Постанова

від 27.03.2017 по справі 815/666/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/666/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2017 року                                                                                           м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Станкова О.Ф.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства “Свей” до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Свей» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо зняття арешту з коштів позивача, накладеного постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190 та зобов'язання зняти арешт з коштів, що належать ПП «Свей» (код ЄДРПОУ 31769112) та обліковуються на його рахунку №26003284341 в ПАТ «МАРФІНБАНК», код 328168, код валюти рахунку 980, накладений постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на те, що 10.06.2013 року, на підставі постанови №В-13/773, відносно ПП «Свей» Першим Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження №41304190 про стягнення штрафу за постановою Інспекції ДАБК Одеської області №95 від 16.05.2013 року. В рамках виконавчого провадження державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про накладення арешту на кошт боржника від 10.02.2014 року, що містяться на рахунку №26003284341 в ПАТ «МАРФІНБАНК». Так, постановою державного виконавця від 15.06.2015 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» стягувачеві повернуто виконавчий документ у зв'язку з відсутністю у боржника ліквідного майна, на яке може бути звернуто стягнення, проте, в порушення ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», державним виконавцем не знято арешт, накладений на кошти боржника, що містяться на рахунку №26003284341 в ПАТ «МАРФІНБАНК», хоча строк пред'явлення виконавчого документу терміном один рік вже сплив. Позивач звертався до відповідача із заявою про скасування постанови про арешт коштів боржника, але ПП «Свей» повідомлено, що виконавче провадження було повернуто на підставі п.2 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», якою не передбачено зняття арештів та запропоновано звернутись до суду з відповідним позовом, у зв'язку з чим позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо зняття арешту з коштів позивача, накладеного постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190 та зняти арешт з коштів, що належать ПП «Свей» (код ЄДРПОУ 31769112) та обліковуються на його рахунку №26003284341 в ПАТ «МАРФІНБАНК», код 328168, код валюти рахунку 980, накладений постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, заперечень на позов не надала, правової позиції щодо заявленого адміністративного позову не висловив.

Представник третьої особи - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області до суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, письмових пояснень на позов до суду не надано.

Суд з'ясував наявність клопотань у представників сторін та питання щодо необхідності виклику свідка чи експерта, та, у зв'язку з відсутністю вказаних обставин, вважає можливим розглянути справу у порядку, передбаченому ст. 128 КАС України.          Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

           16.05.2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області прийнято постанову №95 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно Приватного підприємства «Свей» (а.с.10-11), яка набрала законної сили 01.06.2013 року.

          Так відповідно до вказаної постанови визначено, що штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надсилання постанови рекомендованим листом з повідомлення про вручення та у разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання у примусовому порядку (а.с.11).

          Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2013 року №В-13/773 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Інспекції ДАБК в Одеській області від 16.05.2013 року за заявою про примусове виконання від 10.06.2013 року про стягнення з ПП «Свей» штрафу на користь держави у сумі 424390,00 грн. та визначено боржнику в добровільному порядку в строк до 17.06.2013 року виконати вимоги виконавчого документу і перерахувати на відповідний рахунок ДВС грошові кошти у сумі 424390,00 грн., про що письмово повідомити державного виконавця (а.с.44).

          У зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документа, 17.06.2013 року державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 42439,00 грн.(а.с.46)

          В подальшому, у зв'язку із здійсненням виконавчого провадження з примусового виконання вищенаведеної постанови, на підставі ст.ст.2, 5, 11, 25, 90 ЗУ «Про виконавче провадження» позивача (боржника) зобов'язано з'явитись до Відділу ДВС з поясненнями, пропозиціями, запереченнями щодо примусового виконання рішення та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження (а.с.55).

           10.02.2014 року державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку позивача №26003284341 в ПАТ «МАРФІН БАНК» (а.с.12).

28.02.2014 року дана постанова повернута банківською установою без виконання у зв'язку з невідповідністю вказаного документу ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.62).

          Постановою від 24.02.2014 року в порядку статті 83 ЗУ «Про виконавче провадження» внесено зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження №В-13/733 від 16.05.2013 року щодо назви боржника (а.с.58).

В подальшому, 13.06.2014 року державним виконавцем Яциною О.С. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.66), якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПП «Свей».

Листом від 12.08.2014 року на вимогу державного виконавця ПАТ «МАРФІН БАНК» повідомлено відповідача, що постанова від 08.04.2014 року про накладення арешту на кошти на рахунку №26003284341 прийнята до виконання (а.с.67).

Дана постанова на вимогу суду, яка викладена в ухвалі від 06.02.2017 року щодо зобов'язання надати до Одеського окружного адміністративного суду належним чином засвідчених копій виконавчого провадження №В-13/773, не надана.

Відповідно до вищенаведеного листа залишок коштів на рахунку станом на 12.08.2014 року становив 772,80 грн.(а.с.67).

          В подальшому, у зв'язку з відсутністю у боржника ліквідного майна, на яке може бути звернуто стягнення, керуючись п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження», постановою державного виконавця Тєлєуца Л.Ю. від 15.06.2015 року виконавчий документ – постанову Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року повернуто стягувачеві (а.с.70).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.( ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

Статтею 11 Закону передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець:

здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом;

надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання;

заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документа, 10.02.2014 року державним виконавцем Вернигорою В.А. накладено арешт на кошти боржника – ПП «Свей» (а.с.12), але 28.02.2014 року дана постанова повернута банківською установою без виконання у зв'язку з невідповідністю вказаного документу ст.17 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.62).

          Так, 13.06.2014 року державним виконавцем Яциною О.С. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.66), якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПП «Свей».

Поряд з цим, судом встановлено, що листом від 12.08.2014 року ПАТ «МАРФІН БАНК» повідомило відповідача, що постанова від 08.04.2014 року про накладення арешту на кошти на рахунку №26003284341 прийнята до виконання (а.с.67).

Дана постанова у матеріалах справи відсутня, на вимогу суду не надавалась.

Відповідно до ч.1 ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:

1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців;

2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» в редакції, чинній на момент прийняття виконавчого документу до виконання, порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.

Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

З наведених норм законодавства, та враховуючи Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 року № 240, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 липня 2012 р. за № 1116/21428, яким затверджено форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, суд приходить до висновку що строк пред'явлення постанови до виконання складає два роки з дня її винесення.

Відповідно до п.1 ст.23 ЗУ «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Тєлєуца Л.Ю. від 15.06.2015 року виконавчий документ – постанова Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року щодо стягнення з позивача грошової суми у розмірі 424390,00 грн. повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Отже, з вищенаведеного слідує, що строк пред'явлення виконавчого документу - постанови Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 15.06.2015 року та, оскільки час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, такий строк складає два роки та закінчується 15.06.2017 року.

Відповідно до ч.5 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження», повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

З урахуванням наведеного, посилання позивача на закінчення термінів пред'явлення виконавчого документу до виконання є безпідставними.

Згідно ч.ч.2-3 ст.48 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання.

Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», встановлено наслідки завершення виконавчого провадження.

У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Поряд з цим, судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документа, 17.06.2013 року державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 42439,00 грн.(а.с.46)

Отже, аналізуючи вищенаведені норми Закону та з'ясовані обставини, судом встановлено, що Першим Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції при виконанні постанови Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року щодо стягнення з позивача грошової суми у розмірі 424390,00 грн. дотримано вимоги законодавства, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, при цьому наявна постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 42439,00 грн., яка не виконана позивачем, а тому зняття арешту з майна та коштів боржника ПП «Свей» та прийняття відповідних постанов суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, посилання позивача на протиправність бездіяльності відповідача щодо зняття арешту з коштів боржника у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві, також не обґрунтовані, а тому, враховуючи наведені норми законодавства, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч.2 ст.19 Конституції України.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За таких обставин, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих доказів, з урахуванням встановлених фактів суд вважає, що позивачем не доведено суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2,4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства “Свей” до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

                    Суддя П.П.Марин