Рішення

від 21.03.2017 по справі 910/2255/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2017Справа №910/2255/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Інтер доТовариства з обмеженою відповідальністю АІС-Плюс простягнення 525600 грн. 00 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю АІС-Плюс про стягнення 525600 грн. 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016, не здійснив поставку узгодженого сторонами у Специфікації № 1 до вказаного договору, у зв'язку з чим відповідач повинен повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 525600 грн. 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2255/17; розгляд справи призначено на 07.03.2017.

21.02.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю Інтер у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні, призначеному на 07.03.2017, в режимі відеоконференції.

07.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.03.2017, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 21.03.2017.

Представник позивача у судове засідання 21.03.2017 не з'явився, 07.03.2017 через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002182342 від 15.02.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 15.03.2017 поштове відправлення було вручено представнику позивача за довіреністю.

Представник відповідача у судове засідання 21.03.2017 не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, клопотань про відкладення розгляду справу не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002182370 від 15.02.2017, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією реєстру поштових відправлень суду та витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, з якого вбачається, що 11.03.2017 поштове відправлення надійшло до відділення зв'язка та 13.03.2017 не було вручено під час доставки (з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958).

При цьому, ухвала про порушення провадження у справі № 910/2255/17 була надіслана на адресу відповідача, яка вказана у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1002182370 від 15.02.2017, та була повернута відправнику у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв'язку про причини повернення поштового відправлення та поштовим конвертом, в якому ухвала про порушення провадження у справі № 910/2255/17 надсилалась відповідачу.

Відповідно до абзацу 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

При цьому, суд зазначає, що стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, беручи до уваги відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 21.03.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

02.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю АІС-Плюс (постачальник) укладено Договір поставки № 02112016/22, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцеві продукцію виробничо-технічного призначення (товар), номенклатура, обсяги, строк, графік поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до цього договору, які є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 поставка товару здійснюється постачальником зі складу постачальника на склад покупця, згідно з Інкотермс 2010, якщо інше не передбачено сторонами у відповідній специфікації.

Згідно з п. 2.2 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні товаро-супровідні документи: видаткові накладні, підписані та скріплені печаткою постачальника; податкову накладну; сертифікат (паспорт) якості товару та сертифікат (довідку) походження товару (на вимогу покупця); інші товаро-супровідні документи згідно з чинним законодавством України.

Згідно з п. 3.3 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 товар доставляється постачальником покупцю партіями (вантажним транспортом) за фактом зарахування грошей на розрахунковий рахунок постачальника у розмірі 50% передплати за обсяг товару (згідно обсягу вагонної партії). Всі ризики переходять від постачальника до покупця з моменту фактичного отримання й прийняття покупцем кожної партії товару на складі покупця.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку (рахунку на оплату). Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій або видаткових накладних, що є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з п. 9.1 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 цей договір складений в двох примірниках по одному для кожної сторони, набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання взятих на себе сторонами зобов'язань. У випадку, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін у письмовій формі не повідомить про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих же умовах. Сторони визнають юридичну силу договору, всіх інших супровідних документів до договору, що підписані з застосуванням засобів факсимільного чи електронного зв'язку, з подальшим підтвердженням оригіналом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З аналізу Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами шляхом укладення відповідних Специфікацій.

Так, судом встановлено, що сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 (копія долучена позивачем до позовної заяви), в якій сторони зазначили, що доставка здійснюється постачальником на залізничну станцію покупця - Вільнянськ, Запорізька області, за рахунок постачальника.

Крім того, сторонами у Специфікації № 1 було погоджено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 50% передплати та 50% після отримання продукції в повному обсязі на з/с Вільнянськ ; поставка товару здійснюється за рахунок постачальника після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, кінцева дата відвантаження продукції - 29.11.2016.

Також, у Специфікації № 1 було погоджено найменування товару (селітра), його загальна кількість (88,000 тон), та загальна вартість - 525599 грн. 81 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.3 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 50% передплати та 50% після отримання продукції в повному обсязі на з/с Вільнянськ .

Крім того, сторонами у Специфікації № 1 було погоджено, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 50% передплати та 50% після отримання продукції в повному обсязі.

Суд зазначає, що ані умовами Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016, ані умовами Специфікації № 1 не встановлено строку здійснення позивачем попередньої оплати, а встановлено лише форму розрахунків та їх розмір - 50% від вартості товару (тобто, 262799 грн. 91 коп., з урахуванням вартості всього товару - 525599 грн. 81 коп.) сплачується позивачем (покупцем) шляхом попередньої оплати.

Разом з тим, судом встановлено, що 04.11.2016 відповідач виставив позивачу рахунок, а саме рахунок-фактуру № АП-0002752 від 04.11.2016 на суму 525599 грн. 81 коп. (копія рахунку долучена позивачем до позовної заяви).

Судом встановлено, що 07.11.2016 позивач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 262800 грн. 00 коп. (призначення платежу - сплата за аміачну селітру згідно з рахунком № АП-0002752 від 04.11.2016), що підтверджується платіжним дорученням № 475 від 07.11.2016 на суму 262800 грн. 00 коп. (оригінал долучено до матеріалів справи через канцелярію суду 06.03.2017).

Тобто, по суті 07.11.2016 позивачем було сплачено відповідачу попередню оплату у розмірі 50% від вартості погодженого сторонами у Специфікації № 1 товару (50% вартості товару становить 262799 грн. 91 коп.).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.3 Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 строк поставки всього обсягу товару становить тридцять календарних днів з дати здійснення покупцем 50% передплати за товар.

Крім того, сторонами у Специфікації № 1 було погоджено, що поставка товару здійснюється за рахунок постачальника після зарахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, кінцева дата відвантаження продукції - 29.11.2016.

Суд зазначає, що Договір поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 містить загальні умови поставки товару постачальником, та при цьому погодження істотних умов (найменування товару, кількість, вартість, строків поставки тощо) кожного окремого зобов'язання з поставки товару погоджується сторонами шляхом укладення відповідних Специфікацій .

Таким чином, з огляду на те, що у Специфікації № 1 до Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 сторонами погоджений інший строк поставки відповідачем товару, ніж той, що встановлений у договорі поставки, суд дійшов висновку, що саме умови, які погоджені сторонами у Специфікації № 1 до договору, визначають, зокрема, строки виконання відповідачем конкретного зобов'язання, погодженого у Специфікації № 1, тобто відповідач повинен був у строк до 29.11.2016 (включно ) поставити позивачу продукцію, погоджену у Специфікації № 1 до Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016.

Крім того, судом встановлено, що 24.11.2016 позивач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 262800 грн. 00 коп. (призначення платежу - сплата за аміачну селітру згідно з рахунком № АП-0002752 від 04.11.2016), що підтверджується платіжним дорученням № 145 від 24.11.2016 на суму 262800 грн. 00 коп. (оригінал долучено до матеріалів справи через канцелярію суду 06.03.2017).

Таким чином, позивачем було у повному обсязі здійснено оплату за товар, погоджений сторонами у Специфікації № 1 до Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016, на суму 525599 грн. 81 коп. (фактично сплачено позивачем - 525600 грн. 00 коп.).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Так, судом встановлено, що сторонами було укладено Специфікацію № 1 до Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 (копія долучена позивачем до позовної заяви), в якій сторони зазначили, що доставка здійснюється постачальником на залізничну станцію покупця - Вільнянськ, Запорізька області, за рахунок постачальника.

Судом встановлено, що відповідач не поставив позивачу погоджений у Специфікації № 1 до Договору поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 товар, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів поставки товару (видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, акту приймання-передачі товару, тощо).

При цьому, судом встановлено, що фактично позивач сплатив відповідачу шляхом попередньої оплати (до фактичної поставки товару) грошові кошти у загальному розмірі 525600 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем свого обов'язку з поставки товару, 20.12.2016 позивач направив на адресу відповідача, яка вказана у Єдиному державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідачу листа вих. № 110 від 14.12.2016, в якому просив відповідача повернути сплачені позивачем грошові кошти у загальному розмірі 525600 грн. 00 коп. (позивачем долучено до позовної заяви копію фіскального чеку та копію опису вкладення у цінний лист).

Станом на дату розгляду справи у суді відповідачем не надано суду доказів повернення позивачу попередньої оплати у розмірі 525600 грн. 00 коп.

Враховуючи встановлені судом обставини щодо здійснення позивачем як покупцем попередньої оплати у сумі 525600 грн. 00 коп., нездійснення відповідачем як продавцем поставки товару у визначені Договором поставки № 02112016/22 від 02.11.2016 (Специфікацією № 1) строки, та наявність вимоги позивача про повернення попередньої оплати, суд дійшов висновку про відмову позивача від вказаного договору поставки (в частині зобов'язань, визначених Специфікацією № 1), та виникнення у позивача права вимоги на повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів повернення відповідачем попередньої оплати, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 525600 грн. 00 коп.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АІС-Плюс (03039, м. Київ, провулок Червоноармійський, буд. 14; ідентифікаційний код: 36133472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер (70431, Запорізька обл., Запорізький р-н, с. Лежине, вул. Садова, буд. 11; ідентифікаційний код: 00849043) грошові кошти у розмірі 525600 (п'ятсот двадцять п'ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 7884 (сім тисяч вісімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 28.03.2017

Суддя І.М. Отрош