Ухвала

від 27.06.2017 по справі 815/666/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/666/17

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Федусика А.Г.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Свей» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Свей» до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2017 року ПП «Свей» звернулось до суду з адміністративним позовом до Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області щодо зняття арешту з коштів позивача, накладеного постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190 та зобов'язання зняти арешт з коштів, що належать ПП «Свей» (код ЄДРПОУ 31769112) та обліковуються на його рахунку №26003284341 в ПАТ «МАРФІНБАНК» , код 328168, код валюти рахунку 980, накладений постановою Першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на вимоги статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон N 606-XIV), у разі закінчення повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у задоволені адміністративного позову ПП «Свей» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального

та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ПП «Свей» , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

16.05.2013 року Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області прийнято постанову №95 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності стосовно ПП Свей /а.с.10-11/, яка набрала законної сили 01.06.2013 року.

Постановою про відкриття виконавчого провадження від 10.06.2013 року №В-13/773 відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню постанови Інспекції ДАБК в Одеській області від 16.05.2013 року за заявою про примусове виконання від 10.06.2013 року про стягнення з ПП Свей штрафу на користь держави у сумі 424 390,00 грн. та визначено боржнику в добровільному порядку в строк до 17.06.2013 року виконати вимоги виконавчого документу і перерахувати на відповідний рахунок ДВС грошові кошти у сумі 424 390,00 грн., про що письмово повідомити державного виконавця.

У зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документа, 17.06.2013 року державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 42 439,00 грн.

10.02.2014 року державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку позивача №26003284341 в ПАТ МАРФІН БАНК .

28.02.2014 року дана постанова повернута банківською установою без виконання у зв'язку з невідповідністю вказаного документу ст.17 Закону №606-XIV.

Постановою від 24.02.2014 року в порядку статті 83 Закону №606-XIV внесено зміни до постанови про відкриття виконавчого провадження №В-13/733 від 16.05.2013 року щодо назви боржника.

13.06.2014 року державним виконавцем Яциною О.С. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПП Свей .

Листом від 12.08.2014 року на вимогу державного виконавця ПАТ МАРФІН БАНК повідомлено відповідача, що постанова від 08.04.2014 року про накладення арешту на кошти на рахунку №26003284341 прийнята до виконання.

Відповідно до вищенаведеного листа залишок коштів на рахунку станом на 12.08.2014 року становив 772,80 грн.

В подальшому, у зв'язку з відсутністю у боржника ліквідного майна, на яке може бути звернуто стягнення, керуючись п.2 ч.1 ст.47, ст.50 Закону №606-XIV, постановою державного виконавця Тєлєуца Л.Ю. від 15.06.2015 року виконавчий документ - постанову Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року повернуто стягувачеві.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача щодо зняття арешту з коштів позивача, що належать ПП Свей та обліковуються на його рахунку №26003284341 в ПАТ МАРФІНБАНК , накладеного Постановою першого Приморського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 10.02.2014 року ВП №41304190 позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволені адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що посилання позивача на протиправність бездіяльності відповідача щодо зняття арешту з коштів боржника у зв'язку з поверненням виконавчого документа стягувачеві, є не обґрунтованими, а тому, враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції правильним та таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

В апеляційної скарзі апелянт зазначив, що Інспекцією ДАБК в Одеській області, постанова від 15.06.2015р. оскаржена не була, повторно виконавчий документ до виконання не пред'являвся, постанова Інспекції ДАБК в Одеській області від 15.06.2015р. також не скасована начальником Приморського відділу Державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області. Таким чином рішення суду першої інстанції призвело до неправильного вирішення справи, та ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою необхідно задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. ( ч. 1 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження ).

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України Про виконавче провадження - державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом першої інстанції встановлено, що у зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документа, 10.02.2014 року державним виконавцем Вернигорою В.А. накладено арешт на кошти боржника - ПП Свей (а.с.12), однак 28.02.2014 року дана постанова повернута банківською установою без виконання у зв'язку з невідповідністю вказаного документу ст.17 ЗУ Про виконавче провадження (а.с.62).

В подальшому, 13.06.2014 року державним виконавцем Яциною О.С. прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с.66), якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику ПП Свей .

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів справи, ПАТ МАРФІН БАНК листом від 12.08.2014 року повідомило відповідача про те, що постанова від 08.04.2014 року про накладення арешту на кошти на рахунку №26003284341 прийнята до виконання (а.с.67).

Однак, як було встановлено судом першої інстанції, вказана постанова у матеріалах справи відсутня, на вимогу суду не надавалась.

Частиною 1 ст.22 ЗУ Про виконавче провадження , виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Преамбулою ст. 4 ЗУ Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (в редакції, чинній на момент прийняття виконавчого документу до виконання) встановлено, що порядок накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанови про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, винесені посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, є виконавчими документами і підлягають виконанню в установленому законом порядку.

Штраф підлягає сплаті у п'ятнадцятиденний строк з дня вручення або надіслання постанови.

Копія завіреного банком платіжного документа, що засвідчує факт сплати суми штрафу в повному обсязі, надсилається центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

У разі несплати штрафу в зазначений строк другий примірник постанови надсилається органу державної виконавчої служби для виконання постанови в примусовому порядку.

Не підлягає виконанню постанова, яку не було звернуто до виконання протягом двох років з дня винесення.

З наведених норм законодавства, та враховуючи Наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15.05.2012 року № 240, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04 липня 2012 р. за № 1116/21428, яким затверджено форми актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, суд приходить до висновку що строк пред'явлення постанови до виконання складає два роки з дня її винесення.

Відповідно до п.1 ст.23 ЗУ Про виконавче провадження , строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Як свідчать матеріали справи, постановою державного виконавця Тєлєуца Л.Ю. від 15.06.2015 року виконавчий документ - постанова Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року щодо стягнення з позивача грошової суми у розмірі 424390,00 грн. повернуто стягувачу з посиланням на п.2 ч.1 ст.47, ст.50 ЗУ Про виконавче провадження .

Так, згідно п.2 ч.1 ст.47 ЗУ Про виконавче провадження , виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що строк пред'явлення виконавчого документу - постанови Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, тобто з 15.06.2015 року та, оскільки час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, такий строк складає два роки та закінчується 15.06.2017 року.

Оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 47 Про виконавче провадження повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону, судова колегія вважає, що посилання позивача на закінчення термінів пред'явлення виконавчого документу до виконання є безпідставними.

Відовідно до вимог ч.ч.2-3 ст.48 ЗУ Про виконавче провадження - виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у триденний строк надсилається сторонам і може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 50 ЗУ Про виконавче провадження , встановлено наслідки завершення виконавчого провадження.

Так, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з невиконанням боржником у добровільному порядку виконавчого документа, 17.06.2013 року державним виконавцем Вернигорою В.А. прийнято постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 42439,00 грн.(а.с.46), а тому судова колегія вважає, що Першим Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції при виконанні постанови Інспекції ДАБК в Одеській області №95 від 16.05.2013 року щодо стягнення з позивача грошової суми у розмірі 424390,00 грн. дотримано вимоги законодавства, оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, при цьому наявна постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 42439,00 грн., яка не виконана позивачем, а тому зняття арешту з майна та коштів боржника ПП Свей та прийняття відповідних постанов суперечить вимогам Закону України Про виконавче провадження .

Оскільки суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Свей» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направленні її копій сторонам та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.В. Яковлєв