Постанова

від 27.03.2017 по справі 904/9391/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2017 року Справа № 904/9391/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Абадей М.О.

представники сторін:

від позивача: Третьяк В.А., представник, довіреність №3 від 10.02.2017р.

від відповідача: Антонов Д.А., представник, довіреність №б/н від 03.11.2015р.

від третьої особи: Муходінов М.Л., представник, довіреність №14/12470 від 26.12.2016р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі №904/9391/16

за позовом Приватного підприємства "Трікон Бітс", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення 328616,02 грн. за договором надання послуг

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. (з урахуванням ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 29.12.2016р. про виправлення описки) у справі №904/9391/16 (суддя Назаренко Н.Г.) заяву Приватного підприємства "Трікон Бітс" про забезпечення позову відхилено. Позов (з урахуванням клопотання про збільшення та уточнення розміру позовних вимог №69 від 20.12.2016р.) задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" на користь Приватного підприємства "Трікон Бітс" основний борг у сумі 243530,24 грн., три проценти річних - 8988,98 грн., інфляційні втрати - 35318,50 грн. та витрат по сплаті судового збору у сумі 4317,57 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Означене рішення вмотивоване тим, що вимоги позивача в частині стягнення суми 243530,24 грн. основного боргу є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та не спростованими відповідачем. Суд вказав, що умовами спірного договору не передбачено відповідальності відповідача за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді пені та відмовив в частині вимоги позивача про стягнення пені у сумі 58748,97 грн. Перерахувавши вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних, суд дійшов висновку про їх часткове задоволення в сумі 8988,98 грн., а в частині 2,20 грн. - відмовив. Суд також визнав обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 35318,50 грн. При розгляді заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову суд дійшов висновку, що позивачем не наведено відповідних доводів в обґрунтування зазначеної заяви, змістом якої є накладення арешту на рахунок відповідача та заборону відчуження майна, тому визнав вимогу необґрунтованою та відмовив в її задоволенні.

ПрАТ "ІНГЗК" (третя особа), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що при ухваленні оскарженого рішення, суд першої інстанції невірно визначився з правовою природою договору, укладеного між ПП "Трікон Бітс" та ТОВ "Глубур-Сервіс", та неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права. Просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі №904/9391/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Третя особа посилається на ст.ст. 837, 846, 857 Цивільного кодексу України та вважає, що за своєю природою договір №4111-34 від 03.08.2015р. є саме договором підряду, бо вказаним договором передбачено виникнення конкретного результату робіт у матеріальній формі, який існує окремо від виконання, а саме - пробурені погонні метри вибухових свердловин, а не надання послуги, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Тому, на його думку, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що до взаємовідносин між позивачем та відповідачем повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, передбачені главою 63 - положення про договір про надання послуг. Також скаржник вважає, що встановивши в рішенні той факт, що ПП "Трікон Бітс", як субпідрядна організація, виконала більший об'єм робіт за договором між ПП "Трікон Бітс" та ТОВ "Глубур-Сервіс", ніж це було передбачено самим договором та, стягнувши вартість цих робіт, суд першої інстанції фактично встановив, що ТОВ "Глубур-Сервіс" виконало більший об'єм робіт за договором №4111-34 від 03.08.2015р. між ПрАТ "ІНГЗК" та ТОВ "Глубур-Сервіс", що в свою чергу, на його думку, безпосередньо впливає на права та обов'язки ПрАТ "ІНГЗК", адже в результаті цього у нього може виникнути обов'язок по сплаті робіт не передбачених умовами договору №4111-34.

ПП "Трікон Бітс" (позивач) у своєму відзиві на апеляційну скаргу ПрАТ "ІНГЗК" вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази чи пояснення третьої особи щодо об'єму та наданих послуг за Актом №13 від 30.09.2015р., підписаного між позивачем та відповідачем без жодних зауважень з обох сторін. Також позивач вважає, що в матеріалах справи відсутній жодний договір, який відповідав би умовам, передбаченим главою 61 "Підряд", а договір про надання послуг №0106 від 01.06.2015р. укладений між позивачем та відповідачем, відповідає саме вимогам глави 63 "Послуги. Загальні положення" ЦК України і були правильно застосовані судом першої інстанції. Позивач зазначає, що господарський суд в оскарженому рішенні не вирішував жодного питання, що стосуються прав чи обов'язків третьої сторони, тому з посиланням на ст. 91 ГПК України вважає, що апеляційна скарга була подана особою, яка не мала права на подання апеляційної скарги.

Не погодився з прийнятим рішенням місцевого господарського суду і відповідач (ТОВ "Глубур-Сервіс"), також звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржене рішення таким, що прийняте за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі №904/9391/16 скасувати частково та прийняти нове рішення, відповідно до якого задовольнити позовні вимоги в сумі 11575,09 грн.

Відповідач обґрунтовує свої вимоги посиланням на п.3.2. Договору про надання послуг №4111-34 від 03.08.2015р., підписаним між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІНГЗК", в якому чітко визначений об'єм робіт у третьому кварталі 2015 року, який становить 46500,00 погонних метрів, а фактично надано послуги загальним обсягом 46499,8 погонних метрів відповідно до Актів надання послуг підписаних між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІНГЗК", тобто позивачем надано послуг на 2858,90 погонних метрів більше від погодженого договором об'єму. ТОВ "Глубур-Сервіс" вказує, що відповідач підписав з позивачем Акт №13 від 30.09.2015р. на 8129,20 погонних метрів зі слів останнього, тому що представники ТОВ "Глубур-Сервіс" не мали доступу на об'єкт, де надавались послуги, а саме кар'єр ПрАТ "ІНГЗК" та не мали можливості фактично прийняти надані послуги. Крім того зазначає, що фактичне переміряння наданих послуг здійснюється саме представниками ПрАТ "ІНГЗК", а відповідно до Акту №3 від 27.10.2015р., ПрАТ "ІНГЗК" прийнято послуг на 5270,30 погонних метрів, тобто на 2858,90 погонних метрів менше, ніж зазначено позивачем. Посилається відповідач також і на порушення п.10.3. Договору та зазначає, що будь-яких погоджень та змін до умов договору з боку Виконавця не було. На думку відповідача, укладений договір за своєю природою є договором підряду, а не договором про надання послуг, як це зазначено у рішенні суду, тому спірні відносини крім договору регулюються і відповідними нормами діючого законодавства, зокрема, ст.844 ЦК України. Відповідач вважає, що позивачем фактично надані за Договором послуги мають вартість 278998,80 грн. без ПДВ, або 334798,40 грн. з ПДВ., а з урахуванням часткової оплати за період 09.2015 року по 03.2016 року в сумі 111852,40 грн., до сплати залишається 222946,00 грн. Також зазначає, що відповідно наданого об'єму визнаного ним послуг, ПП "Трікон Бітс" не було повернуто бурового інструменту на суму 211370,91 грн., про що надано суду довідку та акти прийому-передачі. За висновком відповідача, сума заборгованості за надані послуги складає: 222946,00 - 211370,91 = 11575,09 грн. і саме на цю суму можуть бути нараховані інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені ст.625 ЦК України.

28.02.2017р. від ПрАТ "ІНГЗК" на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Глубур-Сервіс", а 21.03.2017р. доповнення до відзиву, в яких третя особа погоджується з позицією викладеною відповідачем, зокрема з тим, що оскільки будь-які зміни до договору, укладеному між відповідачем та позивачем не вносились, то відсутні і підстави вважати, що ТОВ "Глубур-Сервіс" повинно оплачувати вартість робіт, виконаних ПП "Трікон Бітс" понад обсяг, встановлений договором. Вважає, що при вирішенні питання про стягнення з ТОВ "Глубур-Сервіс" заборгованості за надані послуги слід виходити саме з об'єму 46499,80 п.м., що підтверджується актами наданих послуг. Стосовно тверджень відповідача щодо утримання із суми виконаних ПП "Трікон Бітс" робіт вартості неповернутого бурового інструменту, то на думку третьої особи, така вимога повинна бути предметом окремих позовних вимог, а враховуючи, що такі вимоги відповідачем не пред'явлені, то вони не мають розглядатись в даній справі.

01.03.2017р. ПП "Трікон Бітс" подав відзив на апеляційну скаргу ТОВ "Глубур-Сервіс", в якому вважає вимоги відповідача безпідставними та зазначає, що в рішенні суду та матеріалах справи не вбачається, що третя особа надала будь-яких доказів та пояснень щодо підписаного між позивачем та відповідачем Акту наданих послуг №13 від 30.09.2015р. Вважає, що відповідачем не надано до суду доказів щодо передачі копій Договору про надання послуг №4111-34 від 03.08.2015р. позивачу. Також вказує на незрозумілість посилання відповідача на Акт №3 від 27.10.2015р., підписаний між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІНГЗК", в той час як Акт наданих послуг №13 був підписаний між позивачем та відповідачем 30.09.2015р. за період надання послуг з 23.09.2015р. по 30.09.2015р. Вважає правильним застосуванням судом глави 63 Цивільного кодексу, бо між ними було підписано саме Договір про надання послуг, а не договір підряду. Позивач не погоджується також з вимогою відповідача про повернення бурового інструменту, оскільки умови Договору №0106, якими сторони узгодили свої правовідносини, не містять посилань на можливість зменшення суми наданих послуг на вартість використаного ПП "Трікон Бітс" в процесі надання послуги бурового інструменту, крім того факт непридатності його до подальшої експлуатації не підтверджено.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційних скарг та заперечень, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено із матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" (Замовник) та Приватним підприємством "Трікон Бітс" (Виконавець) було укладено Договір про надання послуг №0106 від 01.06.2015р., згідно умов п.1.1. цього Договору Виконавець (відповідач) зобов'язався надати послуги з технічного і технологічного обслуговування бурових установок Публічного акціонерного товариства "Інгулецького гірничо - збагачувального комбінату" (третя особа) власним персоналом, автотранспортом, а Замовник (позивач) зобов'язався забезпечити Виконавця долотами, устаткуванням та матеріалами та прийняти надані послуги і сплатити їх, згідно умов цього Договору.

За п. 2.2. Договору вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг за договором про надання послуг, підписаним між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПАТ "ІнГЗК", копію якого Замовник передає Виконавцю. Оплата здійснюється Замовником за фактичним обсягом наданих послуг, вказаних в Акті наданих послуг сторонами та отриманого рахунку.

За пунктами 2.3.-2.4. Договору Замовник здійснює оплату шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 20 (двадцяти) календарних днів від дати підписання акта наданих послуг і рахунку, виставленого Виконавцем. Орієнтовна вартість (сума) цього договору складає 800000,00 грн., без урахування ПДВ, ПДВ 20% - 160000,00 грн., разом: 960000,00 грн.

Об'єм послуг, виконаних Виконавцем, визначається згідно об'єму виконаних робіт, вказаному в Акті виконаних робіт, складеному між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПАТ "ІнГЗК", копію якого Замовник передає Виконавцю для оформлення двостороннього Акту наданих послуг. Акт наданих послуг між Замовником та Виконавцем складається і підписується уповноваженими представниками обох сторін до 25 числа поточного місяця (п.п. 3.1.-3.2. договору).

В п. 4.3. Договору сторонами погоджено, що в разі відсутності зауважень до якості наданих послуг Замовник повинен оплатити їх вартість Виконавцю у встановлений даним договором строк.

Договір набуває чинності з 01.06.2015р. і діє до 31.12.2015р., а в частині оплати до повного погашення заборгованості за надані послуги (п.10.2. договору).

Позивач вказує, що своєчасно надавав відповідачу акти виконаних робіт та рахунки для сплати за надані послуги з технічного та технологічного обслуговування бурових установок за червень, липень, серпень та вересень 2015 року, зокрема:

- рахунок №11 від 22.09.2015р. з актом виконаних робіт №11 від 22.09.2015р. на суму 214153,20 грн. (а.с.50-51);

- рахунок №13 від 30.09.2015р. з актом виконаних робіт №13 від 30.09.2015р. на суму 58530,24 грн. (а.с.52-53).

Відповідач за надані послуги розрахувався частково у сумі 29153,20 грн., що підтверджується банківською випискою від 03.03.2016р. (а.с.54), внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 243530,24 грн., що і стало причиною спору.

Спірні правовідносини сторін, які є учасниками відносин у сфері господарювання врегульовані цивільним і господарським законодавством.

Відповідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, стаття 629 Цивільного кодексу України містить загальний припис про те, що договір є обов'язковим до виконання.

Положення ст.ст. 525 і 526 Цивільного кодексу України також встановлюють норми, за якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як визначив місцевий господарський суд, предмет укладеного сторонами Договору №0106 від 01.06.2015р. дає підстави вважати його договором про надання послуг, який регламентований главою 63 Цивільного кодексу України.

Дослідивши зміст прав та обов'язків сторін за Договором №0106 від 01.06.2015р., порядок його виконання сторонами та враховуючи на відсутність кошторису, який має визначати обсяг та вартість певних робіт за договором підряду, а також надані в судових засіданнях пояснення представників сторін щодо змісту виконуваних за цим договором дій працівниками позивача на замовлення та в інтересах ПрАТ "ІнГЗК" колегія суддів погоджується з наданою судом першої інстанції правовою оцінкою означеному договору, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення законодавства, якими врегульовано зобов'язальні відносини, що випливають з договору надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За умовами договору №0106 від 01.06.2015р. облік обсягів наданих позивачем відповідачу послуг в залежності та у співвідношенні до отриманого при цьому в інтересах іншої особи - ПрАТ "ІнГЗК" результату в вигляді кількості пробурених погонних метрів, не суперечить правовій природі такого договору.

Тому колегія суддів відхиляє доводи скаржника про віднесення правовідносин сторін до підрядних робіт та про необхідність застосування до спірних відносин ст. 844 Цивільного кодексу України, якою передбачено покладення витрат на підрядника у разі перевищення вартості робіт за твердим кошторисом.

За вищевикладених обставин не приймаються доводи відповідача про перевищення ціни договору, оскільки п. 2.4. Договору ціна в 800000,00 грн. (960000,00 грн. з ПДВ) вказана як орієнтовна, а остаточний розрахунок здійснюється за фактичний обсяг наданих послуг, засвідчений актами наданих послуг.

Крім того, конкретний об`єм послуг в договорі не зазначений, а загальний об`єм наданих послуг засвідчується двостороннім актом наданих послуг, який складається і підписується уповноваженими представниками сторін до 25 числа поточного місяця, на підставі якого здійснюються розрахунки.

З матеріалів справи встановлено також, що між ПрАТ "ІнГЗК" та ТОВ "Глубур-Сервіс" був укладений Договір про надання послуг №4111-34 від 03.02.2015р., предметом якого є надання послуг з технічного і технологічного обслуговування бурових установок ПАТ "Інгулецькоий гірничо-збагачувальний комбінат .

Відповідно до умов п.3.2. Договору про надання послуг від 03.08.2015р. № 4111-34, укладеного між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІнГЗК" об'єм робіт в третьому кварталі 2015 року складає 446500,00 п.м., приблизна сума договору складає 4046 058,00 грн., в т.ч. ПДВ 674 343,00 грн. Вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг по фактичній категорії буримості, приведеної прямо пропорційно до ХVІІ категорії буримості.

За умовами до п.2.2. Договору № 0106 від 01.06.2015р. вартість послуг розраховується виходячи з фактичного об'єму наданих послуг за Договором про надання послуг підписаним між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІнГЗК", копію якого замовник передає виконавцю. Оплата здійснюється замовником за фактичним обсягом наданих послуг, вказаних в Акті наданих послуг сторонами та отриманого рахунку.

Оцінюючи критично та відхиляючи доводи відповідача на факт обізнаності позивача з об'ємами робіт, які повинні були бути виконані у 3 кв. 2015 року на ПрАТ "ІнГЗК", місцевий господарський суд виходив із того, що відповідачем не було доведено належними доказами отримання позивачем договору, укладеного між ТОВ "Глубур-Сервіс та ПрАТ "ІнГЗК".

Також, суд вірно зауважив, що сторони у п. 3.1. Договору № 0106 , встановили, що об'єм послуг, виконаних виконавцем, визначається згідно об'єму виконаних робіт, вказаному а Акті виконаних робіт, складеного між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІнГЗК", копію якого замовник передає виконавцю для оформлення двостороннього акту наданих послуг.

Всупереч цьому, відповідач не надав доказів виконання ним цього пункту Договору та надання позивачу Акту, підписаного між ним та ПрАТ "ІнГЗК", а Акт № 13 від 30.09.2015р. підписаний з боку ТОВ "Глубур-Сервіс" без жодного зауваження.

Разом із цим суд першої інстанції правильно визнав безпідставним посилання відповідача на Акт надання послуг № 3 від 27.10.2015р., підписаний між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПрАТ "ІнГЗК", яким визначено об'єм виконаних позивачем робіт з 22.09.2015р. по 27.09.2015р. в розмірі 5270,3 пог. метра, оскільки, по-перше, Акт виконаних робіт № 13 підписаний між ТОВ "Глубур-Сервіс" та ПП "Трікон Бітс" датований 30.09.2015р. тобто він підписаний без заперечень на місяць раніше, ніж Акт № 3., по-друге, період виконання робіт за Актом № 13 становить з 23.09.2015р. по 30.09.2015р.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки саме позивач виступав виконавцем послуг та первісно обліковував їх фактичний обсяг разом з ПрАТ "ІнГЗК", а різниця в періодах, за які сторони означених договорів визначали обсяги наданих послуг, пояснює різницю в обсягах цих послуг.

Щодо посилання відповідача на наявність у нього права на утримання 211370, 91 грн. вартості повернутого позивачем бурового інструменту, який став непридатним до експлуатації, та як правильно встановив місцевий господарський суд, такі вимоги не є підтвердженими, оскільки умови Договору № 0106 від 01.06.2015р., якими сторони узгодили свої правовідносини не містять посилань на можливість зменшення суми, яка підлягає оплаті за виконані роботи, на суму пошкодженого позивачем майна, що належить відповідачу.

Також судами обох інстанцій встановлено, що факт непридатності бурового інструмента до подальшої експлуатації не підтверджено відповідачем жодним доказом, отже й не може бути прийнято в розрахунках сторін.

Відтак слід визнати доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем з повної оплати наданих ним послуг та існування прострочення відповідачем виконання свого грошового зобов'язання за договором, тому місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 243530,24 грн.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України та п. 1 ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для застосування нарахованої позивачем пені в сумі 58748,97 грн.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на корить позивача суми 58748,97 грн. пені.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає в тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши розрахунки позивача в частині решти нарахувань, колегія суддів доходить висновку про правомірність висновків суду першої інстанції, що до стягнення підлягають сума 8988,98 грн. грн. 3 % річних за період з 13.10.2015р. по 20.12.2016р. та сума 35318,50 грн. інфляційних втрат з листопада 2015 року по листопад 2016 року, а в решті нарахувань слід відмовити, як таких, що виконані без дотримання вимог законодавства та рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку їх обрахунку.

Перевіривши правильність вирішення місцевим господарським судом клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведені в заяві доводи носять характер припущення на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на рахунок відповідача та заборону відчуження майна є необґрунтованою, тому правильно залишена судом першої інстанції без задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом повно, всебічно та об'єктивно досліджені всі обставини справи в їх сукупності, їм надана належна правова оцінка, оскаржене рішення місцевого господарського суду повністю відповідає вимогам законодавства, тому передбачених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни оскарженого у справі судового рішення немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні обох апеляційних скарг, судові витрати, понесені у зв'язку із апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявників у відповідних скаргах і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат" - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Глубур-Сервіс" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2016р. у справі №904/9391/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 27.03.2017р.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна