Постанова

від 07.06.2017 по справі 5011-7/1603-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2017 року Справа № 5011-7/1603-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Вовка І.В. (головуючого, доповідача),

Грека Б.М.,

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Атек" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року у справі № 5011-7/1603-2012 за позовом приватного акціонерного товариства "Атек" до товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Олімп" про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди, та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Олімп" до приватного акціонерного товариства "Атек" про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсними додаткових угод № 2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року укладеного між сторонами; зобов'язання відповідача передати позивачу цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ "АТЕК", розташованого у м. Києві, вул. Чистяківська, 20.

У березні 2012 року позивач змінив предмет позову та просив визнати недійсними додаткові угоди № 2, №3, №4 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року, укладеного між позивачем та відповідачем.

Позовні вимоги мотивовано підписанням зазначених додаткових угод до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року представником ЗАТ "АТЕК" ОСОБА_4 без належних на те повноважень.

Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року позов задоволено повністю, визнано недійсними додаткові угоди: від 25.03.2002 року №2 до договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року, від 25.03.2002 року №3 до договору оренди майна від 25.10.2001 року №1, від 25.04.2002 року №4 до договору оренди майна від 25.10.2001 року №1, укладені між сторонами.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року зазначене рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.07.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 18.11.2014 року постанову Вищого господарського суду України від 09.07.2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.12.2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року та рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

У грудні 2014 року відповідач за первісним позовом подав зустрічну позовну заяву в якій просив:

- визнати за ТОВ "Спортивний клуб "Олімп" право користування орендованим майном, а саме основними засобами - майном, спорудами та приміщеннями стадіону ЗАТ "АТЕК", які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20: футбольне поле 4050 м 2 з трав'яним покриттям; трибуни дерев'яні; приміщення під трибунами для технічних потреб; обладнання (компресори, ТП) для катка зі штучним льодом; цегляне приміщення компресорної та ТП - 554,5 м 2 ; технічні засоби катка (льодові машини - 2 шт.); металевий ангар площею 540,7 м 2 ; двоповерхова цегляна споруда велобази з адміністративними та підсобними приміщеннями площею біля 300 м 2 : складські металеві приміщення; спортивні майданчики; двоповерхова цегляна споруда з адміністративними та підсобними приміщеннями, прилегла до катка зі штучним льодом площею 1249,5 м 2 ; спортивний зал (пл. 238,8 м 2 ) з адміністративними та підсобними приміщеннями, з приміщенням сауни загальною площею 653,6 м 2 ; перекриття катку зі штучним льодом площею 2732,0 м 2 , згідно з умовами договору оренди майна від 25.10.2001 року №1 та додаткових угод від 25.03.2002 року №2, від 25.03.2002 року №3, від 25.04.2002 року №4 до нього, укладених між сторонами;

- зобов'язати позивача за первісним позовом усунути перешкоди у користуванні відповідачем орендованим майном, а саме основними засобами - майном, спорудами та приміщеннями стадіону ЗАТ "АТЕК", які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20: футбольне поле 4050 м 2 з трав'яним покриттям; трибуни дерев'яні: приміщення під трибунами для технічних потреб; обладнання (компресори, ТП) для катка зі штучним льодом; цегляне приміщення компресорної та ТП - 554,5 м 2 ; технічні засоби катка (льодові машини - 2 шт.); металевий ангар площею 540,7 м 2 ; двоповерхова цегляна споруда велобази з адміністративними та підсобними приміщеннями площею біля 300 м 2 ; складські металеві приміщення; спортивні майданчики; двоповерхова цегляна споруда з адміністративними та підсобними приміщеннями, прилегла до катка зі штучним льодом площею 1249,5 м 2 ; спортивний зал (пл. 238,8 м 2 ) з адміністративними та підсобними приміщеннями, з приміщенням сауни загальною площею 653,6 м 2 ; перекриття катку зі штучним льодом площею 2732,0 м 2 згідно умов договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року, який укладений між позивачем та відповідачем, шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року та додаткових угод №2 від 25.03.2002 року, №3 від 25.03.2002 року, №4 від 25.04.2002 року до нього;

- надати орендарю, його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону ЗАТ "АТЕК" у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, постачання електроенергії на об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно з договором оренди №1 від 25.10.2001, який укладений між позивачем та відповідачем.

14.01.2015 року позивач за зустрічним позовом уточнив вимоги зустрічного позову про визнання права користування та усунення перешкод у користуванні орендованим майном (в порядку ст. 60 ГПК України), виклавши частину вимог (абзац четвертий) у наступній редакції:

- зобов'язати приватне акціонерне товариство "АТЕК", його посадових осіб, працівників, арбітражного керуючого, в.о. керівника ПрАТ "АТЕК" та інших осіб усунути і не чинити перешкод товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "ОЛІМП" у користуванні орендованим майном, а саме основними засобами - майном, спорудами та приміщеннями стадіону "АТЕК", які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20: футбольне поле 4050 м 2 з трав'яним покриттям; трибуни дерев'яні; приміщення під трибунами для технічних потреб; обладнання (компресори, ТП) для катка зі штучним льодом; цегляне приміщення компресорної та ТП - 554,5 м 2 ; технічні засоби катка (льодові машини - 2 шт.); металевий ангар площею 540,7 м 2 ; двоповерхова цегляна споруда велобази з адміністративними та підсобними приміщеннями площею біля 300 м 2 ; складські металеві приміщення; спортивні майданчики; двоповерхова цегляна споруда з адміністративними та підсобними приміщеннями, прилегла до катка зі штучним льодом площею 1249,5 м2; спортивний зал (пл. 238,8 м 2 ) з адміністративними та підсобними приміщеннями, з приміщенням сауни загальною площею 653,6 м 2 ; перекриття катку зі штучним льодом площею 2732,0 м 2 , згідно з умовами договору оренди майна №81 від 25.10.2001 року, який укладений між сторонами, шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року та додаткових угод №2 від 25.03.2002 року, №3 від 25.03.2002 року, №4 від 25.04.2002 року до нього,

- надати орендарю його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону "АТЕК" у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, у постачанні та отриманні електроенергії на об'єкті оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно з договором оренди №1 від 25.10.2001 року, який укладений між сторонами. В іншій частині вимоги зустрічного позову залишити без змін.

Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач за зустрічним позовом чинить перешкоди позивачу за зустрічним позовом у користуванні об'єктом договору оренди з урахуванням положень додаткових угод №2, 3 від 25.03.2002 року та №4 від 25.04.2002 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року первісний позов задоволено у повному обсязі та визнано недійсними додаткові угоди №2 від 25.03.2002 року, №3 від 25.03.2002 року, №4 від 25.04.2002 року, укладені між сторонами, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2015 року рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2015 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного суду України від 08.06.2016 року постанову Вищого господарського суду України від 06.04.2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.10.2015 року та рішення господарського суду м. Києва від 20.052015 року скасовано, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року (суддя - Мельник В.І.) у задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено частково, зобов'язано ПАТ "АТЕК" усунути і не чинити перешкод ТОВ "Спортивний клуб "ОЛІМП" у користуванні орендованим майном, згідно з умовами договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року, який укладений між сторонами, шляхом належного виконання договору оренди майна №1 від 25.10.2001 року та додаткових угод №2 від 25.03.2002 року, №3 від 25.03.2002 року, №4 від 25.04.2002 року до нього, надання орендарю - ТОВ "Спортивний клуб "ОЛІМП" його керівникам та працівникам можливості вільного доступу, користування та розпорядження орендованими приміщеннями, спорудами, майном стадіону "АТЕК" у м. Києві по вул. Чистяківська, 20, у постачанні та отриманні електроенергії на об'єкт оренди за адресою: м. Київ, вул. Чистяківська, 20, згідно з договором оренди №1 від 25.10.2001 року, який укладений між сторонами. В решті заявлених позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року (судді: Коротун О.М., Гаврилюк О.М., Сулім В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 28.10.2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач за первісним позовом вважає, що судами попередніх інстанцій порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ними рішення скасувати, та прийняти нове рішення яким первісний позов задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач за первісним позовом вважає, що судові рішення у справі є законними та просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

У судовому засіданні 16.05.2017 року було оголошено перерву до 23.05.2017 року.

У судовому засіданні 23.05.2017 року було оголошено перерву до 01.06.2017 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.05.2017 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 01.06.2017 року було оголошено перерву до 07.06.2017 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті в ній судові рішення, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.10.2001 року між ЗАТ "АТЕК" (орендодавець), правонаступником якого є ПрАТ "Атек", та ТОВ "Спортивний клуб "Олімп" (орендар), укладено договір оренди майна №1, за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове володіння та користування наступне майно: цілісний майновий комплекс, а саме: приміщення, споруди та майно спортивного комплексу ЗАТ "АТЕК", розташоване у м. Києві, вул. Чистяківська, 20. Площа земельної ділянки спортивного комплексу ЗАТ "АТЕК" біля 3,5 га.

Положеннями п. 3.1 договору оренди визначено, що зазначене в п. 1.1 договору майно повинно бути передане орендодавцем та прийняте орендарем протягом 10 (десяти) днів з моменту підписання даного договору.

Відповідно до п. 3.2 договору оренди передача майна в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною даного договору.

Сторони також погодили, що об'єкт, який орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акта приймання-передачі об'єкта двома сторонами (п. 3.4 договору оренди).

У пункті 4.1 договору оренди передбачено, що термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття об'єкта, що орендується, за актом приймання-передачі.

Згідно з п. 5.1 договору оренди орендар сплачує щомісячно орендодавцю орендну плату, розмір якої визначається у додатковій угоді.

Додатковою угодою №1 від 25.10.2001 року до договору оренди визначено розмір орендної плати 5 000 грн. за місяць, а строк дії даної угоди встановлено протягом одного календарного року - до 25 жовтня 2002 року.

На виконання умов договору оренди сторони 01.11.2001 року підписали акт прийому-передачі основних засобів стадіону ЗАТ "АТЕК", за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування стадіон ЗАТ "АТЕК", а саме основні засоби - майно споруди та приміщення стадіону ЗАТ "АТЕК", які знаходяться в м. Києві по вул. Чистяківська, 20.

25.03.2002 року між сторонами укладено додаткові угоди №2 та №3, а 25.04.2002 року додаткова угода №4, якими було змінено умови договору оренди, зокрема, збільшено термін оренди до 50 (п'ятдесят) років (п. 4.1 договору); змінено порядок відшкодувань поліпшень об'єкту оренди (будівлі, приміщень, споруд, майна), які були зроблені за рахунок орендаря.

Відповідно до змісту додаткових угод вони були укладені від імені ЗАТ "АТЕК" директором Управління справами (директором) ОСОБА_4, а від імені ТОВ "Спортивний клуб "Олімп" - директором ОСОБА_5

Предметом первісного позову є вимоги орендодавця до орендаря про визнання додаткових угод до договору оренди недійсними у зв'язку з їх укладенням директором орендодавця за відсутності відповідних повноважень на їх підписання та за відсутності наступного схвалення.

В свою чергу предметом зустрічного позову є вимога орендаря до орендодавця про визнання права на користування об'єктом договору оренди з урахуванням положень додаткових угод та зобов'язання орендодавця усунути перешкоди у користуванні орендованим майном.

Суди попередніх інстанцій відмовляючи в первісному позові про визнання недійсними додаткових угод до договору оренди виходили зі спливу позовної давності щодо цих вимог і невизнання поважними причин пропущення позовної давності.

Задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що за умови чинності договору оренди та додаткових угод до нього орендодавець не має права чинити перешкоди орендарю в законному користуванні та тимчасовому володінні орендованим майном відповідно до умов вказаного договору.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та пункту 2.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29 травня 2013 року за №11 відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

З огляду на те, що спір у даній справі стосується правовідносин між сторонами щодо порядку і наслідків визнання угод недійсними, які були укладені до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), такі спірні правовідносини у даній справі регулюються за правилами Цивільного кодексу УРСР.

Відповідно до ст. 26 ЦК УРСР правоздатність юридичної особи виникає з моменту затвердження її статуту або положення, а у випадках, коли вона повинна діяти на підставі загального положення про організації даного виду, - з моменту видання компетентним органом постанови про її утворення. Якщо статут підлягає реєстрації, правоздатність юридичної особи виникає в момент реєстрації.

Згідно зі ст. 29 ЦК УРСР юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, що діють у межах прав, наданих їм за законом або статутом (положенням). Порядок призначення або обрання органів юридичної особи визначається їх статутом (положенням).

Між сторонами 25.10.2001 року було укладено договір оренди майна №1, а 25.10.2001 року було укладено додаткову угоду № 1 до цього договору.

Разом з цим, із наявних у матеріалах справи копій договору оренди майна № 1 від 25.10.2001 року та додаткової угоди № 1 від 25.10.2001 року (додаток № 1 до договору) видно, що такі угоди від імені позивача підписувалися ОСОБА_4 як директором ЗАТ "АТЕК", якого на підставі наказу (розпорядження) № 162 від 20.01.1995 року (т. 1, а.с. 163) було переведено на посаду директора по управлінню справами товариства.

При цьому, під час укладення договору № 1 та додаткової угоди № 1 до нього діяла редакція статуту ЗАТ "АТЕК", затвердженого загальними зборами акціонерів протоколом № 5 від 04.07.1998 року.

Так, відповідно до п. 3.6. статуту виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є правління. При цьому, відповідно до п. 3.12. статуту управління підприємствами, організаціями, філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами товариства здійснюються керівниками. При призначенні керівників на посаду з ними укладається контакт. Керівники самостійно приймають рішення та відповідають за діяльність підприємств (організацій, філій, представництв та інших структурних підрозділів) відповідно до чинного законодавства.

Таким чином, із зазначеної редакції статуту (на момент укладення договору № 1 та додаткової угоди № 1 до нього) вбачається, що у ньому конкретно не визначено повноваження директора по управлінню справами товариства.

Разом з цим, 29.12.2001 року загальними зборами акціонерів ЗАТ "АТЕК" була затверджена нова редакція статуту.

Статутом в редакції, затвердженій протоколом загальних зборів №3 від 29 грудня 2001 року (яка була чиною на момент укладення спірних додаткових угод № 2, 3, 4), зокрема, пунктом 5.12., було визначено, що виконавчим органом товариства, що здійснює керівництво його поточною діяльністю, є виконавча дирекція, яка призначається Головою Правління за погодженням з Головою Ради Товариства. Управління підприємствами, організаціями, філіями, представництвами та іншими структурними підрозділами Товариства здійснює виконавча дирекція.

Генеральний директор, директор з закупок, директор з продажу та директор управління справами вправі від імені товариства без довіреності здійснювати дії в межах своєї компетенції, в тому числі підписувати зовнішньоекономічні договори.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_4 на час укладання спірних додаткових угод був директором управління справами ЗАТ "АТЕК", отже, мав право представляти позивача лише в межах своєї компетенції.

На виконання вказівок постанови Верховного Суду України від 08.06.2016 року та з метою з'ясування меж компетенції директора управління справами ЗАТ "АТЕК", суд першої інстанції пропонував сторонам надати для дослідження посадові інструкції директора управління справами ЗАТ "АТЕК", затверджені наказом від 6 грудня 1996 року №216.

Однак, у письмових поясненнях, поданих позивачем за первісним позовом до суду першої інстанції, вказано, що підприємство позбавлено можливості надати, зокрема, належним чином завірені копій посадових інструкцій директора управління справами, оскільки архіви підприємства знищено.

З подальших дій позивача після укладання спірних додаткових угод вбачається, що останній був категорично проти подальшого виконання таких додаткових угод, про що свідчить зокрема створення комісії (наказом № 9 від 31.01.2003) про розслідування факту підписання додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди, звільнення із займаної посади (наказом № 10 від 04.02.2003 року) ОСОБА_4 саме у зв'язку з підписанням додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди, а також факт звернення листом № 1546 від 16.07.2003 року до УДСБЕЗ ГУ МВС України про перевірку наявності повноважень у ОСОБА_4 для підписання спірних додаткових угод.

З урахуванням встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_4 необхідної кількості повноважень на підписання додаткових угод № 2, 3, 4 до договору оренди, як і подальшого схвалення позивачем укладення спірних правочинів.

Відтак, оскільки відповідачем за первісним позовом не надано належних та допустимих доказів наявності у директора управління справами ЗАТ "АТЕК" компетенції на підписання спірних додаткових угод та подальшого їх схвалення позивачем, вказане свідчить про порушення охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом.

Водночас, відповідачем за первісним позовом до винесення рішення судом було зроблено заяву про застосування позовної давності.

Разом з цим, у постанові Верховного Суду України від 18.11.2014 року у даній справі зазначено, що визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права (ЦК УРСР чи ЦК України), і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 76 ЦК УРСР або статті 261 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому суд повинен встановити момент не лише, коли особа довідалася, але і коли могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним, право на пред'явлення якого виникло до 1 січня 2004 року, застосовується позовна давність, встановлена для відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

Частиною 1 ст. 76 ЦК УРСР встановлено, що перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

У постановах Верховного Суду України від 19.08.2014 року у справі №3-59гс14 та від 18.11.2014 року у справі №3-176гс14 зроблено висновок про те, що за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У постанові від 19.08.2014 року у справі №3-59гс14 Верховний Суд України виклав правову позицію про те, що для юридичної особи як сторони правочину (договору) днем початку перебігу строку позовної давності слід вважати день вчинення правочину (укладання договору), оскільки він збігається із днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з наказів ЗАТ "АТЕК" №9 від 31 січня 2003 року та №10 від 04 лютого 2003 року, висновку до наказу №9 від 31 січня 2003 року, а також з листа УДСБЕЗ ГУ МВС в м. Києві від 11 серпня 2003 року №7/6-1546 (т. 1, а.с. 14-18, 47), позивачу було відомо про існування спірних додаткових угод до договору оренди майна №1 від 25 жовтня 2001 року з дня їх укладання, однак з позовом він звернувся лише 06.02.2012 року.

Виходячи з наведених обставин, суди попередніх інстанцій правильно визнали безпідставними доводи позивача за первісним позовом про те, що про порушення свого права у зв'язку з укладанням спірних правочинів він зміг дізнатися лише у жовтні 2011 року (лист № 01-67 від 30.10.2011 року), тобто не раніше завершення 10-ти річного строку дії договору оренди, коли всупереч вимог ч. 1 ст. 785 ЦК України відповідач орендоване майно позивачу не повернув, оскільки позивач за первісним позовом довідався або міг довідатися про порушення свого права в день вчинення спірних правочинів.

У зв'язку з встановленням тих обставин, що вказані додаткові угоди були укладені без належного погодження з юридичною особою позивача за первісним позовом, ОСОБА_4 наказом № 10 від 04.02.2003 року було звільнено з посади директора.

Відповідно до ст. 71 ЦК УРСР та ст. 257 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки, відтак ПрАТ "АТЕК", звернувшись в лютому 2012 року з позовом про визнання недійсними спірних додаткових угод, пропустило строк позовної давності.

У пункті 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року за №10 вказано, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Разом з тим, частинами 4, 5 статті 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Тому, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 ЦК України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

Такий же правовий висновок щодо застосування цих норм права наведено у постановах Верховного Суду України від 13.05.2014 року у справі № 5011-68/3587-2012 та від 27.05.2014 року у справі № 5011-32/13806-2012.

Разом з цим, у розумінні наведеної норми матеріального права поважними можна визнати тільки такі причини, за яких кредитор проявляв належну дбайливість про захист свого порушеного права, але не міг своєчасно заявити позов з причин, які від нього не залежали та не знаходились під його контролем.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшовши правильного висновку про пропуск строку позовної давності обгрунтовано визнали відсутність поважних причин такого пропуску за обставин, наведених позивачем за первісним позовом у заяві про поновлення строків позовної давності, й підставно відмовили в задоволенні первісного позову.

У той же час, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про те, що за умови чинності договору оренди та спірних додаткових угод до нього, відповідач за зустрічним позовом не має права чинити перешкоди орендарю в законному користуванні та тимчасовому володінні орендованим майном згідно умов вказаного договору і обгрунтовано задовольнили зустрічні позовні вимоги орендаря.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, суди обох інстанцій дали належну оцінку обставинам справи і, з урахуванням вимог застосованих правових норм та умов договору, дійшли обґрунтованих висновків про відмову в первісному позові та задоволення зустрічного позову.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За таких обставин, оскаржені судові рішення є законними й обґрунтованими, і тому підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Атек" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2017 року - без змін.

Головуючий суддя І.Вовк

Судді Б.Грек

Л.Ковтонюк