Рішення

від 23.03.2017 по справі 329/4/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 329/4/17

Провадження № 2/329/33/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2017 року смт Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого судді - Богослова А.В.,

за участі: секретаря судового засідання - Силаєвої Т.М.,

позивача керівника Бердянської місцевої прокуратури в особі

представника - ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області в особі

представників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Бердянської місцевої прокуратури до ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області в частині, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання відповідача повернути у власність земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердянської місцевої прокуратури (далі-Позивач) звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області в частині, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку.

До початку розгляду справи по суті від Позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій він просив повернути земельну ділянку у власність.

В позовній заяві Позивач вказав, що на підставі п.5 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, власність, для ведення особистого селянського господарства, під пасовища, для городництва №5 від 15 квітня 2016 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства. На підставі п.3 та п.4 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду №20 від 19 травня 2016 року ОСОБА_5 затверджено відповідний проект та передано в оренду земельну ділянку площею 1,5 га, яка розташована в с.Пірчине по вул.Північній. В подальшому між ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області та ОСОБА_5 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки від 25 травня 2016 року та зареєстрований 07 червня 2016 року за №14919917.

Позивач вважає, що земельна ділянка була передана ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області в оренду ОСОБА_5 незаконно, оскільки передача цієї земельної ділянки можлива була лише на конкурентних засадах (земельних торгах). Однак ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області земельні торги не проводилися.

В судовому засіданні представник Позивача позов підтримав з підстав зазначених в позовній заяві.

Представники ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області (далі - Відповідач № 1) заперечували проти позову. В своїх поясненнях зазначили, що дійсно селищною радою ОСОБА_5 передавалася в оренду земельна ділянка. Земельна ділянка передавалася з метою поповнення місцевого бюджету у види орендної плати за її користування. Представники Відповідача № 1 вважали, що прокурор є неналежним позивачем, тому не мав повноважень подавати зазначений позов. Під час судових дебатів ними була також подана письмова заява про залишення позовної заяви без розгляду , в якій вони наполягала на тому, що прокурор є неналежним позивачем та прокурором порушений порядок звернення до суду.

Представники Відповідача №1 визнали під час судового засідання, що дійсно на момент передачі в оренду земельної ділянки була порушена процедура передачі її в оренду, а саме земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства заборонялось передавати без проведення земельних торгів в оренду.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 (далі-Відповідач № 2) надала копію свідоцтва про одруження від 08.1.10.2016 серії І-ЖС №176945 згідно якого після укладення шлюбу вона отримала прізвище Похилько .

Відповідач № 2 також заперечувала проти позову. В судовому засіданні пояснила, що необізнана про юридичні моменти передачі в оренду земельних ділянок. Вона лише подала документи, які він неї просили в селищній раді, і в подальшому отримала в оренду земельну ділянку, яку бажала.

В судовому засіданні були досліджені: 1) копія заяви ОСОБА_5 від 13.04.2016; 2) копія паспорта ОСОБА_5М та її картки платника податків; 3) копія рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, власність, для ведення особистого селянського господарства, під пасовища, для городництва №5 від 15 квітня 2016 року; 4) рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду №20 від 19 травня 2016 року; 4) копія договору оренди землі від 25.05.2016 з відповідними додатками до нього; 5) копія інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 6) копія свідоцтва про одруження ОСОБА_5

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази суд приходить до наступних висновків.

Так, 13.04.2016 ОСОБА_5 звернулася до ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,5 га, що розташована в с.Пірчине Чернігівського району Запорізької області. До заяви додала відповідні документи.

На підставі п.5 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, власність, для ведення особистого селянського господарства, під пасовища, для городництва №5 від 15 квітня 2016 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки в оренду для ведення особистого селянського господарства.

На підставі п.3 та п.4 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду №20 від 19 травня 2016 року ОСОБА_5 затверджено відповідний проект та передано в оренду земельну ділянку площею 1,5 га, яка розташована в с.Пірчине по вул.Північній.

В подальшому ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області та ОСОБА_5 укладений договір оренди вказаної земельної ділянки від 25 травня 2016 року, який був зареєстрований 07 червня 2016 року за №14919917.

Відповідно до ч.1 ст.1 Земельного кодексу України (далі-ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Пунктом в ч.1 ст.12 ЗК України передбачено, що до повноважень селищних рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.122 ЗК України селищні ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Частиною 1 ст.124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 2 ст 124 ЗК України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець передбачив, що земельні ділянки мають передаватися за результатами проведення земельних торгів. При цьому ч.ч.2, 3 ст.134 ЗК України встановлений вичерпний перелік випадків передачі земельних ділянок в оренду, без проведення таких торгів.

Зі змісту положень ч.ч.2, 3 ст.134 ЗК України вбачається, що в них відсутній випадок передачі в оренду земельної ділянки громадянам для ведення особистого селянського господарства, без продажу прав на такі земельні ділянки на конкурентних засадах (земельних торгах).

Отже суд доходить до висновку, що ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області були порушені вимоги ч.2 ст.124, ч.2 та ч. 3 ст.134 ЗК України, а земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства передана ОСОБА_5 на підставі відповідних рішень селищної ради незаконно.

Частиною 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України Про оренду землі укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Згідно з ч.1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Судом встановлено, що рішення про передачу в оренду земельної ділянки прийняті ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області в порушення вимоги ст.ст.124, 134 ЗК України, ст. 16 Закону України Про оренду землі , оскільки такі рішення мали прийматися лише за результати проведення земельних торгів.

Тому, відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України оспорюваний договір оренди землі підлягає визнанню недійсним, як такий, що вчинений з недодержанням вимог, які встановлені законодавством.

Відповідно до ст. 236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 селищна рада Запорізької області, як орган місцевого самоврядування, при незаконній передачі в оренду земельної ділянки ОСОБА_5 порушила одну із правомочностей власника-, право володіння територіальної громади земельною ділянкою.

Тому суд вважає за можливе застосувати при прийнятті рішення правову позицію Верховного Суду України, яка викладена ним у справі №6-1376цс від 29.06.2016.

До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Прийняття рішення про передачу в оренду приватній особі землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов'язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Суд також вважає за необхідне застосувати при прийнятті рішення правову позицію Верхового Суду України у справі №6-92-цч13 від 18.09.2013.

Як зазначив в правовій позиції Верховний Суд України створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов'язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Фактично звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про вибуття із володіння територіальної громади земельної ділянки комунальної власності, яка була надана приватній особі з порушенням законів України.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року категорично ствердив, що правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п. 54 рішення).

Посилання представників Відповідача №1 на ту обставину, що прокурор є неналежним позивачем судом до уваги не приймається, оскільки в позовній заяві прокурором були обґрунтовані підстави для звернення до суду.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасувати п.5 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, власність, для ведення особистого селянського господарства, під пасовища, для городництва №5 від 15 квітня 2016 року; визнання незаконним та скасувати п.3 та п.4 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду №20 від 19 травня 2016 року та визнання договору оренди земельної ділянки площею 1,5 га (кадастровий номер 2325555100:11:001:0002), як розташована по вул.Північній с.Пірчине Чернігівського району Запорізької області від 25 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області та зареєстрований 07 червня 2016 року за №14919917 недійсним підлягають задоволенню.

Позовна вимога щодо повернення у власність земельної ділянки, яка була передана в оренду ОСОБА_5 задоволенню не підлягає оскільки як вбачається зі змісту інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно оспорювана земельні ділянка із комунальної власності територіальної громади ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області не вибувала і на теперішній час продовжує перебувати у комунальній власності.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,212,214-215,218,224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області до ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області, ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області в частині, визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, зобов'язання відповідача повернути у власність земельну ділянку,- задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати п.5 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, власність, для ведення особистого селянського господарства, під пасовища, для городництва №5 від 15 квітня 2016 року.

Визнати незаконним та скасувати п.3 та п.4 рішення ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання в оренду №20 від 19 травня 2016 року.

Визнати договір оренди земельної ділянки площею 1,5 га (кадастровий номер 2325555100:11:001:0002), як розташована по вул.Північній с.Пірчине Чернігівського району Запорізької області від 25 травня 2016 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 селищною радою Запорізької області та зареєстрований 07 червня 2016 року за №14919917,-недійсним.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 селищної ради Запорізької області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.

Стягнути з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 800 (вісімсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали учать у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В.Богослов