Постанова

від 21.03.2017 по справі 912/3255/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017 року Справа № 912/3255/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Сизько І.А., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання Мацекос І.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 15.03.2017 р., представник,

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином

розглянувши матеріали апеляційної скарги Фермерського господарства "Діана", с. Ліповеньке Голованівського району Кіровоградської області

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року у справі № 912/3255/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О", смт. Вільшанка Вільшанського району Кіровоградської області

до Фермерського господарства "Діана", с. Ліповеньке Голованівського району Кіровоградської області

про стягнення 358277,60 грн,-

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено. Стягнуто з Фермерського господарства "Діана", Кіровоградська область, Голованівський район, с. Липовеньке на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О", Кіровоградська область, смт. Вільшанка 294 525, 00 грн. основного боргу, 14 431, 73 грн. інфляційних втрат, 44 178, 75 грн. штрафу, 51 42,12 грн. 3 % річних, а також 5 374, 16 грн. судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано ст.ст.525, 526, 530, 655, 712 Цивільного кодексу України, господарський суд дійшов висновку, що в порушення умов договору купівлі- продажу №20/02-15 від 20 лютого 2015 року відповідач повністю не розрахувався з позивачем за поставлене насіння в строк до 15 жовтня 2015 року.

Не погодившись з зазначеним рішенням Фермерське господарство "Діана" його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, неповного з'ясування господарським судом обставин справи.

Апелянт вважає договір купівлі- продажу №20/02-15 від 20 лютого 2015 року неукладеним, оскільки він підписаний не уповноваженою особою, позивач не мав ліцензію на продаж цього товару, який не є насіннєвим матеріалом, вартість його значно менша і становить 1 500 грн. за тонну, а не 3 570, 00 грн., як вказано в документах. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги, що насіння кукурудзи ДКС-15 в кількості 28 одиниць на суму 109 956, 00 грн. повернуто позивачу.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовити.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, посилається на те, що Фермерське господарство "Діана" в порушення вимог ч.2 ст.678 Цивільного кодексу України не надало належних та допустимих доказів порушення позивачем вимог щодо якості поставленого товару, рішенням господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року у справі №912/4099/16 Фермерському господарству "Діана" в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі- продажу №20/02-15 від 20 лютого 2015 року відмовлено. Позивач просить рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року залишити без змін.

30 січня 2017 року до Дніпропетровського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Фермерського господарства "Діана", с. Ліповеньке Голованівського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року у справі № 912/3255/16.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02 лютого 2017 року вказану апеляційну скаргу прийнято до розгляду колегією суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Кузнецової І.Л., Сизько І.А., який призначено на 23 лютого 2017 року на 12:00 год.

Розпорядженням керівника апарату суду ОСОБА_2 від 22 лютого 2017 року № 311/17, у зв'язку з хворобою судді Кузнецової І.Л. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у справі №912/3255/16.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 22 лютого 2017 року визначено для розгляду справи №912/3255/16 колегію суддів у складі головуючого судді Джихур О.В. (доповідач), суддів Сизько І.А., Орєшкіна Е.В.

Ухвалою суду від 23 лютого 2017 року апеляційна скарга Фермерського господарства "Діана", с. Ліповеньке Голованівського району Кіровоградської області на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року у справі № 912/3255/16 прийнята до свого провадження зазначеною колегією суддів.

Розгляд справи відкладався з 23 лютого 2017 року до 21 березня 2017 року.

Представник відповідача в судові засідання 23 лютого 2017 року, 21 березня 2017 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 20 лютого 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О" (надалі - продавець) та Фермерським господарством "Діана" (надалі -покупець) було укладено договір купівлі - продажу №20/02-15 (надалі - договір, а.с. 8-9).

Відповідно до пункту 1.1. продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті, іменований далі - товар. Асортимент, ціна, кількість і строк поставки товару обумовлюється сторонами в специфікації на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною даного договору (додаток №1) (пункт 1.2. договору).

Покупець здійснює поставку товару - склад покупця. Поставка товару на умовах даного договору. Строк поставки товару протягом 5-ти робочих днів після отримання 50% передплати (пункти 3.1.-3.2.1. договору).

Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній. Право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі товару на його адресу. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (пункти 3.5.-3.6. договору).

Товар надається в кредит до 15 жовтня 2015 року (пункт 4.1. договору).

Укладений договір підписаний сторонами і скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору постачальник поставив покупцю насіння кукурудзи ДСК - 315 та насіння соняшника NK NEOMA на загальну суму 444465,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №12 від 12 березня 2015 року (а.с.11), підписаною представником відповідача та скріпленою його печаткою.

Зазначена операція проведена позивачем по податковому обліку, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі: документами, наданими Вільшанським відділенням Голованівської ОДПІ Головного управління ДФС у Кіровоградській області. При цьому, орган державної фіскальної служби повідомляє, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О" 11 березня 2016 року зареєструвало податкову накладну №10 на загальну суму 444465,00 грн, в тому числі податок на додану вартість складає 74077,50 грн, де воно виступає продавцем, а покупцем є Фермерське господарство "Діана". Дана податкова накладна відображена в додатку №5 (розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів), та включена до складу податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2015 року.

Однак, відповідач лише частково оплатив поставлений постачальником товар в сумі 149 940, 00 грн, що підтверджується наданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями платіжних доручень (а.с.13-15).

Відсутність оплати за поставлений товар згідно договору № 20/02-15 від 20 лютого 2015 року в повному обсязі і стала підставою для з звернення до суду Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О" з даним позовом.

Судова колегія зазначає, що згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 цього Кодексу, тобто, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 175, статті 193 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку; суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір відповідає договору поставки згідно з визначенням, що міститься у статті 265 Господарського кодексу України. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов'язання чи одностороння зміна його умов не допускаються, крім випадків, передбачених договором чи законом, зокрема, у випадках порушення зобов'язання; такі випадки повинні підтверджуватися належними доказами, складеними та оформленими відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Статтею 1 цього Закону встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Також згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1994 року, господарські операції господарюючих суб'єктів фіксуються та підтверджуються первинними документами, складеними та оформленими відповідно до вимог зазначеного Положення; первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, від імені якого складено документ, назва документа, дата та місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному та вартісному виразі), посади, підписи та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та складання первинного документу; первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто, перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів (пункти 2.4 та 2.15 вказаного Положення).

Згідно зі статтею 662 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Також статтею 666 цього Кодексу передбачено, що у разі, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання; якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Договором купівлі- продажу передбачено, що якість товару відповідає ДСТУ 2240-93 і підтверджується посвідченням про кондиційність насіння, виданим Держнасінінспекцією або посвідченням на насіння виданим продавцем. Якість товару може підтверджуватися дозволами компетентних органів Міністерства аграрної політики та продовольства України. Наявність зазначених документів свідчить про відповідність товару, що поставляється вимогам, пред'явленим до продукції даного виду. Приймання товару по якості здійснюється покупцем. Покупець зобов'язаний зробити аналіз поставленого товару на відповідність заявленій продавцеві якості по зазначених параметрах: вологість, схожість у строк не більше 20 днів з моменту передачі товару на адресу покупця. Факт передачі підтверджується видатковою накладною, належним чином оформленою. У випадку недотримання умов даного пункту покупцем претензії по якості товару не приймаються (п.п.2.1, 2.2 договору).

Відповідно до ст.17 Закону України "Про насіння і садивний матеріал" усі партії насіння повинні супроводжуватися сертифікатом на насіння, що засвідчує сортові та посівні якості.

Твердження апелянта, що поставлене насіння не відповідало параметрам якості не підтверджено належними доказами, оскільки відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної №12 від 12 березня 2015 року, вимог позивачу щодо неякості отриманого товару на протязі 20 днів з моменту передачі не заявляв, не вимагав від постачальника передачі йому документів, що супроводжують товар (сертифікат якості в даному випадку), від договору купівлі -продажу не відмовився.

Щодо посилання відповідача на те, що частина товару, а саме насіння кукурудзи ДСК-315 в кількості 28 мішків було повернуто позивачу, то апеляційний господарський суд погоджується з висновком господарського суду що належними доказами в розумінні ст.ст.32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України повернення товару не підтверджується, оскільки копії накладних від 20 жовтня 2015 року на повернення позивачу насіння кукурудзи ДСК-315 вартістю 109 956, 00 грн. не містять такого обов'язкового реквізиту, як посада особи позивача, яка отримувала це насіння (а.с.166-168), відсутня печатка Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О", відповідачем не надано судам оригіналів таких накладних.

З врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення основної заборгованості за поставлене відповідачу насіння в сумі 294 525, 00 грн., а тому ця вимога правомірно задоволена господарським судом.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано за період з 01 січня 2016 року по 01 серпня 2016 року 3% річних в розмірі 5 142, 12 грн. і інфляційні втрати за період січень -липень 2016 року в розмірі 14 431 грн. 73 коп.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних, інфляційних втрат, наданий позивачем, відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань, не містить арифметичних помилок, у зв'язку з чим господарським судом правомірно стягнено з відповідача 14 431, 73 грн. інфляційних втрат, 5 142, 12 грн. 3% річних.

Пунктом 6.1 договору передбачена відповідальність покупця у випадку неоплати продукції в строки зазначені в договорі у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості товару.

На підставі вказаного пункту договору позивачем нараховано відповідачу штраф у розмірі 15% від несплаченої суми основного боргу 294 525, 00 грн., що складає 44 178, 75 грн.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, у разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України).

Обставини справи свідчать, що відповідач допустив неналежне виконання грошового зобов'язання з повної оплати поставленого позивачем товару, у зв'язку з чим нарахування штрафу вважається правомірним.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, норми чинного законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (пп.3.17.4 пп.3.17 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, і дане питання вирішується господарським судом згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013.

Приймаючи до уваги, що:

- відповідач є фермерським господарством, яке зареєстроване як сільськогосподарське підприємство з використанням спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ААВ №434812, свідоцтвом ДПА України №200060350 НБ №032683 (а.с.66-67);

- відповідно до Закону України "Про фермерське господарство" фермерське господарство діє на умовах самоокупованості. Всі витрати господарство покриває за рахунок власних доходів та інших джерел, не заборонених законодавством (ст.24 Закону);

- згідно акту від 10 жовтня 2015 року складеному членами Фермерського господарства "Діана", головою Липовеньківської сільради, Головним агрономом управління сільського господарства Голованівського району, насіння кукурудзи, яким засіяно поле площею 45 га не відповідає стандарту гібриду першого покоління, у зв'язку з чим відсутня урожайність даної культури і Фермерське господарство "Діана" понесло значні збитки;

- окрім штрафу позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати і 3% річних.

Апеляційний господарський суд вважає можливим зменшити розмір штрафу, шо підлягає стягненню на 70% і стягнути з відповідача на користь позивача 30% від заявленого штрафу, що складає 13 253, 62 грн.

Отже, рішення господарського суду в частині стягнення штрафу підлягає зміні.

В спростування доводів апелянта, що договір купівлі- продажу №20/02-15 від 20 лютого 2015 року є неукладеним, апеляційний господарський суд зазначає, що договір сторонами виконувався, здійснена поставка насіння позивачем, насіння прийнято відповідачем, здійснена його часткова оплата в сумі 149 940, 00 грн., а відтак договір не можна вважати неукладеним.

В той же час рішення господарського суду Кіровоградської області від 11 січня 2017 року у справі №912/4099/16, яке набуло законної сили, Фермерському господарству "Діана" відмовлено у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О" про визнання недійсним договору купівлі- продажу №20/02-15 від 20 лютого 2015 року.

Відповідно до приписів ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Щодо твердження апелянта, що йому було поставлено неякісний насіннєвий матеріал, то судова колегія зазначає, що ці обставини не доведені відповідачем належними та допустимими доказами, оскільки відповідачем не виконано умови п.2.2 договору купівлі- продажу.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року підлягає зміні в частині стягнення зменшеного на 70% розміру штрафу на підставі ч.1 п.1 ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.49, ч.1 п.3 ст.83, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Діана", с. Ліповеньке Голованівського району Кіровоградської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 січня 2017 року у справі №912/3255/16 змінити, виклавши частини 1 та 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з з Фермерського господарства "Діана" (26552, Кіровоградська область, Голованівський район, с. Липовеньке, код ЄДРПОУ 22227170) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕКА-О" (26600, Кіровоградська область, смт. Вільшанка, вул. Леніна, 17, код ЄДРПОУ 38337598) - 294 525, 00 грн. основного боргу, 14 431,73 грн. інфляційних втрат, 13 253, 62 грн. штрафу, 5 142,12 грн. 3 % річних, а також 5 374,16 грн. витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

У решті позову відмовити."

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя І.А. Сизько

Суддя Е.В. Орєшкіна

(Дата підписання постанови в повному обсязі 27.03.17 р.)