки позовної давності щодо пені за договором №ОГ-31/14, а тому, пеня за цим договором підлягає стягненню у повному обсязі.

До того ж, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних втрат у розмірі 4530 грн. 07 коп. та три проценти річних у розмірі 398 грн. 87 коп.

Також, у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи доказів виконання відповідачем п.2.5.3., 3.2., 5.1. договору №ОГ-31/14, останній зобов'язаний сплатити ДО УААСП штраф у розмірі 3000 грн. за кожне порушення кожного пункту, що передбачено п.2.7. даного договору.

Разом з цим, як вже було зазначено вище щодо договору №ОГ-23/13, судова колегія не вбачає порушення відповідачем п. 2.5.2. договору №ОГ-31/14, оскільки, у матеріалах справи відсутній, а сторонами по справі не наданий додаток №1 до даного договору, що встановлює форму звіту про публічне виконання творів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що з відповідача на користь позивача за договором №ОГ-31/14 підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 5936 грн. 70 коп., штраф у розмірі 3000 грн., інфляційні втрати у розмірі 4530 грн. 07 коп. та три проценти річних у розмірі 398 грн. 87 коп.

Щодо ліцензійного договору №ОГ-28/14 від 11.12.2014 р., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у відповідності до п.п. 2.2., 2.3. договору №ОГ-28/14 взяв на себе зобов'язання сплатити позивачеві авторську винагороду (роялті) у розмірі 5% від суми валового збору від продажу квитків за відповідний гастрольний захід, передбачений п. 2.1.1. - 2.1.5. договору, що в загальному розмірі становить 58 242 грн. 36 коп. не пізніше 50 днів від дати підписання даного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов даного договору відповідачем було сплачено на користь ДО "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 2000 грн., що підтверджується банківською випискою від 25.12.2014 р., 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №43 від 09.01.2015 р., 2000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №53 від 14.01.2015 р., 500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №141 від 06.03.2015 р., 1000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №189 від 03.04.2015 р., 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1135 від 17.03.2016 р. (т.1, а.с. 128-133), 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1637 від 09.09.2016 р., 20 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1774 від 02.11.2016 р. та 10 742,36 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1807 від 14.11.2016 р. та листом №211 від 14.11.2016 року (т.1, а.с. 189).

Отже, загалом ТОВ Компанія "АЛЬФА" було сплачено на користь позивача 58 242,36 грн. за договором №ОГ-28/14. З урахуванням наведеного, судова колегія відзначає, що за відповідачем відсутня основна заборгованість за даним договором.

Разом з цим, умовами договору №ОГ-28/14 передбачено, що ТОВ Компанія "АЛЬФА" повинно сплатити авторську винагороду не пізніше 50 днів від дати підписання даного договору. Враховуючи те, що означений договір було укладено та підписано сторонами 11.12.2014 р., відповідач повинен був сплати позивачеві авторську винагороду до 30.01.2015 р. Проте, як свідчать матеріали справи, свій обов'язок за договором №ОГ-28/14 відповідач у повному обсязі виконав лише 14.11.2016 року, що за приписами ч. 6 ст. 231 та ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного кодексу України є підставою для нарахування пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Так, колегією суддів здійснено розрахунок та визначено, що пеня за договором №ОГ-28/14, з урахуванням приписів ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України та заяви відповідача про застосування строків позовної давності за цим договором, складає 669 грн. 73 коп. (21.07.2015 р. - 30.07.2015 р.).

До того ж, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, колегія суддів вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума інфляційних втрат у розмірі 20 318 грн. 38 коп. та три проценти річних у розмірі 2149 грн. 09 коп.

Щодо штрафу у розмірі 1000 грн., що був заявлений позивачем до стягнення з відповідача за договором №ОГ-28/14, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.2.4. договору №ОГ-28/14 в разі невиконання користувачем п.2.3.2. даного договору користувач зобов'язаний сплатити агентству штраф у розмірі 1000 грн. за порушення даного пункту.

Пунктом 2.3.2. даного договору визначено, що користувач зобов'язується надати агентству безпосередньо або через представника звіт про публічне виконання творів за формою, наведеною у додатку №1 до договору та в електронному вигляді за адресами iryna.bugaenko@uacrr.org та uacrr_2309357@ukr.net;

Разом з цим, як вже було зазначено вище щодо договору №ОГ-23/13, судова колегія не вбачає порушення відповідачем п. 2.5.2. договору №ОГ-30/14, оскільки, у матеріалах справи відсутній, а сторонами по справі не наданий додаток №1 до даного договору, що встановлює форму звіту про публічне виконання творів.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що у відповідача, станом на час розгляду справи у суді першої інстанції, відсутня заборгованість за договором №ОГ-28/14, однак у зв'язку із прострочення оплати з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 669 грн. 73 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 318 грн. 38 коп. та три проценти річних у розмірі 2149 грн. 09 коп.

Статтею 103 ГПК України визначено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, змінити рішення.

Отже, з урахуванням того, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення було помилково визначено, що авторська винагорода має розраховуватись з урахуванням кількості посадочних місць та мінімальної ціни квитка суму, не враховано повну оплату відповідачем заборгованості за договорами №ОГ-30/14 та №ОГ-28/14, що в свою чергу призвело не неправильного розрахунку пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, а також не звернуто увагу на відсутність укладеного між сторонами додатку №1 до договорів, яких встановлює форму звіту про публічне виконання творів, що призвело до притягнення відповідача до відповідальності за порушення даного пункту договору, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2016 р. підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню частково.

Розподіл судових витрат здійснено на підстав ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 20.12.2016 р. у справі №916/1959/16 змінити, виклавши його резолютивну частину у наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" на користь Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" 29 454 грн. 78 коп. основного боргу, 2 864 грн. 26 коп. пені, 63 653 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 6 402 грн. 92 коп. 3% річних, 7 500 грн. штрафу та 2 420 грн. судового збору за подання позовної заяви.

В решті позову відмовити".

Стягнути з Державної організації "Українське агентство з авторських та суміжних прав" на користь товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "АЛЬФА" 440 грн. 56 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Богатир К.В.

Суддя Мишкіна М.А.