Рішення

від 27.03.2017 по справі 637/185/17

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27.03.2017

637/185/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Шевченківський районний суд Харківської області у складі:

гол-чого судді - Стеганцова С.М.,

за участі секретаря - Реуцької Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Шевченкове цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до СТОВ Грозянське про повернення земельної ділянки у зв'язку із закінченням договору оренди, -

в с т а н о в и в :

Позивачі по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Шевченківського районного суду Харківської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Грозянське" (далі по тексту СТОВ), яким просять суд визнати договори оренди землі, укладені 02 квітня 2009 року між ними та СТОВ "Грозянське" за № 632570004001471, № 632570004001470, такими, що закінчили свою дію у зв'язку із закінченням терміну їх дії, повернувши їм земельні ділянки, що знаходяться на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області .

В обґрунтування позову позивачі зазначають, що їм належать земельні ділянки згідно Державних актів на право власності на земельні ділянки: позивачу ОСОБА_1 площею 5,8614 га, ОСОБА_2 площею 5,8614 га , які розташовані на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

02 квітня 2009 року між кожним з позивачів та відповідачем було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок строком на 5 років.

Після спливу терміну дії вказаних договорів позивачі зверталися до відповідача з вимогою про повернення належних їм земельних ділянок, однак ніякої відповіді не отримали, навіть на письмову заяву, тому вони звернулися до суду за захистом своїх порушених прав шляхом витребування земельних ділянок, які їм належать на праві власності, так як відповідач після закінчення строків оренди не повертає їм земельні ділянки та користується ними без жодних законних підстав.

Представник позивачів за довіреністю (а.с.30-33) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю - СТОВ Грозянське (а.с.34) в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, пояснивши, що дійсно між СТОВ та позивачами у 2009 році були укладені договори оренди належних їм земельних ділянок. Відповідно до умов Закону, договори набули чинності з часу їх державної реєстрації - з 2012 року, таким чином підприємство на правових підставах використовує дані земельні ділянки і може їх використовувати до 2017 року, про що зазначили і у письмовому запереченні (51-54). Таким чином, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши представників сторін, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини, пов'язані з орендою землі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,8614 га, кадастровий № 632570004001471 , яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 748569 в матеріалах справи (а.с.20).

Позивач по справі - ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 5,8614 га, кадастровий № 632570004001470 , яка розташована на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 № 748566 в матеріалах справи (а.с.21).

02 квітня 2009 року між кожним з позивачів та відповідачем по справі було укладено договори оренди вказаних земельних ділянок, копії яких маються в матеріалах справи (а.с.13,14), (а.с.16,17).

Відповідно до розділу № 3 цих Договорів вони укладалися строком на 5 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

В прикінцевих положеннях договору в п. 41 Договорів зазначено, що вони набирають чинності після їх підписання сторонами та їх державної реєстрації.

Договори було зареєстровано у Держкомземі у Шевченківському районі Харківської області, про що в Державному реєстрі земель вчинено записи за № 632570004001471 та № 632570004001470 .

09 серпня 2016 року позивачі по справі звернулися до СТОВ Грозянське з листами, у яких просили повернути належні їм земельні ділянки для власного використання, оскільки строк дії договорів оренди скінчився (а.с.22,23), проте ніякої відповіді не отримали.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ст. 2 Закону України «Про оренду землі» ).

Договір оренди землі, згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі , - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди відповідає вимогам ст. ст. 14 - 15 Закону України Про оренду землі : має письмову форму, зазначені всі істотні умови договору.

В ст. 18 Закону України Про оренду землі договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України Про оренду землі типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладених між сторонами договорів оренди землі вбачається, що вони відповідають Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою КМУ від 3 березня 2004 року №220 (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМУ №1724 від 13.12.2006 року, №780 від 3 вересня 2008 року).

Відповідно до п.1 укладених договорів орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку відповідної площі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Петропільської сільської ради, Шевченківського району, Харківської області.

За умовами договору розділу № 3 договори укладаються строком на 5 років.

Договори оренди землі були зареєстровані у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області відповідачем лише 06.06.2012 року.

Даний факт в суді підтвердив допитаний в якості свідка представник відділу Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області, про те, що СТОВ здало дані договори на реєстрацію лише в червні 2012 року, хоча сторонами вони були підписані у 2009 році.

Сам представник відповідача не заперечує, що після підписання договорів оренди в квітні 2009 року, СТОВ відразу стало використорвувати землі позивачів і виплачувало орендну плату.

Аналізуючи законодавчі акти, що діяли на час виникнення правовідносин, суд дійшов наступного.

За змістом статей 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо істотних умов договору оренди землі, скріплюють його своїми підписами, що і є моментом укладення договору.

Разом із тим цивільні права та обов'язки, на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін договору оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

В момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору.

Дана правова позиція викладена у справі №6-162ц13 від 19 лютого 2014 року Верховного Суду України, згідно якої в момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати моменту укладання договору (73-80).

Таким чином суд дійшов висновку, що договори, укладені між позивачами та СТОВ Грозянське 2 квітня 2009 року, закінчили свою дію 2 квітня 2014 року.

Про продовження строку дії договору відповідач позивачам повідомлень не надсилав, а продовжував користуватися земельними ділянками, за фактичне використання землі сплачував плату.

В зв'язку з неповерненням позивачам земельних ділянок у 2015 році, позивачі звернулися з письмовою заявою до відповідача (а.с.22-23, 69-70) про повернення земельних ділянок, що підтверджується письмовим повідомлення (а.с.68), але відповідач відповіді не надав.

Таким чином, посилання представника відповідача в запереченні (а.с.51-54), що строк дії спірних договорів оренди землі № 51 та № 52 починається після набрання ними чинності, а не з моменту їх укладення не може братися судом до уваги.

Відповідно до ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, в даному випадку - з квітня 2009 року.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено загальне правило, відповідно до якого, договір є укладеним з моменту, коли сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до умов Договору, у разі припинення договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог.

Виходячи зі змісту ст. 640 ЦК України, державна реєстрація договору вказує на його чинність і не може змінювати день його укладання, тобто строк дії договору, так як державна реєстрація договору оренди пов'язана з чинністю самого договору, а не зі строком його дії. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Будь-яких змін, в тому числі щодо зміни терміну дії договору до Договору оренди землі сторонами не вносилося.

Після спливу строку дії договору оренди землі, власник має право витребувати у відповідача своє майно у вигляді спірної земельної ділянки.

Таким чином, на теперішній час відповідач по справі безпідставно користується вищевказаними земельними ділянками, так як строк дії договорів оренди сплив, і вони не мають законної юридичної сили, що є безпосередньою підставою для задоволення позовних вимог.

Суд при розгляді даної справи застосовує норму закону, яка відповідає даним правовідносинам про захист права власності.

Відповідно до положень 319, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З урахуванням того, що між сторонами договірних зобов'язань в даний час не існує, оскільки договори оренди припинили свою дію, то до спірних правовідносин застосовуються положення статті 391 ЦК України.

Така правова позиція ВСУ була висловлена в постанові ВСУ від 27.05.2015 року № 6-92 цс 15, щодо неоднакового застосування статі 317 ЦК України.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Посилання представника відповідача на постанову ВСУ (а.с. 55-58) у справі № 6-2777ц16 від 18.01.2017 року, де вказано, що строк дії договору необхідно відраховувати з моменту реєстрації, а не з моменту підписання, судом не сприймаються до уваги, оскільки представник відповідача тлумачить зміст даної постанови без врахування всіх обставин переглянутої справи, що не відповідає правовій позиції Верховного Суду України.

У справі, на яку посилається представник відповідача , що переглядалася Верховним Судом України, - договором оренди, а саме його розділом Строк дії договору було передбачено, що земельна ділянка передається на визначений сторонами строк і відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації цього договору.

У випадку спірних правовідносин, що виникли між сторонами, пунктом 3 договору оренди передбачено, що земельна ділянка передається строком на п'ять років, натомість про те, що відлік строку оренди розпочинається з моменту державної реєстрації не йдеться, що є суттєвою різницею.

Крім того, суд вбачає в діях відповідача зловживання щодо часу реєстрації договору. Згідно пояснень представника відділу Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області - ОСОБА_3І, СТОВ здало дані договори на реєстрацію лише в червні 2012 року, хоча сторонами вони були підписані у 2009 році і жодних перепон для реєстрації даних договорів в 2009 році не було. З цього вбачається, що зловживаючи своїм правом, СТОВ могло зареєструвати договори і значно пізніше, для того, щоб посилатися на їх дію вже з цієї дати.

Конституцією України забезпечується кожному право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Право власності є непорушним.

Зазначене положення повністю відповідає захисту права власності, яке гарантується ст. 1 Першого протоколу до Європейської Конвенції з прав людини та основних свобод, що у відповідності до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Оцінивши надані суду докази у їх сукупності, давши їм правову оцінку суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачів є доведеними та такими , що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивачів, стягуються судові витрати, які позивачі сплатили при подачі позову до суду та мають документальне підтвердження.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 27, 31, 57-60, 209, 212-215 ЦПК України,

ст.ст. 317,319,391, 631, 638, 640 ЦК України,

ст. 31 ЗУ Про оренду землі , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Грозянське - задовольнити.

Визнати договір оренди між СТОВ Грозянське і ОСОБА_1, укладений 02 квітня 2009 року і зареєстрований за № 632570004001471 у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області - закінченим.

Визнати договір оренди між СТОВ Грозянське і ОСОБА_2, укладений 02 квітня 2009 року і зареєстрований за № 632570004001470 у відділі Держкомзему у Шевченківському районі Харківської області - закінченим.

Зобов'язати СТОВ Грозянське повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 5,8614 га на підставі державного акту від 24 грудня 2002 року серії Р2 № 748569, кадастровий № 6325785800602600260042 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Зобов'язати СТОВ Грозянське повернути ОСОБА_2 земельну ділянку площею 5,8614 га на підставі державного акту від 24 грудня 2002 року серії Р2 № 748566 кадастровий № 6325785800:02:002:0039 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Петропільської сільської ради Шевченківського району Харківської області.

Стягнути зі СТОВ Грозянське , код ЕГРПОУ 30755444, розташованого в селі Гроза Шевченківського району Харківської області, на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 647 гривень.

Стягнути зі СТОВ Грозянське , код ЕГРПОУ 30755444, розташованого в селі Гроза Шевченківського району Харківської області, на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 647 гривень.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Шевченківського

районного суду ОСОБА_4