Рішення

від 23.03.2017 по справі 388/1173/16-ц

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 388/1173/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

23.03.2017 року Долинський районний суд Кіровоградської області

у складі: головуючого - судді Баранського Д.М.,

за участю секретаря Марченко О.І.,

представників Вишні - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Долинській цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Кіровоградської області, відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Василівська сільська рада Долинського району Кіровоградської області про визнання права користування земельною ділянкою у порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду з цим позовом, посилаючись на те, що 27 жовтня 2012 року помер ОСОБА_5, який був її чоловіком.

Заповіту ОСОБА_5 не залишив, а тому позивачка є єдиним спадкоємцем його майна.

ОСОБА_6 міської державної нотаріальної контори № 1 від 6 вересня 2016 року № 1601/02-31, ОСОБА_3 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, а тому змушена звернутись до суду.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилась спадщина, що складається, зокрема з права оренди на земельну ділянку площею 183,78 га, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, згідно договору оренди землі укладеного 16 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Кіровоградської області на строк десять років, зареєстрованого 10 листопада 2008 року у ОСОБА_4 реєстраційному відділі ОСОБА_6 регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України , кадастровий номер земельної ділянки: 3521981900:02:000:9003.

ОСОБА_3 зазначає, що смерть особи, яка мала право користування земельною ділянкою не припиняє таке право, а тому коли суб'єктивне право не визнається, або створюється перешкода у його реалізації, особи можуть звернутися до суду з позовом про визнання права користування на земельну ділянку.

До початку розгляду справи по суті позивачка ОСОБА_3 уточнила суб'єктний склад осіб, які братимуть участь у справі надіславши відповідну заяву, зазначивши відповідачами у цій справі відділ у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області та ОСОБА_4 районну державну адміністрацію Кіровоградської області.

Ухвалою Долинського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2017 року до участі у справі залучено третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Василівську сільську раду Долинського району Кіровоградської області.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_3, ОСОБА_7 позов підтримала за обставин зазначених у ньому, попросила позов задовольнити. Суду пояснила, що позивачка є єдиною спадкоємицею. Нотаріус не видає свідоцтво про право на спадщину, а тому право підлягає захисту у судовому порядку. Будь-яких письмових доказів про звернення до відповідних суб'єктів за здійсненням переоформлення права оренди землі немає, окрім цього має вибір у захисті свого права, а тому вважає, що таке право має бути захищено саме у судовому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Кіровоградської області ОСОБА_8 у судовому засіданні заперечувала проти позову. Суду пояснила, що з 1 січня 2013 року відповідач не має повноважень розпоряджатися землею, що є предметом спору, а тому не може відповідати за позовом. Такі повноваження належать Головному управлінню Держгеокадастру у Кіровоградській області. ОСОБА_5 отримував земельну ділянку в оренду як фізична особа, тобто не як суб'єкт підприємницької діяльності.

Представник відповідача відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у судове засідання не з'явився, повідомлявся про місце та час розгляду справи, про причину неявки не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області у судове засідання не з'явився, однак надіслав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечує проти позову.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Судом установлено, що 16 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_5 укладено договір оренди землі площею 183,78 га, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області на строк десять років, зареєстрований 10 листопада 2008 року у ОСОБА_4 реєстраційному відділі ОСОБА_6 регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 040837000164 (а. с. 8, 9).

27 жовтня 2012 року у м. Долинській Долинського району Кіровоградської області помер ОСОБА_5 (а. с. 11).

Згідно довідки реєстратора комунального підприємства ОСОБА_4 міське комунальне господарство при ОСОБА_4 міській раді № 3542 від 30 серпня 2016 року, місце проживання ОСОБА_5 до дня смерті було зареєстровано за адресою: вул. 40-чя Жовтня, 119, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область. За цією адресою також зареєстровано місце проживання позивачки ОСОБА_3 (а. с. 6).

Листом державного нотаріуса ОСОБА_6 міської державної нотаріальної контори № 1 від 6 вересня 2016 року № 1601/02-31, роз'яснено ОСОБА_3 про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_5 на право оренди земельної ділянки.

Згідно ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1219 ЦК України передбачено, що не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Таким чином, право оренди землі не є таким правом, що не входить до складу спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом ч. 1 ст. 29 ЦК України (у редакції на момент відкриття спадщини) місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Таким чином, з наданих суду документів можливо стверджувати, що спадкодавець ОСОБА_5 проживав за адресою: вул. 40-чя Жовтня, 119, м. Долинська, Долинський район, Кіровоградська область. Тобто саме цей населений пункт є місцем відкриття спадщини.

Частиною 1 ст. 1258, ст. 1261 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

За змістом п. 2.1. глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року N 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за N 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.

Таким чином, спадкова справа заводиться виключно за місцем відкриття спадщини на підстави одного з вищезазначених документів.

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 4547839 від 11 листопада 2016 року, та з Інформації довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 45747822 від 11 листопада 2016 року видно, що після смерті ОСОБА_5 не виявлено заповітів, спадкових договорів, не заведено спадкових справ та не видано на їх підставі свідоцтв про право на спадщину (а. с. 38, 39).

Отже, можливо стверджувати про те, що після смерті ОСОБА_9 будь-хто з можливих спадкоємців після його смерті не звертався до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, зокрема із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, таким нотаріусом не перевірявся склад спадкоємців, а відповідно не могло бути й відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно п. 40 договору оренди землі укладеного 16 жовтня 2008 року між ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Кіровоградської області та ОСОБА_5, зареєстрованого 10 листопада 2008 року у ОСОБА_4 реєстраційному відділі ОСОБА_6 регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 040837000164, передбачено, що право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємця або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.

Таким чином, умовами договору передбачено перехід прав та обов'язків орендаря, зокрема до його спадкоємців.

Слід також зазначити, що з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5, його заяви від 4 жовтня 2006 року про надання в оренду земельної ділянки видно, що земельну ділянку площею 183,78 га, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області, кадастровий номер: 3521981900:02:000:9003 йому надано в оренду як фізичній особі. Той факт, що ОСОБА_5 саме як фізична особа отримав в оренду земельну ділянку підтвердив представник відповідача ОСОБА_4 районної державної адміністрації Кіровоградської області в судовому засіданні.

За змістом п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 Про судову практику у справах про спадкування у порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно абз. 3 п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Отже, виключно при відмові нотаріуса в оформленні права на спадщину спадкоємець може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У цій справі належним нотаріусом ОСОБА_3 не було відмовлено постановою у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, зокрема на право оренди земельної ділянки згідно договору оренди землі укладеного 16 жовтня 2008 року між ним та ОСОБА_4 районною державною адміністрацією Кіровоградської області, зареєстрованого 10 листопада 2008 року у ОСОБА_4 реєстраційному відділі ОСОБА_6 регіональної філії державного підприємства Центр ДЗК при Держкомземі України , про що у Державному реєстрі земель зроблено запис за № 040837000164.

Згідно ст. 141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до вказаного, смерть особи, яка мала право користування земельною ділянкою не припиняє таке право.

Згідно п. Є-1 ст. 15-1 ЗК України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 122 ЗК України (у редакції на момент укладення договору оренди землі) передбачено, що районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 6 вересня 2012 року N 5245-VI, зокрема внесено зміни до ст. 122 ЗК України. Прикінцевими та перехідними положення до цього Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.

Тобто з 1 січня 2013 року повноваження, що стосуються передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб перейшли від районних державних адміністрацій до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15 передбачено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Відповідно до п. 13 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29 вересня 2016 року № 333, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2016 року за № 1391/29521, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.

Отже, повноваження, що стосуються передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування для всіх потреб тепер належать Головному управлінню Держгеокадастру в області.

Таким чином, відповідати за цим позов має Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, оскільки саме йому належить право передачі, зокрема у користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 183,78 га, що знаходиться на території Василівської сільської ради Долинського району Кіровоградської області.

З матеріалів цієї справи видно, а також з пояснень представника позивачки встановлено, що до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області з приводу внесення змін до договору оренди землі з урахуванням правонаступництва після смерті орендаря, з наданням необхідних документів про правонаступництво, позивачка не зверталась, а цей державний орган відповідно не виносив рішення про відмову у вчиненні таких дій, тобто право ОСОБА_3 на оренду спірної землі не оспорював.

Згідно Положення про відділ у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13 січня 2017 року № 11, цей орган не має повноважень передавати у власність та користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, а відтак не міг порушувати прав та обов'язків ОСОБА_3, що є предметом розгляду цієї справи.

Суд пропонував представнику позивачки визначитися із суб'єктним складом осіб, які братимуть участь у справі, зокрема із особою, що має відповідати за позовом та відповідно нею визначено відповідачами саме ОСОБА_4 районну державну адміністрацію Кіровоградської області, а також відділ у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Отже, встановлені судом вищезазначені обставини в їх сукупності дають підстави дійти до висновку про необґрунтованість вимог ОСОБА_3 та про відмову в їх задоволенні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 29, 1216-1221, 1258, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 15-1, 122, 141 ЗК України, ст. ст. 10, 15, 57-62, 64, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 районної державної адміністрації Кіровоградської області, відділу у ОСОБА_4 районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Василівська сільська рада Долинського району Кіровоградської області про визнання права користування земельною ділянкою у порядку спадкування.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Кіровоградської області через Долинський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 27 березня 2017 року.

Суддя Долинського районного суду ОСОБА_10