Ухвала

від 28.03.2017 по справі 805/4087/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бабіч С.І.

Суддя-доповідач - Ястребова Л. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2017 року справа №805/4087/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:головуючого судді Ястребової Л.В., суддів: Компанієць І.Д., Сухарьок М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 р. у справі № 805/4087/16-а (головуючий І інстанції Бабіч С.І.) за позовом Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" про стягнення заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 26 493, 56 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

02 листопада 2016 року Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області (надалі - позивач) звернулась з адміністративним позовом до Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" (надалі - відповідач) про стягнення з розрахункових рахунків у банках податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 26 493,56 грн. (а.с. 4-6).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з Державного підприємства Служба капітана Маріупольського морського рибного порту (код за ЄДРПОУ 32609141) з розрахункових рахунків у банках, що його обслуговують, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 26 493 (двадцять шість тисяч чотириста девяносто три) гривні 56 копійок (а.с. 95-97).

Позивач із таким судовим рішенням не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та постанову нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач не вручав позивачу податкову вимогу на суму боргу з ПДВ в розмірі 21994,00 грн. за період з червня 2016 року по вересень 2016 року, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів щодо складання та безпосередньо вручення спірної вимоги. На думку апелянта, судом першої інстанції зроблено хибний висновок про те, що позивач не повинен був надсилати відповідачу податкову вимогу на підставі п. 59.5 ст. 59 ПК України, тому що, згідно наданих доказів, сума боргу виникла після погашення попереднього боргу, тобто, вона зростала та не зменшувалась. Апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що суд першої інстанції не зважив на докази про сплату податкових зобов'язань з ПДВ та податкового боргу, які було надано відповідачем (а.с. 101).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Позивач, Маріупольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач, Державне підприємство "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи - 32609141, місцезнаходження юридичної особи: вул. Набережна, буд.1, Приморський район, м. Маріуполь, Донецька область, 87501.

Відповідно до матеріалів справи, 19 липня 2016 року відповідачем до позивача подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9123835810 за червень 2016 року із самостійно визначеною сумою ПДВ - 6682 грн. (а.с. 17).

11 серпня 2016 року відповідачем відносно позивача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.10.2015 року по 10.08.2016 року, за результатами якої складено Акт № 255/05-84-12/32609141 від 11.08.2016 року, яким встановлено порушенням п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, відповідальність за яке передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України. Зазначений акт відповідачем отримано у той же день, 11.08.2016 року, що підтверджується підписом директора та головного бухгалтера ДП СКММП на відповідному акті перевірки (а.с. 14).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 15 серпня 2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003181200, відповідно до якого, відповідача зобов'язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2381 грн. 34 коп., яке отримано головним бухгалтером ДП СКММП того ж дня, 15.08.2016 року, про що свідчить її підпис на відповідному ППР (а.с. 13).

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено, що свідчить про те що воно є чинним та підлягає виконанню.

16 серпня 2016 року відповідачем до позивача подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9146423685 за липень 2016 року із самостійно визначеною сумою ПДВ - 5215 грн. (а.с. 18).

06 вересня 2016 року відповідачем відносно позивача проведено камеральну перевірку з питань своєчасності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість за період - липень 2016 року, за результатами якої складено Акт № 374/05-84-12/32609141 від 06.09.2016 року, яким встановлено порушенням граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам ПДВ, відповідальність за що передбачена ст. 120. 1.1. ст.. 120.1 Податкового Кодексу України. Зазначений акт відповідачем отримано у той же день, 06.09.2016 року, що підтверджується підписом директора та головного бухгалтера ДП СКММП на відповідному акті перевірки (а.с. 12).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 12 вересня 2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004241200, відповідно до якого, до відповідача застосовано штраф за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше днів у розмірі 71 грн. 22 коп., яке отримано головним бухгалтером ДП СКММП того ж дня, 12.09.2016 року, про що свідчить її підпис на відповідному ППР (а.с. 11).

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено, що свідчить про те що воно є чинним та підлягає виконанню.

Крім того, слід зазначити, 06 вересня 2016 року відповідачем відносно позивача проведено камеральну перевірку з питань з питань своєчасності погашення узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 30.11.2015 року по 30.08.2016 року, за результатами якої складено Акт № 375/05-84-12/32609141 від 06.09.2016 року, яким встановлено порушенням п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, відповідальність за яке передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового Кодексу України. Зазначений акт відповідачем отримано у той же день, 06.09.2016 року, що підтверджується підписом директора та головного бухгалтера ДП СКММП на відповідному акті перевірки (а.с. 16).

На підставі вищезазначеного акту перевірки, 12 вересня 2016 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004271200, відповідно до якого, відповідача зобов'язано сплатити штраф за порушення граничного строку сплати грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 463 грн. 66 коп., яке отримано головним бухгалтером ДП СКММП того ж дня, 06.09.2016 року, про що свідчить її підпис на відповідному ППР (а.с. 15).

Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідачем не оскаржено, що свідчить про те що воно є чинним та підлягає виконанню.

19 вересня 2016 року відповідачем до позивача подано податкову декларацію з податку на додану вартість № 9171191241 за серпень 2016 року із самостійно визначеною сумою ПДВ - 10 097 грн.

Враховуючи, що суми податкових зобов'язань у встановлені законом строки до бюджету не сплачені, останні визнаються сумою податкового боргу, стягнення якого і є предметом даного позову.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку про стягнення з відповідача податкового боргу у розмірі 26 493,56 грн., у зв'язку з несплатою останнім самостійно узгоджених податкових зобов'язань.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Спірним питанням даної справи є правомірність позивача стягнення з ДП СКММП податкового боргу з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 26 493,56 грн.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 176 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) встановлено, що платники податку зобов'язані, зокрема, подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим; своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих органом державної податкової служби, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 14.1.175. ст. 14 ПКУ встановлено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

За змістом цієї норми вбачається, що грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом з моменту його узгодження у порядку, визначеному Податковим кодексом.

Пунктом 57.1 ст.57 ПКУ встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.156. п.14.1. ст. ПКУ, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно п.54.1 ст.54 ПКУ, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, крім випадків, передбачених податковим законодавством. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Таким чином, слід зазначити, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначене в поданих відповідачем деклараціях є узгодженим.

Колегія суддів зазначає, що податкове зобов'язання з податку на додану вартість визначене в поданих відповідачем деклараціях від 19 липня 2016 року № 9123835810, від 16 серпня 2016 року № 9146423685, від 19 вересня 2016 року № 9171191241, в яких відповідачем самостійно задекларовано суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість є узгодженим.

Згідно з п.п. 59.1 ст. 59 ПКУ, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем сформовано податкову вимогу форми Ю № 2306-25 від 30.07.2015 року, яка отримана уповноваженою особою відповідача 05 серпня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19, 20).

Колегія суддів зазначає, що відомості щодо оскарження вищезазначеної вимоги форми Ю № 2306-25 від 30.07.2015 року в матеріалах справи - відсутні.

Слід зазначити, що статтею 2 Закону України Про державну податкову службу в Україні одним із завдань органів податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з п.п.20.1.34 п.20.1. ст.20 ПКУ, органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника на суму податкового боргу або його частини.

Згідно з п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПКУ, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі, однак не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. На підставі викладеного колегія суддів проаналізувавши вищезазначені правові норми вважає, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. До обов'язків платника відноситься сплата податкового зобов'язання по декларації протягом 10 днів, що настають після граничного строку сплати. За наслідком несвоєчасної сплати узгодженого грошового зобов'язання податковим органом формується податкове - повідомлення рішення з визначенням штрафу, що підлягає сплаті. Якщо платник, не сплатив зобов'язання, то податкові органи надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання яка має бути сплачена протягом 60 днів. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається шляхом стягнення коштів зокрема з рахунків платника податків.

Колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджено наявність у відповідача податкового боргу у визначеному позивачем розмірі, а саме, зазначена обставина підтверджується зворотнім боком облікової картки платника податків.

Дотримання податковим органом встановленої законодавством процедури, що передує стягненню податкового боргу в судовому порядку підтверджується податковою вимогою.

Отже, позивачем була дотримана процедура формування та направлення податкової вимоги.

Апелянт обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що позивач не вручав позивачу податкову вимогу на суму боргу з ПДВ в розмірі 21994,00 грн. за період з червня 2016 року по вересень 2016 року, а позивачем, в свою чергу, не надано доказів щодо складання та безпосередньо вручення спірної вимоги.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

В силу пункту 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, з урахуванням того, що податковий борг по податку на додану вартість не був погашений відповідачем в повному обсязі після виставлення та направлення податковим органом на адресу відповідача податкової вимоги від 30.07.2015 № 2306-25, та станом на день нарахування до сплати в державний бюджет податкового зобов'язання, задекларованого відповідачем у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень та серпень 2016 року, виставлення нової податкової вимоги не передбачалося в силу закону.

На переконання колегії суддів, узгоджені в досудовому порядку суми грошових зобов'язань набули статусу податкового боргу та підтверджує виникнення у контролюючого органу правових підстав для стягнення такої суми боргу.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним погашенням відповідачем податкового боргу, позивачем правомірно в порядку, визначеному нормами ст. 129 ПК України, була нарахована пеня на суму 1583,34 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про стягненя з Державного підприємства Служба капітана Маріупольського морського рибного порту (код за ЄДРПОУ 32609141) з розрахункових рахунків у банках, що його обслуговують, податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 26 493 (двадцять шість тисяч чотириста дев'яносто три) гривні 56 копійок

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, апелянтом не надано до суду належних доказів, що підтверджували б неправомірність дій позивача.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Служба капітана Маріупольського морського рибного порту" - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 06 лютого 2017 року у справі № 805/4087/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Л.В. Ястребова

Судді: І.Д. Компанієць

М.Г. Сухарьок