Постанова

від 22.03.2017 по справі 910/17190/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р. Справа№ 910/17190/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тищенко О.В.

Тарасенко К.В.

за участю секретаря судового засідання: Каніковського А.О.

представників сторін :

від позивача - Рощахівська -Чантурідзе С.А. (представник за довіреністю)

від відповідача - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії

на рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2016 року

у справі №910/17190/16 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРАНС ГРУП"

про стягнення 415 027,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року комунальне підприємство "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії (далі - підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРАНС ГРУП" (далі - Товариство) про стягнення за період з вересня 2014 року по липень 2016 року заборгованість, яка утворилась у зв'язку з невиконанням Товариством взятих на себе зобов'язань по оплаті в повному обсязі орендної плати, компенсації вартості комунальних послуг та земельного податку за договором про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1724 від 17.09.214, укладеним між Товариством та Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент), у загальному розмірі 355 520,47 грн. , з яких: 226 462,33 грн. - орендна плата, 78 507,25 грн. - вартість спожитих комунальних послуг та 68 873,07 грн. - відшкодування податку на землю, (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 01.12.2016).

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/17190/16 позов задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРАНС ГРУП" на користь комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії 208140 грн. 15 коп. орендної плати, 78 507 грн. 23 коп. вартості спожитих комунальних послуг, 59 005 грн. 29 коп. вартості податку на землю, 64 грн. 00 коп. пені, 4 972 грн. 10 коп. трьох процентів річних, 23 050 грн. 03 коп. інфляційних втрат, а також 5 606 грн. 08 коп. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду, комунальне підприємство "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/17190/16, стягнути з відповідача на користь позивача 66464,23 грн. заборгованості з відшкодування сум земельного податку; в іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції є частково необґрунтованим, при винесенні рішення судом першої інстанції має місце неповне з'ясування обставини справи, що мають значення для справи, недоведеність обставини, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими і, як результат, невідповідність висновків, викладених у рішенні господарського суду, обставинам справи в частині стягнення заборгованості з відшкодування сум земельного податку, оскільки на підставі п.3.4. договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 1724 від 17.09.214 (далі - Договір) додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначеному законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Крім того, на підставі виставлених рахунків позивач, відповідач зобов'язаний сплачувати вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі в т.ч. покрівлі, фасаду, вивіз сміття, що не входить до складу орендної плати (п. 3.8. Договору).

За твердженнями позивача, заборгованість з відшкодування суми земельного податку за Договором станом на 01.08.2016 становила 66 464, 23 грн, що підтверджується підписами сторонами актами наданих послуг та актами звірки взаєморозрахунків та не оспорюється відповідачем, однак суд першої інстанції з незрозумілих причин стягнув 59005, 29 грн заборгованості з відшкодування сум земельного податку.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 20.01.2017 апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії прийнято до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 01.03.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 01.03.2017 клопотання комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії про продовження строку розгляду апеляційної скарги задоволено. Продовжено строк розгляду апеляційної скарги комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії у справі №910/17190/16 на п'ятнадцять днів. Клопотання комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії про відкладення розгляду справи задоволено. Розгляд справи відкладено на 22.03.2017. Зобов'язано позивача до 15.03.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) надати Київському апеляційному господарському суду докази сплати позивачем податку на землю та обґрунтований помісячний розрахунок щодо нарахування земельного податку відповідачу.

17.03.2017 від позивача через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Представник позивача в судовому засіданні 22.03.2017 повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції змінити та стягнути з відповідача на користь позивача 66 464, 23 грн заборгованості з відшкодування сум земельного податку, в іншій частині рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судове засідання 22.03.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення зміні в частині вартості податку на змелю з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 17.09. 2014 між сторонами та Департаментом укладено Договір, за умовами якого Товариство прийняло в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення), загальною площею 302,00 м2, що знаходиться за адресою: вулиця Павла Усенка, будинок 7/9, літера Г, для розміщення суб'єкта господарювання, що виготовляє рухомий склад міського електротранспорту.

Пунктом 2.4 Договору встановлено, що вказане майно належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та знаходиться на балансі Підприємства.

В п. 9.1 Договору сторонами погоджено, що цей договір є укладеним з моменту його підписання сторонами і діє з 17.09.2014 до 15.09.2017.

Згідно п. 3.1 Договору за користування об'єктом оренди Товариство зобов'язалось сплатити оренду плату, розрахунок якої здійснюється на підставі пункту 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 22.09.2011 № 34/6250, та на дату підписання даного правочину за перший місяць становить без ПДВ 19,38 грн. за 1 м2 орендованої площі, тобто 5 852,13 грн. у цілому.

Відповідно до п. 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому в поточному місяці.

В п. 3.5 Договору встановлено сплату Товариством орендної плати на рахунок Підприємства.

У відповідності до п. 3.6 договору Товариство зобов'язалось сплатити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

Згідно п.п. 3.8, 4.9 Договору вартість комунальних послуг, відшкодування сум земельного податку, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванні інженерного обладнання та внутрішньо-будинкових мереж, ремонту будівлі тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Товариством окремо на підставі договорів, укладених останнім із організаціями, що надають відповідні послуги, та/або на підставі виставлених Підприємством розрахунків.

В пункті 10 розрахунку орендної плати за вказаний об'єкт (додаток № 1 до Договору) сторонами погоджено, що вартість витрат на комунальні послуги (водопостачання, теплоенергія, електроенергія, телефон, телефакс) Товариство зобов'язалось сплатити згідно з виставленими рахунками у 3-денний термін.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що відповідач свої зобов'язання за договором у встановлені строки не виконав, у зв'язку з чим допустив заборгованість перед позивачем за період з вересня 2014 року по липень 2016 року у загальному розмірі 355 520,47 грн. , з яких: 226 462,33 грн. - орендна плата, 78 507,25 грн. - вартість спожитих комунальних послуг та 68 873,07 грн. - відшкодування податку на землю.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми відшкодування податку на землю, з урахуванням норм чинного законодавства та умов договору, вважав обґрунтованим розмір вказаного податку за березень 2016 року та квітень 2016 року у розмірі 7 395,97 грн. за кожний із цих місяців.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Товариство оплатило надані послуги частково в загальному розмірі 19 071,83 грн., а саме: 28 жовтня 2014 року - 555,21 грн. орендної плати, 362,23 грн. за комунальні послуги; 29 липня 2015 року - 12 766,97 грн. орендної плати та 387,42 грн. за комунальні послуги, та в липні 2016 року - 5000,00 грн. орендної плати.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 ЦК України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Приписами ст. 526 ЦК України, які кореспондуються з приписами ст. 193 ГК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГК України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

17.09.2014 орендар передав, а орендодавець прийняв орендоване приміщення, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 7/9, літ. Г, що підтверджується складеним та підписаним сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна (нежитлових приміщень) (додаток № 2 до Договору) від 17 вересня 2014 року.

Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість Товариства за даним правочином за період з вересня 2014 року по липень 2016 року склала 345 652,67 грн., з яких: 208 140,15 грн. - орендна плата, 78 507,23 грн. - вартість спожитих комунальних послуг та 59 005,29 грн. - відшкодування податку на землю.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів сплати позивачу належної за спірним договором оренди плати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Товариство на момент прийняття рішення не надало документів, які б могли свідчити про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 208 140,15 грн. орендної плати та 78 507,23 грн. вартості спожитих комунальних послуг, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Однак, колегія суддів апеляційного суду, зробивши власний розрахунок заборгованості з відшкодування сум земельного податку, прийшла до висновку, що позивачем нараховано відповідачу 68 873, 07 грн, а відповідачем сплачено 2 408, 84 грн, відтак заборгованість становить 66 464, 23 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписами сторонами актами звірки взаєморозрахунків (актом звірки нарахування та оплати станом на 01.07.2016, актом звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2015 - 31.12.2015) та актами наданих послуг, зокрема: актом надання послуг від 30.09.2014, актом надання послуг від 31.10.2014, актом надання послуг від 30.11.2014, актом надання послуг від 31.12.2014, актом надання послуг від 31.01.2015, актом надання послуг від 28.02.2015, актом надання послуг від 31.03.2015, актом надання послуг від 30.04.2015, актом надання послуг від 31.05.2015, актом надання послуг від 30.07.2015, актом надання послуг від 31.07.2015, актом надання послуг від 31.08.2015, актом надання послуг від 30.09.2015, актом надання послуг від 31.10.2015, актом надання послуг від 30.11.2015, актом надання послуг від 31.12.2015, актом надання послуг від 31.01.2016, актом надання послуг від 29.02.2016, актом надання послуг від 31.03.2016, актом надання послуг від 30.04.2016, актом надання послуг від 31.05.2016, актом надання послуг від 30.06.2016, актом надання послуг від 31.07.2016.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені в розмірі 99,21 грн., нараховану на авансовий платіж у розмірі 14 045,12 грн. та на акти наданих послуг із вересня 2014 року по грудень 2014 року.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п. 6.2 Договору сторони погодили, що за несвоєчасну сплату орендних платежів Товариство зобов'язалось сплатити на користь Підприємства пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що нарахування пені за ним можливе тільки на орендний, а не на авансовий платіж, та вважає вірним арифметичний розрахунок пені, відповідно до якого обґрунтованою в розмірі 64,00 грн.

Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що за пунктом 1 частини 2 статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 3 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що сторони у даній справі не заявляли про застосування позовної давності щодо стягнення суми пені, то позовна давність до даної позовної вимоги судом не застосовується.

Так, суд дійшов правомірного висновку про часткове задоволення даної позовної вимоги.

Одночасно позивачем заявлено до стягнення з відповідача три проценти річних у розмірі 5 777,23 грн. та 44 472,33 грн. інфляційних втрат.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зокрема, з поданого позивачем розрахунку вбачається, що три проценти річних у розмірі 5 170,16 грн. та 36 962,34 грн. інфляційних втрат нараховані на авансовий платіж та на заборгованість за період з жовтня 2014 року по червень 2016 року.

Перевіривши розрахунок суду першої інстанції заявлених до стягнення трьох процентів річних з урахуванням умов договору та здійснених Товариством часткових оплат, колегія суддів дійшла висновку, що він зроблений вірно та стягненню з відповідача підлягає 4 972,10 грн., з яких: 24,85 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 листопада 2014 року по 20 грудня 2014 року на суму 10 079,78 грн.; 44,77 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 грудня 2014 року по 20 січня 2015 року на суму 17 570,59 грн.; 64,21 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 січня 2015 року по 20 лютого 2015 року на суму 25 199,11 грн.; 76,07 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 лютого 2015 року по 21 березня 2015 року на суму 33 055,94 грн.; 104,86 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 березня 2015 року по 20 квітня 2015 року на суму 41 155,58 грн.; 122,51 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 квітня 2015 року по 20 травня 2015 року на суму 49 686,48 грн.; 150,68 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 травня 2015 року по 20 червня 2015 року на суму 59 137,87 грн.; 172,39 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 червня 2015 року по 20 липня 2015 року на суму 69 912,02 грн.; 53,21 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 липня 2015 року по 28 липня 2015 року на суму 80 925,36 грн.; 149,75 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 29 липня 2015 року по 20 серпня 2015 року на суму 79 215,21 грн.; 229,73 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 серпня 2015 року по 20 вересня 2015 року на суму 90 163,31 грн.; 249,08 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 вересня 2015 року по 20 жовтня 2015 року на суму 101 017,19 грн.; 285,69 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 жовтня 2015 року по 20 листопада 2015 року на суму 112 124,75 грн.; 303,50 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 листопада 2015 року по 20 грудня 2015 року на суму 123 087,35 грн.; 342,12 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 грудня 2015 року по 20 січня 2016 року на суму 134 271,01 грн.; 370,82 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 січня 2016 року по 20 лютого 2016 року на суму 145 538,03 грн.; 373,99 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 лютого 2016 року по 20 березня 2016 року на суму 156 905,01 грн.; 428,24 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 березня 2016 року по 20 квітня 2016 року на суму 168 072,07 грн.; 442,21 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 квітня 2016 року по 20 травня 2016 року на суму 179 339,09 грн.; 485,65 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 травня 2016 року по 20 червня 2016 року на суму 190 606,11 грн.; 497,77 грн. - три проценти річних, нараховані за період з 21 червня 2016 року по 20 липня 2016 року на суму 201 873,13 грн., а нараховані три проценти річних на авансовий платіж задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено наявність прострочення зі сплати останнього.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року № 14).

Так, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши перерахунок суду першої інстанції інфляційних втрат за наведені вище періоди та суми, дійшов висновку, що місцевим судом вірно визначено, що з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати в загальному розмірі 23 050,03 грн. та дійшов вірного висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи позивача, викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу, а тому остання підлягає задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про зміну рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2016 в частині заборгованості з відшкодування сум земельного податку. В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.12.2016 у справі №910/17190/16 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРАНС ГРУП" (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 7/9-3, ідентифікаційний код 36484784) на користь комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 7/9, ідентифікаційний код 03328712) 208 140 (двісті вісім тисяч сто сорок) грн. 15 коп. орендної плати, 78 507 (сімдесят вісім тисяч п'ятсот сім) грн. 23 коп. вартості спожитих комунальних послуг, 66 464 (шістдесят шість тисяч чотириста шістдесят чотири) грн. 23 коп. вартості податку на землю, 64 (шістдесят чотири) грн. 00 коп. пені, 4 972 (чотири тисячі дев'ятсот сімдесят дві) грн. 10 коп. трьох процентів річних, 23 050 (двадцять три тисячі п'ятдесят) грн. 03 коп. інфляційних втрат, а також 5 717 (п'ять тисяч сімсот сімнадцять) грн. 97 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГО ТРАНС ГРУП" (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 7/9-3, ідентифікаційний код 36484784) на користь комунального підприємства "Київпастранс" в особі відокремленого підрозділу - Служби колії (02105, місто Київ, вулиця Павла Усенка, будинок 7/9, ідентифікаційний код 03328712) 8 576 (вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість) грн. 96 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Справу №910/17190/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді О.В. Тищенко

К.В. Тарасенко