Вирок

від 30.04.2010 по справі 1-73/2010

КРАСИЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Красилівський районний суд Хмельницької області

м. Красилів, вул. Булаєнка, 4, 31000, (03855) 4-34-75

Справа № 1-73/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2010 року Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Красняка В.І., при секретарі Федченко Л.В., з участю прокурора Вжешневського В.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Красилові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 - Красилівська, вул. 40 років Жовтня, 29 Красилівського району Хмельницької області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, не військовозобов'язаногб, судимого Красилівським районним судом Хмельницької області 11 березня 2010 року за с.185 ч.1 КК України на 1 рік позбавлення волі, з звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, покарання не відбув, судимість не знята і не погашена, одруженого, у вчиненні злочину передбаченого ч.З стЛ85 КК України,

встановив:

13 лютого 2010 року близько 12 години ОСОБА_1, з метою таємного викрадення чужого майна, перебуваючи в будинковолодінні №5 по вул. Польова в м.Красилові. де на той час він разом із дружиною ОСОБА_2 тимчасово проживав, скориставшись відсутністю власника будинку ОСОБА_3, таємно викрав належні останньому електродрель „STAYERD600» , жовтого кольору, вартістю 425 гривень, яка знаходилася в кімнаті будинку останнього, електродрель „STAYER D600» , зеленого кольору, вартістю 425 гривень, електричний подовжувач із проводом ШВВП 2x4 за 2 м/п довжиною 75 метрів, вартістю 7 гривень за 1 метр на загальну суму 525 гривень, та колодку на 3-й виходи вартістю 16 гривень, які знаходилися в майстерні, що розміщена на території вказаного будинковолодіння.

Всього ОСОБА_1 викрав майна ОСОБА_4 на загальну суму 1391 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю визнав себе винним у таємному викраденні майна ОСОБА_4 за вищевказаних обставин, щиро розкаявся в своїх діях, просив його суворо не карати, обіцяв в подальшому більше не порушувати закон, заявив клопотання про недоцільність допиту свідків та дослідження фактичних обставин справи, з чим погодився і прокурор.

Суд, переконавшись в тому, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють фактичні обставини по справі, у добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини по справі в апеляційному порядку, обмежує судове слідство по справі допитом підсудного і потерпілого.

Потерпілий ОСОБА_3 підтвердив в судовому засіданні, що підсудний разом зі своєю дружиною тимчасово проживав в його будинковолодінні по вул. Польова, №5 в м. Красилові, мав вільний доступ до всіх його приміщень. 14.02.2010 року він виявив, що з приміщення його будинку та майстерні зникли електродрель „STAYERD600» , жовтого кольору, вартістю 425 гривень, електродрель „STAYER D600» , зеленого кольору, вартістю 425 гривень, електрична переноска із проводом ШВВП 2x4 за 2 м/п довжиною 75 метрів, вартістю 525 гривень, та колодку на 3-й виходи вартістю 16 гривень. Того ж вечора він попросив ОСОБА_1 повернути йому викрадені речі, але останній заперечив свою участь у викраденні вказаного майна і разом з дружиною пішов з його будинку. На даний час підсудний добровільно повернув йому частину викраденого майна - електродрель „STAYER D600» , зеленого кольору, вартістю 425 гривень. Він просить не позбавляти ОСОБА_1 волі.

Оцінивши покази підсудного, що узгоджуються з матеріалами справи, суд приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і кваліфікує його дії за ст. 185 ч. 2 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно.

Разом з тим, суд вважає, що органами досудового слідства дії підсудного за ч.З ст.185 КК України кваліфіковані невірно, оскільки в судовому засіданні показами ОСОБА_1 і ОСОБА_3 достовірно встановлено, що підсудний за згодою з потерпілим мав вільний доступ як до будинку, так і до надвірних будівель за допомогою ключів, які йому залишав останній. З наведених підстав суд перекваліфіковує дії ОСОБА_1 з ч.З на ч.2 ст.185 КК України.

При призначенні підсудному міри покарання суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, особу винного, обставини справи, що обтяжують і пом'якшують його покарання.

Обставин, як б обтяжували покарання підсудного ОСОБА_1, судом не встановлено.

Відповідно до ст. 34 КК України рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин.

Судом встановлено, що вказаний злочин підсудний вчинив до постановляння відносно нього попереднього вироку Красилівський районним судом Хмельницької області від 11 березня 2010 року, яким ОСОБА_1 за ст.185 КК України було засуджено на 1 рік позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк тривалістю 1 рік.

Наведене свідчить про те, що на час вчинення даного злочину підсудний не мав судимості за умисний злочин, а тому виключає із його обвинувачення таку обтяжуючу обставину, як рецидив злочинів.

ОСОБА_1 в скоєному щиро розкаявся, добровільно частково відшкодував завдану злочином шкоду, активно сприяв розкриттю злочину, злочин скоїв внаслідок збігу тяжких сімейних обставин; на його утриманні перебуває вагітна непрацююча дружина ОСОБА_2, що визнається судом як обставини, які пом'якшують його відповідальність.

Суд також враховує думку потерпілого, який просить суворо не карати підсудного.

При таких конкретних обставинах, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, та з урахуванням особи підсудного, думки потерпілого, суд вважає можливим застосувати до ОСОБА_2 ст.69 КК України, перейти до більш м'якого виду основного покарання у вигляді громадських робіт, не зазначеного в санкції статті 185 ч.2 КК України.

Судом встановлено, що вироком від 11 березня 2010 року ОСОБА_1 було засуджено до одного року позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік. Передбачений ч. 2 ст. 185 КК України злочин, за вчинення якого ОСОБА_1 призначається покарання, яке належить відбувати реально, він вчинив 13 лютого 2010 р., тобто до засудження його за попереднім вироком. Відповідно до роз'яснення, що містяться у п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 11, коли особа, якщо особа, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Заявлений до підсудного цивільним позивачем ОСОБА_4 цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1391 гривні підлягає частковому задоволенню, а моральної шкоди в розмірі 1000 гривні повному задоволенню з наступних підстав. Підсудний в судовому засіданні визнав, що своїми злочинними діями заподіяв потерпілому матеріальну шкоду в розмірі 1391 гривні. Разом з тим, судом встановлено, що підсудний добровільно повернув потерпілому викрадену електродрель „STAYERD600» , зеленого кольору, вартістю 425 гривень, що підтверджується розпискою ОСОБА_3. Таким чином розмір невідшкодованої підсудним потерпілому-цивільному позивачу матеріальної шкоди становить 966 гривень, яка й підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_1.

Підсудний позовні вимоги про стягнення моральної шкоди визнав повністю. Враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілому моральних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у його життєвих і трудових стосунках, часу й зусиль, необхідних для

відновлення попереднього стану, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1000 гривень.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,

засудив:

ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2 КК України з-застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді 240 (двісті сорок) годин громадських робіт.

Покарання, які призначені ОСОБА_1 за попереднім .вироком Красилівського районного суду від 11 березня 2010 року та за цим вироком складанню не підлягають, а кожний вирок суду виконується самостійно.

Строк покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_1 залишити попередню - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 966 (дев'ятсот шістдесят шість) гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу)гривень.

В решті позову відмовити.

На вирок може бути подана апеляція до Хмельницького апеляційного суду через Красилівський районний суд протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя