Постанова

від 22.03.2017 по справі 5011-7/1603-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2017 р. Справа№ 5011-7/1603-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Суліма В.В.

за участю секретаря судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: не з'явились;

від відповідача за первісним позовом: Рибарук М.М. - представник за довіреністю № 01-07 від 27.02.2017; Смулянський О.В. - представник за довіреністю № 01-02 від 02.03.2015

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Атек"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016

у справі № 5011-7/1603-2012 (суддя - Мельник В.І.)

за первісним позовом Приватного акціонерного товариства "Атек"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Олімп"

про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Олімп"

до Приватного акціонерного товариства "Атек"

про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном,

ВСТАНОВИВ:

08.02.2012 Приватне акціонерне товариство АТЕК (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Олімп (надалі - відповідач) про визнання недійсними додаткові угоди № 2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 укладеного між Закритим Акціонерними товариством АТЕК та Товариство з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „ОЛІМП"; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „ОЛІМП" передати Закритому Акціонерному товариству АТЕК цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ АТЕК , розташованого у м. Києві, вул. Чистяківська, 20.

Заявою про уточнення позовних вимог № 30 від 19.03.2012 позивач просив уточнити позовні вимоги, шляхом викладення прохальної частини позову в наступній редакції: визнати недійсними додаткові угоди № 2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001, укладеного між Закритим Акціонерними товариством АТЕК та Товариство з обмеженою відповідальністю „Спортивний клуб „ОЛІМП"

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір оренди майна №1 від 25.10.2001, за умовами якого позивач як орендодавець передав відповідачу як орендарю в тимчасове володіння та користування майно та споруди спортивного комплексу ЗАТ АТЕК , проте представник ЗАТ АТЕК ОСОБА_4 підписав додаткові угоди (№2, №3, №4) до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 без належних на те повноважень.

Справа неодноразово розглядалась різними судовими інстанціями.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 позов задоволено повністю, визнано недійсними додаткові угоди: №2 від 25.03.2002 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001, №3 від 25.03.2002 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001, №4 від 25.04.2002 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 укладені між Закритим акціонерним товариством АТЕК та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб ОЛІМП ; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб ОЛІМП з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження, на користь Закритого акціонерного товариства АТЕК 1 073,00 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Олімп на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у справі №5011-7/1603-2012 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Олімп залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 у справі №5011-7/1603-2012 залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 18.11.2014 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Олімп задоволено частково, постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі №5011-7/1603-2012 - скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Олімп задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2014 у справі №5011-7/1603-2012 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

25.12.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб Олімп подало зустрічну позовну заяву №01-77/2 від 24.12.2014 (вх. №29128/14 від 25.12.2014) до Приватного акціонерного товариства АТЕК , в якому просило:

- визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339) право користування орендованим майном, а саме основними засобами - майном, спорудами та приміщеннями стадіону "АТЕК", які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20: футбольне поле 4050 м2 з травяним покриттям; трибуни дерев'яні; приміщення під трибунами для технічних потреб; обладнання (компресори, ТП) для катка зі штучним льодом; цегляне приміщення компресорної та ТП - 554,5 м2; технічні засоби катка (льодові машини - 2 шт.); металевий ангар площею 540,7 м2; двоповерхова цегляна споруда велобази з адміністративними та підсобними приміщеннями площею біля 300 м2: складські металеві приміщення; спортивні майданчики; двоповерхова цегляна споруда з адміністративними та підсобними приміщеннями, прилегла до катка зі штучним льодом площею 1249,5 м2; спортивний зал (пл. 238,8 м2) з адміністративними та підсобними приміщеннями, з приміщенням сауни загальною площею 653,6 м2; перекриття катку зі штучним льодом площею 2732,0 м2, згідно умов договору оренди майна №1 від 25.10.2001 та додаткових угод №2 від 25.03.2002, №3 від 25.03.2002, №4 від 25.04.2002 до нього, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339);

- зобов'язати Приватне акціонерне товариство "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги. 83, код ЄДРПОУ 00240112) усунути перешкоди у користуванні Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339) орендованим майном, а саме основними засобами - майном, спорудами та приміщеннями стадіону ''АТЕК". які знаходяться в м. Києві по вул, Чистяківська, 20: футбольне поле 4050 м2 з травяним покриттям; трибуни дерев'яні: приміщення під трибунами для технічних потреб; обладнання (компресори, ТП) для катка зі штучним льодом; цегляне приміщення компресорної та ТП - 554,5 м2; технічні засоби катка (льодові машини - 2 шт.); металевий ангар площею 540,7 м2; двоповерхова цегляна споруда велобази з адміністративними та підсобними приміщеннями площею біля 300 м2; складські металеві приміщення; спортивні майданчики; двоповерхова цегляна споруда з адміністративними та підсобними приміщеннями, прилегла до катка зі штучним льодом площею 1249,5 м2; спортивний зал (пл. 238,8 м2) з адміністративними та підсобними приміщеннями, з приміщенням сауни загальною площею 653,6 м2; перекриття катку зі штучним льодом площею 2732,0 м2. згідно умов договору оренди майна №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339), шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 та додаткових угод №2 від 25.03.2002. №3 від 25.03.2002, №4 від 25.04.2002 до нього;

- надання орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ. буї. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339) його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону "АТЕК" у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, постачання електроенергії на об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно договору оренди №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339);

- стягнути з Приватного акціонерного товариства "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339) - 2436,00 грн. судового збору.

14.01.2015 до Господарського суду від позивача за зустрічним позовом надійшла заява про уточнення вимог зустрічного позову про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном (в порядку ст. 60 ГПК України), відповідно до якої позивач за зустрічним позовом уточнив вимоги зустрічного позову, виклавши частину вимог (абзац четвертий) у наступній редакції:

"Зобов'язати Приватне акціонерне товариство "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112), його посадових осіб, працівників, арбітражного керуючого, в.о. керівника ПрАТ "АТЕК" та інших осіб усунути і не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339] у користуванні орендованим майном, а саме основними засобами - майном, спорудами та приміщеннями стадіону "АТЕК", які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20: футбольне поле 4050 м2 з трав'яним покриттям; трибуни дерев'яні; приміщення під трибунами для технічних потреб; обладнання (компресори, ТП) для катка зі штучним льодом; цегляне приміщення компресорної та ТП - 554,5 м2; технічні засоби катка (льодові машини - 2 шт.); металевий ангар площею 540,7 м2; двоповерхова цегляна споруда велобази з адміністративними та підсобними приміщеннями площею біля 300 м2; складські металеві приміщення; спортивні майданчики; двоповерхова цегляна споруда з адміністративними та підсобними приміщеннями, прилегла до катка зі штучним льодом площею 1249,5 м2; спортивний зал (пл. 238,8 м2) з адміністративними та підсобними приміщеннями, з приміщенням сауни загальною площею 653,6 м2; перекриття катку зі штучним льодом площею 2732,0 м2, згідно умов договору оренди майна N81 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83 код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339), шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 та додаткових угод №2 від 25.03.2002, №3 від 25.03.2002, №4 від 25.04.2002 до нього, надання орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339) його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону "АТЕК" у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, у постачанні та отриманні електроенергії на об'єкті оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно договору оренди №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" (м. Київ, пр-кт Перемоги, 83, код ЄДРПОУ 00240112) та Товариством з обмеженою відповідальністю гтивний клуб "ОЛІМП" (м. Київ, бул. Ромена Роллана, 7, код ЄДРПОУ 31403339)". В іншій частині вимоги зустрічного позову залишити без змін.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач (за зустрічним позовом) чинить перешкоди позивачу (за зустрічним позовом) у користуванні об'єктом договору оренди з урахуванням положень додаткових угод №2, 3 від 25.03.2002 та №4 від 25.04.2002.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 первісний позов задоволено у повному обсязі: визнано недійсними додаткові угоди: №2 від 25.03.2002, №3 від 25.03.2002, №4 від 25.04.2002, укладені між Закритим акціонерним товариством АТЕК та Товариством з обмеженою відповідальністю Спортивний клуб ОЛІМП . У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2015 у справі № 5011-7/1603-2012 - без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Олімп" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07 жовтня 2015 року у справі № 5011-7/1603-2012 - без змін.

Постановою Верховного суду України від 08.06.2016 заяву ТОВ Спортивний клуб Олімп задоволено частково: постанову Вищого господарського суду України від 6 квітня 2016 року у справі № 5011-7/1603-2012, постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 жовтня 2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 20 травня 2015 року скасовано, а справу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 (повний текст рішення підписано - 10.11.2016) у задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково; зобов'язано Приватне акціонерне товариство "АТЕК" усунути і не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" у користуванні орендованим майном, згідно умов договору оренди майна №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП", шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 та додаткових угод №2 від 25.03.2002, №3 від 25.03.2002, №4 від 25.04.2002 до нього, надання орендарю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону "АТЕК" у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, у постачанні та отриманні електроенергії на об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно договору оренди №1 від 25.10.2001, який укладений між Закритим акціонерним товариством "АТЕК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП". В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "АТЕК" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" 2 436,00 грн судового збору за подання зустрічного позову.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Атек" 25.11.2016 звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 та прийняти нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що підписані додаткові угоди за своєю суттю змінюють строк дії договору та обумовлюють перехід права власності на об'єкт оренди, а тому фактично вказані дії не можуть розцінюватись як досягнення між сторонами істотних умов договору, а тому апелянт вважає, що такі додаткової угоди є нікчемними (недійсними). Окрім цього, зазначив, що під час розгляду господарської справи № 40/600-29/526 судами було встановлено, що за умовами договору № 1 від 25.10.2001 та додаткових угод № 1 та № 4 ЗАТ АТЕК (як орендодавець) передало ТОВ СК ОЛІМП цілісний майновий комплекс з терміном оренди 10 років. Таким чином, вказані, на думку апелянта, преюдиційні обставини неправомірно не були враховані при розгляді даної справи. Доводи апеляції фактично зводяться до того, що позивачем не було схвалено укладення таких додаткових угод. Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої істанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем позовної давності. А тому просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду скасувати з прийняттям нового про задоволення первісного позову та відмову в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Атек" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 у справі № 5011-7/1603-2012 було прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Сулім В.В., Гаврилюк О.М. та призначено до розгляду на 25.01.2017.

16.01.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі, в яких останній зазначив про обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про визнання недійсними додаткових угод № 2, 3, 4. А тому відповідач просив залишити апеляційну скаргу у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розгляд справи неодноразово відкладався.

01.03.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про призначення судової експертизи у даній справі для вирішення наступних питань: чи виконано підпис на додаткових угодах № 2, 3, 4 до договору оренди № 1 від 25.10.2001 власноручно директором АТЕК ОСОБА_4? Чи нанесено на додаткових угодах № 2, 3, 4 до договору оренди № 1 від 25.10.2001 відтиск печатки ЗАТ "АТЕК"?

Дане клопотання обґрунтоване тим, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем заявлялось клопотання про витребування доказів у Головного управління національної поліції у м. Києві, зокрема, докази складання та направлення листа УДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві від 11.08.2003 № 7/6-1546, а також зобов'язання ГУ НП у м. Києві надати пояснення, чи правомірно посадові особи УДСБЕЗ ГУ МВС України в м. Києві зробили висновок про відповідність дій директора управління справами ОСОБА_4 посадовим інструкціям, поза рамками Кримінального кодексу України. Оскільки таке клопотання, на думку позивача, було неправомірно відхилено судом першої інстанції, апелянт вже до суду апеляційної інстанції подав клопотання про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи.

02.03.2017 представником Приватного акціонерного товариства "Атек" подано клопотання, в якому останній просив суд продовжити строк розгляду апеляційної скарги у даній справі з метою повного та об'єктивного з'ясування обставин справи. Розглянувши клопотання Приватного акціонерного товариства "Атек", суд продовжив строк розгляду спору на підставі ч.3 ст.69, 99, 102 ГПК України.

В судовому засіданні 22.03.2017 представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги у даній справі заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін. Окрім цього, заперечували проти задоволення клопотання про призначення судової експертизи у даній справі. Наголосили на огляді судом першої інстанції оригіналів договору та додаткових угод при первісному розгляді даної справи в суді першої інстанції.

Представник позивача в судове засідання 22.03.2017 не явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Разом з цим, 21.03.2017 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від останнього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням представника позивача на лікарняному. А тому просив відкласти розгляд апеляційної скарги. При цьому просив також задовольнити подане останнім 01.03.2017 клопотання про призначення судової почеркознавчої та технічної експертизи у даній справі.

Суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання апелянта як про відкладення, так і про призначення судової експертизи у даній справі з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Строк розгляду апеляційної скарги вже сплинув та (як зазначалось вище) вже продовжувався судом апеляційної інстанції. Тому в силу ч. 1 ст. 69, 99, 102 ГПК України клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню в розумінні наведених норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням наявності доказів повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи та ст. 6 Конвенції, судова колегія вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, за відсутності представників позивача, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги. А тому клопотання позивача (з урахуванням спливу строку на розгляд апеляційної скарги) про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню.

Клопотання позивача про призначення у даній справі судової експертизи також відхилено судом з підстав, викладених у мотивувальній чатині постанови.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву та пояснень на неї, заслухавши присутніх представників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 25.10.2001 між ЗАТ АТЕК , правонаступником якого є ПрАТ Атек , як орендодавцем, та відповідачем ТОВ Спортивний клуб Олімп , як орендарем, укладено договір оренди майна №1 (надалі - договір оренди).

Згідно з п. 1.1 договору оренди орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування наступне майно: цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ АТЕК , розташоване у м. Києві, вул. Чистяківська, 20. Площа земельної ділянки спортивного комплексу ЗАТ АТЕК біля 3,5 га.

Положеннями п. 3.1 договору оренди встановлено, що зазначене в п. 1.1 договору майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Сторони також погодили, що об'єкт, який орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі об'єкта двома сторонами (п. 3.4 договору оренди).

У пункті 4.1 договору оренди передбачено, що термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1 договору оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату, розмір якої визначається у додатковій угоді, яка після прийняття та підпису обома сторонами стає невід'ємною частиною даного договору.

Додатковою угодою №1 від 25 жовтня 2001 року до договору оренди визначено розмір орендної плати 5 000,00 грн. за місяць, а строк дії даної угоди встановлено протягом одного календарного року - до 25 жовтня 2002 року.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору оренди сторони 01 листопада 2001 року підписали акт прийому-передачі основних засобів стадіону ЗАТ АТЕК , за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування стадіон ЗАТ АТЕК , а саме основні засоби - майно споруди та приміщення стадіону ЗАТ АТЕК , які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20.

25 березня 2002 року між сторонами укладено додаткові угоди №2 та №3, а 25 квітня 2002 року додаткова угода №4 (надалі - додаткові угоди №2, №3, №4), якими було змінено умови договору оренди, зокрема, збільшено термін оренди до 50 (п'ятдесят) років (п. 4.1 договору); змінено порядок відшкодувань поліпшень об'єкту оренди (будівлі, приміщень, споруд, майна), які були зроблені за рахунок орендаря.

Відповідно до тексту додаткових угод вони були укладені від імені ЗАТ АТЕК директором Управління справами (директором) ОСОБА_4, а від імені ТОВ Спортивний клуб Олімп - директором Маслєнніковим О.П.

Так, позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про визнання додаткових угод недійсними, з посиланням на те, що у ОСОБА_4 були відсутні повноваження на їх укладення від імені ЗАТ АТЕК .

При цьому в обґрунтування вказаних позовних вимог позивач, як в позовній заяві, так і апеляційній скарзі первинно зазначав, що, підписуючи спірні додаткові угоди, ОСОБА_4 фактично діяв без погодження з адміністрацією, а тому зазначені угоди в силу вимог ст. 48 ЦК УРСР є недійсними. Окрім цього позивач зазначив, що з урахуванням того, що починаючи з 20.01.1995 ОСОБА_4 було переведено на посаду директора управління справами позивача, останній не мав повноважень підписувати спірні додаткові угоди, оскільки не перебував на посаді голови правління ЗАТ АТЕК . Більше того, на момент підписання додаткових угод з ОСОБА_4 не було укладено контракт як з директором підприємства. А тому, на думку позивача, додаткові угоди № 2, 3, 4 є недійсними з моменту їх укладення. При цьому більше п'яти років позивач фактично не заперечував самого факту наявності таких угод та факту їх підписання вказаною особою.

Разом з цим, під час прослуховування технічного запису судом апеляційної інстанції було встановлено, що в судовому засіданні 20.04.2015 представник відповідача надав до місцевого господарського суду оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, зокрема, договору оренди № 1 та додаткових угод № 2, 3, 4 до нього. Вказані оригінали були оглянуті судом першої інстанції (01 хв. 18 сек. технічного запису).

Розглядаючи спір у даній справі, за результатами нового розгляду місцевий господарський суд дійшов висновку, що оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів підтвердження наявності у директора управління справами ЗАТ АТЕК компетенції на підписання спірних додаткових угод та подальшого їх схвалення позивачем, вказане може свідчити про порушення охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з урахуванням наступного.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 2.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року за №11 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на те, що спір у даній справі стосується правовідносин між сторонами щодо порядку і наслідків визнання угод недійсними, які були укладені до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), спірні правовідносини у даній справі регулюються за правилами Цивільного кодексу УРСР (надалі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 26 ЦК УРСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Згідно зі ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Як було зазначено вище, між позивачем та відповідачем 25.10.2001 було укладено договір оренди майна №1. В подальшому між сторонами 25.10.2001 було укладено додаткову угоду № 1 до договору.

Разом з цим, із наявних у матеріалах справи копій договору оренди майна № 1 від 25.10.2001 та додаткової угоди № 1 від 25.10.2001 (додаток № 1 до договору) вбачається, що такі угоди від імені позивача підписувалися ОСОБА_4 як директором ЗАТ АТЕК , якого на підставі наказу (розпорядження) № 162 від 20.01.1995 (т. 1, а.с. 163) було переведено на посаду директора по управлінню справами товариства.

При цьому, під час укладення договору № 1 та додаткової угоди № 1 до нього, діяла редакція статуту ЗАТ АТЕК , затвердженого загальними зборами акціонерів протоколом № 5 від 04.07.1998 (надалі - статут). Так, відповідно до п. 3.6. статуту виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. При цьому, відповідно до п. 3.12. статуту, управління підприємствами, організаціями, філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами товариства здійснюються керівниками. При призначенні керівників на посаду з ними укладається контакт. Керівники самостійно приймають рішення та відповідають за діяльність підприємств (організацій, філій, представництв та інших структурних підрозділів) відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, із зазначеної редакції статуту (на момент укладення договору № 1 та додаткової угоди № 1 до нього) вбачається, що у статуті конкретно не визначено повноваження директора по управлінню справами товариства.

Разом з цим, 29.12.2001 загальними зборами акціонерів ЗАТ АТЕК була затверджена нова редакція статуту (надалі - Статут).

Так, Статутом в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів №3 від 29 грудня 2001 року (яка була чиною на момент укладення спірних додаткових угод № 2, 3, 4), зокрема, пунктом 5.12. було визначено, що виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є виконавча дирекція, яка призначається Головою Правління за погодженням з Головою Ради Товариства. Управління підприємствами, організаціями, філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами Товариства здійснює виконавча дирекція.

Генеральний директор, директор з закупок, директор з продажу та директор Управління справами вправі від імені товариства без довіреності здійснювати дії в межах своєї компетенції, в тому числі підписувати зовнішньоекономічні договори.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 на час укладання спірних додаткових угод був директором управління справами ЗАТ АТЕК , отже, мав право представляти позивача лише в межах своєї компетенції.

Натомість, вказані вище положення статуту ЗАТ АТЕК не містять конкретизованого визначення компетенції директора управління справами товариства. Зазначено, що, зокрема, останній вправі від імені товариства без довіреності здійснювати дії в межах своєї компетенції, в тому числі підписувати зовнішньоекономічні договори. Тоді як встановити достеменно наявність таких повноважень можливо лише шляхом дослідження посадових інструкцій директора управління справами товариства (на необхідності чого наголосив Верховний Суд України).

На виконання вказівок постанови Верховного Суду України від 8 червня 2016 року та з метою з'ясування меж компетенції директора управління справами ЗАТ АТЕК , суд першої інстанції пропонував сторонам надати для дослідження посадові інструкції директора управління справами ЗАТ АТЕК , затверджені наказом від 6 грудня 1996 року №216.

При цьому в письмових поясненнях, поданих 30.09.2016 позивачем до суду першої інстанції (т. 9, а.с. 105-108), останнім вказано, що підприємство позбавлено можливості надати, зокрема, належним чином завірені копій посадових інструкцій директора управління справами, оскільки архіви підприємства знищено.

Як вже зазначалось у постанові, позивачем до суду першої інстанції подавалось клопотання про витребування у ГУ НП у м. Києві доказів складання та направлення листа від 11.08.2003 № 7/6-1546, а також про зобов'язання ГУ НП у м. Києві надати пояснення щодо правомірності висновку про відповідність дій ОСОБА_4 посадовим інструкціям. Судом першої інстанції таке клопотання було відхилено. Тоді як до суду апеляційної інстанції відповідне клопотання не подавалось. А в силу ст. ст. 4-3, 38, 43, 101 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

А тому суд апеляційної інстанції не приймає вказаний лист № 7/6-1546 від 11.08.2003 як доказ наявності повноважень особи на підписання додаткових угод в розумінні ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України, через відсутність в матеріалах справи та ненадання таких інструкцій сторонами. Більше того, станом на момент перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю ГУМВС в м. Києві є реорганізоване.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Так, рішеннями ЄСПЛ у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27 жовтня 1993 (п. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23 жовтня 1996 (п. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень.

У справі Мантованеллі проти Франції ЄСПЛ також дійшов висновку про порушення ст. 6 Конвенції, зазначивши що одним із складників справедливого судового розгляду в розумінні п. 1 статті 6 є право на змагальне провадження; кожна сторона, в принципі, має отримати нагоду не лише бути поінформованою про будь-які докази, які потрібні для того, щоб виграти справу, але також має знати про всі докази чи подання, які представлені або зроблені в цілях впливу на думку суду, і коментувати їх.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, що матеріали справи не містять доказів наявності необхідних повноважень на підписання спірних угод.

Тоді як з подальших дій позивача після укладання спірних додаткових угод вбачається, що останній не лише не схвалював, а категорично був проти подальшого виконання таких додаткових угод, про що свідчить зокрема створення комісії (наказом № 9 від 31.01.2003) про розслідування факту підписання додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди, звільнення із займаної посади (наказом № 10 від 04.02.2003) ОСОБА_4 саме у зв'язку з підписання додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди, а також факт звернення листом № 1546 від 16.07.2003 до УДСБЕЗ ГУ МВС України про перевірку наявності повноважень у ОСОБА_4 для підписання спірних додаткових угод. Всі зазначені вище обставини свідчать про відсутність подальшого схвалення позивачем укладення додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди.

А тому з урахуванням зазначених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_4 необхідної кількості повноважень на підписання додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди. Як і відсутні докази подальшого схвалення позивачем укладення спірних правочинів.

Окрім цього, суд апеляційної інстанції зазначає, що на час укладання спірних додаткових угод ОСОБА_4 був директором Управління справами ЗАТ "Атек", тому як директор структурного підрозділу мав би право діяти від імені товариства за умови укладення з ним контракту, який би наділив його такими повноваженнями. Проте, матеріали справи не містять доказів укладення з ОСОБА_4 контракту, що надавав би йому необхідний обсяг повноваженнь на представництво ЗАТ "Атек".

Щодо поданого позивачем клопотання про призначення у даній справі судової експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем в суді першої інстанції дійсно було заявлено клопотання про витребування доказів, разом з цим, навіть у разі задоволення такого клопотання, позивач не отримав би відповіді на питання щодо того, чи виконано підпис на додаткових угодах № 2, 3, 4 саме зазначеною особою. А тому фактично клопотання про витребування доказів не пов`язане з клопотанням про призначення у даній справі судової експертизи. А тому його незадоволення судом першої інстанції не є безумовною підставою для задоволення клопотання про призначення у даній справі судової експертизи на стадії апеляційного провадження в розумінні ст.ст. 38, 41, 43, 101 ГПК України. Більше того, матеріали справи не містять жодних доказів звернення самого позивача до ГУ НП у м. Києві з метою надання пояснень щодо правомірності складення висновку посадовими особами УДСБЕЗ ГУ МВС в м. Києві (та відмови йому відповідним органом), що унеможливлює задоволення такого клопотання у розумінні ст. 38 ГПК України.

А з урахуванням того, що позивачем жодним чином в порядку ст. 101 ГПК України не було обґрунтовано неможливість подання такого клопотання до суду першої інстанції, та враховуючи тривалий час судового розгляду даної справи (більше п'яти років), суд апеляційної інстанції не задовольня клопотання про призначення у даній справі судової експертизи на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції з урахуванням встановленого у цій постанові.

При цьому суд також враховує, що сам позивач в судове засідання не з'явився, вільні зразки не надавав, не зазначив про можливість з'явлення в судове засідання ОСОБА_4 для відібрання експериментальних зразків підпису, що унеможливлює призначення судової експертизи в даному судовому засіданні. А відкладення розгляду справи є неможливим в розумінні ч. 1 ст. 77 ГПК України.

А тому з метою утримання від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, суд апеляційної інстанції відхиляє подане позивачем клопотання.

При цьому суд апеляційної інстанції не приймає доводи апелянта, що представник ОСОБА_4 не пам'ятає підписання таких угод як підставу для визнання поважними причин пропуску позовної давності та для призначення у даній справі судової експертизи. Так, апелянт сам подавав, завіряв копії і просив визнати недійсними такі додаткові угоди у зв'язку з відсутністю повноважень у такого представника на підпис зазначених угод, при цьому понад п'ять років судового розгляду позивачем не ставилось питання про достовірність підпису ОСОБА_4 на спірних додаткових угодах (як окрема підстава для для відхилення клопотання позивача про призначення судової експертизи у даній справі на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції).

Суд апеляційної інстанції також не приймає доводи апелянта про те, що у позивача були підстави вважати, що по спірних додаткових угодах сторонами не було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, а спірні додаткові угоди, що за своїм змістом змінюють строк та обумовлюють перехід права власності на об'єкт оренди, є протиправним діянням. Такі доводи апелянта спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Так, відповідно до п. 12.4. договору, доповнення та зміни умов даного договору оформляються додатковими угодами, які узгоджуються та підписуються обома сторонами та стають невід'ємними частинами даного договору.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що факт недосягнення істотних умов договору - не був підставою позову у даній справі. І дана обставина є не підставою для визнання спірних додаткових угод недійсними, а - неукладеними. Тоді як суд апеляційної інстанції під час перегляду рішення не встановив обставин, з якими законодавець пов'язує неукладеність спірних угод.

Таким чином, сторони узгодили, яким чином вносяться зміни до договору. І укладення додаткових угод № 2, 3, 4 жодним чином не суперечило ані чинному на той момент законодавству, ані умовам договору, дійсність якого позивачем не заперечується. Більше того, вказаними додатковими угодами сторони внесли зміни до договору № 1 від 25.10.2001, вказані додаткові угоди не є окремими правочинами, а є невід'ємною частиною такого договору. А тому в цій частині доводи апелянта є необґрунтованими.

Щодо переходу права власності до відповідача за додатковою угодою № 2 на об'єкт оренди, суд апеляційної інстанції зазначає, що умовами додаткової угоди № 2 не передбачено безумовного переходу права власності до орендаря. Натомість пунктом 8.1.4. додаткової угоди № 2 сторони погодили, що в разі невиконання чи неналежного виконання орендодавцем п.п. 8.1.2., 8.1.3. договору до орендаря переходить право власності на об'єкт оренди. Таким чином, перехід права власності до орендаря сторони визначили фактично в разі невиконання орендодавцем умов п.п. 8.1.2., 8.1.3. договору. Тоді як настання такої обставини фактично залежить лише від дотримання умов договору саме позивачем. А тому доводи апелянта про позбавлення позивача права власності на об'єкт оренди шляхом укладання додаткової угоди № 2 є необґрунтованим.

Окремо, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до ст. 21 ЗУ Про підприємства в Україні (в редакції, що була чинною на момент укладення спірних додаткових угод) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

А тому наведені доводи апелянта не є підставою для задоволення первісного позову у даній справі.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ч. 3 ст. 35 ГПК України), зокрема в частині неврахування обставин, що були встановлені господарськими судами при розгляді справи № 40/600-29/529 та ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.11.2006 у справі 40/600-29/529, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Разом з цим, досліджуючи процесуальні документи ухвалені судами за результатами розгляду справи № 40/600-29/529 Господарського суду міста Києва, судом апеляційної інстанції було встановлено, що при розгляді вказаної справи судами взагалі не досліджувались додаткові угоди № 2, 3. Тоді як фактично спірні зміни до договору було внесено саме додатковою угодою № 2. А тому обставини, які необхідно встановити при розгляді даної справи взагалі не досліджувались при розгляді справи № 40/600-29/529. А тому в цій частині доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ч. 3 ст. 35 ГПК України) є необґрунтованими.

Щодо порушення строків позовної давності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України що висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права; суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у даній справі зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 76 ЦК УРСР або статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому суд повинен встановити момент не лише, коли особа довідалася, але і коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 ст. 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року у справі №3-176гс14 та від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 зроблено висновок, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У постанові від 19 серпня 2014 року у справі №3-59гс14 Верховний Суд України виклав правову позицію про те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчиненння правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказів ЗАТ АТЕК №9 від 31 січня 2003 року та №10 від 04 лютого 2003 року, висновку до наказу №9 від 31 січня 2003 року, а також з листа УДСБЕЗ ГУ МВС в м. Києві від 11 серпня 2003 року №7/6-1546 (т. 1, а.с. 14-18, 47), позивачу було відомо про існування спірних додаткових угод до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року з дня їх укладання.

Тоді як з позовом звернувся - 06.02.2012.

Крім цього, 22 червня 2006 року ЗАТ АТЕК зверталося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ Спортивний клуб Олімп про розірвання договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року, в якому посилалося на спірні додаткові угоди та надавало до цього позову їх копії.

А тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що посилання позивача за первісним позовом на те, що про порушення свого права у зв'язку з укладанням спірних правочинів він зміг дізнатися лише у жовтні 2011 року (лист № 01-67 від 30.10.2011), тобто не раніше завершення 10-ти річного строку дії договору оренди, коли всупереч вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України відповідач орендоване майно позивачу не повернув, є безпідставним та необґрунтованим, спростовується матеріалами справи, оскільки навіть якщо вважати, що в момент підписання спірних додаткових угод позивачу не було відомо про укладення спірних правочинів, то створення комісії (наказом № 9 від 31.01.2003) розслідування підписання таких угод свідчить про ту обставину, що позивачу стало відомо про їх підписання саме з дати наказу - 31.01.2003. Вказана обставина вбачається навіть зі змісту такого наказу: В связи с обнаружением копий дополнительных соглашений № 2, № 3, № 4 от 25.03.2002 к договору аренды № 1 от 25.10.2001, подписанных директором УД ОСОБА_4 и заверенных печатью предприятия… . Разом з цим, наказом № 10 від 04.02.2003 у зв'язку з встановленням тих обставин, що вказані додаткові угоди були оформлені без належного погодження, ОСОБА_4 було звільнено з посади директора. А тому заява позивача про поновлення строків позовної давності не підлягає задоволенню. Жодних поважних причин такого значного пропуску строку судом не встановлено.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, відтак ПрАТ АТЕК , звернувшись в лютому 2012 року з позовом про визнання недійсними спірних додаткових угод, пропустило строк позовної давності.

У пункті 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29 травня 2013 року за №10 вказано, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За таких обставин, оскільки до матеріалів справи не надано належних доказів наявності у директора управління справами ЗАТ АТЕК компетенції на підписання спірних додаткових угод та подальшого їх схвалення позивачем, вказане свідчить про порушення охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом, разом з тим, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що для звернення до суду про визнання цих угод недійсними спливла позовна давність, про яку письмово заявив відповідач за первісним позовом, відтак суд правомірно відмовив в задоволенні первісного позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Щодо зустрічного позову ТОВ Спортивний клуб Олімп , то його предметом є вимога про визнання за позивачем за зустрічним позовом права на користування об'єктом договору оренди з урахуванням положень додаткових угод №2, 3 від 25 березня 2002 року та №4 від 25 квітня 2002 року та зобов'язання ПрАТ АТЕК усунути перешкоди у користування орендованим майном.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Факт приймання-передачі об'єкту оренди підтверджується підписаним між сторонами актом приймання-передачі нерухомого майна від 01 листопада 2001 року, а пунктом 4.1 договору оренди передбачено, що термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття об'єкту, що орендується, за актом приймання-передачі.

Положеннями п. 4.2. договору передбачено, що продовження оренди можливе тільки на підставі укладення наступного договору.

Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що враховуючи відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 25 квітня 2002 року, якою було внесено зміни до п. 4.1 договору оренди, вказана додаткова угода є чинною й згідно її положень термін дії оренди майна, яке є предметом договору оренди, складає 50 (п'ятдесят) років з моменту прийняття об'єкту, що орендується. Договір оренди в редакції додаткових угод №2, 3 від 25 березня 2002 року та №4 від 25 квітня 2002 року є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 частини 1 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями сторін, відповідач за зустрічним позовом 11 червня 2013 року перекрив позивачу за зустрічним позовом доступ до орендованих приміщень, споруд, майна на стадіоні АТЕК за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20.

При цьому орендар об'єкт оренди за актом приймання-передачі орендодавцю не повертав. Такими діями орендодавець порушив п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 8.1.1 договору оренди, приписи статті 526 ЦК України та статті 193 ГК України, якими встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання.

Дії орендодавця щодо перешкоджання орендарю у користуванні майном підтверджуються, зокрема ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 26 липня 2013 року у справі 759/10876/13-к, та ухвалою апеляційного суду міста Києва від 16 жовтня 2014 року у справі 759/10542/13-ц, якими досліджено обставини захоплення службовими особами ЗАТ АТЕК 11 червня 2013 року території стадіону АТЕК , викрадення та незаконного заволодіння майном, яке знаходиться на території стадіону. Щодо цих неправомірних дій правоохоронними органами розпочато досудове розслідування.

Разом з цим, представник відповідача за зустрічним позовом не заперечує факт недопущення позивача за зустрічним позовом до орендованих приміщень.

Таким чином, за умови чинності договору оренди та спірних додаткових угод до нього, відповідач за зустрічним позовом не має права чинити перешкоди орендарю в законному користуванні та тимчасовому володінні орендованим майном згідно умов вказаного договору.

Разом з тим, звернення орендаря до орендодавця від 20 грудня 2014 року №01-88 не чинити перешкод орендарю користуватися орендованим майном та в повному обсязі сприяти орендарю у виконанні умов договору оренди та додаткових угод до нього орендодавцем залишено без відповіді.

А тому суд першої інстанції, встановивши перешкоди орендарю у користуванні орендованим майном шляхом недопущення його до орендованого майна, дійшов вірного висновку, що орендодавець порушує права та інтереси позивача за зустрічним позовом, унеможливлює використання орендарем орендованого майна за цільовим призначенням тощо. Тому правомірно захистив порушене право ТОВ Спортивний клуб Олімп шляхом спонукання ПрАТ АТЕК не чинити такі перешкоди, визнавши звернення орендаря із зустрічним позовом у цій частині законним та обґрунтованим. Таким чином рішення місцевого господарського суду стосовно часткового задоволення зустрічного позову є обгрунтованим та таким, що підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 32-34, 36, 43, 101 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Атек" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 у справі № 5011-7/1603-2012 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.10.2016 у справі № 5011-7/1603-2012 - без змін.

3. Матеріали справи № 5011-7/1603-2012 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Повний текст постанови складено 27.03.2017.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

В.В. Сулім