Рішення

від 23.03.2017 по справі 913/16/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

23 березня 2017 року Справа № 913/16/17

Провадження №16/913/16/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «ТРІОЛІНК» , м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Луганщини» , м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 19200 грн 00 коп.

Суддя Шеліхіна Р.М .

Секретар судового засідання - Богуславська Є.В.,

За участю сторін:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю від 28.12.2016 №281;

від відповідача: представник не прибув,

В С Т А Н О В И В:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача додаткових витрат у сумі 19200 грн. 00 коп., понесених позивачем як експедитором, згідно генерального договору транспортного експедирування від 21.09.2016 №69/09-16.

Від позивача у судовому засіданні 23.03.17 надійшло дві заяви: заява про те, що позивач поніс фактичні витрати в сумі 31485,12грн., з яких 6645,12грн. залізничний тариф (оплачено відповідачем), 24840грн. плата за користування вагонами (оплачено в частині 10357,38грн.). Також 517,50грн. винагорода експедитору (оплачено відповідачем) і 4717,38грн. плата згідно умов пункту 3.2.6 договору за понаднормативний строк при завантаженні вагонів, про що була надана ще одна заява - про зменшення ціни позову в частині 5000грн. Всього до стягнення 19200грн.

Позивач, посилаючись на ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» , норми статей 11, 509, 526, 530, 612, 625, 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами у справі договору щодо відшкодування додаткових витрат, які поніс позивач під час виконання договору.

Позивачем через канцелярію суду надані пояснення від 08.02.2017 №15, в яких позивач вказує, що він поніс додаткові витрати на виконання заявки відповідача на організацію перевезення вантажу, невраховані при узгодженні вартості надання послуг, що підтверджено актом здачі-прийняття робіт від 30.11.16 на суму 36720грн., який підписаний тільки позивачем (а.с.32).

Позивач надав додаткові пояснення від 17.02.2017 №17, в яких, посилаючись на п.2.8 договору, вважає, що за відсутності підписаного обома сторонами акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), факт надання позивачем відповідачу послуг з організації перевезення вантажу за його заявкою підтверджується залізничними накладними від 26.09.2016 №51263895, від 26.09.2016 №51263911 (за цими накладними надавались 2 порожніх вагона у користування відповідачу), від 15.10.2016 №51690139 (за цією накладною відправлено відповідачем два завантажені вагони).

Від позивача через канцелярію суду надійшла копія виписки з рахунку позивача, з якої вбачається, що відповідачем була здійснена оплата за залізничні послуги в сумі 17520 грн. за договором від 21.09.2016 №69/09-16, згідно якої оплачено залізничний тариф в сумі 6645,12грн., винагорода позивачу в сумі 517,50грн., плата за користування вагонами в сумі 10357,38грн., всього на суму 17520грн. До справи також додано позивачем копію платіжного доручення від 23.09.16 №657 на суму 17520грн. з призначенням платежу оплата за залізничні послуги згідно договору від 21.09.16 №69/09-16 (а.с.23).

Позивач вважає, що відповідач зобов'язаний відшкодувати різницю витрат, понесених позивачем при виконанні умов договору транспортного експедирування від 21.09.2016 №69/09-16, а саме: сплатити позивачеві додатково 19200 грн. (більше, ніж встановлено договором) за строк користування двома вагонами з 26.09.2016 по 31.10.2016 (за 36 діб), адже цей строк не був встановлений договором.

Від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення від 24.02.2017 №22, в яких позивач просить на аркуші 4 в абз.2 пояснень від 08.02.2017 №15 виправити технічну помилку, та вважати вірним код платника « 9000446» , замість « 900036» . Суд враховує дані виправлення.

Відповідач не забезпечив участь свого уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час і місце судового розгляду справи повідомлявся. Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав. Неприбуття відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Відповідно до ст.75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Між сторонами у справі укладено генеральний договір транспортного експедирування від 21.09.2016 №69/09-16 (далі-Договір), за умовами якого експедитор (позивач у справі) зобов'язується за плату і за рахунок клієнта (відповідача) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням внутрішньодержавних, міждержавних, експортно-імпортних або транзитних вантажів, що перевозяться залізничним транспортом та узгоджені сторонами в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках, що є невід'ємною частиною договору. Вантажі, перевезення або організацію перевезення яких виконує або організовує виконання експедитор, є власністю клієнта. При прийнятті вантажів клієнта у експедитора не виникає права власності на відповідні вантажі.

Згідно п.2.1 Договору в додаткових угодах, додатках, протоколах та/або заявках можуть бути узгоджені сторонами умови оплати по перевезенню, яке узгоджене даною додатковою угодою, додатком, протоколом та/або заявкою. Умови надання експедитором послуг, передбачених Договором, відносно конкретного вантажу клієнта також будуть вважатися узгодженими у разі направлення клієнтом експедитору заявки, що містить усю необхідну інформацію, та прийняття експедитором заявки до виконання відповідно до п.п. 2.2.-2.4. Договору.

Розділом 2 договору (п.2.3) встановлено, що прийняття заявки до виконання, здійснюється після узгодження сторонами вартості послуг експедитора та підтверджується направленням клієнту копії рахунку із зазначенням розміру оплати. Угода між сторонами договору відносно організації та фактичного здійснення транспортного експедирування відповідної партії вантажу вважається укладеною з дати узгодження сторонами вартості послуг експедитора.

Пункт 2.6 надає експедитору право на зміну рівня узгодженої вартості послуг у разі введення залізницями та іншими учасниками процесу перевезення нових тарифів і зборів, з обов'язковим повідомленням клієнта негайно з моменту отримання інформації.

Також в п.2.7. вказано, що сторони здійснюють прийом-передачу послуг, наданих відповідно до умов Договору, шляхом складання актів наданих послуг, в яких фіксуються усі транспортно-експедиторські послуги, надані експедитором клієнту, з врахуванням фактично понесених експедитором витрат з виконання заявки. У випадку якщо клієнт не підписав акт наданих послуг протягом 10 днів з дати його складання без письмового обґрунтування, акт наданих послуг вважається затвердженими обома сторонами.

Факт надання послуг експедитором клієнту підтверджується документами, які відображують наступну інформацію: рід вантажу, пункт відправлення та призначення, рух у завантаженому та/або порожньому стані, місце та час знаходження рухомого складу, номер вагону, номер відправки, факт списання коштів з особового рахунку експедитора, іншу інформацію про послугу. Такими документами можуть бути: відомості електронної бази ГІОЦ Укрзалізниці, або перевізний документ, або накопичувальна картка, або відомість плати за користування вагонами, або перелік ТехПД, або акт наданих послуг, або інші документи.

Відповідно до п.3.2.1. Договору, клієнт зобов'язаний своєчасно здійснювати оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати експедитору додаткові витрати, невраховані при узгодженні вартості надання послуг, необхідність яких виникла під час надання послуг.

Сторони узгодили, що клієнт зобов'язаний забезпечити знаходження наданого власного рухомого складу під навантаженням не більше 2 діб. При затримці власних вагонів під вантажними операціями понад вказаний час клієнт сплачує експедиторові 500 (п'ятсот) грн. за кожну добу та за кожен вагон. Час перебування власних вагонів під навантаженням/розвантаженням обчислюється з моменту їх передачі залізницею вантажовідправнику/вантажоодержувачу до моменту їх фактичного прийняття залізницею від вантажовідправника/вантажоодержувача (п.3.2.6. Договору).

До матеріалів справи надана заявка на перевезення, яку сторони не оформили як додаток до договору (п.2.1 Договору), і яку експедитор прийняв до виконання. На а.с. 21 знаходиться копія замовлення від відповідача на перевезення протягом вересня (рік не вказано) зі станції відправлення Софїно-Бродська від ТОВ Відродження Луганщини вугілля марки Антрацит у кількості 138 тонн у двох на піввагонах на станцію призначення Костянтинівка для вантажоодержувача ТОВ Відродження Луганщини .

На виконання умов договору і заявки відповідача на організацію перевезення вантажу, позивач надав в користування 26.09.16 два порожніх напіввагона під навантаження вантажу найменуванням Антрацит , код ЄТСНВ 161016 в кількості 138 тонн.

Зі станції відправлення Костянтинівка 26.09.16 були направлені ТОВ Калтоп два порожніх напіввагони на станцію призначення Соф'їно-Бродська для одержувача ТОВ Відродження Луганщини (відповідача).

На станцію Соф'їно-Бродська порожні вагони прибули і були отримані відповідачем 08.10.16 (а.с.24,25), як вказано в залізничних накладних від 26.09.16 №51263895 та №51263911.

Відправлені вагони з вантажем зі станції Соф'їно-Бродська на станцію Костянтинівка 15.10.16 і отримано відповідачем вантаж 31.10.16, як вказано в зал.накладній від 31.10.16 №51690139 (а.с.26).

Сторонами була узгоджена попередня вартість організації перевезення у розмірі 17520 грн, яка відповідачем була оплачена на підставі рахунку позивача від 21.09.2016 №СФ-000261 (а.с.22), що підтверджується платіжним дорученням від 23.09.2016 №657 на суму 17520грн. (а.с. 23).

Згідно вказаних документів відповідачем оплачено по передоплаті залізничний тариф в сумі 6645,12грн., винагорода позивачу в сумі 517,50грн., плата за користування вагонами в сумі 10357,38грн. за 15 діб (з розрахунку 345грн. за добу за один вагон), всього на суму 17520грн.

В позовній заяві від 21.12.2016 №271 позивач вказує, що він як експедитор за вказаним договором, витратив на організацію перевезення вантажу відповідача 36720грн., і просить стягнути різницю між отриманими 17520грн. та витраченими 36720грн., що дорівнює 19200грн.

Ціну позову позивач остаточно розрахував в заяві від 23.03.17, зданій у судовому засіданні, і вказав, що предметом спору є плата за користування вагонами в сумі 19200грн. - це 14482,62грн. несплачена частина плати за користування вагонами за період з 26.09.16 по 31.10.16 (всього плата 24840грн., оплачено в частині 10357,38грн.) і 4717,38грн. плата згідно умов пункту 3.2.6 договору - за понаднормативний строк протягом 5 діб при завантаженні вагонів.

Позивач мотивує свої вимоги умовами договору в частині п.п. 2.7, в якому вказано, що у випадку, коли відповідач не підписав акт виконаних робіт протягом 10 днів з дати його складання без письмового обґрунтування, то акт вважається затвердженим обома сторонами.

Також позовні вимоги обґрунтовані умовами п.п.3.2.1, в якому вказано, що клієнт (відповідач) зобов'язаний відшкодувати додаткові витрати, невраховані при узгодженні вартості надання послуг, необхідність яких виникла під час надання послуг, і пунктом 4.13, в якому вказано, що у випадку, коли вартість фактично понесених експедитором витрат перевищила погоджену, клієнт зобов'язаний компенсувати відповідно різницю. Також в даному пункті зазначено, що до збільшення витрат по організації перевезення відноситься: зміна маршруту слідування вагону по різним обставинам, які не залежать від сторін, підвищення коефіцієнтів та тарифів на перевезення, ставок на користування вагонами, що відбулися після моменту погодження сторонами вартості перевезення, та інші обставини.

Так, позивач стверджує в позовній заяві і в додаткових поясненнях, що перевищення вартості узгодженої сторонами договору послуги, сталося в силу настання інших обставин. При цьому позивачем не вказано які саме обставини склались і у зв'язку з чим фактичні витрати експедитора стали більш ніж у двічі дорожчими, ніж узгоджена вартість.

Враховуючи вищевикладене, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази своїх вимог до суті спору, їх належність, допустимість, достовірність кожного окремо і у сукупності без надання жодному доказу пріоритету або вищої сили, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1 ст.173, ст..193 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, повинно бути виконано належним чином відповідно до вимог закону, умов договору.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Генеральним договором транспортного експедирування від 21.09.2016 №69/09-16, укладеним сторонами по справі, визначено обов'язок виконання відповідачем зобов'язань по сплаті додаткових витрат (понад узгоджену в договорі вартість послуг), в тому числі і у разі, коли вартість послуги правомірно може бути збільшена експедитором (позивачем).

Пункт 2.6 договору надає експедитору право на зміну рівня узгодженої вартості послуг у разі введення залізницями та іншими учасниками процесу перевезення нових тарифів і зборів, з обов'язковим повідомленням клієнта негайно з моменту отримання інформації.

Умови пункту п.3.2.1. Договору, встановлюють зобов'язання клієнта своєчасно здійснювати оплату згідно умов договору, а також відшкодовувати експедитору додаткові витрати, невраховані при узгодженні вартості надання послуг, у разі необхідності, яка виникла під час надання послуг. До збільшення витрат по організації перевезення, як встановлено п.4.13 договору, відноситься: зміна маршруту слідування вагону по різним обставинам, які не залежать від сторін, підвищення коефіцієнтів та тарифів на перевезення, ставок на користування вагонами, що відбулися після моменту погодження сторонами вартості перевезення, та інші обставини.

Відповідно до правил ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень до суті спору. Згідно з вимогами ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказами.

Таким чином, позивач зобов'язаний був довести суду обставини, які зумовили збільшення узгодженої сторонами вартості експедиторських послуг у відповідності до умов договору, а суд зобов'язаний на підставі наданих доказів дослідити правомірність складання позивачем односторонньо підписаного акту виконаних робіт, за яким узгоджена сторонами при укладенні договору вартість експедиторської послуги перевищена позивачем більш ніж в два рази.

Як вбачається з залізничних накладних на а.с.24,25 відправником порожніх вагонів для надання їх в користування відповідачу було ТОВ Калтоп - особа, яка не є стороною договору експедирування, не вказана в замовленні, не вказана в рахунку для оплати. В матеріалах справи відсутні докази того, що вагони простоювали на станції Соф'їно-Бродська по вині відповідача, як вказано в п.3.2.11 договору. Відсутні докази щодо повідомлення відповідача про дату і про направлення порожніх вагонів ТОВ Калтоп . Відтак, позивач не надав до справи доказів в підтвердження правомірності стягнення плати за користування позивачем вагонами в період з 26.09.16 по 07.10.16 (включно), за 12 діб.

Отже, у зв'язку з відсутністю доказів правомірності завищення вартості послуг, узгодженої при укладанні договору, позивач позбавлений права користуватись умовами договору в частині умов пункту 2.7, яким акт вважається затвердженим обома сторонами у разі відсутності письмових заперечень клієнта. Слід вказати, що сума за користування вагонами у розмірі 28973,28грн. і винагорода експедитора у розмірі 1101,80грн., вказані в акті, не підтверджена жодним документом, в тому числі і під час розгляду справи.

За таких обставин у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача плати за користування вагонами в період з 26.09.16 по 07.10.16 (включно), за 12 діб. В позові на суму 8280грн. (12 діб х на 345 грн. за один вагон за добу х на 2 вагони = 8280грн.) слід відмовити.

Згідно ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 931 ЦК України передбачено, що розмір плати експедиторові, встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

В порядку ст.ст.33,34 ГПК України позивачем доведено користування відповідачем вагонами в період з 08.10.16 по 31.10.16., як вказано в зал.накладних (а.с.24-26).

При цьому в період з 08.10.16 по 09.10.16 по 690грн. за добу за два вагони сума за користування =1380грн.

За навантаження вагонів відповідачем понад 2 доби плата дорівнює 500грн. за кожен вагон за кожну добу (пункт 2.3.6 договору), тому плата за користування двома вагонами за період з 10.10.16 по 15.10.16 дорівнює 6000грн., але позивач просить стягнути 4717,38грн. Тому суд задовольняє плату в сумі 4717,38грн.

Плата за користування вагонами в період з 16.10.16. по 31.10.16 також підлягає до задоволення, виходячи з розрахунку 345грн. за один вагон за одну добу протягом 16 діб=11040грн.

Таким чином, вартість користування вагонами відповідачем за період з 08.10.16 по 31.10.16 згідно з умовами договору дорівнює 1380грн. +4717,38грн. +11040грн. = 17137,38грн., з яких оплачено 10357,38грн., тому до стягнення підлягає 6780грн.

Слід вказати, що тариф за користування вагонами в сумі 345грн. з ПДВ за один вагон за одну добу, сторони узгодили при укладанні договору, оформленні та оплати рахунку від 21.09.16 №СФ-000261 (а.с.22). Свої витрати за користування вагонами позивач довів належним чином: договором від 12.05.16 №150417, укладеним з ТОВ Укрпромспецтехно (а.с.98-108), актом виконаних робіт до цього договору - від 31.10.16 (а.с.31), з якого вбачається, що вагони, надані в користування відповідачу у жовтні 2016 року, оплачені позивачем ТОВ Укрпромспецтехно за платіжним дорученням від 05.12.16 (а.с.110) за тарифом 345грн. за вагон за добу.

Таким чином, суд дійшов висновку про порушення відповідачем умов укладеного з позивачем договору в частині повної оплати вартості користування вагонами - борг дорівнює 6780грн., і про порушення приписів закону - 173,193 ГК України, ст.526,629,929,931 ЦК України.

За таких підстав, з відповідача слід стягнути борг на користь позивача за генеральним договором транспортного експедирування від 21.09.2016 №69/09-16 в сумі 6780грн. за користування вагонами.

В решті вимог слід відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Відродження Луганщини» , м.Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Новікова, 4 к, ід. код 38818253 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕК «ТРІОЛІНК» , м.Київ, вул. Вузівська, 5, офіс 96, ід. код 39478768 борг за користування вагонами в сумі 6780 грн., витрати по судовому збору в сумі 486,61 грн. Видати наказ.

3.В решті вимог відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Повний текст рішення складено і підписано 28.03.2017.

Суддя Р. Шеліхіна